Постанова № 8201398, 22.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.02.10Справа №2а-397/10/6/0170 (16 г. 10 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Лєбєдєвій О. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Кримтеплогаз-Сервіс"

про припинення юридичної особи

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Кримтеплогаз-Сервіс" про припинення юридичної особи, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, не зазначивши інформацію про своє місцезнаходження, перешкоджає своїми діями державі здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), а також податкових платежів, що виключає своєчасне виявлення та відвернення правопорушень та злочинів у сфері оподаткування.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутністю, на позовних вимог наполягав.

Відповідач до суду не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань суду не направив, заперечень на позов не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача відповідно до заявленого ним клопотання та у відсутність представника відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач (ідентифікаційний код 30646045) зареєстрований рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим 03.12.1999 року.

Законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 р. №509 –ХІІ (далі Закон №509).

Згідно з ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Частиною 17 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб –підприємців є Закон України про “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15 травня 2003 року N 755-IV.

Частиною 2 статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що позивач має право звертатися до суду у порядку встановленому ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємств” тільки у частині, що стосується його компетенції.

Суд, враховуючи положення статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, яка встановлює завдання органів державної податкової служби, статті 10 Закону, що визначає функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, приходить до висновку, що до компетенції позивача Законом не віднесено контроль за місцезнаходженням юридичних осіб та фізичних осіб –підприємств. В силу викладеного суд приходить до висновку, що позивач не має права звертатися до суду з позовами про припинення діяльності юридичних осіб та фізичних осіб –підприємств з підстав наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд вважає необхідним визначити, що відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, абз. 4 ч. 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, тільки, у разі неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності

Докази того ж, що відповідач не надає до органів податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, у матеріалах справи відсутні.

Крім того, позов не містить обґрунтування того, чим саме відсутність підприємства за місцем реєстрації перешкоджає податковому органу у здійсненні покладених на неї державною функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.02.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 26.02.2010 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Латинін Ю.А.