Ухвала суду № 820260, 25.06.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                           Справа  №22а-79/07                                                                                                                                                               головуючий суддя у 1-ій 

                                               категорія статобліку-29                                                                                                                                                            інстанції – М.П. Кожан

                                                                                                                                                                                                                                                  ( справа №А36/121-07)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                25 червня  2007 р.                                                                                                        м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю представників:

позивача:

відповідача:

Прокуратури Дніпропетровської області Проценко О.А., Туркіної Л.П.,

Серьогіній О.В.

Каукалова І.А., довіреність №01 від 04.07.2006р.

Волошина В.В., довіреність №16623/10-08-10/2-15 від 30.05.2007р.

Гетманенко І.В., довіреність №909/10-08-09-15 від 17.01.2007р.

Смоляр І.А., довіреність №940/10/08-09-15 від 17.01.2006р.

Варданян Г.С., довіреність №14805/10/08-10/1-15 від 14.05.2007р.

Твердоступ І.І., довіреність №31816/10/08-09-15 від 14.12.2006р.

Твардієвич Т.В., посвідчення №147

розглянула у відкритому

засіданні   апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на  постанову від 19.02.2007р.

господарського суду Дніпропетровської області

по справі№А36/121-07

за  позовом:Закритого акціонерного товариства “Фінансовий Союз Банк”, м. Дніпропетровськ

до:

за участю:

про:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську , м. Дніпропетровськ

Прокуратури Дніпропетровської області

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

                11.12.2006 року Закрите акціонерне товариство „Фінансовий Союз Банк”  подало до господарського суду Дніпропетровської області адміністративний позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Дніпропетровську, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, Державної податкової адміністрації України позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську 04.05.2006 р.  №000228824/0/11457, 21.07.2006 р. №0000228824/1/17972, 19.09.2006 р. №0000228824/2/22246 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на Україні в розмірі 4865683,92 грн., в тому числі основного платежу 2628948,51 грн. , штрафних (фінансових) санкцій 2236735,41 грн., про визнання протиправним та скасування:  рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №17413/10/08-17-52 від 14.07. 2006 р., Державної податкової адміністрації у Дніпропетровський області №21827/10/25-008 від 13.09.2006 р., Державної податкової адміністрації України №13343/6/25-0115 від 24.11.2005 р. 

                18.01.2007 року Закрите акціонерне товариство „Фінансовий Союз Банк” подало до суду заяву від 18.01.2007 р. за вих. №11/62, в якій уточнило свої позовні вимоги і просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №000228824/0/11457 від 04.05.2006 року прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на Україні в розмірі 4865683,92 грн., в тому числі основного платежу 2628948,51 грн. , штрафних (фінансових) санкцій 2236735,41 грн..

                Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2007 року у справі №А36/21-07 адміністративний позов було задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №000228824/0/11457 від 04.05.2006 року.

                Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську не погодившись з вказаною постановою суду подала апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги.

                Посилаючись на порушення судом норм матеріального права пп..4.1.6 п.4.1 ст.4, пп. 7.9.5 п.7.9 ст.7, пп.12.3.4. п.12.3 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334 від 28.12.1994 р. (зі змінами, внесеними до нього) в результаті чого судом було зроблено помилковий висновок про відсутність у позивача дій, які б привели до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток; на порушення судом норм матеріального права пп..5.2.4 п.5.2 ст.5, пп..12.2.1 пп.12.2.2 , пп..12.2.3 п.12.2 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334 від 28.12.1994 р. (зі змінами, внесеними до нього) оскільки суд вважає, що створення страхового резерву по операціям зі спрямування коштів на формування статутного фонду є прямим обов’язком банку, але така операція не несла будь-яких ризиків; на порушення судом норм матеріального права  пп.. 5.2.1 п.5.2 , пп..5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334 від 28.12.1994 р. (зі змінами, внесеними до нього) оскільки лише актів виконаних робіт не достатньо для підтвердження виконання господарської операції. Відповідач просить у своїй апеляційній скарзі постанову суду скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

                Закрите акціонерне товариство „Фінансовий Союз Банк” у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу  посилаючись на правильність висновків господарського суду та на відсутність порушень норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

                Прокуратура Дніпропетровської області письмові заперечення на апеляційну скаргу не надавала.

                Заслухавши у судових засіданнях представників відповідача та прокуратури, які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника позивача, який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, перевіривши доводи апеляційної скарги і доповнень до неї та матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

                Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську з 28.02.2006 р. по 11.04.2006 провела планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Закритого акціонерного товариства „Фінансовий Союз Банк” за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р., про що було 18.04.2006 року  складено акт №143-08-04-20305925/дск.

