Рішення № 82004019, 16.05.2019, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/291/14-ц

Провадження №2/460/44/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2019 рокум.Яворів

Яворівський районний сул Львівської області у складі:

головуючого судді – Кондратьєвої Н.А.

за участю секретаря – Юрчишина В.В.

представника позивача – ОСОБА_1 .А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Яворові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни про визнання недійсним іпотечного договору,

встановив:

Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни про визнання іпотечного договору, укладеного 17.04.2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. зареєстрованого за №1674 недійсним. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.11.1977 року між нею та відповідачем укладено шлюб. 04.11.1999 року на підставі рішення від 19.09.1995 року №119 виконавчого комітету Домажирівської сільської ради народних депутатів ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку площею 0,0516 га для ведення садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 району Львівської області, що посвідчується державним актом від 04.11.1999 року № 6036 на право приватної власності на землю. На вказаній земельні ділянці ними за спільні кошти було збудовано садовий будинок АДРЕСА_1 в садівничому товаристві «Явір» загальною площею 46,6 кв.м. Зазначає, що, хоча правовстановлюючі документи на нерухоме майно оформлені на відповідача, однак це майно набуте під час перебування в шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і для вчинення ОСОБА_3 щодо нерухомості будь-яких правочинів необхідна її згода. 17.04.2008 року між ОСОБА_3 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_3 для забезпечення належного виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань перед банком за договором № 611/35-36/114 від 16.04.2008 року про надання невідновлювальної кредитної лінії було передано банку садовий будинок АДРЕСА_1 без отримання на це нотаріально засвідченої згоди від неї. Про укладення даного договору їй стало відомо із вимоги від 05.01.2012 року банку про усунення порушення, адресованої для відповідача ОСОБА_3 Вважає іпотечний договір, укладений її чоловіком без її на то згоди, таким, що порушує її законні права та інтереси, укладений всупереч вимогам закону та підлягає визнанню недійсним, оскільки сторони договору не дотримали вимог ст.203 ЦК України та порушили її майнові права. За наведеного просить визнати іпотечний договір недійсним.

Справа поступила у провадження судді Гуцала І.П. Ухвалою від 28.04.2012 року відкрито провадження у справі.

15.05.2012 р. до суду надійшли пояснення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В., згідно яких нотаріус вказала, що при посвідченні іпотечного договору, укладеного між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 , посвідченого 17.04.2008 р. за № 1674, керувалася Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що діяли на момент посвідчення договору. На підтвердження права власності іпотекодавця ОСОБА_3 їй було надано свідоцтво про право власності на будинок, видане 05.05.2006 року Домажирською сільською радою та Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 04.11.1999 р. Домажирською сільською радою, зареєстрований за № 1680 на його ім`я. Окрім того, на підтвердження факту, що майно є особистою приватною власністю іпотекодавця, ОСОБА_3 була надана довідка Домажирської сільської ради про те, що майно (садовий будинок і земельна ділянка) є приватизованими, за № АДРЕСА_2 від 14.04.2008 р. підписана сільським головою та секретарем сільської ради. Також, майно, що передавалося в іпотеку, на момент укладення договору перебувало в іпотеці з 2006 року того самого банку, та існує дотепер, що підтверджується листами АКБ "Укрсоцбанку" від 16.04.2008 р. про його згоду на передачу в іпотеку спірного майна. Тому, вважає, що підстав для визнання недійсним оспорюваного іпотечного договору, на які покликається позивач немає, оскільки нотаріусом не було порушено жодної норми діючого законодавства. Тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні її вимог.

16.10.2012 року суддя Гуцал І.П. обраний на посаду судді апеляційного суду Львівської області, відповідно до постанови Верховної ради України "Про обрання суддів" від 16.10.2012 р. № 11339-1, а тому справа передана судді Маліновській-Микич О.В.

Відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області про відкриття провадження у цивільній справі № 1329/2043/12. Покликався на те, що ухвала є протиправною, оскільки винесена з порушенням правил підсудності.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 01.04.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14.05.2013 року суд повернув апеляційну скаргу апелянту.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2013 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни про визнання недійсним іпотечного договору залишено без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

Позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2013 року про залишення позову без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30.12.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2013 року скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Справа поступила до провадження судді Гоцка В. І.

31.03.2015 року до суду надійшли пояснення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В., згідно яких вона вважає,що нерухоме майно, яке є об`єктом іпотеки є особистою приватною власністю громадянина та на передачу в іпотеку згоди будь-кого і дружини (позивача) в тому числі, не вимагається. Тому, проти задоволення позову вона заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні всіх його вимог за безпідставністю.

