Рішення № 81978011, 27.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1000/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши у порядку письмового справдження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.,-

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара 21-а; код ЄДРПОУ 39441717) що полягає у не підготовці у визначений законом строк та неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області Висновку про повернення надміру сплачених ТОВ "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе 31/1; код ЄДРПОУ 40017905) до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 26944,44 грн. (ввізне мито 4939,11 грн. та ПДВ 22005,33 грн.); зобов`язати Одеську митницю ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара 21-а; код ЄДРПОУ 39441717) вчинити дії, а саме повернути ТОВ "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе 31/1; код ЄДРПОУ 40017905) надмірно сплачені до державного бюджету України платежів у сумі 26944,44 грн. (ввізне мито 4939,11 грн. та ПДВ 22005,33 грн.) шляхом підготування Висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе 31/1; код ЄДРПОУ 40017905) надмірно сплачених до бюджету платежів у сумі 26944,44 грн. (ввізне мито 4939,11 грн. та ПДВ 22005,33 грн.) та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.06.2017р. рішенням Одеської митниці ДФС №UA500060/2017/000071/2 про коригування митної вартості товару, ТОВ "Дунайська імпортна компанія" відмовлено у оформлені товару за основним методом - за ціною договору. Не погодившись із визначеною відповідачем митною вартістю товару, позивач скористався наданим ч.7 ст.5 МК України правом на звернення до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються у вільний обіг на умовах фінансової гарантії та сплатив при митному оформленні в якості гарантії грошової застави - 26 944,44 грн. та звернувся до суду про скасування вищевказаного рішення про коригування митної вартості товарів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2018р. по справі №815/5846/17 в задоволенні позову відмовлено, однак постановою апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вищевказаним рішенням суду встановлено, що позивачем було подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару. Тобто, внаслідок неправомірного коригування Одеської митницею ДФС митної вартості товарів ТОВ "Дунайська імпортна компанія" сплачено до бюджету платежів у більшому розмірі , чим потрібно було сплатити порівняно з рівнем митної вартості товарів, визначеним декларантом. Після вступу в законну силу рішення суду позивач звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою про повернення платнику податків надміру сплачених сум грошових зобов`язань. Проте, відповідачем було повідомлено ТОВ "Дунайська імпортна компанія" про неможливість повернення коштів, у зв`язку з тим, що у Одеської митниці ДФС відсутня інформація щодо наявності рішення суду про повернення надміру сплачених сум митних платежів ТОВ "Дунайська імпортна компанія". Позивач вважає, що відповідач грубо порушує норми діючого законодавства України, оскільки встановлення судовим рішенням факту неправильного визначення митної вартості, є достатньою та самостійною підставою для повернення надміру сплачених платежів платником.

Ухвалою суду від 26.02.2019р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 25.03.2018р.

Від відповідача 19.03.2019р. за вхід. №9796/19 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Дунайська імпортна компанія" у повному обсязі, вказавши, що 14.08.2018р. позивачем подано до Одеської митниці ДФС заяву №7/08-18 від 14.08.2018р., до якої не було додано доказів відсутності у позивача податкового боргу, тобто вказана заява ТОВ "Дунайська імпортна компанія" не відповідала вимогам п.43.2 ст.43 Податкового кодексу України, п.3 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.12.2015 № 1146 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 р. за №1679/28124). До вказаної заяви також не було додано документів, що підтверджують суму помилкового та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені (зокрема, платіжних документів про сплату податків та зборів); постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018р. у справі №815/5846/17, які відповідають вимогам пункту 6.8.8 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України №174 від 17.12.2013р. В подальшому, 10.12.2018р. позивач вдруге звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою №10/12-2018 про повернення платежів, надмірно сплачених під час здійснення митного оформлення товарів протягом червня-липня 2017 року, в тому числі і за рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000071/2. Опрацюванням вказаної заяви позивача було встановлено, що заяву вдруге подано з порушеннями, у зв`язку з чим листом №7066/10/15-70-19-02-08 від 29.12.2018р. Одеська митниця ДФС повідомила ТОВ "Дунайська імпортна компанія" про те, що підстав для задоволення заяви позивача про повернення надмірно сплачених митних платежів не було. (а.с. 122-124 зворотній бік).

