Рішення № 81980073, 22.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 квітня 2019 року справа №826/13149/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача 1: Клименка В.О.;

відповідача 2: Клименка В.О.;

третьої особи: не з`явились

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )до1. Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 1, МЮУ); 2. Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (далі по тексту - відповідач 2, Дисциплінарна комісія)третя особаГоловне територіальне управління юстиції Миколаївській області (далі по тексту - третя особа, ГТУЮ в миколаївській області)про1) визнання незаконним та скасування наказу від 26 липня 2017 року №2473/5 про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 17 квітня 2013 року №765; 2) зобов`язання відповідача поновити запис в Єдиному державному реєстрі арбітражних керуючих України щодо позивача; 3) визнання незаконним та скасування подання №1120 Департаменту з питань судової роботи та банкрутства від 15 червня 2018 року до Дисциплінарної комісії про накладення на позивача дисциплінарного стягнення

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 квітня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, у зв`язку з тим, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснене за відсутності правових підстав, оскільки: позивач був позбавлений можливості надати відповідні пояснення з приводу захисту своїх прав та інтересів; до настання спірних правовідносин позивачу не виносились інші види стягнень, що могло б бути підставою для застосування найсуворішого виду стягнення; позивачу неправомірно відмовлено у розгляді скарги на акт перевірки та дії посадових осіб; подання від 03 липня 2018 року №840 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення не є доказом притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а тому анулювання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого не може бути здійснене без факту притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; подання №1120 від 15 червня 2018 року, направлене Департаментом з судової роботи та банкрутства до Дисциплінарної комісії не містить фактів, які б підпадали під ознаки дисциплінарних проступків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/13149/18, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року клопотання позивача про розгляд адміністративної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено, призначено адміністративну справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих; залучено до участі у справі Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Відповідачі надали до суду відзиви на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких зазначили, що діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, а тому позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Дії позивача щодо оскарження акта перевірки здійснювались не у визначений законом спосіб.

Позивач подав відповідь на відзив та на додаткові пояснення, де зазначив, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо порушення порядку та підстав видачі оскаржуваного наказу.

Третя особа подала пояснення щодо позовної заяви, в якому зазначила, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не надав до суду належних та допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені в позовній заяві. Зокрема, позивач не скористався своїм правом на подання у письмовій формі пояснень, зауважень чи заперечень до довідки, не усунув порушення до дати складання акта перевірки.

В судовому засіданні 22 квітня 2019 року позивач підтримав позовні вимоги; представник відповідачів проти позову заперечив; представник третьої особи до суду не прибув.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 26 липня 2018 року №2473/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ", відповідно до пункту 5 частини першої статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року №93/5, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 03 липня 2018 року №840 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу її засідання від 03 липня 2018 року №72/07/18 анульовано свідоцтво про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №765 від 17 квітня 2013 року, видане ОСОБА_1

Згідно з витягом із протоколу №72/07/18 засідання Дисциплінарної комісії від 03 липня 2018 року за результатами розгляду подання від 15 червня 2018 року №1120 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 . дисциплінарного стягнення на підставі листа ГТУЮ у Миколаївській області від 05 червня 2018 року №5-02/6-1-396, вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); внести подання до МЮУ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна. Керуючого санацією, ліквідатора); рекомендувати Департаменту з питань судової роботи та банкрутства МЮУ на підставі подання Комісії про застосування до позивача дисциплінарного стягнення: а) підготувати проект наказу про анулювання свідоцтва №765 від 17 квітня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ; б) внести запис до єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); рекомендувати Департаменту з питань судової роботи та банкрутства МЮУ повідомити про прийняте рішення позивача, заявника та ГТУЮ у Миколаївській області.

