Рішення № 81993162, 23.05.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/6943/18

Провадження № 2/522/4287/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Імексбанк», третя особа - Одеська філія ДП «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до АТ «Імексбанк», третя особа - Одеська філія ДП «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, згідно якого просила визнати договір 999-00059754/1 від 21 червня 2013 року між ОСОБА_1 та банком «Імексбанк» про дання кредиту недійсним

В обґрунтування позову зазначено, з 25 квітня 2017 року позивачка є власником автомобілю RENAULT моделі Kangoo типу спеціалізований вантажний фургон малотоножний-В д/з 2012 року випуску. В 2017 році позивачка вирішила продати даний автомобіль через брак коштів. Проте в Сервісному центрі МВС України №3242, розташовану в місті Біла Церква було відмовлено у реєстрації правочину, у зв`язку з тим що автомобіль перебуває в заставі та на нього накладена заборона відчуження, про що міститься запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Звернувшись за правовою допомогою, позивачка отримала інформацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно якого 26 червня 2014 року зареєстровано запис номер 1 Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про те, що об`єктом обтяження є все рухоме майно фізичної особи ОСОБА_1 згідно з пунктом 7.12 договору №999-00059745/1 від 21.06.2013 року про надання кредиту. Також з цього витягу випливає що обтяжувачем є ПАТ «Імексбанк» код 2097104, а сума основного зобов`язання складає 24000 грн. Надалі було отримано відомості з ПАТ «Імексбанк», що 21 червня 2013 року між ОСОБА_1 та банком «Імексбанк» було укладено договір №999-0059754/1 про надання кредиту. Жодних підтверджень чи документів, які б підтверджували виникнення зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Імексбанк» надано не було. ПАТ «Імексбанк» знаходиться в місті Одесі, в якому позивачка не була в період з 2010 по 2015 роки та жодних кредитніх договір з ПАТ «Імексбанк» не укладала та не мала жодних відносин. Вказаний кредитний договір на думку позивачки є недійсний, оскільки вона його не підписувала, а тому не має жодних зобов`язань перед ПАТ «Імексбанк», дані обставини позивачка має намір довести шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи оригіналу вищезазначеного договору.

Отже, позивачка вважає, що є підстави для визнання зазначеного кредитного договору недійсним, у зв`язку з чим звернулась до суду з дійсним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.04.2018 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в загальному позовному порядку з проведенням підготовчого судового засідання.

31.05.2018 року надійшли пояснення на позовну заяву від представника третьої особи Одеської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» відповідно яких зазначено, що відповідальність за існування запису про обтяження в Реєстрі, який було внесено реєстратором у встановленому порядку, несе саме обтяжувач, також представник просив розглядати справу без участі представника третьої особи враховуючи надані пояснення.

В підготовче засідання сторони по справі не з`явились , хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Враховуючи заяву про розгляд справи без участі третьої особи, ухвалою суду від 04.06.2018 року закрито підготовче судове засідання з призначенням до судового розгляду по суті.

06.07.2018 року через поштою до суду надійшов відзив по цивільній справі, відповідно якого представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на наступне. Між АТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 21.06.2013 року укладено кредитний договір №999-00059754/1, згідно пп.1.2. Банк надав ОСОБА_1 , кредит у розмірі 24000,00 грн., з кінцевим терміном повернення останнього 20.06.2016 року, враховуючи неналежне виконання зобов`язань ОСОБА_1 станом на 18.06.2018 року заборгованість за кредитним не погашена та складає 79758,01 грн. Твердження позивача про те, що ніякого кредитного договору з АТ «Імексбанк» не укладала оскільки в період з 2010 року по 2015 роки не була в місті Одеса і не підписувала з банком будь-яких договір є неправдивими та спрямовані на введення суду в оману. Насправді, кредитний договір №999-00059754/1 був укладений 21.06.2013 року в м. Севастополі, оскільки на той час ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином не має ніякого значення відсутність її перебування в м. Одеса в 2010-2015 роках. Після незаконної анексії АР Крим ОСОБА_1 , як і багато інших клієнтів банків, вирішили, що вона звільнена від зобов`язань за кредитним договором. Також в АТ «Імексбанк» почалася процедура ліквідації. Позивач намагається через надання неправдивої інформації суду уникнути відповідальності за невиконання умов договору. Оригінал кредитного договору наявний у відповідача та може бути наданий для огляду суду. Оскільки кредитний договір дійсно укладався з позивачкою, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 11.10.2018 року з`явився представник відповідача, розгляд справи було відкладено на 06.12.2018 року у зв`язку з першою неявкою позивача.

