Рішення № 82010535, 24.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 р. Справа№200/5688/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд зобов`язати відповідача здійснити на загальних підставах нарахування та виплату пенсії за віком позивачу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/5688/19-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача пояснення стосовно припинення виплати пенсії позивачу. Одночасно, cуд задовільнив клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору. до ухвалення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня винесення даної ухвали.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Так, у позовній заяві позивач зазначив, що 20 грудня 2016 року зареєстрував своє місце проживання у м. Селидове, що стало підставою для звернення до відповідача із заявою про запит пенсійної справи до нового місця проживання. До 01.09.2018 року відповідачем здійснювалось нарахування та виплату належної пенсії позивачу, проте з 01.09.2018 року виплату пенсії їй було припинено. Додатково позивач зазначає, що відповідач у своєму листі на його звернення повідомив, що виплата пенсії була припинена у зв`язку з відсутністю у позивача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Тобто, у зазначений період відповідач припинив виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, що порушує його конституційні права. Дії відповідача щодо невиплати пенсії вважає протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Також, в обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що припинення виплати пенсії було здійснено відповідачем з підстав, не передбачених нормами статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Окрім того, позивач зауважив, що з моменту взяття його на пенсійний облік відповідача після зміни місця реєстрації проживання до спірних правовідносин не підлягає застосуванню законодавство, яким врегульовані питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам та до визначеної дати питання наявності чи відсутності довідки у відповідача не виникало.

В установлений судом строк відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на підзаконні нормативно-правові акти з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Також, зазначив, що особа, яка прописалась на підконтрольній українській владі території після початку антитерористичної операції вважається внутрішньої переміщеною особою. Отже, на думку відповідача, на позивача поширюється норми постанов Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637, від 08.06.2016 року № 365. Крім того, відповідач зазначив, що у липні 2018 року позивач звернувся до управління із заявою про виплату пенсії, проте на сьогоднішній момент паперова справа позивача не надійшла до управління, що унеможливлює взяття її на облік.

На виконання ухвали суду від 26 квітня 2019 року в частині витребування доказів, відповідачем надано засвідчені матеріали пенсійної справи позивача, витяг з підсистеми призначення та виплати пенсії щодо нарахування та виплати пенсії позивачу.

Одночасно, з відзивом та матеріалами справи відповідачем було надано клопотання про визнання участі особи обов`язковою, а саме обов`язковість особистої участі позивача у судовому засіданні для надання пояснень за адміністративним позовом, розглянувши яке суд важає за необхідне зазначити.

Положеннями пункту 20 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно норм статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За приписами частини шостої зазначеної статті справами незначної складності є справи, окрім інших….оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг…

Суд зазначає, що положеннями частини четвертої статті 260 КАС України передбачено, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Проте, відповідно до частини сьомої статті 260 КАС України частина друга-шоста цієї статті не застосовується до справ визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу. Так, пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності, зокрема, визначено справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

За таких обставин, враховуючи, що порядок розгляду даної справи безпосередньо визначений нормами законодавства та зазначеними нормами не передбачено право відповідача на подання заяви зазначеного змісту, суд залишає без задоволення заявлене клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з обов`язковою участю позивача.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 27 серпня 2001 року Ленінським РВ УМВС України у місті Донецьку) РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою проживання: АДРЕСА_2 . Позивач є пенсіонером, що підтверджується відповідним посвідченням, перебуває на обліку в Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, що не є спірним у справі.

Відповідач Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) є суб`єктом владних повноважень органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що позивач був зареєстрований у м. Донецьк.

26.11.2014 року на адресу ПФУ у м. Краматорськ позивачем надано заяву про витребування пенсійної справи з УПФУ Ленінського району м. Донецьк для виплати пенсії.

20.12.2016 року позивачем на адресу ПФУ м. Селидове надано заяву про витребування пенсійної справи з ПФУ м. Краматорська для виплати пенсії за постійним місце мешканням.

Повідомленням від 30.12.2016 року УПФУ у м. Краматорськ передано електрону пенсійну справу до УПФУ в м. Селидове Донецької області у зв`язку зі зміною постійного місця проживання. За вх. № 27/02-68 від 03.01.2017 року пенсійна справа відповідачем отримано.

