Постанова № 8200941, 18.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.02.10Справа №2а-10867/09/0/0170 (11 г. 29 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Лєбєдєвій О. М.,

за участю представника позивача Куткової Н. М., представника відповідача Говорухи А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000711502/0 від 07 вересня 2009 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача викладені в акті перевірки № 1149/15-2/31395454 від 25.08.2009 року про неправомірне включення ТОВ "Міндальна Роща" в податковий кредит за червень 2009 року податку на додану вартість у розмірі 4,25 грн. по податковій накладній, виписаній в лютому 2008 року не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки Законом України "Про податок на додану вартість" не заборонено включати до податкового кредиту суми за податковими накладними, отриманими із запізненням.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких проти позову заперечував, посилаючись на акт перевірки № 1149/15-2/31395454 від 25.08.2009 року, положення п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", п. п. 7.2.6 п. 7.2 , п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", абз. 2 п. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на те, що згідно з програмою системного співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів податкової декларації з ПДВ , в наданому до ДПІ у м. Алушті додатку № 5 "розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", у якому до розділу 2 "податковий кредит" включена в звітний період червня 2009 р. по гр. 3 "період виписки податкових накладних" податкова накладна (за лютий 2008 року у сумі ПДВ - 4,25 грн.) від постачальника за період, перевірений документальною перевіркою ( акт № 1149/15-2/31395454 від 25.08.2009 року). Відповідно, за результатами перевірки податкової декларації за червень 2009 року ТОВ "Міндальна роща" завищено податковий кредит на суму 4,25 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет у розмірі 4,00 грн.

У судовому засіданні 18 лютого 2010 року представник відповідача підтримав надані раніше письмові заперечення.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2009 року ДПІ у м. Алушті АР Крим було складено акт про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 30.06.2009 року за № 1149/15-2/31395454 ( а. с. 8-17).

Згідно з висновком акту перевірки № 1149/15-2/31395454 від 25.08.2009 року, в порушення п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 (зі змінами та доповненнями), абз. 2 п. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-XII від 25.06.1991 р.(зі змінами та доповненнями), п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000 року ТОВ "Міндальна роща" завищено податковий кредит у сумі 4,25 грн. і відповідно підлягає донарахуванню податкове зобов'язання у сумі 4,00 грн.

На підставі зазначеного вище акту перевірки, згідно п.п. "б" п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000 р. ДПІ у м. Алушті АР Крим визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 174,25 грн., де 4,25 грн. основний платіж, 170,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, про що винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2009 р. № 0000711502/0 (а. с. 6).

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000711502/0 від 07 вересня 2009 року, суд зобов’язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна, на підставі якої позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ, виписана контрагентом 08.02.2008 року.

Фактично податкова накладна від 08.02.2008 року № КР-5468-02/-01 на суму 25,50 грн. отримана позивачем 30.06.2009 року (а. с. 32).

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем сума ПДВ була включена у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому була отримана податкова накладна, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Згідно до положень абзаців 1,2 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідач зазначає, що скарги від позивача про ненадання йому податкової накладної по операції за лютий 2008 року не надходило.

Враховуючи це, суд вважає за необхідне вказати, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обов’язок.

Акт перевірки не містить більш жодного обґрунтування порушення позивачем п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

До того ж, згідно з роз'ясненнями ДПА України від 23.02.2006 р. № 3408/7/16-1517-26 при переході на централізовану (зведену) сплату ПДВ компанія має право відображувати у власному податковому обліку як коригування податкових зобов'язань, так і податкового кредиту, що відбувається внаслідок відображення в податковому обліку податкових накладних, отриманих від постачальників за попередні податкові періоди із запізненням, розрахунків корегування кількісних і вартісних показників по податкових накладних, отриманих і виписаних філіями за період перебування зареєстрованими платниками ПДВ, але з дотриманням встановленого терміну позовної давності.

Крім того, відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 р. у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем у встановленому порядку не доведено правомірності своїх висновків про порушення позивачем п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 (зі змінами та доповненнями), абз. 2 п. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-XII від 25.06.1991 р.(зі змінами та доповненнями), п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000 року у зв’язку із включенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку за податковою накладною, виписаною в лютому 2008 року, тому визначення суми податкового зобов'язання з цього податку в спірному податковому повідомленні-рішенні слід визнати протиправним.

Оскільки визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем у спірному податковому повідомленні-рішенні визнано судом таким, що не відповідає вимогам закону, то і визначення суми зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями слід визнати протиправним.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0000711502/0 від 07 вересня 2009 року, без вимоги про визнання його протиправним та скасування.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0000711502/0 від 07 вересня 2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.02.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 22.02.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000711502/0 від 07 вересня 2009 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" (ю.а.: 98500, АР Крим, м. Алушта, вул. В. Хромих, 21-а, ф.а: 98500, АР Крим/, м. Алушта, алея Декабристів, 5, ідентифікаційний номер 31395454) судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Латинін Ю.А.