                Перевіркою було встановлено, що:

 -Закритим акціонерним товариством „Фінансовий Союз Банк”  не було зроблено бухгалтерських проводок щодо оприбуткування на баланс майна, отриманого банком в рахунок погашення заборгованості , тобто не було здійснено погашення кредитної заборгованості АТЗТ з ІІ „Дніпромайн” і в порушення пп..4.1.6 п.4.1 ст.4, пп..7.9.5 п.7.9. ст. 7, пп..12.3.4 п.12.3 ст.12 Закону України „Про оподаткування підприємств” відповідачем було занижено валові доходи в 4 кварталі 2004 р. на суму коштів страхового резерву, використаних не за призначенням у розмірі 219910,43 грн.

 -  Закритим акціонерним товариством „Фінансовий Союз Банк”  в порушення пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 , пп.12.2.1, пп.12.2.2, пп. 12.2.3 п.12.2  ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” було завищено валові витрати на суму сформованого страхового резерву під дебіторську заборгованість, яка виникла в результаті здійснення першого внеску до статутного капіталу ЗАТ АКБ „Сигмабанк” за 2005 рік оскільки внески в статутний капітал до моменту реєстрації, не є активною банківською операцією, що відноситься до господарської діяльності банку,

- Закритим акціонерним товариством „Фінансовий Союз Банк”  в порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” було завищено валові витрати у 4 кварталі 2004 року на суму 346000 грн. за отримання послуг за договором з ПП „Персей” оскільки відсутнє документальне підтвердження відображення витрат банку в бухгалтерському обліку.

                На підставі цього акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську було прийнято податкове повідомлення-рішення №000228824/0/11457 від 04.05.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на Україні в розмірі 4865683,92 грн., в тому числі основного платежу 2628948,51 грн. , штрафних (фінансових) санкцій 2236735,41 грн..

                З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що :

1. В зв’язку з невиконанням АТЗТ з ІІ „Дніпромайн” своїх обов’язків по кредитному договору №0509/1 від 05.09.2001 р., який забезпечувався договором застави №1409/1-3 від 14.09.2001 р., рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2004 року у справі №39/72 позовні вимоги АКБ „Технобанк”, правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство „Фінансовий Союз Банк”  , були задоволені і було стягнуто заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно. На виконання наказу суду  було відкрито виконавче провадження але в зв’язку з тим, що арештоване майно двічі не було продано з аукціону із-за відсутності заявок від покупців, відповідно до постанови державного виконавця від 24.05.2004 р. та акту державного виконавця від 11.08.2004 р. арештоване та не реалізоване майно боржника на суму 262838,23 грн. було передано позивачу. Позивачем, після оцінки, це майно було оприбутковано за визначеною експертами ринковій оцінці в сумі 19629,01 грн., а залишок непогашеної заборгованості було списано за рахунок сформованого страхового резерву.

                Висновки акту перевірки про те, що позивачем було занижено валові доходи в 4 кварталі 2004 року на суму коштів страхового резерву, використаних не за призначенням у розмірі 219910,43 грн.суперечать фактичним обставинам справи та нормам матеріального права за наступних підстав.

                Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” заставодержатель  має право відшкодувати за рахунок страхового резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних кредитором від продажу майна дебітора, переданого у заставу, та за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

Підпунктом 7.9.5 п.7.9 ст.7 цього ж Закону передбачено, що при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, валові витрати та валові доходи заставодавця та заставодержателя визначаються у такому порядку:

-відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною продажу такої застави;

-якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого об'єкта застави у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною придбання такої застави;

-якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються у загальному порядку;

-якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на аукціоні (публічних торгах), валові доходи і валові витрати заставодержателя визначаються у порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 цього Закону та Законом України  „Про заставу”.

Таким чином колегія суддів вважає, що висновки господарського суду про те, що зроблена позивачем помилка при відображенні господарських операцій в бухгалтерському обліку при покритті непогашеної суми кредиту за рахунок страхового резерву  не призвела до заниження його податкових зобов’язань,  відповідають фактичним обставинам справи і не суперечать вимогам норм матеріального права.

2.Відповідно до установчого договору від 24.10.2004 р. про створення ЗАТ АКБ „Сигмабанк”  Закрите акціонерне товариство „Фінансовий Союз Банк”  здійснило внески до статутного фонду, в тому числі перший внесок за меморіальним ордером №13 від 12.11.2004 р. на суму 9 520 000,0 грн., а в наступному внески всіх засновників в статутний капітал ЗАТ АКБ „Сигмабанк”  вносилися на рахунок №26006102430, відкритий у ЗАТ АКБ „Сигмабанк”. Вказаний рахунок було відкрито у установі позивача для обліку сум перерахованих для формування статутного капіталу до дати державної реєстрації ЗАТ АКБ „Сигмабанк” . Відповідно до меморіальних ордерів №6_27 від 22.02.2005 р. на суму 1 904 000,0 грн., №71_19 від 31.05.2005 р. на суму 2 856 000,0 грн., №71_16 від 30.11.2005 р. на суму 4 760 000,0 грн. було сформовано страховий резерв відповідно до “Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, затвердженого Постановою Правління НБУ №505 від 13.12.2002 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції україни за №1/7322 від 02.01.2003 р.

