Ухвала суду № 82011930, 28.05.2019, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/588/19

Провадження № 2/364/238/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

28.05.2019 р. суддя Володарського районного суду Київської області Макаренко Л.А., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714; місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150; далі – АТ «АЛЬФА-БАНК») про захист прав споживача, визнання правовідносин за кредитним договором припиненими, –

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 23.05.2019 р. надійшла зазначена позовна заява ОСОБА_1 до АТ «АЛЬФА-БАНК» про захист прав споживача, визнання правовідносин за кредитним договором припиненими, в якій Позивач просить суд прийняти позовну заяву до свого провадження та виклала такі позовні вимоги:

– застосувати строк позовної давності за кредитним договором № 630109056 від 19.03.2014 р., укладеним між Позивачем і Публічним акціонерним товариством «Альфа-банк»;

– визнати припиненими правовідносини за названим кредитним договором.

При цьому Позивач у позовній заяві зазначає, що Відповідачем (АТ «Альфа-банк») протягом 2014-2019 років не направлялась та Позивачем не отримувалась ані вимога, ані повідомлення про порушення умов договору кредиту, ні документи чи вимоги (повідомлення) про відступлення права вимоги; судових спорів про примусове стягнення заборгованості не має та не було, тобто Позивачем не наведено, в чому за таких умов порушено її право.

Отже, за змістом наведених позовних вимог і позовної заяви Позивач фактично просить суд у порядку позовного провадження прийняти рішення про застосування позовної давності за відсутності жодних судових спорів щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а так само за відсутності жодних вимог та/або повідомлень Відповідача про порушення нею (Позивачем) умов кредитного договору.

З огляду на це та відсутність спору щодо стягнення кредитного зобов`язання (предмету спору), до якого Позивач просить застосувати позовну давність, суд, вирішуючи питання наявність підстав для відкриття провадження за зазначеною такою позовною заявою, виходить з такого.

Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою (а не за позовною заявою) сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За правовими позиціями Верховного Суду, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо, а зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду – захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. Однак за змістом статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності само по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, Цивільний кодекс України сплив позовної

давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає; пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 Цивільного кодексу України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 346/2013/17, провадження № 61-37670св18, від 28.01.2019 р. у справі № 639/7920/16-ц, провадження № 61-33814св18).

Як роз`яснено судам у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на наведене роз`яснення Пленуму Верховного Суду України Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду також зроблено висновок про те, що пропущення строку позовної давності є підставою для відмови у позові в разі доведеності позовних вимог (постанова Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі № 697/1045/15-ц, провадження № 61-25656св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 14-10цс18 зазначено, що позовна давність застосовується лише щодо вимог про захист порушеного права.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права (у разі його порушення, невизнання або оспорювання) та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; відтак, за відсутності порушення суб`єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб`єктивного права позовна давність застосовуватись не може (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі № 338/713/17-ц, провадження № 61-45432св18).

Разом з тим, за приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини (рішення і практику якого суд застосує як джерело права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), право на суд, окремим аспектом якого є право на доступ до правосуддя, не є абсолютним (зокрема, рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 р. у справі «Голдер проти Великої Британії», від 16.12.1992 р. у справі « ОСОБА_2 Жуффр де ля Прадель проти Франції», тощо).

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 124 Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 р. № 1401-VIII), норми якої є нормами прямої дії (стаття 8 Конституції України), встановлено, що юрисдикція судів поширюється не на всі правовідносини, а на будь-який юридичний спір.

При цьому поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначав, що відповідно до духу названої Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначав, що відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб

(постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 р. у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України відсутність предмету спору є безумовною підставою закриття провадження у справі, що за загальним правилом кореспондуються з підставами відмови у відкритті провадження в справі, визначеними в статті 186 ЦПК України

Разом з тим, за наслідками ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_1 судом встановлено, що нею заявлено про застосування позовної давності за відсутності самого спору, в межах якого ця позовна давність має бути застосована. Тому відкриття провадження в такій справі вимагати від суду, зокрема й для з`ясування ймовірної наявності відповідного предмету спору, встановити наявність/відсутність кредитної заборгованості Позивача, до якої має бути застосована, за наявності підстав, позовна давність, що в свою чергу виходитиме вже за межі заявлених вимог і підстав та порушуватиме диспозитивність цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України).

У зв`язку з цим та зважаючи на усе викладене вище, суд вважає, що за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Альфа-банк» щодо застосування позовної давності і припинення кредитних правовідносин за відсутності будь-якого юридичного спору щодо виконання та/або порушення нею відповідних кредитних зобов`язань, відсутності зазначення в позовній заяві, в чому полягає порушення Відповідачем прав Позивача та, відповідно, відсутності предмету самого спору, тому у відкритті провадження слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки така заява Позивача не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в межах юрисдикції саме того суду, яким вирішуватиметься справа щодо кредитного зобов`язання.

Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви; така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України; до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали; копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено (частини друга-четверта статті 186 ЦПК України).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 13, 19, 186, 351-354, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про захист прав споживача, визнання правовідносин за кредитним договором припиненими – відмовити.

Роз`яснити Позивачеві, що заява про застосування позовної давності подається до суду, до юрисдикції якого належить вирішення відповідного юридичного (кредитного) спору та в межах відкритого у такому спорі провадження.

Копію цієї ухвали суду разом з матеріалами позовної заяви надіслати Позивачеві.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, а в разі подання такої скарги – ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Макаренко