Рішення № 82014816, 27.05.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/385/19

РІШЕННЯ

іменем України

27 травня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції України у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Після усунення недоліків позову позивач подав позовну заяву від 14.03.2019, в якій просить визнати незаконним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.11.2018, винесеного щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує про те, що будівельних робіт зі встановлення металевих конструкцій на точкових фундаментах, для монтажу сонячних фотоелектричних модулів, не проводилось. Металева конструкція не має під собою жодних точкових фундаментів, і не є капітальною спорудою в розумінні містобудівного законодавства, що підтверджується висновком експерта №91/18 від 19.12.2018. Крім того, посадовими особами під час перевірки не було пред`явлено посвідчення, а перевірка проводилась без погодження з Державною регуляторною службою, а при її проведенні посадовими особами не було пред`явлено службових посвідчень.

Згідно з ухвалою суду від 29.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 2-3).

Ухвалою від 17.05.2019 зобов`язано відповідача надати до суду докази (арк. спр. 94-95).

11.04.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що управлінням на підставі письмової колективної скарги жителів м. Хмельницького проведено позапланову перевірку законності виконання будівельних робіт під час будівництва сонячних фотоелектричних модулів по вул. О.Вишні,4 у м.Хмельницький. Перевірка проводилась без погодження з державною регуляторною службою, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 18.12.2017 Держархбудінспекція України та її територіальні органи не підпадають під дію даного закону. Твердження позивача про те, що посадовими особами Управління під час перевірки не було пред`явлено посвідчення, не відповідає дійсності, оскільки відмітка про пред`явлення посвідчення зроблена в акті перевірки в примірнику Управління. Постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017 "Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію" (на яку також спирається експерт ОСОБА_2 у висновку експерта № 91/18 від 19.12.2018) не віднесено такі об`єкти до даного переліку, що підтверджує факт необхідності дозвільних документів на дане будівництво. Також, в порушення вимог ст. 101, 104 КАС України у висновку експерта від 19.12.2018 № 91/18 відсутнє попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 64 "Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи", експерт з кваліфікацією - технічне обстеження будівель і споруд, не наділений повноваженнями щодо проведення експертизи та надання висновку по питаннях, поставлених на дослідження у висновку від 19.12.2018 №91/18. Таким чином, експертний висновок не може бути врахований судом як доказ по даній справі (арк. спр. 71-72).

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

13.11.2018 відповідачем на підставі письмової колективної скарги жителів м. Хмельницького проведено позапланову перевірку на об`єкті: будівництво сонячної електростанції, вул. О.Вишні, м. Хмельницький, щодо дотримання суб`єктом містобудування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу (розпорядження) Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.09.2015 №976 (арк. спр. 74-77).

За результатами перевірки складено акт за №874 (далі - Акт перевірки), згідно якого під час проведення перевірки з 31.10.2018 по 13.11.2018 встановлено, що за адресою О. Вишні, 4 АДРЕСА_1 . Хмельницький виконуються будівельні роботи зі встановлення металевих конструкцій, на точкових фундаментах, для монтажу сонячних фотоелектричних модулів. Дані роботи виконуються без дозвільних документів на виконання будівельних робіт (без повідомлення про початок виконання будівельних робіт). Також у замовників відсутня належним чином розроблена та затверджена проектна документація. Відсутні договірні відносини на проведення авторського та технічного нагляду за будівництвом. Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 дана споруда за класом наслідків (відповідальності) може бути віднесена до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Зазначене є порушенням п. 1, п. 3 cт.25 Закону України "Про основи містобудування", п.1 ч.1 ч.7, cт.34, cт.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та cт.9 Закону України "Про архітектурну діяльність". Абз.2 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" (арк. спр. 78-87).

13.11.2018 відповідачем складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, який видано ОСОБА_1 з вимогою усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку до 13.01.2019, та письмово повідомити Управління Державної архітектурної інспекції у Хмельницькій області про дату та час перевірки виконання припису від 13.11.2018 (арк. спр. 90).

Також 13.11.2018 складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , а постановою №171 від 21.11.2018 визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП України, та накладено штраф у розмірі 10200 грн. (арк. спр. 12-13, 88-89).

Щодо доводів позивача про неправомірність проведеної перевірки за відсутності погодження Державної регуляторної служби, суд зазначає наступне.

Стаття 3 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №1728-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1728-VIII) позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби.

Проте статтею 6 Закону №1728-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 р. № 1104 затверджено такий перелік, в якому зазначена, зокрема, Держархбудінспекція та її територіальні органи. Тому на відповідача не поширюється дія Закону №1728-VIII, як помилково вважає позивач.

