Ухвала суду № 82013308, 23.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1603/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Музика І.О.

За участю сторін:

Представника позивача: Баринова Г.М.

Представника відповідача: не з`явився

Представника третіх осіб: Ізовіта А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Акмангіт», в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 06.03.2018 року №328-VII-ХХV «Про затвердження детального плану території».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником комплексу нежитлових будівель та споруд бази відпочинку "Будівельник", яка розташована в селі Приморське, Кілійського району, Одеській області.

На підставі рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області №295 від 28.12.2006 року земельну ділянку площею 1,39 га, на якій розташована база відпочинку « Будівельник », було вилучено до земель запасу Приморської сільської ради та позивачеві надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років. Крім того позивач зазначив, що згідно тимчасового договору оренди землі №70 від 02.01.2007 року до затвердження на сесії в установленому законом порядку цього проекту землеустрою, зазначена земельна ділянка була передана ТОВ «Акмангіт» в оренду.

В подальшому, у зв`язку із затвердженням генерального плану с. Приморське та зміною меж населеного пункту, Приморською сільською радою було прийнято рішення №299-VІ-ХV від 18.10.12 року та №312-VІІ-ХХІV від 26.01.2018 року про надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9203 га, в довгострокову оренду строком на 49 років, та згідно договору №05 від 01.01.2018 року позивачеві передана в користування земельна ділянка до 31.12.2020 року на період здійснення землевпорядних робіт.

Разом з тим, 06.03.2018 року Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області, було прийнято рішення №328-VII-ХХV «Про затвердження детального плану території», відповідно до якого на земельній ділянці, на якій знаходиться база відпочинку позивача, передбачається індивідуальне дачне будівництво двохповерхових житлових будинків. Таким чином, за твердженням позивача, вказаний детальний план території фактично змінює положення генерального плану села Приморське щодо функціонального призначення території бази відпочинку « Будівельник », порушує його права, як користувача земельної ділянки та власника нерухомого майна, що розташоване на ній.

Ухвалою суду від 25.03.2019 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.05.2019 року та 23.05.2019 року до участі у справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

02.05.2019 року через канцелярію суду від представника Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача зазначив, що за результатами прийнятого Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області рішення №328-VII-ХХV від 06.03.2018 року «Про затвердження детального плану території», третім особам вже були надані дозволи на розробку проектів землеустроїв, та такі особи вже оформили право власності на зазначені земельні ділянки, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Таким чином позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №328-VII-ХХV від 06.03.2018 року є похідними від вимог у приватноправовому спорі та мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, оскільки зачіпають права власності на зазначені земельні ділянки інших осіб.

Представники Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області у судове засідання 23.05.2019 року не з`явились, про дату, час та місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином та своєчасно, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та зазначив, що спір у даній адміністративній справі виник між товариством з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» та Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області на підставі прийняття останнім рішення без дотримання законодавчої процедури. Крім того такий спір, на думку позивача, має виключно публічно-правовий характер та за характером підпадає під дію статті 19 КАС України, а відтак спір про право відсутній та дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , клопотання представника Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області підтримав та просив його задовольнили. Зазначив, що на підставі оскаржуваного позивачем рішення третіми особами в законодавчому порядку вже було оформлено право власності на зазначені земельні ділянки, а скасування такого рішення призведе до позбавлення їх приватних прав.

Суд при розгляді справи встановив наступне.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель та споруд - база відпочинку "Будівельник", яка розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район, сільська рада Приморська , узбережжя Чорного моря (а.с.15).

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області №400-V-XIII від 12.12.2008 року товариству з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1380 кв.м в довгострокову оренду строком на 49 років із земель рекреаційного призначення на території Приморської сільської ради для розміщення, експлуатації та обслуговування бази відпочинку « Будівельник » (а.с. 16).

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області №299-VІ-ХV від 18.10.2012 року товариству з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення туристичного готельного комплексу площею 0, 9203 га (а.с. 17).

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області №312-VІІ-ХХІV від 26.01.2018 року товариству з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,9203 га в довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення: для розміщення, експлуатації та обслуговування бази відпочинку « Будівельник », за адресою Одеська область, Кілійський район, с. Приморське (а.с. 18).

01.01.2018 року між Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» було укладено попередній договір резервування земельної ділянки №05. Даний договір було укладено до 31.12.2020 року на період здійснення позивачем землевпорядних робіт та отримання правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Разом з тим, 06.03.2018 року Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області, було прийнято рішення №328-VII-ХХV «Про затвердження детального плану території» відповідно до якого, на земельній ділянці, на якій знаходиться база відпочинку позивача, було передбачено індивідуальне дачне будівництво двохповерхових житлових будинків (а.с. 100, 68-73).

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 11.02.2019 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_1 ) для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Приморське .

Також з відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 14.03.2019 року на ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_2 ) для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район, с . Приморське .

Судом встановлено, що вищезазначені земельні ділянки, щодо яких третіми особами було оформлено право власності за територіальними межами збігаються із земельною ділянкою, яка була надана товариству з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області у користування, відповідно до договору резервування земельної ділянки №05 від 01.01.2018 року.

Заслухавши думку представника позивача та третіх осіб, дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з наступним.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (ч. 3 ст. 19 КАС України).

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Одночасно суд зазначає, що правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до п.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №911/4111/16 зазначено, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом 15.05.2018 року у справі №809/739/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду рішеннями від 04.04.2018 року у справі 539/1957/16-а та від 30.05.2018 року у справі № 150/928/14-а визначила, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року по справі №463/1865/17 будо зазначено, що якщо в результаті прийняття суб`єктом владних повноважень рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

На підставі вищевикладеного, враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що оскаржуване позивачем рішення про затвердження детального плану території носило не загальний характер та стосувалось лише частини території сіла Приморське площею 0,2000 га, яка збігається з територією земельної ділянки, на якій розташована належна позивачу на праві власності база відпочинку « Будівельник » та стосовно якої між сторонами існує цивільно-правовий договір резервування земельної ділянки, суд вважає, що спірні правовідносини, щодо яких стосується позов, мають приватноправовий характер, оскільки фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовних вимог про скасування рішення є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема права фактичного користування позивачем земельною ділянкою). Крім того, зазначене рішення відповідача у сфері земельних відносин приймалось з метою індивідуального дачного будівництва, як управлінське рішення воно вичерпало свою дію одразу після його реалізації, а за результатами його реалізації у фізичних осіб виникло цивільне право власності, а тому даний спір, на думку суду, не є публічно-правовим, та не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

При цьому за суб`єктним складом сторін спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення вплине на права та обов`язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як фізичних осіб та власників земельних ділянок.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що правовідносини, які виникли між сторонами є не публічно-правовими, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності з ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн., що підтверджується копією квитанції №35968 від 14.03.2019 року.

На підставі вищезазначеного, враховуючи висновок про необхідність закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2-11, 19, 238, 241, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Провадження у справі №420/1603/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Приморської сільської ради від 06.03.2018 року №328-VII-ХХV «Про затвердження детального плану території» - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Роз`яснити позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) згідно квитанцій №35968 від 14.03.2019 року.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 28 травня 2019 року.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.

.