У зв`язку із слуханнями цивільної справи №522/15581/18 розгляд справи було відкладено на 26.02.2019 року.

В судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_2 та представник відповідача Бойченко С.М. , представник третьої особи до суду не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі, у зв`язку з чим суд ухвалив на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України провести судове засідання у відсутності представника третьої особи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, а саме зазначив, що позивачка не підписувала договір та ніяких зобов`язань перед банком не має.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримав поданий відзив до якого додана копія укладеного кредитного договору та повідомив про можливість надати оригінал договору для огляду у судовому засіданні. Розгляд справи відкладено на 23.05.2019 року для надання оригіналу кредитного договору.

У судове засіданні 23.05.2019 року сторони не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду представник позивача не повідомив. Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без його участі та надав суду оригінал кредитного договору для огляду, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Суд з урахуванням вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України, з урахуванням розумних строків розгляду справи та, виходячи з процесуальної поведінки сторін, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та представника відповідача, сповіщених належним чином.

У зв`язку з викладеним та на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 27 травня 2019 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, доводи письмових заперечень на позов, вважає даний позов є таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.06.2013 року в м. Севастополь між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір №999-00059754/1 про надання кредиту, оригінал якого було оглянуто судом 23.05.2019 року (а.с. 50-54).

Згідно п.п. 1.2., 1.3. Максимальна заборгованість позичальника за кредитом на умовах овердрафту (ліміт овердрафту) встановлюється в сумі 24000,00 грн. Сума використаних за овердрафтом коштів відображається за дебетом рахунку. Дата остаточного повернення овердрафту до 20 червня 2016 року.

Відповідно розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 по кредитному договору №999-00059754/1 від 21.06.2013 року станом на 18.06.2018 року становить 79758,01 грн.

Звертаючись до суду з позовом про визнання вказаного кредитного договору недійсним позивачка як підстави позову зазначила, що не укладала зазначений договір, не була в м. Одесі з 2010 по 2015 роки, а отже і не підписувала оспорюваний кредитний договір.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК.

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину (ст. 203 ЦК).

Його застосування регулюється ст.ст. 215-236 ЦК України.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України дає вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зміст правочину становить собою сукупність умов, які направлені на досягнення відповідного та очікуваного для всіх сторін правочину правового ефекту у спосіб, який би не суперечив законодавству. Під змістом правочину, умови якого не суперечать законодавству, слід розуміти умови договору про його предмет і мету.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1 і 3 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Дослідивши матеріали справи, суд вбачає, що позивач 21.06.2013р. з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраного ним банку. Із змісту оспорюваного Договору видно, що сторони обумовили і прописали в Договорі необхідні умови, які відповідають вимогам щодо укладення кредитних договорів. При цьому у договорі адреса ОСОБА_1 вказана АДРЕСА_1 . На спростування вказаної інформації, а саме що вона там проживала, суду доказів не надано. З копії її паспорту серія НОМЕР_1 вбачається, що паспорт виданий 09.08.2005р. Нахімовським РВ УМВС України в м.Севастополь, та надано тільки копію з стор.4-5, та 10-11, де вбачається її реєстрація АДРЕСА_1. та з 03.10.2015р. по 01.04.2016р. в АДРЕСА_5 . таким чином доводи позивача про неможливість укладання договору в м.Севастополь спростовуються.

Суд вбачає, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Посилання позивача про те, що кредитний договір не підписувала не знайшли своє підтвердження, оскільки в позовній заяви було зазначено про намір заявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи оригіналу кредитного договору, представником відповідача надано копію кредитного договору та оригінал для огляду. Протягом встановленого процесуального строку позивачем не було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, а також належних та допустимих доказів на підтвердження обставин не підписання кредитного договору суду не надано. При цьому і в ухвалі суду про призначення справи і в судових засіданнях (підготовчому) представникам сторін судом роз`яснювались їх процесуальні права. Таким чином належних доказів на які посилається в позові позивач, суду не надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого належного підтвердження за розглядом справи, тобто є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Зі сторони відповідача вимоги щодо відшкодування понесених ним судових витрат до суду не заявлялись.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.. 1, 3, 10, 15, 16, 203, 215, 216, 509, 526-530, 626-629, 631, 638-639, 1054, 1055, 1056 ЦК України, ст.ст..1, 2, 10-13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 209, ч.1, 3 ст. 223, 235, 241, ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) до АТ «Імексбанк» (ЄДРПОУ 20971504, м. Одеса, просп. Гагаріна, буд. 12-А), третя особа - Одеська філія ДП «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 39787008, м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2) про визнання недійсним договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено 27.05.2019 року.

Суддя: Домусчі Л.В.