Ухвала суду № 820032, 19.06.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

           Справа № 22а –219/07                                                                                                              Головуючий суддя у 1

           Категорія статобліку –49                                                                                                       інстанції –І.В.Садовий

 УХВАЛА

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              19 червня  2007 року                                                                           м.Дніпропетровськ

               Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  суді –  Проценко О.А.,

суддів                     –  Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

            при секретарі: Серьогіній О.В.,

за участі представників:

від позивача – Пашаєв С.М.

від відповідача-1  – Чернявська Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя та Закритого акціонерного товариства “Торговий Будинок Електроснаб”

на постанову  господарського суду Запорізької області від 19.03.2007 року по справі №23/642/06-АП

за позовом  Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

до  відповідача-1 - Закритого акціонерного товариства “Торговий Будинок Електроснаб” та відповідача-2 – Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомплектмонтаж”

про визнання недійсним господарського зобов'язання,

                                                         ВСТАНОВИЛА:

07.09.2006р. до господарського суду Запорізької області звернувся позивач - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя  із позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання на суму 874702,80грн., яке оформлене договором №02/09 від 02.09.2004р., про зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 грошові кошти, отримані за договором, та про стягнення з відповідача-1 на користь держави товарно-матеріальних цінностей, отриманих за господарським  зобов'язанням.

За результатами розгляду справи господарський суд Запорізької області постановою від 19.03.2007р. адміністративний позов задовольнив частково, визнавши недійсним господарське зобов'язання, оформлене договором №02/09 від 02.09.2004р., укладене між відповідачами на загальну суму 874702,80грн. В решті позовних вимог позивачу відмовлено. При вирішенні адміністративної справи господарський суд Запорізької області посилався на норми ст.ст.173,174,202,207,208  Господарського кодексу України, Закону України “Про державну податкову службу”, а також постанови Пленумів Верховного та Вищого господарського судів України щодо судової практики визнання угод недійсними. Задовольняючи позов в частині визнання недійсним господарського зобов'язання, суд першої інстанції зазначив, що встановлені судом обставини свідчать про наявність у ТОВ  “Спецкомплектмонтаж” при укладені спірного договору мети та умислу ухилення від сплати податків, що суперечить інтересам держави та суспільства. В свою чергу відповідач-1 виконував зобов'язання за спірним договором належним чином, в зв'язку з чим суд визнав, що з боку відповідача-1 – ЗАТ “Торговий Будинок Електроснаб” відсутній умисел на укладення  господарського зобов'язання (договору) з метою заниження податкових зобов'язань чи ухилення від сплати податків.  Решту позовних вимог суд першої інстанції визначив як необгрунтовану, оскільки при наявності встановлених фактів відповідач-2 є фактично відсутнім, тому застосування правових наслідків, передбачених ст.208 ГК України, неможливе. Враховуючи основні принципи Конституції України, яка гарантує кожному судовий захист його прав в межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України, суд визначив, що норми, які передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом. Інакше кажучи, рішення суду, захищаючи інтереси одного суб'єкта, не може порушувати законних прав та інтересів інших господарюючих суб'єктів.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову від 19.03.2007р. в частині залишення позовної заяви без задоволення. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно зробив висновок про те, що за відсутності відповідача-2 неможливо застосувати правові наслідки, передбачені ст.208 Господарського кодексу України. Позивач вважає, що норма п.1 ст.208 ГК України не ставить в залежність застосування наслідків від неможливості виконати такі наслідки.

Враховуючи вищезазначене апелянт просить скасувати постанову господарського суду Запорізької  області від 19.03.2007р. в частині залишення позовної заяви без задоволення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповіда1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача, висновки суду першої інстанції в частині залишення позовної заяви без задоволення вважає обґрунтованими, а постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2007р. в даній частині – законною.

В свою чергу, відповідач-1 -  Закрите акціонерне товариство “Торговий Будинок Електроснаб”, не погодившись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, оскаржує постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2007р. в даній частині та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. В обгрунтування апеляційних вимог Закрите акціонерне товариство “Торговий Будинок Електроснаб” вказує на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно оцінені фактичні обставини справи відносно визнання недійсним  господарського зобов'язання. Відповідач-1 стверджує, що не заперечував проти факту укладенні та виконання господарського  зобов'язання за договором №02/09 від 02.09.2004р. Разом з тим, звертав увагу суду на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя  визнано недійсною реєстрацію відповідача-2 та установчих документів (Статуту, свідоцтва про державну реєстрації та довідки про включення до ЄДРПОУ), що ж до свідоцтва платника ПДВ відповідача-2, то таке свідоцтво не було визнано судом недійсним. Підписуючи документи, засновники відповідача-2 мали волю та мету створення суб'єкта підприємницької діяльності, тобто стали учасниками господарського товариства. А відповідно до ст.89 ГК України управління  діяльністю господарського товариства здійснюють органи та посадові особи,  які повинні відповідати за шкоду, заподіяну ними господарському товариству. Відповідач-1 зазначає, що судом не було прийнято до уваги те, що визнання установчих документів  відпоівідача-2 недійсними тягне за собою відміну державної реєстрації, яка в свою чергу є підставою для ліквідації суб'єкта господарювання. Крім того, відповідач-1 вважає, що факт несплати податку за спірну господарську операцію позивачем не доведено. Господарське зобов'язання виконано сторонами належним чином, чинне законодавство не зобов'язує суб'єкта господарювання давати правову оцінку установчим документам іншого підприємства та контролювати правильність його реєстрації в державних органах. Головне, що на момент здійснення господарської операції відповідач-2 був в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується даними Головного управління статистики у Запорізькій області. Таким чином, вважає апелянт (відповідач-1) суд необгрунтовано визнав недійсним господарське зобов'язання, оформлене договіром №02/09 від 02.09.2004р.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача-1, висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог вважає обґрунтованими, а постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2007р. в даній частині – законною.