У свою чергу, як вбачається із подання Дисциплінарної комісії від 15 червня 2018 року №1120 про накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, пропозиція про накладання дисциплінарного стягнення від ГТУЮ у Миколаївській області ґрунтується на результатах позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі №915/471/16 про банкрутство ТОВ "Марількомфрукт", проведеної на виконання доручення МЮУ від 11 квітня 2018 року №361/9919-33-18/9.3.1 з питань, викладених у скарзі засновника ТОВ "Марількомфрукт" Мар`яша І.Л. від 21 березня 2018 року б/н, за результатами якої складено акт від 04 червня 2018 року №23 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, за результатами якої комісією з перевірки зроблено висновок, що арбітражним керуючим допущено грубі порушення вимог законодавства з питань банкрутства, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

За наслідками проведеної у період з 21 травня 2018 року по 23 травня 2018 року перевірки ГТУЮ у Миколаївській області складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого від 23 травня 2018 року №23, згідно якої встановлено порушення, які підлягають усуненню: абзацу четвертого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим не вжито заходів щодо проведення інвентаризації майна та майнових активів; абзацу п`ятого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим не вжито заходів щодо здійснення аналізу фінансового становища ТОВ "Марількомфрукт"; абзацу шостого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункту 1.3 наказу №129/5 - арбітражним керуючим неналежно виконувалися повноваження керівника банкрута ТОВ "Марількомфрукт" в частині не звітування до статистичних та податкових органів; абзацу восьмого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим вживалися несвоєчасно та не всі можливі заходи щодо пред`явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, в тому числі в частині не вжиття всіх можливих заходів щодо повернення банкруту 30499999 доларів з компанія "Рабітурна Лімітед" відповідно до рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду від 17 квітня 2015 року; частини шостої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - вжиті несвоєчасні та недостатні заходи щодо притягнення до відповідальності посадових осіб за ухилення від передачі бухгалтерської та іншої документації, матеріальних та інших цінностей банкрута; абзацу тринадцятого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим не в повному обсязі вжиті заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а саме: повернення стягнутих на користь ТОВ "Марількомфрукт" 30 499 999,00 доларів США з компанії "Рабітурна Лімітед" за рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду від 17 квітня 2015 року, об`єкти обтяження (записи про які містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №49747033 від 09 червня 2016 року, загальний розмір зобов`язання 85 600 000,00 доларів США), запити до реєстраційних та контролюючих органів щодо наявності у банкрута майна та майнових активів; частини сьомої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим не вжито заходів щодо закриття розрахункових рахунків банкрута у ПАТ "Дельта Банк" та відкриття ліквідаційного рахунку банкрута; абзацу десятого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим не вжито заходів зі звільнення працівників банкрута відповідно до законодавства України про працю; частини третьої статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - дії арбітражного керуючого свідчать про необґрунтованість та нерозсудливість, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. Такі дії арбітражного керуючого призвели до затягування ліквідаційної процедури ТОВ "Марількомфрукт"; пункту 6 розділу IV Правил - на інформаційних вивісках, що ідентифікують офіс арбітражного керуючого, відсутні відомості щодо вихідних днів; порушення, які не підлягають усуненню: пункту 4 частини другої статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим на вимогу органу контролю не надано доказів сплати орендної плати згідно договору оренди приміщення; частини дев`ятої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим не надані докази надання комітету кредиторів звітів про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника за червень, жовтень, грудень 2017 року.

Пояснення, зауваження, заперечення до довідки або інформація про усунення порушень приймаються комісією до 31 травня 2018 року акт перевірки буде підписаний 04 червня 2018 року о 16:00 год. за адресою м. Миколаїв, вул. Январьова, 28 (направлено засобами поштового зв`язку 24 травня 2018 року).

04 червня 2018 року ГТУЮ в Миколаївській області підписано акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №23 за результатами перевірки у діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 (направлено 05 червня 2018 року).

Таким чином, з матеріалів перевірки вбачається, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено у зв`язку із вчиненням позивачем грубого порушення законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

Відповідно до статті 105 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Згідно частини другої статті 106 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

Відповідно до статті 107 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.

Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно частини п`ятої та шостої статті 108 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п`яти членів комісії.

Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.

Частина перша статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Пункт 7.1 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5 (далі по тексту - Порядок), визначає, що підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

Згідно з пунктом 7.2 Порядку протягом п`яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом від органу контролю пропозиції структурний підрозділ готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома.

