Постанова № 8201347, 04.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.03.10 Справа №2а-13828/09/5/0170

17:37 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Сидоренка Д.В., при секретарі Габрись П.С. розглянувши за участю представника позивача Асейкін Р.В. - представник, дов. б/н від 01.09.09р., представника відповідача Тарасенко О.В. держ. податк. інсп., дов. № 18/10-0 від 10.01.10р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Приватного підприємства «М-Маркет»,

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішень в частині.

Обставини справи: Приватне підприємство «М-Маркет» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень № 0023042303 від 20.11.09р. у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2680,00 грн. та № 0023032303 від 20.11.09р. у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5436,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перевірок 04.11.09р. та 05.11.09р. взагалі не досліджувались документи бухгалтерського обліку, які є у позивача. Податківцями зроблено необґрунтовані висновки щодо відсутності документів, у звязку з чим відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Представник позивача у судовому засіданні 04.03.10р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та у запереченні на позов зазначив, що при проведенні перевірок 04.11.09р. та 05.11.09р. встановлено порушення позивачем зокрема вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме реалізація товару без наявності відповідних витратних накладних. У звязку з чим на підставі ст. 21 цього Закону були застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою від 04.03.10р. суд замінив Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим на її правонаступника Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2003р. позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим в якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 433070 (а.с. 6) та відповідно до довідки № 1286/28-1 від 25.06.05р. (а.с.8) перебував на обліку платників у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим.

Згідно довідки № 906/29-0 від 27.02.10р. позивач взятий на облік платників податків у ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.

04.11.09р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме, проведена перевірка магазину, який належить позивачу.

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем зокрема п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке виразилось у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями с порушенням встановленого порядку обліку товарів по місцю реалізації (зберігання), до перевірки не надані накладні, або інші документи, що підтверджують оприбуткування товарів.

За результатами перевірки складений акт за № 002464 від 04.11.09р. (а.с.28-29), відповідно до якого за допущене порушення до позивача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 5613,25 грн., у тому числі 5436,00 грн. за п. 12 ст. 3 зазначеного закону, про що винесене Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0023032303 від 20.11.09р.(а.с.30).

05.11.09р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме, проведена перевірка магазину, який належить позивачу.

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем зокрема п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке виразилось у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями с порушенням встановленого порядку обліку товарів по місцю реалізації (зберігання), до перевірки не надані накладні, або інші документи, що підтверджують оприбуткування товарів.

За результатами перевірки складений акт за № 002612 від 05.11.09р. (а.с.26-27), відповідно до якого за допущене порушення до позивача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 2765 грн., у тому числі 2680,00 грн. за п. 12 ст. 3 зазначеного закону, про що винесене Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0023042303 від 20.11.09р.(а.с.31).

Не погоджуючись із зазначеними висновками, викладені у вищезазначених актах перевірок позивач оскаржив їх, однак Листом вих. № 2885/10/2330 від 16.11.09р. ДПА в АР Крим повідомила позивача, що заперечення розглянуті, однак вони безпідставні та необґрунтовані, перевірки магазинів, що належать позивачу проведені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі Закон про РРО).

Пунктом 12 ст. 3 Закону про РРО закріплено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів (ст. 6 Закону про РРО).

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч. 2 ст. 3 якого бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки № 002464 від 04.11.09р. продавцем ОСОБА_4 були надані зауваження до акту перевірки, в яких остання пояснила, що на усі товари є відповідні накладні, однак вони підкріплені до товарного звіту, який щотижнево здається в бухгалтерію на офіс. Теж саме викладено й у пояснювальної продавця ОСОБА_5

Більш того, в матеріалах справи є належним чином завірені копії всіх відповідних документів, що підтверджують оприбуткування товарів, що зазначені у актах перевірок № 002612 та № 002464 (а.с.35-52).

Таким чином, висновок відповідача щодо здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями с порушенням встановленого порядку обліку товарів по місцю реалізації (зберігання), а саме ненадання до перевірки накладні, або інші документи, що підтверджують оприбуткування товарів є безпідставним, оскільки норми п. 12 ст. 3 Закону про РРО зобовязують позивача вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у порядку, встановленому законодавством.

Отже, позивач не позбавлений права зберігати усі відповідні документи, тобто вести облік товарних запасів, що підтверджують оприбуткування товару на основному офісі за адресою м. Сімферополь, вул. Спера, 10, кв. 15.

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, представником відповідача під час розгляду справи не надано.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення № 0023042303 від 20.11.09р. у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2680,00 грн. та № 0023032303 від 20.11.09р. у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5436,00 грн. не можуть бути визнане такими в зазначених частинах, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 04.03.10р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 09.03.10р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0023042303 від 20.11.09р. у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2680,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0023032303 від 20.11.09р. у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5436,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «М-Маркет» (АР Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. Спера, 10, кв. 15: ЄДРПОУ 32443420) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.