20 грудня 2016 року позивача знято з реєстрації за зазначеним місцем проживання у м. Краматорську та одночасно зареєстровано за адресою проживання у місті Селидове Донецької області, про що свідчить штамп в паспорті громадянина України.

Розпорядженням від 04.01.2017 №248 позивача постановлено на облік відповідача.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/2126/18-а від 27.04.2018 року позивачу поновлено виплату пенсії з грудня 2017 року, скасовано розпорядження № 195213, відповідно до якого пенсійні виплати були зупинені.. На підставі даного рішення виплати пенсії проводились по січень 2018 року включно.

Листом на заяву позивача від 12.04.2019 року (вих. № 585/Л-01-01-08) управлінням надано інформацію, згідно якої вбачається, що виплата пенсії року припинена, оскільки внутрішньо переміщеним особам, незважаючи на зміну місця проживання, яке супроводжувалось зміною реєстраційних даних в паспорті особи, здійснюється з урахуванням вимог, визначених нормами Закону України "Про забезпечення прав и свобод внутрішньо переміщених осіб" та постановами Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 08.06.2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" /арк. справи 19/.

Отже, позивачу для поновлення виплати пенсії було запропоновано особисто звернутися до управління для подачі заяви встановленого зразка, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або рішення про відмову у видачі довідки /арк. справи 19/.

Таким чином, предметом спору у даній справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві у зв`язку з відсутністю довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 4.12 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Постанова № 22-1) передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до положень статті 33 Конституції України, статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (надалі - Закон № 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 1382-IV документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є:

- паспорт громадянина України,

- тимчасове посвідчення громадянина України,

- посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання,

- посвідчення біженця,

- посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту,

- посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Нормами статті 6 зазначеного Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Як встановлено судом, позивач реалізувала своє конституційне право щодо вільного вибору постійного місця проживання, перемістившись до м. Селидове Донецької області, де зареєструвався за новою адресою у встановленому чинним законодавством порядку. Як вбачається з наданого відзиву, про факт реєстрації позивача на території, підконтрольній українській владі відповідач був обізнаний та зазначене не спростовується відповідачем.

Суд критично ставиться до позиції відповідача, що виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам, незважаючи на зміну місця проживання, яке супроводжувалось зміною реєстраційних даних в паспорті особи, здійснюється з урахуванням вимог, визначених ст. 1 та ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706 та постановою КМУ № 509 від 01.10.2014 р., "Про облік внутрішньо переміщених осіб", постановою КМУ № 637 від 05.11.2014 р. "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 р. "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, з огляду на наступне.

Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (надалі - Закон № 1706 VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою, відповідно до норм частини першої статті 1 зазначеного Закону є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 Закону № 1706 VII).

Нормами статті 5 Закону № 1706 VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

З аналізу зазначених норм законодавства, суд доходить висновку, що оскільки позивач фактично з 20 грудня 2016 року проживає на підконтрольній українській владі території за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 , положення зазначеного закону на позивача не можуть поширюватись.

За таких обставин, суд доходить висновку, що виплата належної пенсії має бути здійснена управлінням за заявою позивача на загальних підставах у порядку, встановленому Законом № 1058-VI, у тому числі, щодо обрання уповноваженого банку для здійснення виплати пенсії.

Отже, з аналогічних підстав суд визнає безпідставними посилання відповідача на норми постанов Кабінету Міністрів України, якими визначено порядок здійснення соціальних виплат (у тому числі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, оскільки дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо здійснення соціальних виплат та порядок взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовуються до пенсійного забезпечення громадян, яке гарантується Конституцією України.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх рішеннях від 07 березня 2018 року по справі № 242/3044/17 (адміністративне провадження № К/9901/2631/17), від 13 лютого 2018 року по справі № 234/11095/17 (адміністративне провадження № К/9901/163/17).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, припиняючи виплату позивачеві без належних, передбачених чинним законодавством підстав відповідач вчинив протиправні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Так, судом при відкритті провадження задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 768,40 грн. до ухвалення судового рішення протягом тридцяти днів з дня винесення ухвали про відкриття провадження.

Керуючись положеннями частини першої та другої статті 133 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 підлягає стягненню на користь державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) здійснити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на загальних підставах відповідно до положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) 24 травня 2019 року. Судове рішення у повному обсязі складено 24 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Троянова О.В.