Відповідно до пункту 7.6 Порядку від час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

Як визначає частина перша статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Державний орган з питань банкрутства зобов`язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) про припинення його повноважень.

Відповідно до положень пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року №93/5, у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та з інших підстав, передбачених статтею 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу Мін`юсту України про анулювання такого свідоцтва.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011, Міністерство юстиції України (Мін`юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері нотаріату, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності. Мін`юст України є державним органом з питань банкрутства.

Виходячи з наведених правових норм вбачається, що Міністерство юстиції України, як державний орган з питань банкрутства, має право приймати рішення про позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі відповідного подання Дисциплінарної комісії зокрема у разі відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки; у свою чергу Дисциплінарна комісія про накладання час визначення виду дисциплінарного стягнення має враховувати ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

Досліджуючи питання правомірності накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, суд виходить із наступних міркувань.

Пункт 2.6 Порядку передбачає, що однією із підстав для проведення позапланової перевірки є: подання арбітражним керуючим письмової заяви до органу контролю про проведення перевірки за його бажанням; звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю; виявлення недостовірності даних, заявлених у документах, поданих арбітражним керуючим для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); неподання або подання не в повному обсязі в установлений строк арбітражним керуючим документів обов`язкової звітності або виявлення недостовірності даних у документах обов`язкової звітності, поданих арбітражним керуючим; перевірка виконання арбітражним керуючим розпоряджень, виданих за результатами проведення планових чи позапланових перевірок органом контролю; встановлення Дисциплінарною комісією невідповідності висновків акта перевірки вимогам законодавства, зазначеного в пункті 2.2 цього розділу, та направлення звернення (скарги), що було(а) підставою для проведення відповідної позапланової перевірки, для проведення додаткового контролю; рішення Дисциплінарної комісії щодо проведення органами контролю додаткового контролю на підставі заяв та скарг, які надійшли на розгляд Дисциплінарної комісії; виявлення Мін`юстом або територіальним органом з питань банкрутства у процесі реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства ознак невиконання чи неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків; невиконання арбітражним керуючим вимог рішень (ухвал, постанов) господарського суду у справах про банкрутство.

Згідно з підпунктом 2.6.1 Порядку позапланова перевірка здійснюється органом контролю за наявності згоди Мін`юсту на її проведення, крім випадків проведення позапланової перевірки з підстав, передбачених абзацами п`ятим і шостим пункту 2.6 цього розділу.

Пункт 2.12 Порядку встановлює, що повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Так, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження наявності правових підстав для проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 . та докази отримання згоди Мін`юсту на її проведення.

Згідно з приписами пункту 4.1 Порядку у разі проведення виїзної перевірки комісія в перший день перевірки зобов`язана прибути на місце проведення перевірки, визначене у дорученні на проведення перевірки, а арбітражний керуючий зобов`язаний забезпечити умови для проведення перевірки.

У разі проведення планової невиїзної перевірки арбітражний керуючий зобов`язаний в перший день перевірки прибути до органу контролю для проведення перевірки.

У разі проведення позапланової невиїзної перевірки присутність арбітражного керуючого є необов`язковою.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Порядку перед початком перевірки голова комісії повинен пред`явити арбітражному керуючому посвідчення на проведення перевірки та службові посвідчення, що засвідчують особи голови та членів комісії, надати арбітражному керуючому копію посвідчення на проведення перевірки, а у разі якщо арбітражний керуючий веде журнал відвідувань представниками органів контролю, голова комісії вносить запис до відповідного журналу арбітражного керуючого.

У разі проведення невиїзної перевірки копія посвідчення на перевірку надсилається арбітражному керуючому разом з повідомленням про проведення перевірки.

У перший день перевірки арбітражний керуючий зобов`язаний надати комісії документи у спосіб, встановлений у повідомленні про проведення перевірки, та пояснення щодо предмета перевірки.