01.07.2015 року до суду надійшло клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" про накладення арешту на майно, а саме садового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0516 га, переданої для ведення садівництва.

Також 22.07.2015 року до суду надійшло заперечення на позовну заяву про визнання недійсним іпотечного договору від 01.07.2015 року ПАТ "Укрсоцбанк". В обґрунтування заперечення покликається на те, що згідно договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 611/35-36/114 від 16.04.2008 р. АКБ СР "Укрсоцбанк" надав ОСОБА_4 кредит в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 20800,00 доларів США зі сплатою 14 процентів річних. 24.06.2009 року між ОСОБА_5 та кредитором укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору, згідно якої термін користування кредитом продовжено на 12 місяців, встановивши кінцевий термін погашення кредиту 15.04.2024 р. та збільшивши загальну суму кредиту на 1307,50 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань по даному кредиту 14.04.2008 року з ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір за реєстровим № 1674, згідно умов якого відповідач передає в іпотеку іпотекодержателю – АКБ СР "Укрсоцбанк" в якості забезпечення виконання основного зобов`язання садовий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 46,6 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0516 га, передану для ведення садівництва. Покликання позивача як на підставу визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 17.04.2008 р. відсутність її згоди на укладення договору, оскільки вона з ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі, вважає необґрунтованими, оскільки житло та земельні ділянки, набуті за час шлюбу внаслідок приватизації є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка. Відповідно до довідки Домажирської сільської ради від 14.04.2008 р., наданої приватному нотаріусу Амбросійчук Л.В. право власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , в садівничому товаристві "Явір" виникло у ОСОБА_3 . внаслідок приватизації. Таким чином, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни про визнання недійсним іпотечного договору слід відмовити.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 01.06.2016 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни про визнання недійсним іпотечного договору залишено без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

Представник позивача ОСОБА_6 . ОСОБА_7 . в інтересах позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 01.06.2016 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни про визнання недійсним іпотечного договору.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 01.08.2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 01.06.2016 року скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області про відкриття провадження у цивільній справі № 1329/2043/12. Покликався на те, що ухвала є протиправною, оскільки винесена з порушенням правил підсудності.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18.01.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20.03.2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку тим, що апелянт не усунув недоліки, вказані в ухвалі від 18.01.2017 року.

Відповідач ОСОБА_3 втретє подав апеляційну скаргу на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області про відкриття провадження у цивільній справі № 1329/2043/12.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.06.2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_8 , відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 20.12.2017 року № 499 справа передана судді Кондратьєвій Н.А.

20.12.2017 року до суду надійшли пояснення представника позивача ОСОБА_9 Р. ОСОБА_10 . в інтересах позивача ОСОБА_2 до позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни про визнання недійсним іпотечного договору. В поясненнях представник позивача звертає увагу на те, що садовий будинок, який є предметом іпотечного договору будувався за спільні кошти подружжя. Те, що даний будинок не набутий шляхом приватизації підтверджується, зокрема, тим, що приватизація можлива лише за умови, що будинок до моменту приватизації перебував у комунальній чи державній власності. Проте, вказаний садовий будинок ніколи не перебував у комунальній чи державній власності, а був збудований у 2000 році, що підтверджується інформацією зі звіту від 01.04.2008 р. "про оцінку майна - садиби у складі садового будинку" ПП "Галпрофбуд" на замовлення ОСОБА_3 та матеріалами реєстраційної справи Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки. Зокрема, з матеріалів реєстраційної справи видно, що вона відкрита вперше у 2006 році, при реєстрації права власності за ОСОБА_3 , тобто він був першим власником будинку. Той факт, що відповідачам було відомо про необхідність отримання дозволу другого з подружжя на укладення іпотечного договору, підтверджується іпотечним договором від 21.03.2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та АКБ СР "Укрсрцбанк", посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Гуцал Л.І. на підставі нотаріальної згоди позивача Дзиндзюри Г. ОСОБА_11 ., оформленої заявою від 20.03.2006 р. Зокрема, на останній сторінці вказаного договору зазначалося, що предмет іпотеки є спільною сумісною власністю подружжя, заява-згода другого з подружжя додається. Тому, з вказаного вище вбачається, що відповідачі знали про те, що предмет іпотеки за договором від 14.04.2008 р. є спільною власністю подружжя, і ОСОБА_3 , який уклав договір, не отримав згоди дружини. Таким чином, відповідачі, уклавши оскаржуваний іпотечний договір діяли недобросовісно, такими діями порушили право власності позивача ОСОБА_2 на її майно, що перебуває у спільній власності подружжя, адже забороняє їй вільно ним розпоряджатися, а також може мати наслідком втрату цього майна у разі звернення іпотекодавцем стягнення на предмет іпотеки, просить задовольнити позов в повному обсязі.

