Постанова № 8203111, 15.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-43936/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Удовіченка С.О.,

при секретарі –Ясківець М.П.,

за участю:

представника позивача: Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод"-Хоменка Д.Є.,

представника відповідача: Державної податкової інспекції у м. Полтаві - Крицького Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення №0000142305/0 від 17.02.2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2009 року Приватне підприємство "Полтавський ливарно - механічний завод" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - відповідач)про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142305/0 від 17.02.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення №0000142305/0 від 17 лютого 2009 року суперечить чинному законодавству, оскільки при проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення від 17.02.2009, Державна податкова інспекція у м. Полтаві діяла із порушенням способу прийняття рішення, що відобразилось в недотриманні встановленої Законом України "Про державну податкову службу в Україні" процедури прийняття рішення. Крім того на думку позивача, висновок відповідача про порушення Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підтверджується жодними доказами, оскільки правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 75000 грн 00 коп. підтверджується податковою накладною № 302 від 15.04.2008.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В своїх запереченнях зазначав, що перевірка позивача проводилась згідно Закону України "Про державну податкову службу в Україні". В ході перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв’язку з чим Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було винесене податкове повідомлення - рішення №0000142305/0 від 17 лютого 2009 року. Зазначені порушення допущенні при нарахуванні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в частині взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпромбуд - Гарант" щодо придбання товару - ферохрому за період з 01.04.2008 по 30.04.2008.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" є юридичною особою, місцезнаходження якої: вул. Ливарна, б. 12, Супрунівський промвузол, м. Полтава, код ЄДРПОУ 31495420. Приватне підприємство взято на податковий облік 12.06.2001 в Державній податковій інспекції у м. Полтаві за № 5873.

Судом встановлено, що 11.02.2009 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві в особі державного податкового інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Івановою А.В. на підставі службового посвідчення серії УПТ № 033141, виданого 04.09.2008, проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2008 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2008 по 30.04.2008.

Під час проведення перевірки встановлені порушення: п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2008 року у розмірі 75 000 грн 00 коп.

За результатами перевірки складено акт № 251/23-2/31495420 від 11.02.2009 року, в якому зафіксовані відповідні порушення.

На підставі вищезазначеного акту Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено повідомлення-рішення № 0000142305/0 від 17.02.2009, в якому визначена сума податкового зобов`язання (з урахванням штрафних (фінансових) санкці) в розмірі 75 000 грн 00 коп.

З даним повідомленням-рішенням не погодився позивач та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оспорюваному рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади проведення органами державної податкової служби документальних невиїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні".           Відповідно до статті 11 зазначеного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Відповідно до ч. 1.2 статті 1 "Порядку оформлення резутатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов`язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання зазначених вимог у ході перевірки досліджені податкові декларації з податку на додану вартість № 86615 від 20.05.2008 за квітень 2008 року, № 100300 від 20.06.2008.

Слід зазначити, що законодавством для проведення невиїзних документальних перевірок не передбачена необхідність оформлення направлення на перевірку та необхідність видачі наказу керівника податкового органу про проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що документальна невиїзна перевірка проведена з додерженням вимог податкового законодавства.

Але щодо правомірності віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 75000 грн 00 коп. за податковою накладною № 302 від 15.04.2008 року, необхідно зазначити наступне.

Податковим органом в акті перевірки № 251/23-2/31495420 від 11.02.2009 зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п. 7.4. п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Перевіряючим в описовій частині акту зазначено, що платник має право на податковий кредит виключно у випадках придбання товарно-матеріальних цінностей, які будуть використані в оподатковуваних операціях, по яких платником нараховані (сплачені) податки протягом такого звітного періоду.

15.04.2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд-Гарант»поставлено Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" ферохром 10 тонн по ціні 37500,00 грн., на загальну суму 450000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 75000,00 грн.

Всі зобов'язання у взаємовїдносинах з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерпромбуд-Гарант" виконані належним чином. Товар отримано відповідно до накладної № 302 від 15.04.2008 року і оприбутковано; податкова накладна № 302 від 15.04.2008 виписана контрагентом належним чином та надана позивачу; розрахунки грошовими коштами проведено в повному обсязі відповідно до платіжних доручень №№ 1881 від 15.04.08, 1889 від 16.04.08.

Посилання в акті перевірки на порушення провадження у справі про банкрутство 29 серпня 2008 року не заслуговують на увагу, оскільки взаємовідносини між підприємствами відбувались у квітні 2008 року.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право платника податку на податковий кредит виникає, відповідно до вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події, списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

При цьому слід зазначити, що пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, Законом України "Про податок на додану вартість" визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації. Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання податкового органу на факт не підтвердження сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість контрагентом позивача є необгрунтованими.

Так, п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування" та джерела його формування для подальшого використання, і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Отже, всі вимоги, встановлені ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відносно порядку оформлення податкового кредиту і отримання права на бюджетне відшкодування ПП «ПЛМЗ»виконані та підтверджуються відповідними доказами: податковою накладною, документами на оплату.

Чинне законодавство України не встановлює обов'язку покупця товарів (послуг) сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не був сплачений продавцем товарів (послуг), з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

З огляду на те, що дії державної податкової інспекції у м.Полтаві по зменшенню суми заявленої позивачем до бюджетного відшкодування знаходяться за межами норм чинного законодавства, вчинені за відсутності будь-яких доказів, то є всі підстави вважати прийняте Державною податковою інспекцією у м.Полтаві податкове повідомлення - рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000142305/0 від 17.02.2009 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142305/0 від 17.02.2009 року про сплату податкового зобов`язання та штрафних санкцій в сумі 75000 грн (сімдесят п`ять тисяч гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Копію постанови направити сторонам.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2010 року.

          Суддя                                                                                С.О. Удовіченко