Арбітражний керуючий протягом усього часу проведення перевірки до моменту складання акта перевірки має право бути присутнім під час проведення перевірки та надавати додаткові документи та пояснення.

В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення позивача про початок проведення перевірки як засобами поштового зв`язку, так і шляхом повідомлення на електронну пошту позивача.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для видання оскаржуваного наказу в частині анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є подання Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення прав на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 03 липня 2018 року №840 з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії від 03 липня 2018 року №72/07/18, у зв`язку із вчиненням позивачем грубого порушення законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

Департаментом з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України складено висновок щодо відповідності висновків акта від 04 червня 2018 року №23 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 вимогам законодавства з питань банкрутства та внесено подання до Дисциплінарної комісії про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 15 червня 2018 року №1120.

Питання щодо розгляду подання від 15 червня 2018 року №1120 включено до порядку денного засідання Дисциплінарної комісії, яке відбулось 03 липня 2018 року.

На підставі витягу з протоколу №72/07/18 засідання Дисциплінарної комісії від 03 липня 2018 року, судом встановлено, що за результатами розгляду подання від 15 червня 2018 року №1120 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 . дисциплінарного стягнення на підставі листа ГТУЮ у Миколаївській області від 05 червня 2018 року №5-02/6-1-396, вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.

При цьому, в спростування викладених в акті перевірки порушень позивачем надано пояснення та докази на їх підтвердження.

Положеннями статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено повноваження ліквідатора.

Так, відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов`язковому зберіганню, на строк не менше п`яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами одинадцятою, дванадцятою статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов`язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, положеннями статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не визначено конкретні строки вчинення окремих дій, які мають здійснюватися позивачем та надано можливість здійснювати повноваження протягом періоду ліквідаційної процедури, а сам факт невиконання чи неналежного виконання ліквідатором покладених на нього повноважень має розглядатися господарським судом.

Стосовно порушення абзацу четвертого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим не вжито заходів щодо проведення інвентаризації майна та майнових активів - майно банкрута було реалізоване попереднім ліквідатором, що встановлено судом згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17 січня 2017 року, майно банкрута позивачу не передано, крім печатки. З метою виявлення майна банкрута для здійснення його інвентаризації позивачем здійснено виїзд за місцем реєстрації та знаходження боржника, про що складено акт від 17 серпня 2017 року.

Щодо порушення абзацу п`ятого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим не вжито заходів щодо здійснення аналізу фінансового становища ТОВ "Марількомфрукт" - аналіз фінансового становища банкрута здійснено 13 червня 2016 року незалежним аудитором згідно договору від 13 червня 2016 року.

Щодо порушення абзацу шостого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункту 1.3 наказу №129/5 - арбітражним керуючим неналежно виконувалися повноваження керівника банкрута ТОВ "Марількомфрукт" в частині не звітування до статистичних та податкових органів - позивачем надано докази подання звітності до Головного управління статистики у Миколаївській області, які не враховані відповідачем під час перевірки.

Стосовно порушення абзацу восьмого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим вживалися несвоєчасно та не всі можливі заходи щодо пред`явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, в тому числі в частині не вжиття всіх можливих заходів щодо повернення банкруту 30 499 999,00 доларів з компанія "Рабітурна Лімітед" відповідно до рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду від 17 квітня 2015 року; частини шостої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - вжиті несвоєчасні та недостатні заходи щодо притягнення до відповідальності посадових осіб за ухилення від передачі бухгалтерської та іншої документації, матеріальних та інших цінностей банкрута; абзацу тринадцятого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим не в повному обсязі вжиті заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а саме: повернення стягнутих на користь ТОВ "Марількомфрукт" 30 499 999,00 доларів США з компанії "Рабітурна Лімітед" за рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду від 17 квітня 2015 року, об`єкти обтяження (записи про які містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №49747033 від 09 червня 2016 року, загальний розмір зобов`язання 85 600 000,00 доларів США), запити до реєстраційних та контролюючих органів щодо наявності у банкрута майна та майнових активів - зазначені дії розглянуті за клопотанням позивача Господарським судом Миколаївської області, за наслідком чого прийнято ухвалу від 16 квітня 2017 року про зобов`язання засновників-керівників банкрута, представників передати ліквідатору документи банкрута із зазначених питань для подальшого стягнення коштів на користь банкрута.

