Постанова № 8203045, 11.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48196/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Огурцова О.П.,

при секретарі –Чудак В.М.,

за участю:

представника позивача - Харченко О.В.

представника відповідача - Сухоруков О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000962301 від 03.07.2009 , -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000962301 від 03.07.2009.

У своєму адміністративному позові позивач просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000962301 від 03.07.2009, прийняте Полтавською міжрайонною державної податковою інспекцією, та відшкодувати з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2009 провадження у справі було відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.02.2010.

В судовому засіданні 11.02.2010, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Водночас, представник позивача зазначав, що частково визнає факт порушення терміну ввезення товару на територію України за контрактом від 20.09.2007 №31/ВЕД-09.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, представника відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачем було укладено імпортні контракти з угорською фірмою «TIW HUHGARI LLC»: від 04.07.2007 № 12/ВЕД-06 та від 20.09.2007 №31/ВЕД-09.

На виконання вимог контракту від 04.07.2007 №12/ВЕД-06 позивачем 18.07.2007 було перераховано через банківську установу нерезиденту «TIW HUHGARI LLC» валютні кошти в сумі 87130,0 дол. США/440006,50 грн. За цим контрактом товари на повну суму здійсненої оплати були поставлені на митну територію України 16.10.2010, а оформлено в режимі «Імпорт» по ВМД типу ІМ40 №9611 23.10.2007.

На виконання вимог контракту від 20.09.2007 №31/ВЕД-09 позивачем 10.10.2007 було перераховано через банківську установу нерезиденту «TIW HUHGARI LLC» валютні кошти в сумі 94755,0 дол. США/478512,75 грн. За вказаним контрактом товари на повну суму здійсненої оплати були поставлені на митну територію України 19.04.2008, а оформлено в режимі «Імпорт» по ВМД типу ІМ40 №340723 25.04.2008.

Полтавською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Атол» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 19.06.2009 №436/23/30296771, на підставі якого прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.07.2009 №0000962301 в сумі 35079,83 грн. за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме, через порушення, на думку відповідача, терміну надходження товару за контрактом від 04.07.2007 №12/ВЕД-06 на 7 днів, та за контрактом від 20.09.2007 №31/ВЕД-09 на 18 днів.

З пояснень представника відповідача, письмових заперечень та матеріалів справи вбачається, що прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач, обґрунтовує тим, що на його думку операції резидента у даному випадку підлягали зняттю з контролю з моменту оформлення в режимі «Імпорт» по ВМД типу ІМ40 і саме з цього моменту товар вважається ввезеним на територію України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, якими регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами цього Закону не передбачено конкретної дати надходження товару по імпорту, яка застосовується для відрахування терміну розрахунків.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно зі статтею 37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Поставкою імпортованого товару як об’єкта регулювання Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 Закону є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар. Юридичний перехід права власності, як і деякі інші нюанси договірних відносин між сторонами імпортного контракту, перебуває за межами валютного контролю.

Термін «момент перетину товаром митного кордону України» визначається існуючими нормами у митному законодавстві, зокрема у Митному кодексі України. Так, пунктом 1 статті 15 вказаного Кодексу термін «ввезення в Україну та вивезення з України» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Пунктом 3 статті 15 Митного кодексу України (далі Кодекс) «переміщення через митний кордон України» визначається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Так, пунктом 1 статті 15 Кодексу термін «ввезення в Україну та вивезення з України» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Статтями 21, 24 Кодексу встановлено, що товари переміщуються через митний кордон України під митним контролем і період перебування під митним контролем товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання, визначається з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує та доповнює поняття «пропуск через митний кордон України», яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митниці (пункт 4 статті 15 Кодексу), а вільне використання передбачає розпорядження без митного контролю на митній території України або за її межами товарами та іншими предметами, пропущеними через митний кордон України (пункт 5 статті 15 Кодексу).

Згідно зі статтею 37 Кодексу переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України тощо.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов’язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Прийняття ВМД митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, на відповідність до вимог, визначених у вказаному Положенні, та наданих документів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.11.98 № 723, штамп «Під митним контролем» має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відтиск штампа проставляється на CMR (міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, а також на перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх замінюють.

Наявність відтисків штампа «Під митним контролем» (імпорт) і особистої номерної печатки митниці повного митного оформлення на товаросупровідних документах і ВМД свідчить про випуск вантажу у вільне використання або переведення вантажу під інший митний режим, який дає право власнику вантажу використовувати його з метою, заявленою у ВМД.

Тобто перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставляння на якому відтиску штампа «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Зважаючи на викладене, поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, але такими, які є взаємопов’язаними і обов’язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі, в тому числі і в режимі імпорту.

Враховуючи викладене, датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України.

Таким чином, при виконанні умов контракту від 04.07.2007 №12/ВЕД-06, за яким позивачем 18.07.2007 було перераховано через банківську установу нерезиденту «TIW HUHGARI LLC» валютні кошти в сумі 87130,0 дол. США/440006,50 грн., а товари на повну суму здійсненої оплати були поставлені на митну територію України 16.10.2010, що підтверджується CMR серії NA №912795 (копія у матеріалах справи), порушень вимог частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» допущено не було.

Стосовно контракту від 20.09.2007 №31/ВЕД-09, суд вважає, що позивачем було порушено вимоги частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» але на термін менший ніж було визначено відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 10.10.2007 було перераховано через банківську установу нерезиденту «TIW HUHGARI LLC» валютні кошти в сумі 94755,0 дол. США/478512,75 грн. Граничний термін ввезення товару на територію України – 07.04.2008. Товари за вказаним контрактом на повну суму здійсненої оплати були поставлені на митну територію України 19.04.2008, що підтверджується CMR серії A №325452 (копія у матеріалах справи), а оформлено в режимі «Імпорт» по ВМД типу ІМ40 №340723 25.04.2008. У зв’язку з зазначеним відповідачем було встановлено порушення терміну на 18 днів.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем було порушено термін ввезення товару на територію України у період з 07.04.2008 по 19.04.2008, а не з 07.04.2008 по 25.04.2008, тобто, на 6 днів менше ніж було визначено відповідачем за результатами проведеної перевірки.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. У матеріалах справи міститься квитанція про сплату позивачем судового збору у сумі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000962301 від 03.07.2009 - задовольнити частково.

Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій (фінансових) санкцій №0000962301 від 03.07.2009 в частині:

- застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по імпортному контракту №12/ВЕД-06 від 04.07.2007 повністю - в сумі 9240,14 грн;

- застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по імпортному контракту №31/ВЕД -09 від 20.09.2007 частково - за 6 днів в сумі 8613,23 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол" (м.Полтава, проспект Першотравневий, 19, код ЄДРПОУ 30296771) витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 16.02.2010.

          Суддя                                                                                О.П. Огурцов