02.05.2019 року представник позивача ОСОБА_2 . ОСОБА_12 подав до суду додаткові пояснення до позову. Вказав, що дійсно 04.11.1999 р. ОСОБА_3 особисто на підставі рішення виконавчого комітету Домажирської сільської ради набув у власність земельну ділянку площею 0,0516 га. Будинок же був збудований за спільні кошти подружжя. Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Відповідно до Закону України «Про іпотеку» якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Тобто, земельна ділянка, яка належала ОСОБА_3 не могла бути передана в іпотеку окремо без будинку, який на ній розташований, без нотаріальної згоди іншого співвласника будинку, а тому іпотечний договір від 17.04.2008 р. повинен бути визнаний недійсним в цілому.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях до позовних вимог. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» Стрихар А.І. у судовому засіданні 13.12.2018 року проти задоволення позову заперечила, пояснила, що для посвідчення іпотечного договору від 17.04.2008 року приватному нотаріусу ОСОБА_13 було надано довідку видану 14.04.2008 року Домажирською сільською радою про те, що право власності на будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 в садівничому товаристві «Явір» буд. №86 виникло у ОСОБА_3 внаслідок приватизації, а тому є його особистою приватною власністю. Просить в задоволенні позову відмовити. В подальшому на судові засідання представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» не з`являлася, про час та місце розгляду справ повідомлялася належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив і суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. в судове засідання не з`явилася, проте подала до суду письмове пояснення, в якому просить в задоволенні позову відмовити і справу розглядати без її участі, що суд вважає за можливе.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.11.1977 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 від 05.11.1977 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Домажирівської сільської ради народних депутатів від 27.04.2006 року № 36 Львівському ОДКДБТІ та ЕО доручено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на садівничий будинок ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , загальною площею 46,6 м.кв. , житлова площа 18,5 м.кв.

Згідно із державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 на підставі рішення виконавчого комітету Домажирської сільської Ради народних депутатів від 19.09.1995 р. № 119 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0516 га для ведення садівництва.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.05.2006 р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10562816 від 05.05.2006 року ОСОБА_3 є власником садового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 46,6 м.кв., житлова площа 18,5 м.кв.

16.04.2008 р. між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 611/35-36/114. Згідно Договору в якості забезпечення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, в день укладення цього договору з майновим поручителем ОСОБА_3 укладається іпотечний договір, за умовами якого кредитору передається в іпотеку нерухоме майно.

17.04.2008 року між ОСОБА_3 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_3 для забезпечення належного виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань перед банком за договором №611/35-36/114 від 16.04.2008 року про надання невідновлювальної кредитної лінії було передано банку садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0516 га, яка розташована на території Домажирської сільскої ради народних депутатів Яворівського району Львівської області, передану для ведення садівництва.

05.01.2012 року ПАТ "Укрсоцбанк" направило ОСОБА_3 вимогу про усунення порушення, за якою ОСОБА_3 попереджено, що у випадку неповернення позичальником заборгованості із врахуванням неустойки в зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору, банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до довідки Домажирської сільської ради № 843 від 14.04.2008 р., земельна ділянка в садівничому товаристві "Явір" площею 0,0516 га та садовий будинок, який знаходиться на ній, набутий ОСОБА_14 П. у власність в процесі приватизації.

Однак як вбачається зі звіту про оцінку майна - садиби у складі садового будинку та земельної ділянки, що на праві приватної власності, належать ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 2000 році, власником є - ОСОБА_3 Таким чином, вказаний будинок не перебував у державній чи комунальній власності, а тому не міг бути набутий у власність шляхом приватизації.

Окрім того, згідно матеріалів реєстраційної справи на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , 86, вказана реєстраційна справа відкрита вперше у 2006 році, при реєстрації права власності за ОСОБА_3 , а до того вказаний будинок не реєструвався. Таким чином, ОСОБА_15 є першим власником будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що між АКБ СР "Укрсоцбанк" та майновим поручителем ОСОБА_3 було укладено 19.05.2006 р. договір іпотеки за № 2670, що посвідчено приватним нотаріусом Яворівського районного округу Гуцал Л.І., згідно якого в іпотеку банку надано будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заяву позивача про її згоду на передачу в іпотеку ОСОБА_3 будинку та земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Марко Л.В. 20.03.2006 р.