Стосовно висновку Акту перевірки про виконання будівельних робіт зі встановлення металевих конструкцій на точкових фундаментах, суд звертає увагу і враховує наступне.

Відповідно до п. 1, п. 3 cт.25 Закону України "Про основи містобудування" №2780-XII особи, винні у недотриманні державних стандартів, норм і правил при проектуванні і будівництві, виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього, несуть відповідальність, передбачену законом.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність" №687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Частиною 5 ст.26 Закону №3038-VI визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з ч.2 ст.28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №3038-VI, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Отже, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації, яку позивач не надає.

У п.3 свого позову ОСОБА_1 вказує, що розміщено металеву конструкцію, яка має назву "модульний стіл", та яка не має жодних точкових фундаментів, а тому не є капітальною спорудою в розумінні містобудівного законодавства. При цьому посилається на Висновок експерта №91/18, складений 19.12.2018 року експертом ОСОБА_2 (далі - Висновок експерта), згідно якого:

1. При встановленні мережевої сонячної електростанції по вул. О. Вишні, 4 у м. Хмельницькому, споруджено модульні столи, що являють собою модуль сонячних батарей, встановлений на металеві опорні ноги та підтримуючі елементи. Металеві ноги модуля зафіксовано цементним розчином на земельній ділянці.

2. Здійснені будівельні роботи по встановленню мережевої сонячної електростанції по вул. О. Вишні, 4 у м. Хмельницькому відповідно до постанови Кабінету Міністрів №406 від 07.06.2017 не відносяться до робіт, які потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, зокрема подачі повідомлення про початок виконання будівельних робіт та отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

3. Відповідно до постанови КМУ №406 від 07.06.2017 будівельні роботи, які проведені по вул. О. Вишні, 4 у м. Хмельницькому, не відносяться до категорії самочинних.

4. Дана мережева сонячна електростанція, що розташована по вул. АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 4 у м. Хмельницькому, не являється капітальним об`єктом будівництва, що пов`язаний із землею точковими фундаментами, а являється тимчасовою спорудою, окремі елементи конструкцій якої можна переміщувати у просторі, не змінюючи їх призначення. Код об`єкта згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000:2302 - Споруди підприємств електроенергетики, а саме 2302.4 - Електростанції на нетрадиційних джерелах енергії (арк. спр. 35-37).

Відтак, позивач встановлює мережеву сонячну електростанцію по вул. О. Вишні, 4 у м. Хмельницькому, і вважає, що це не потребує документів, що дають право виконання будівельних робіт, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, покликаючись на Висновок експерта, якому суд дає критичну оцінку.

Так, Висновок експерта не відповідає вимогам ч.7 ст.101 та ч.6 ст.104 КАС України, якими визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що видно із його змісту. Відсутність у Висновку експерта посилань на те, що експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і без дотримання вищевказаних вимог КАС України, вказує на недопустимість цього висновку, як доказу в цій адміністративній справі.

Щодо права позивача встановлювати мережеву сонячну електростанцію без документів, що дають право виконання будівельних робіт на підставі Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. №406, суд вважає, що він не може регулювати питання встановлення мережевої сонячної електростанції, так як це видно із змісту цього порядку.

Поряд з цим суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не встановив факту будівництва мережевої сонячної електростанції на точкових фундаментах, адже згідно з п.5-8 ч.3 ст.41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема:

- проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством;

- залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

- одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

- вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Відповідно до вимог п. 6 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. №406, не потребує таких документів зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків.

Згідно додатку "Б" ДБН В.2.1-10-2009 "Основи та фундаменти споруд. Основні положення проектування" фундамент - частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну.

Споруда - рукотворне утворення (об`єкт), споруджене будівельними засобами, призначене для виконання господарських або інших функцій.

Пунктом 5.9 ДБН В.2.1-10-2009 визначено, що за конструкцією фундаменти поділяють на:

- окремо розташовані стовпчасті, стрічкові, щільові просторові, спеціальні з анкерами, із забивних блоків чи коротких паль, перехресні системи стрічок, плитні, коробчасті, просторово-рамні, які можуть бути малозаглиблені, мілкого закладання та заглиблені для споруд, що влаштовують у котлованах;

- підземні просторові системи "палі-колони - перекриття - огороджувальні конструкції", що застосовують як заглиблені фундаменти для споруд із більш ніж одним підземним поверхом, які виконують з поверхні (без улаштування котловану);

- палі-колони, стовпи, глибокі опори, оболонки, кесони, "стіни в грунті"; комбіновані системи паль, глибоких опор або оболонок, об`єднаних кущовими, стрічковими, плитними ростверками або просторово-рамними чи коробчастими системами, які застосовують як фундаменти глибокого закладання.

