Рішення № 82007101, 20.05.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2019 Справа № 920/247/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Олтушевській І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/247/19 в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (вул. Харківська п/в 12, м. Суми, 40003; код ЄДРПОУ 05766356)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шевкун Євгенія Сергійовича ( АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1),

про стягнення 16 332 грн 97 коп,

За участю сторін:

від позивача: Паламаренко Т.І. (ордер серія ЗР № 57113 від 29.01.2019)

відповідача: Шевкун Є.С.

при секретарі судового засідання - Олтушевській І.О.

Суть спору: 13.03.2019 Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» звернулось до суду з позовною заявою від 13.03.2019 № 15-858, відповідно до якої просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевкуна Євгенія Сергійовича на свою користь 12 863 грн 47 коп - пені, 1 191 грн 68 коп - 3% річних та 2 277 грн 82 коп - інфляційних втрат, а також 1 921 грн 00 коп відшкодування судового збору.

Ухвалою суду від 18.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/2475/19 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.05.2019 відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив від 14.05.2019 № 15-1610.

20.05.2019 відповідач подав також до суду клопотання про витребування доказів та заяву про зменшення розміру пені.

Клопотання про витребування доказів судом залишено без задоволення на підставі положень частин 2 та 3 ст. 80 та ч.1 ст. 81 ГПК України як таке, що заявлено з пропуском встановленого строку без належного обгрунтування причин його пропуску.

20.05.2019 представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи уточненого та деталізованого розрахунку ціни позову.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2019 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 20.03.2019 підтримав заяву про зменшення розміру пені.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.08.2017 між ПАТ «СУМИХІМПРОМ» та ФОП Шевкун Є.С. укладено договір №06/15 на передачу питної води (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передавати Споживачу питну воду згідно з лімітом 144 000 м3/рік.

Згідно з п.1.2. Споживач зобов`язується приймати воду та сплачувати за воду в порядку, передбаченому цим Договором.

ПАТ «СУМИХІМПРОМ», виконуючи умови Договору, своєчасно та в повному обсязі, починаючи з серпня 2017 року постачає ФОП Шевкун Є.С. воду, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно з п. 3.3 Договору, Шевкун Є.С. зобов`язаний особисто отримати у ПАТ «СУМИХІМПРОМ» в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, акти здачі- прийняття робіт (надання послуг), розрахункові документи на оплату переданої (спожитої) води.

Відповідно до п. 3.10 Договору, за використану в серпні 2017 року питну воду споживач сплачує рахунок Постачальника не пізніше 28 жовтня 2017 року, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника .

В подальшому, за використану питну воду Споживач щомісячно сплачує рахунок Постачальника не пізніше 28 числа наступного за розрахунковим місяцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Судом встановлено і сторонами не заперечується, що ФОП Шевкун Є.С. протягом дії Договору систематично порушував строки оплати використаної питної води.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з поставки питної води.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем сплачено основну суму грошових зобов`язань у добровільному порядку, однак із порушенням строків оплати.

На підставі п. 4.5 Договору, сторони погодили, що в разі порушення строків оплати по Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, а також 3% річних та інфляційні витрати.

Відповідно до вимог ст.ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки раціонального банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідачем у відзиві зазначено, що пеня за невиконання грошових зобов`язань за період з 29.10.2017 по 12.03.2019 заявлена поза межами строку позовної давності, а пеня за періоди 13.03.2018 по 12.09.2019 нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме після спливу 6 місяців з моменту (дня), коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд із даним твердженням відповідача погоджується лише частково. Так, заборгованість відповідача щомісячно збільшувалась за рахунок періодичних платежів, однак вона ним частково сплачувалась за кожен окремий період в строк, що не перевищує шестимісячний термін, що підтверджується даними банківських виписок, а тому нарахування позивачем пені не суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

В той же час, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною п`ятою ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається із відмітки уповноваженої особи відділу автоматизованого документообігу та обробки інформації (канцелірії) Господарського суду Сумської області про прийняття позовної заяви, позовну заяву подано до Господарського суду Сумської області 13.03.2019.

Господарський суд констатує, що вимоги про стягнення пені за період з 29.10.2017 по 13.03.2018 заявлені поза межами річної позовної давності, а отже в частині позовних вимог в розмірі 886 грн 27 коп, слід відмовити за спливом позовної давності.

В іншій частині вимог щодо стягнення пені, а саме в розмірі 11 997 грн 20 коп, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, облікові ставки НБУ, суд дійшов висновку, що 1 191 грн 68 коп 3 % річних та 2 277 грн 82 коп інфляційних втрат нараховані відповідно до умов Договору та вимог діючого законодавства, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені, то відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення.

Клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені відповідач мотивував тим, що несвоєчасна оплата за зобов`язаннями пов`язана з об`єктивними обставинами, що не є наслідками протиправної поведінки відповідача, а наслідком несвоєчасної оплати за послуги водопостачання населенням (наявність заборгованості за спірні періоди), а також тимчасова неможливість ПАТ «Сумихімпром» сплачувати платежі по договору в зв`язку з проблемами відкриття рахунку у відповідному відділенні Державної казначейської служби.

Судом встановлено, що відповідачем здійснювалися кроки до врегулювання питання сплати зобов`язань, а саме направлялись листи щодо зміни вартості води та відтермінування строків оплати. Оплата за Договором здійснювалась, хоча й із порушенням строків. На сьогодні заборгованість відповідача за основними платежами за період, що зазначений у позові, відсутня.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен грунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими, є зокрема, справедливість, добросовісність та розомність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Суд прийнявши до уваги пояснення відповідача та врахувавши несвоєчасність оплати за послуги водопостачання населенням, проблеми з відкриттям рахунку у відділенні Державної казначейської служби для оплати послуг позивача, дійшов висновку, що розмір пені необхідно зменшити на 30% та стягнути з відповідача 8 398 грн 04 коп (що складає 70% від 11 997 грн 20 коп пені, що визначена судом до стягнення).

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 191 грн 68 коп - 3% річних, 2 277 грн 82 коп - інфляційних втрат, 8 398 грн 04 коп - пені, в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3.17.5 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Отже, враховуючи відмову у частині вимог внаслідок спливу позовної давності, судові витрати позивача стягуються судом з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 819 грн 11 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 11, 256, 258, 261, 267, 509, 525, 530, 546, 548, 549, 551, 610, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст 173, 193, 232, 233 Господарського кодексу України, 13, 74, 86, 129 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевкун Євгенія Сергійовича ( АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (вул. Харківська п/в 12, м. Суми, 40003; код ЄДРПОУ 05766356) 8 398 грн 04 коп пені, 2 277 грн 82 коп - інфляційних нарахувань, 1 191 грн 68 коп -3% річних за Договором від 04.08.2017 № 06/15, а також 1 819 грн 11 коп відшкодування судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 27.05.2019.

Суддя Ю.А. Джепа