Згідно із записом приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу на останній сторінці договору укладено 19.05.2006 р. між АКБ "Укрсоцбанк" та майновим поручителем ОСОБА_3 предмет іпотеки є спільною власністю подружжя, заява другого з подружжя додається.

Відповідно до положень ст. 578 ЦК України, майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників. При цьому, згідно вимог частини 3 статті 5 та статті 6 ЗУ «Про іпотеку» , в іпотеку можливо передати майно, яке виділено в натурі, або без виділення в натурі, при наявності нотаріальної згоди одного співвласника на передання частки іншого співвласника в іпотеку. Однак, частини житлового будинку, на момент підписання Договору іпотеки , не були виділені в натурі.

Предмет Договору іпотеки є садовий будинок, який знаходиться у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно чинного законодавства України при укладенні Договору іпотеки, відповідачу необхідно було виділити в натурі частку майна з садового будинку. Враховуючи те, що відповідач не виділяв власну частку майна в натурі, а позивач не була обізнана про наявність укладеного кредитного договору та договору поруки від її імені, який позивач не підписувала і згоди на передання в іпотеку житлового будинку не давала, таким чином вищезазначені вимоги законодавства України не були дотримані.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Волевиявлення учасника правочину має бути: вільним (формуватися за відсутністю тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо в умовах, за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику, тощо); таким, що відповідає внутрішній волі, намірам суб`єктів правочину. Тому, у разі коли воля суб`єкта правочину формувалася не вільно і не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним.

Згідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Обов`язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно виконують підпис на відповідному документі при укладені правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Така ж правова позиція Верховного суду України у постанові від 30 березня 2016р., справа за № 6-533цс16 та у постанові від 22.06.2017 р., справа № 6-3058цс16.

Судом встановлено, що садовий будинок не був особистою власністю відповідача ОСОБА_3 , останній знав про необхідність одержання згоди позивача ОСОБА_2 на укладення іпотечного договору, про що вказує, зокрема, наявність нотаріально завіреної заяви-згоди позивача на укладення попереднього іпотечного договору між відповідачами.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у випадку визнання договору іпотеки недійсним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ст. 321 ЦК України, а також ст. 41 Конституції України, передбачено право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

Системний аналіз ст. 57 і 60 СК України в їх сукупності свідчить про те, що обов`язок доведення тієї обставини, що набуте за час шлюбу спірне майно було набуте саме за кошти, які належали одному із подружжя особисто, покладається саме на ту особу, яка таке стверджує. Відповідачем ОСОБА_3 не надано суду доказів на підтвердження того, що садовий будинок збудований за його особисті кошти.

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка, набута відповідачем ОСОБА_3 шляхом приватизації, однак, будинок збудований за спільні кошти подружжя, а отже, будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

Керуючись ч. 4 ст. 120 ЗК України особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких ця ділянка належала попередньому власнику.

У випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно із правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15 та постанові від 06.03.2018 року у справі № 570/3910/14-ц.

Також суд бере до уваги висновки ВС, викладені у постанові від 25.02.2019 року у справі № 199/2099/17, згідно яких відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15.

Враховуючи викладене, відповідач не мав права підписувати Договір іпотеки стосовно садового будинку, який знаходиться в спільній сумісній власності з позивачем, в якості забезпечення кредитного договору. Враховуючи зазначене та вимоги законодавства України, позивач була вимушена звернутись до суду з вимогами про визнання недійсним договору іпотеки.

Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не підписувала Договір іпотеки та не мала наміру передавати своє майно в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк», а тому даний правочин є нікчемним, адже спрямований на порушення конституційних прав позивача та незаконне заволодіння майном позивача.

Отже, в судовому засіданні було встановлено, що земельна ділянка та садовий будинок не були особистою власністю відповідача ОСОБА_16 , а були спільним майном подружжя, а тому відповідач не мав права розпоряджатися ним без згоди позивача, тому уклав договір іпотеки без достатньої правової підстави, предметом якого стала спірна земельна ділянка.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни про визнання недійсним іпотечного договору підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України)

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 107,30 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. 58 Конституції України, ст. ст. 57, 60, 61 СК України, ст. ст. 5, 203, 215, 216, 317, 319, 321 ЦК України суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни про визнання недійсним іпотечного договору задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 17.04.2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. зареєстрований за № 1674.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний тест рішення складено 24 травня 2019 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна, 79058 м. Львів, вул. Куліша, 5.

Суддя Н.А. Кондратьєва