Рішення № 81995740, 17.05.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/550/19

Провадження № 2/206/441/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Мороза К.Т.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 .

третьої особи ОСОБА_3 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідачів та пояснення третьої особи.

Позивач з третьою особою ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Третя особа згідно Типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 15.01.2015 є головним квартиронаймачем. Спірна квартира є неприватизованої та входить зараз до Державного житлового фонду. В спірній квартирі зареєстровані: позивач, третя особа та відповідачі. Відповідач ОСОБА_4 – є донькою позивача та третьої особи, а ОСОБА_5 онуком. Відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому вони забрали всі належні їм речі. Відповідачі не сплачують комунальні послуги, квартиру не утримують. Будь-яких перешкод для проживання їм ніхто не чинив і не чинить. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР позивач просив визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа ОСОБА_3 просила позов задовольнити та зазначила, що відповідачі не проживають в квартирі з 90-х років, речей їх не має.

Відповідачі позов визнали, не заперечувала проти задоволення, про що надали відповідні заяви (а.с. 45-46, 56, 59).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

28.01.2019 до суду надійшла дана позовна заява.

01.02.2019 позовну заяву було залишено без руху, як таку, що не відповідала вимогам передбаченим у ст. 175 ЦПК України.

06.02.2019 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

11.02.2019 провадження у справі відкрито, призначено підготовче судове засідання, залучено Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в якості третьої особибез самостійних вимог.

21.02.2019 до канцелярії суду надійшла заява директора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Пономарьова А.С. про розгляд справи без участі представника Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

05.04.2019 засобами поштового зв`язку до канцелярії суду надійшли заяви відповідачів про визнання позову та розгляд справи без їх участі.

Під час розгляду справи судом заслухано вступне слово представника позивача, допитано позивача, третю особу, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

17.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.01.2015 КП «ЖГ Самарського району» ДМР в особі керівника Небоги В.П., що діє на підставі Статуту з однієї сторони і громадянка ОСОБА_3 з другої сторони, на підставі ордеру уклали договір, яким наймодавець надає наймачу і членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 у безстрокове користування двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).

У відповідності до копії акту складеного 12.07.2018 та підписаного мешканцями кв. АДРЕСА_2 – ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з 2015 року по теперішній час не проживають (а.с. 9).

Згідно копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб № 5476 від 23.07.2018 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 (третя особа)– уповноважений власник, ОСОБА_4 (відповідач) – донька, ОСОБА_1 (позивач) – чоловік, ОСОБА_5 (відповідач) - онук (а.с. 10).

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 показав суду, що відповідач в 1997 році вийшла заміж, в 1998 році народився онук та він його прописав за місцем реєстрації матері. Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_13 поїхали за кордон. На даний момент в квартирі живе позивач та його дружина ОСОБА_3 , наміру вселитися у відповідачів не має, їх речей в квартирі не має.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що він є сусідом позивача з 2011 року та він відповідачів, які зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не бачив.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 2003 року та відповідачів ніколи не бачив. Інколи заходив до позивача по-сусідськи та речей відповідачів там не бачив.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Дані правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки само по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, відповідно до ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Статтею 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що

випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передання займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Таким чином, реєстрація місця проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , покладає обов`язок на позивача, у разі наміру реалізації права на приватизацію квартири, на отримання від відповідачів відповідної письмової згоди.

Згідно ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК УРСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил норм процесуального закону щодо оцінки доказів.

Виходячи з аналізу статей 71, 72 ЖК УРСР слід дійти висновку про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин непроживання такої тривалості.

Саме на позивача закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності (постанова Верховного Суду від 24.10.2018 справа № 490/12384/16-ц).

У роз`ясненнях, що містяться в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 № 2, зазначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування житловим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом 6 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Таким чином, встановивши, що відповідачі дійсно тривалий час за місцем реєстрації не проживають та не мають такого наміру у майбутньому, оскільки проживають в Швеції, де мають намір постійно проживати, при цьому наявність будь-яких перешкод зі сторони позивача у проживанні за вказаною адресою відповідачів судом не встановлена, суд приймає заяви відповідачів про визнання позову.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, вислухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, покази свідків, позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю та відповідно визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що є підставою для зняття їх з реєстрації місця проживання за даною адресою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений позивачем при подачі позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 64, 71, 72 ЖК УРСР, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), треті особи ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (місцезнаходження: вул. Старокозацька, 58, каб. 213, ЄДРПОУ 40392181) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 384,20 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.05.2019.

Головуючий суддя: К.С. Маштак