Ухвала суду № 82020770, 22.05.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/89/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді-доповідача Пустовойт Т.В., судді Іванченко А.М., присяжних: Філонової С.А., Шкільняк З.О., Акімової О.Д., при секретарі судового засідання Родіної Н.В., за участю прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників Серікової К.С., Лосякової Т.І., Комарова І.А., Сарбаша О.О., Сукача О.В., потерпілої ОСОБА_5 , представників потерпілих Пишневської Н.І., Резніченка В.О., Ходової Я.О., розглянувши за заходом відеофіксації у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 під вартою, щодо запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а також клопотань захисників про зміну запобіжного заходу та заяви про передачу на поруки обвинувачених,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 25.03.2019 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 продовжено до 23.05.2019 року включно, а відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 23.05.2019 року включно.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 навівши ризики, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів і на теперішній момент не зменшились, а продовжують існувати, в зв`язку з чим застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки вони не забезпечать їх запобіганню. Відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також просив обрати як і раніше цілодобовий домашній арешт, вказуючи, що обставин, які б слугували підставою для обрання більш суворого запобіжного заходу не має, разом з тим, наявність реальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на теперішній момент не зменшилась та продовжує існувати, в зв`язку з чим в задоволенні заявлених стороною захисту та обвинуваченими клопотань просив відмовити.

Представники потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_5 погодились з думкою сторони обвинувачення, вважаючи її мотивованою та такою що відповідає вимогам закону, оскільки існування ризиків є наявними і вони не зменшились на теперішній момент. Будь яких підстав для зміни раніше обраних запобіжних заходів відносно обвинувачених не вбачають.

Захисники Сєрікова К.С., ОСОБА_9 Т.І. та їх підзахисний ОСОБА_1 посилаючись на презумпцію невинуватості та європейські стандарти, що передбачають права людини, поведінку обвинуваченого, характеризуючи дані та важке матеріальне становище у зв`язку із звільненням дружини останнього, просили змінити умови запобіжного заходу на нічний домашній арешт або застосувати засоби електронного контролю.

Захисник Сарбаш О.О ОСОБА_10 та його підзахисний Клевко І.Ю. заявили клопотання про зміну запобіжного заходу мотивуючи своє клопотання тим, що відсутні наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, будь яких доказів скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4 не має. Враховуючи стан здоров`я, вимоги Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, відсутність наміру впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню у інший спосіб, просили змінити запобіжних захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Захисник Комаров І.А. також звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш м`який у вигляді домашнього арешту відносно свого підзахисного ОСОБА_2 . Вказував, що в матеріалах кримінального провадження та протягом розгляду в суді ризики наведені прокурором не встановлені та фактично не доведені. Посилаючись на Конвенцію про захист прав людини та практику ЄСПЛ, принцип пропорційності у сфері застосування запобіжних заходів та винятковість раніше обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 просив змінити на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника.

Захисник Сукач О.В. та обвинувачений ОСОБА_3 клопотали про обрання останньому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, дозволивши йому впродовж часу з 07-00 до 19-00 години покидати житло для звернення до медичних закладів. Посилались на те, що ОСОБА_3 жодного разу не ухилявся від слідства та суду, страждає на ряд тяжких захворювань, в зв`язку з чим потребує постійного лікування та медичної допомоги, отримав ІІІ групу інвалідності. Крім того, знаходження під цілодобовим домашнім арештом позбавляє його захистити своє право як потерпілого по кримінальному провадженню порушеному за ч.2 ст.146 КК України. З врахуванням практики Європейського суду та відсутністю передбачених законом ризиків наполягали на задоволенні заявленого клопотання.

Представник ГО «Комітет визволення політв`язнів» заступник голови Близнюк Т.М. в судовому засіданні звернулась із заявою щодо передачі на поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки члени КВП своїми зборами від 15.05.2019 року вирішили дати свою згоду на це. Вважає, що дана організація як поручитель може розраховувати на довіру суду. Щодо обвинувачених зазначила, що вони визнані їхньою громадською організацією політв`язнями, це легендарні добровольці, пройшли майже всі гарячі точки війни на сході України, а тому заслуговують на передачу їх на поруки. При цьому зазначила, що громадській організації відомо у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачуються останні, передбачене законом покарання за їх вчинення, обов`язки поручителя, наслідки їх невиконання, а також право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, приходить до наступного.

Вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, справу «Комарова проти України» від 16.05.2013 року, «Калашников проти Росії» від 15.07.2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Для позбавлення особи свободи суд повинен вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами, які в даному кримінальному провадженні прокурор не наводить, щоразу посилаючись на обставини, які були актуальними на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу. Такі підстави мають бути чітко зазначені стороною обвинувачення, а доводи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними»

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Враховуючи обставини, викладені в ст.ст.177, 178 КПК України, зокрема обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі та наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити ці дії, а також те що по справі не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей, а також їх військовий досвід, володіння бойовою вогнепальною зброєю є достатні підставі вважати, що останні, знаходячись на волі можуть переховуватись від органів слідства та суду, вчиняти інші злочини й зміна запобіжного заходу на менш суворий не забезпечить запобігання вищевказаним ризикам, а тому з метою виконання процесуальних рішень у справі, з урахуванням наведених вище ризиків, суд, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_11 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Доказів які б спростовували вищевказані ризики та надавали можливість змінити обвинуваченим запобіжний захід на більш м`який суд не вбачає.

Посилання захисника ОСОБА_12 щодо неможливості знаходження під вартою його підзахисного за станом здоров`я та відсутність наміру в останнього впливати на свідків або вчиняти інші правопорушення суду не доведені.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Стосовно обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту суд виходить з наступного.

Враховуючи існування ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується,може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, тобто наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. При цьому суд враховує наявність позитивних характеристик обвинуваченого, відсутність судимостей, військових досягнень, постійного місця проживання, міцні соціальні зв`язки, а також відсутність даних щодо порушень умов та покладених на обвинуваченого обов`язків та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, вважає доцільним обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Зазначені обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисниками обставини для зміни запобіжного заходу на нічний домашній арешт, саме необхідність працевлаштування для матеріального забезпечення сім,ї, не виправдовують вищенаведені ризики.

Розглядаючи клопотання захисту про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, дозволивши йому впродовж часу з 07-00 до 19-00 години покидати житло, суд враховує характеризуючи дані особи обвинуваченого, стан здоров`я, наявність групи інвалідності, постійного місця мешкання, міцних соціальних зв`язків, відсутність даних щодо ухилення від слідства або суду. Разом з тим, суд повинен враховувати й наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується,може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, тобто наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Отже, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вважає доцільним обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який не перешкоджає при виникненні необхідності консультації лікаря, лікуванню в лікарській установі чи проведенню ряду медичних заходів, в той же час забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Згідно до вимог ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу.

При вирішенні питання можливості передачі ОСОБА_1 та ОСОБА_13 на особисту поруку громадській організації чи заступникові голови Громадської організації ОСОБА_14 , суд приходить до висновку, що виключні обставин для зміни обвинуваченим запобіжних заходів які раніше обрано на теперішній момент відсутні. Даних, які б свідчили про достатність застосування відносно ОСОБА_13 більш м`якого запобіжного заходу, а відносно ОСОБА_1 ще більш м`якого запобіжного заходу ніж йому було обрано у вигляді домашнього арешту, та який би забезпечив їх належну процесуальну поведінку, суду не доведено.

При цьому, сама заступник голови Громадської організації Близнюк Т.М. не підтвердила наявність того рівня довіри, який би гарантував належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання покладених обов`язків.

Керуючись ст.ст. 177, 180, 181, 182, 194,199, КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 20.07.2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 20.07.2019 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що мешкає в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- Прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини- завчасно повідомляти про це суд.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 20.07.2019 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Мангушському ВП ГУВП в Донецькій області.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що мешкає в АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- Прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини- завчасно повідомляти про це суд.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 20.07.2019 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Бердянському ВП ГУВП в Запорізькій області.

В задоволенні решти клопотань відмовити.

Повний текст ухвали суду оголошено о 15-30 годині 24 травня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко