Постанова № 8201521, 09.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.03.10Справа №2а-11349/09/8/0170 (10:01) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна ділянка № 2"

про стягнення

Представники сторін:

від позивача - Бахарева Наталія Юріївна, довіреність № 04-5/04 від04.01.2010р.

від відповідача – Рудич Дмитро Анатолійович, довіреність №3 від11.01.2010р.

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Окружного адміністративного суду АРКрим із адміністративним позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 2» про стягнення 1600,31грн. пені у зв’язку з порушенням термінів сплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вимог ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від21.03.1991р. зі змінами та доповненнями і Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від31.01.2007р., адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону, однак у зв’язку з порушенням термінів сплати на 655 календарних днів у період з 21.08.2007р. по 28.01.2009р. адміністративно – господарських санкцій у розмірі 10659грн. нарахована пеня, яка й підлягає стягненню.

Позивач у судовому засіданні 09.03.2010р. підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що дійсно, у 2006 році на підприємстві працював лише один інвалід, при зобов’язанні забезпечення працевлаштування на 2-х робочих місцях, однак постановою Господарського суду АРКрим від20.06.2007р. по справі за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 2» про стягнення 10659,00грн. адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позов задоволено повністю та надано відповідачу розстрочку виконання постанови строком на 18 місяців з серпня 2007року по грудень 2008року (включно) по 592,16грн., а у січні 2009року – 592,28грн. На підставі викладеного позивач не мав прав нараховувати пеню у розмірі 1600,31грн. на розстрочену постановою Господарського суду АРКрим від20.06.2007р. заборгованість у сумі 10659,00грн.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 7 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875 контроль за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус, повноваження та умови діяльності зазначеного Фонду визначені Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. №1434.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Пунктом 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів встановлені основні завдання Фонду, до яких відносяться реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Правовий статус Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів визначений Положенням про Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів №16 від 01.03.200р. Пунктом 1 Положення встановлено, що відділення являється територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, а відповідно до пункту 12 Положення відділення має статус юридичної особи, та реалізує завдання, визначені пусток 3 Положення, до яких належать здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, яке визнано урядовим органом державного управління.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875 відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

З метою реалізації зазначених завдань пунктом 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів Фонд наділений правами проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Фонд також відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади та, відповідно, суб’єктом владних повноважень.

Частиною дев'ятою, десятою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875 встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону, вирішуються відділеннями Фонду в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Отже, позивачами у зазначеній категорії справ виступають відділення Фонду.

Таким чином, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцям, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від21.03.1991р. № 875, реалізують владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку частиною 9 статті 20 Закону.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна ділянка №2» (далі КП «ЖЕД №2») 02.01.20003р. зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АРКрим, ідентифікаційний код 24410375, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 05.3-8.1/3046 від 17.09.2009р. (а.с.7).

Таким чином, судом встановлено, що КП «ЖЕД №2» є суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок, підстави та умови участі суб’єктів господарювання в реалізації державних гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 4 статті 20 Закону встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Українивід 31 січня 2007 року № 70роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 2, 3 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 4, 5 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.

Підпунктом 2.2. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007р. №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007р. за №552/13819, дано визначення пені - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Зазначеним Порядком також визначений механізм нарахування пені. Так, пунктом 3.1. Порядку встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пункту 3.3. Порядку документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007р. №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007р. за №117/13384, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Як передбачено пунктами 3.4., 3.6. Порядку нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.

Судом встановлено, що відповідач КП «ЖЕД №2» використовує найману працю, та відповідно до Закону подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу КП «ЖЕД №2» складає 44 особи. Отже, відповідно до частини 1 статті 19 Закону для відповідача встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості двох робочих місць (44 працівника х 4%).

Судом встановлено, що за даними звіту на підприємстві у 2006 році працював один працівник, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Таким чином, відповідач відповідно до частини 1 статті 20 Закону повинен був сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне не створене робоче місце.

Судом встановлено, що в 2006 році середньорічна заробітна плата на КП «ЖЕД №2» складає 10650 гривень (загальний розмір Фонду оплати праці 468600 : кількість працівників 44), що також підтверджується звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Приймаючи до уваги, що середньооблікова кількість штатних працівників КП «ЖЕД №2» у 2006 році складала 44 особи, відповідач був зобов’язаний сплатити санкцію у повному розмірі середньорічної заробітної плати за кожне нестворене робоче місце, тобто в розмірі 10650 гривень.

Таким чином, відповідач був повинен до 15 квітня 2007року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 10650 гривень.

Судом встановлено, що у визначений Законом строк відповідачем адміністративно-господарська санкція не сплачена, тому Постановою Господарського суду АРК від20.07.2007р. по справі № 2-28/7680-2007А з КП «ЖЕД №2» стягнуто адміністративно-господарські санкції в розмірі 10659,00 гривень та надана розстрочка виконання постанови строком на 18 місяців з серпня 2007року по грудень 2008року (включно) по 592,16грн., а у січні 2009року – 592,28грн. (а.с.39-42).

Судом встановлено, що зазначену адміністративно-господарську санкцію КП «ЖЕД №2» сплатило позивачу, що підтверджується виписками Управління Державного казначейства (а.с.9-22).

Судом встановлено, що позивач за період 21.08.2007р. по 28.01.2009р., тобто за 655 днів прострочки нарахував відповідачу пеню у розмірі 1600,31 копійок.

Судом встановлено, що позивач 20.05.2009р. направив відповідачу повідомлення №04-4/808 про сплату пені в розмірі 1600,31 гривень з зазначенням реквізитів для її перерахунку.

Суд не може погодитися з доводами позивача, про обґрунтованість нарахування відповідачу пені за період прострочки з 21.08.2007р. по 28.01.2009р. з наступних підстав.

Як вже зазначалося підпунктом 2.2. Порядку нарахування пені та її сплати дано визначення пені - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, пеня є різновидом відповідальності, штраф за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції.

Правовий інститут розстрочки виконання рішення суду передбачає саме законну сплату зобов’язання частинами у порядку, що визначений судовим рішенням. На цей період підприємство зобов’язується погашати зобов’язання у певний строк та встановлених розмірах, про що постановлене у рішенні суду і в разі своєчасності сплати за розстроченим зобов’язанням, відповідач не несе відповідальності за несвоєчасну сплату зобов’язання. Дач

Судом встановлено, що відповідач своєчасно у строки та розміри, встановлені постановою Господарського суду від20.07.2007р. у справі №2-28/7680-2007А сплатив суму адміністративно – господарських санкцій у розмірі 10659,00грн.

Тобто зобов’язання сплатити адміністративно-господарську санкцію визначене судом саме строком на 18 місяців з серпня 2007 року по грудень 2008року по 592,16грн., а у січні 2009року – 592,28грн. До цього періоду з дня винесення постанови суду по справі відповідач не був зобов’язаний сплачувати санкцію, тому в його діях відсутнє правопорушення, за яке позивач мав би застосувати таку штрафну санкцію, як пеня.

Крім того, з описовою частини постанови Господарського суду АРК від 20.07.2007року вбачається, що представник Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів не заперечував проти надання КП «ЖЕД №2» відстрочки виконання постанови.

Судом встановлено, що зазначена постанова не оскаржувалася та набрала законної сили у встановленому законом порядку.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача за період, на який суд надав розстрочку сплати господарських санкцій, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 15.03.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                               підпис           Кушнова А.О.

15.03.2010