Рішення № 81995580, 15.05.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6831/18

Провадження № 2/206/272/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Мороза К.Т.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Маркело В.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

І. Стислий виклад позиції позивача.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком позивача. Квартира АДРЕСА_1 була надана матері позивача ОСОБА_3 на сім`ю з 3-ч осіб на підставі обмінного ордеру. В 2000 році відповідач пішов із сім`ї та в спірній квартирі не проживає, він залишив її добровільно, ОСОБА_3 не перешкоджала відповідачу проживати в квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача ОСОБА_3 померла, позивач залишився проживати у спірній квартирі один. З позивачем був укладений договір найму житлового приміщення і він є наймачем спірної квартири. Відповідач з 2000 року не цікавиться спірною квартирою, не сплачує квартирну плату та комунальні послуги. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР, позивач просив визнати відповідача, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

27.12.2018 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

У судові засідання призначені 25.01.2019, 12.02.2019, 13.03.2019, 19.03.2019, 22.04.2019 та 15.05.2019 відповідач, повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, не з`явився, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Під час розгляду справи судом заслухано думку позивача та представника позивача, допитано свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та позивача ОСОБА_1 , досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

14.01.2019 на електронну адресу від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника.

15.05.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

27.08.1987 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб Первомайською сел. радою Слободзейського р-ну МССР, актовий запис № 34, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 27.08.1987 (а.с. 24).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого Відділом запису актів громадського стану Виконавчого комітету Самарської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис № 1063 (а.с. 24).

Відповідно до копії ордеру на жиле приміщення, виданого 16.06.1993 Бюро по обміну жилою площею Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів, ОСОБА_2 , було надано дозвіл на право зайняття з родиною з 3 осіб в порядку обміну жилого приміщення: за адресою: АДРЕСА_2 . В ордері також зазначені особи, які мають відношення до особи на ім`я якого видано ордер: ОСОБА_2 – чоловік, ОСОБА_1 – син (а.с. 4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 19.12.2008 Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, серія НОМЕР_1 (а.с. 6).

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 8789 виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 25.10.2018 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначений, як наймач та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначений, як батько (а.с. 5).

Згідно акту про не проживання за адресою АДРЕСА_2 , мешканці квартир АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 підтвердили, що відповідач не проживає за вищезазначеною адресою з 2000 року та по теперішній час, про що свідчать їхні підписи у акті, які підтвердженні підписом директора КП «ЖГ Самарського району» ДМР ОСОБА_7 (а.с. 7).

З показів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та позивача ОСОБА_1 , наданих у судовому засіданні, було встановлено, що сім`я Вітальєвих розпалася, відповідач ОСОБА_2 пішов та за адресою місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 не проживає більше 15 років.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 2000 року за адресою реєстрації місця проживання не проживає.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Дані правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки само по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, відповідно до ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Статтею 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що

випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали

бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передання займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Таким чином, реєстрація місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , покладає обов`язок на позивача, у разі наміру реалізації права на приватизацію квартири, на отримання від відповідача відповідної письмової згоди.

В той же час, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 2000 року за місцем реєстрації не проживає.

Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.

Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).

Так, ст. 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71. 72, 116. 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення: про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Частиною 1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_2 дійсно не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за місцем реєстрації, без поважних причин понад шість місяців, з заявами про усунення перешкод в користуванні житловою площею не звертався, а тому його слід визнати таким, що втратив право користування даним житловим приміщенням, що є підставою для зняття його з реєстрації за даною адресою.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, допитавши свідків та позивача ОСОБА_1 , суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 58, 71, 72 ЖК УРСР, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.05.2019.

Головуючий суддя: К.С. Маштак