Розглянувши апеляційні скарги, заслухавши доводи апелянтів та заперечення на апеляційні скарги, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Запорізької області повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та, керуючись чинним законодавством, правомірно виніс постанову від 19.03.2007р. по справі №23/642/06-АП, якою частково задовольнив адміністративний позов, визнавши недійсним господарське зобов'язання, оформлене договором №02/09 від 02.09.2004р., укладене між відповідачами на загальну суму 874702,80грн., а в решті позовних вимог позивачу відмовив. Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування постанови господарського суду Запорізької області від 19.03.2007р. по справі №23/642/06 -АП.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним господарського зобов'язання, суд першої інстанції посилався на таке: матеріали справи підтверджують, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецкомплектмонтаж” (код 32687408) зареєстроване за юридичною адресою: м.Запоріжжя, вул.Анголенка,22/7, перебувало на обліку як платник податків у ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя; що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.01.2006р. по справі №2-480/2006р., яке набрало законної сили 30.01.2006р., визнано недійсними установчі документи з моменту їх реєстрації (06.10.2003р.) та скасовано державну реєстрацію ТОВ “Спекомплектмонтаж”; що зазначеним рішенням суду встановлені факти, згідно з якими реєстрація даного підприємства проводилась з використанням документів осіб, які ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності  ТОВ “Спекомплектмонтаж” не мали і нікого на це не уповноважували; що дане підприємство створювалось тільки з метою отримання винагороди, а не з метою здійснення підприємницької діяльності. Враховуючи факти, встановлені рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя, господарський суд крім того встановив, що 22.03.2006р. на підставі рішення  Орджонікідзевського районного суду  ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя  прийнято акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “Спекомплектмонтаж”, реєстрацію анульовано 14.10.2003р. Таким чином, за сукупністю вищезазначених фактичних обставин та матеріалів планової документальної перевірки, яку було проведено позивачем на підприємстві  Закритого акціонерного товариства “Торговий Будинок Електроснаб” з оформленням акту від 18.07.2006р. №83/23-2/31831117 (а.с.18-82) і якою підтверджено виконання господарського  зобов'язання, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про те, що здійснюючи  господарське зобов'язання, оформлене договором №02/09 від 02.09.2004р., ТОВ “Спекомплектмонтаж” діяло з метою, спрямованою на приховування від оподаткування отриманих за угодою прибутків, тому таке  зобов'язання має бути визнано недійсним.

Господарський суд Запорізької області правомірно відмовив в задоволенні решти позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 грошові кошти, отримані за договором, та стягнення з відповідача-1 на користь держави товарно-матеріальних цінностей, отриманих за господарським  зобов'язанням, суд першої інстанції з посиланням на ч.4 ст.13 Конституції України, ст.208 КАС України, Постанову Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978, зазначив, що визнаючи угоду недійсною, суд має обов'язати сторони провести реституцію. А оскільки умисел на укладення спірного господарського  зобов'язання (договору) з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, мало підприємство відповідача-2, яке фактично відсутнє і застосувати правові наслідки, передбачені ст.208 Господарського кодексу України неможливо, тому поновити порушене право позивача у вигляді сплати до бюджету податків і зборів з боку відповідача-2 без порушення прав відповідача-1 також неможливо.

Таким чином, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції.

            Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя та Закритого акціонерного товариства “Торговий Будинок Електроснаб” на постанову  господарського суду Запорізької області від 19.03.2007 року по справі №23/642/06-АП слід залишити без задоволення, а постанову  господарського суду Запорізької області від 19.03.2007 року по справі №23/642/06-АП -  без змін.

 Керуючись ст.ст.195,196,198,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

                                                                                         УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя та Закритого акціонерного товариства “Торговий Будинок Електроснаб” на постанову  господарського суду Запорізької області від 19.03.2007 року по справі №23/642/06-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2007 року по справі №23/642/06-АП  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і можу бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України.

            Колегія суддів:

головуючий суддя                                                                                           О.А. Проценко

судді:                                                                                                                А.О.Коршун

                                                                                                                          Л.П.Туркіна

Копія з оригіналом згідна

помічник судді:                                                                                                Н.О.Швороб