Згідно п.5.10 ОСОБА_6 2.1-10-2009 за видом несучих конструкцій розрізняють фундаменти під колони, стіни, розпірні конструкції, стовпи, споруди в цілому.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001, фундамент - підземна частина будинку, через яку передається навантаження від його надземної частини на ґрунт.

Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, суд наділений повноваженнями на основі поданих доказів встановлювати наявність або відсутність обставин (фактів), однак не наділений повноваженнями замість компетентних органів встановлювати обставини, встановлення яких належить до їх обов`язків.

Зовнішня фотофіксація металевої конструкції не є достовірним доказом, що така розміщена саме на фундаменті. Акт перевірки також не містить жодних відомостей, яким чином встановлено та підтверджується розміщення металевих конструкцій саме на точкових фундаментах. Вказане можливо було встановити, зокрема, на основі виконання обстеження, замірів, визначення заглиблення металевої конструкції, та встановлення, зокрема, того, чи здійснене заглиблення у землю (із фіксуванням цементним розчином на земельній ділянці, як вказує позивач), чи у цементну/бетонну суміш, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів, чого не зроблено. Тобто, констатація у Акті перевірки з фотофіксацією не є достовірним і достатнім доказом того, що металева конструкція мережевої сонячної електростанції встановлена на точковому чи іншому фундаменті.

Відповідно до п.1 ч.1 ч.7, cт.34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.1 ст. 36 Закону №3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Абзацом 10 ст.1 Закону України від 20.02.2003, № 555-IV "Про альтернативні джерела енергії" (далі - Закон № 555-IV), визначено, що відновлювані джерела енергії - це відновлювані невикопні джерела енергії, а саме енергія сонячна, вітрова, аеротермальна, геотермальна, гідротермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Згідно з абзацом 19 ст.1 Закону № 555-IV, черга будівництва електричної станції - це група електричних установок або окрема установка, устаткування і споруди, розташовані на певній території, які функціонально пов`язані між собою і становлять єдиний комплекс, призначений для виробництва електричної енергії, що відповідно до проектної документації на будівництво є частиною об`єкта електроенергетики. Черга будівництва електричної станції може складатися з пускових комплексів.

Частиною 2 ст.1 Закону № 555-IV визначено, що терміни "виробник електричної енергії", "споживач", "гарантований покупець електричної енергії (гарантований покупець)", "оператор системи передачі" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України від 13.04.2017, № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон № 2019-VIII), виробництво електричної енергії - це діяльність, пов`язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів.

Пунктом 31 ч.1 ст.1 Закону № 2019-VIII визначено, що електростанція - це електроустановка або група електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії або комбінованого виробництва електричної та теплової енергії.

Згідно з п.62 ч.1 ст.1 Закону № 2019-VIII, побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Частиною 1 ст.58 Закону № 2019-VIII визначено, що споживач також має право встановлювати такі генеруючі установки, призначені для виробництва електричної енергії:

- побутові споживачі у своїх приватних домогосподарствах - генеруючі установки, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, призначені для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру;

- інші споживачі, у тому числі енергетичні кооперативи, - генеруючі установки, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, призначені для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, з біомаси, біогазу, з гідроенергії, геотермальної енергії.

Встановлена потужність генеруючих установок таких споживачів не може перевищувати потужність, дозволену до споживання за договором про приєднання. Виробництво споживачами електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру здійснюється без відповідної ліцензії.

Позивач не надає доказів, що він є побутовим споживачем (п.62 ч.1 ст.1 Закону № 2019-VIII), який відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст.58 Закону № 2019-VIII, як і відповідач не встановив протилежного. Відтак, з урахуванням встановлення судом відсутності доказів встановлення конструкції мережевої сонячної електростанції на точковому чи іншому фундаменті, суд вважає, що оскаржуваний припис протиправний, адже він винесений за результатом Акту перевірки, яким не встановлено (належно зафіксовано) порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. При цьому, відповідач не позбавлений можливості встановити порушення Закону №3038-VI, постанови КМ України №466 від 13.04.2011 року, якщо такі є, після чого реагувати на встановлені порушення в тому числі шляхом винесення припису про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону при прийнятті оскаржуваного рішення, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 768,40 грн. судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис управління державної архітектурно-будівельної інспекції України у Хмельницькій області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.11.2018, винесений щодо ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління державної архітектурно-будівельної інспекції України у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 травня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління державної архітектурно-будівельної інспекції України у Хмельницькій області (вул. Грушевського, 87/2, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 35668372)

Головуючий суддя А.І. Петричкович