Стосовно порушення частини сьомої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим не вжито заходів щодо закриття розрахункових рахунків банкрута у ПАТ "Дельта Банк" та відкриття ліквідаційного рахунку банкрута - позивач повідомив орган контролю про те, що ПАТ "Дельта Банк" перебуває у процесі ліквідації; листом від 22 лютого 2018 року ПАТ "Дельта Банк" повідомило позивача, що рахунки ТОВ "Марількомфрукт" будуть ним закриті у відповідності до вимог Закону, що регулює процедуру ліквідації банку

Щодо порушення абзацу десятого частини другої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражним керуючим не вжито заходів зі звільнення працівників банкрута відповідно до законодавства України про працю - відповідно до звіту форма №3 "Повідомлення про погашення заборгованості із заробітної плати", яка надається ліквідатором щомісячно до органу контролю відповідачу в електронній формі для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, найняті працівники на підприємстві відсутні.

Стосовно порушення частини третьої статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - дії арбітражного керуючого свідчать про необґрунтованість та нерозсудливість, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство, такі дії арбітражного керуючого призвели до затягування ліквідаційної процедури ТОВ "Марількомфрукт" - дана норма є узагальнюючою та містить оціночні поняття, а не конкретизує, які саме дії має вчиняти арбітражний керуючий.

Стосовно порушення пункту 6 розділу IV Правил - на інформаційних вивісках, що ідентифікують офіс арбітражного керуючого, відсутні відомості щодо вихідних днів - позивачем наказом від 25 травня 2018 року №2 внесені зміни до розпорядку роботи офісу арбітражного керуючого, визначивши вихідні дні, про що внесені зміни до інформаційної вивіски. Наказом від 31 травня 2018 року №3 позивач змінив весь розпорядок роботи офісу арбітражного керуючого та змінив вивіску на будівлі, де розміщений офіс.

Тобто, позивачем надано до перевірки докази в спростування викладених в акті перевірки порушень, копії яких також залучено до матеріалів справи.

Суд зазначає, що висновки акта перевірки не оскаржуються в межах даної адміністративної справи, а відтак не є предметом дослідження судом на предмет їх правомірності та обґрунтованості.

При вирішенні спору суд також приймає до уваги положення частини другої статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за якими під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

Відповідно до пункту 7.6 Порядку від час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

З матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2018 року на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) розглянуто подання від 15 червня 2018 року №1120 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 . дисциплінарного стягнення на підставі листа Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 05 червня 2018 року №5-02/6-1-396, за результатами якого прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). При цьому, у вказаному протоколі зазначено жодних доводів та обставин, з яких виходила Дисциплінарна комісія при обранні виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідачі, на яких покладено обов`язок доказування, не надали суду доказів, які б підтверджували, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення для позивача Дисциплінарною комісією враховувався ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до позивача дисциплінарні стягнення.

Як свідчить зміст протоколу, Комісією не враховано чи застосовувалися до позивача дисциплінарні стягнення в минулому та не зазначено жодних доводів та обставин, з яких виходила Дисциплінарна комісія при обранні виду дисциплінарного стягнення, Дисциплінарна комісія вирішила застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) лише на підставі подання від 15 червня 2018 року №1120.

Докази накладення на позивача дисциплінарних стягнень в минулому до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, матеріали справи підтверджують, що позивач направив до відповідача 1 оскарження акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 04 червня 2018 року №23 та довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 23 травня 2018 року, датоване 26 червням 2018 року за вих №01-20/53. Проте, відповідач 1 у листі від 13 липня 2018 року №28253/20699-33-18/9.3.1 повідомив позивача про те, що надходження 26 червня 2018 року до Міністерства юстиції України вказаного оскарження унеможливило його опрацювання та надання на розгляд Дисциплінарної комісії.