Висновки акту перевірки про те, що ЗАТ АКБ „Сигмабанк”  є дочірнім банком Закритого акціонерного товариства “Фінансовий Союз Банк”, оскільки відсоток участі у статутному капіталі складає 56,0%, а також про те, що позивачем було завищено валові витрати на суму страхового внеску під дебіторську заборгованість, яка виникла в результаті здійснення першого внеску суперечать фактичним обставинам справи та нормам матеріального права за наступних підстав.

Відповідно до пп.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Законом України „Про Національний Банк України” передбачено,  що Національний Банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

Відповідно до Методичних вказівок з інспектування банків „Система оцінки ризиків”, схвалених Постановою Правління Національного Банку України  №104 від 15.03.2004 №104  у системі оцінки ризиків Національного банку активні операції банку вживаються в такому значенні, як операції банку, спрямовані на розміщення ресурсів банку і вони  обліковуються за активом балансу або на активних рахунках позабалансового обліку.

Відповідно п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність банків – це банківська діяльність, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною і суттєвою. Разом з тим ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачає, що банківською діяльністю є також залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Стосовно правомірності формування страхового резерву, то колегія суддів вважає, що позивач був зобов’язаний створити страховий резерв по операції з спрямування коштів на формування статутного фонду ЗАТ АКБ  „Сигмабанку”. Посилання в акті перевірки на те, що ЗАТ АКБ  „Сигмабанк” є дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства  „Фінансовий Союз Банк” є безпідставними, оскільки  відповідно до установчого договору від 24.10.2004 року ЗАТ АКБ  „Сигмабанк” є самостійною банківською установою, яка є самостійною юридичною особою. 

За таких обставин колегія суддів вважає, господарський суд зробив правильний висновок про те, що банківська операція із розміщення коштів зокрема для формування статутного фонду іншого банку в розумінні наведених вище норм є активною банківською операцією, яка відноситься до господарської діяльності, а тому позивач обґрунтовано відніс до валових витрат за 2005 р. суму сформованого страхового резерву  у   загальному     розмірі  9 520 000,0 грн..

3. Між закритим акціонерним товариством „Фінансовий Союз Банк” та ПП „Персей” 26.03.2003 року  було укладено договір про надання послуг і на виконання зазначеного договору між сторонами 28.04.2003 р. було підписано акт приймання-передачу виконаних робіт на суму 540 000,0 грн. , в тому числі 90 000,0 грн. податок на додану вартість.

В декларації з податку на прибуток за 2004 р. позивач коду рядку 05.2 зробив коригування витрат на суму 346 700 грн. на підставі договору про надання послуг від 26.02.2003 р. та акту приймання передачу виконаних робіт від 28.04.2003 р.

Висновки акту перевірки про те, що позивачем безпідставно було віднесено до  складу валових витрат у 4 кварталі 2005 року суму 346 700,0 грн. за отриманими послугами по договору з ПП „Персей” суперечать обставинам справи та нормам матеріального права за наступних підстав.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість і ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку;

Акт приймання-передачі виконаних робіт, на який посилається як позивач так і відповідач, містить всі реквізити, які є обов’язковими для первинного бухгалтерського документу а тому  відповідно до п.1 та п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. з наступними змінами, внесеними до нього, є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції і саме на підставі цього акту позивач обґрунтовано включив суму до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

За таких обставин  колегія суддів вважає, що висновки постанови суду відповідають фактичним обставинам справи та були доведені належними доказами, а тому господарський суд без порушень норм матеріального та процесуального права прийняв законну та обґрунтовану постанову про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення недійсним, оскільки висновки акту перевірки про заниження валових доходів в 4 кварталі 2004 року; про  завищення позивачем валових витрат на суму страхового внеску під дебіторську заборгованість, яка виникла в результаті здійснення першого внеску; про безпідставне віднесення до  складу валових витрат у 4 кварталі 2005 року суму 346 700,0 грн. за отриманими послугами по договору з ПП „Персей” суперечать фактичним обставинам справи і нормам матеріального права, а тому прийняте на підставі таких висновків акту перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним.

Доводи апеляційної скарги та доповнень до неї не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

                Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

                Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську  - залишити без задоволення.

                Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2007 року у справі №А36/121-07 - залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

                Ухвалапідписана у повному обсязі 20.07.2007 р.

                Головуючий :                                                                                    А.О. Коршун

                судді :                                                                                                Л.П. Туркіна

                                                                                                                            О.А. Проценко