Тобто, при розгляді подання від 15 червня 2018 року №1120 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 . дисциплінарного стягнення 03 липня 2018 року на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), за результатами якого прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), не враховано оскарження позивачем акта перевірки та довідки, а також викладених в зазначеному оскарженні пояснень позивача.

Крім того, суд зазначає, що позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва, яке є обов`язковою умовою здійснення діяльності арбітражного керуючого, не є тотожними поняттями, оскільки припинення діяльності арбітражного керуючого, зокрема, з підстав накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є підставою для підготовки структурним підрозділом висновку про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проекту наказу Мін`юсту України про анулювання такого свідоцтва.

Проте, у матеріалах адміністративної справи відсутні докази винесення МЮУ рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вчинення відповідного запису в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ від 26 липня 2017 року №2473/5 про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 17 квітня 2013 року №765 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині - задоволенню.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суд наголошує, що подання №1120 Департаменту з питань судової роботи та банкрутства від 15 червня 2018 року до відповідача 2 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення - не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не встановлює конкретних приписів, звернених до позивача. Таке подання є лише передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень правових актів індивідуальної дії та встановлює факти, які самі по собі не є актом застосування норм права та не встановлюють конкретні приписи до позивача.

Оскільки обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер, а спірне подання не породжує обов`язкових юридичних наслідків для позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача поновити запис в Єдиному державному реєстрі арбітражних керуючих України щодо позивача, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що у Єдиному реєстрі арбітражних керуючих розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України за посиланням https://ak.minjust.gov.ua/main/viewer?id=37594&number=765 у відомостях про ОСОБА_1 міститься посилання на наказ відповідача 1 від 26 липня 2018 року №2473/5 про припинення діяльності арбітражного керуючого.

Відповідно до статті 104 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26 березня 2013 року №541/5 (далі по тексту - Порядок формування і ведення Єдиного реєстру) цей Порядок розроблено відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 3 та частини третьої статті 104 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та визначає порядок формування, ведення і користування відомостями з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Пунктом 1.2 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру визначено, що Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (далі - Єдиний реєстр) - це сукупність відомостей про арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, які отримали в установленому законодавством порядку свідоцтво на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та інформації про їх діяльність, яку Міністерство юстиції отримує у процесі реалізації своїх повноважень як державного органу з питань банкрутства та від арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Згідно з пунктом 1.7 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру держателем Єдиного реєстру є Міністерство юстиції України, яке розробляє організаційні і методологічні принципи ведення Єдиного реєстру та забезпечує своєчасне наповнення інформацією Єдиного реєстру.

Пункт 2.1 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру передбачає, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є видача свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); переоформлення або видача дубліката свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); рішення Комісії з присвоєння рівня кваліфікації арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору); видача свідоцтва про проходження підготовки у справах про банкрутство страхових організацій; рішення дисциплінарної комісії та наказ Міністерства юстиції України про накладання на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення; припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); надходження до Міністерства юстиції України інформації про здійснення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) повноважень (обов`язкової звітності, відповідних заяв арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інформації про результати проведення перевірок дотримання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) законодавства з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом).

Проте, Порядком формування і ведення Єдиного реєстру не передбачено такої дії як поновлення записів в Єдиному державному реєстрі арбітражних керуючих України; крім того, позивач, висуваючи такі вимоги, не зазначає який саме запис в Єдиному державному реєстрі арбітражних керуючих України щодо позивача має поновити відповідач 1.

Суд також звертає увагу, що у разі набрання даним рішення законної сили, позивач не позбавлений права звернутись до Міністерства юстиції України щодо актуалізації записів в Єдиному державному реєстрі арбітражних керуючих України щодо арбітражного керуючого ОСОБА_1 .

Такими чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими, передчасними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірності оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26 липня 2018 року №2473/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ".

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622);

Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622);

Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області (54021, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107; ідентифікаційний код 34889877).

Дата складення повного тексту рішення суду - 03 травня 2019 року.

Суддя В.А. Кузьменко