Ухвалою суду від 25.03.2019р. закрито підготовче провадження у справі №420/1000/19 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.04.2019р.

У зв`язку з перебуванням судді Аракелян М.М. на лікарняному, слухання справи яке призначено на 18.04.2019р. не відбулося та перенесено на 16.05.2019р.

08.04.2019р. позивач подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

18.04.2019р. відповідач подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

У судове засідання 16.05.2019р. представники сторін не з`явилися, тому суд відповідно до ч.3 ст.194 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

01.03.2016р. між ТОВ "Дунайська імпортна компанія" та ТОВ "Брокерська Експедиційна компанія "Атаман-Груп" укладено договір про надання послуг з декларування товарів №211/16.

На виконання умов зазначеного Договору декларантом ОСОБА_1 , з метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС подано електрону митну декларацію №UA500060/2017/009895, в якій було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо-економічного контракту №336/17 від 27.04.2017 р., на підтвердження чого позивачем були надані документи: зовнішньоекономічний контракт № 336/17 від 27.04.2017 р.; специфікацію № 40 від 25.06.2017р.; інвойс № 40 від 25.06.2017р.; прайс-лист від 22.06.2017 р.; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702802; митну декларацію країни відправлення 17GREX410100036544 від 25.06.2017р. та ін. (а.с. 169-170)

30.06.2017р. Одеською митницею ДФС прийнято рішення №UA500060/2017/000071/2 про коригування митної вартості товару (а.с. 164-165) та складено картку відмови від 30.06.2017р.

Товар ТОВ "Дунайська імпортна компанія" було випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Позивач не погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, та звернувся до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2018р. по справі №815/5846/17 у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000071/2 від 30.06.2017р., визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00778 від 30.06.2017 р. - відмовлено. (а.с. 13-35).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2018р. у справі №815/5846/18 скасовано, ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» - задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000071/2 від 30.06.2017р. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00778 від 30.06.2017р. (а.с. 36-52).

ТОВ "Дунайська імпортна компанія" фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства, що підтверджено рішенням суду, що набрало законної сили.

Так, після коригування митної вартості товар був розмитнений за ВМД №UA500060/2017/009987 від 30.06.2017р. в результаті чого було надмірно сплачено 26944,44 грн., що складається з ввізного мита у розмірі 4939,11 грн. та ПДВ 22005,33 грн., що не заперечується відповідачем.

14.08.2018р. ТОВ "Дунайська імпортна компанія" звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою № 7/08-18, в якій просило повернути надмірно сплачені кошти у загальному розмірі 26944,44 грн. та перерахувати на банківський рахунок. До заяви було додано: копія МД UA500060/2017/009895 від 30.06.2017р.; копія МД UA500060/2017/009987 від 30.06.2017р.; копія картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00778; копія рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000071/2 від 30.06.2017р.; ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018р. (а.с. 58)

Одеська митниця ДФС у відповідь на заяву листом від 14.08.2018р. повідомила ТОВ "Дунайська імпортна компанія", що у митниці відсутня інформація щодо рішення суду про повернення надміру сплачених сум митних платежів по справі №815/5846/18, у зв`язку з чим на час розгляду заяви позивача відсутні підстави для повернення грошових коштів з Державного бюджету України. (а.с.62-78)

Постановою Верховного суду по справі №815/5846/17 від 06.11.2018р. постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018р. у справі №815/5846/17 - залишено без змін. (а.с. 53-56)

10.12.2018р. ТОВ "Дунайська імпортна компанія" повторно звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою № 10/12-2018 про повернення надмірно сплачених коштів та їх перерахування на поточний рахунок. (а.с. 59)

Одеська митниця ДФС у відповідь на заяву листом від 29.12.2018р. повідомила ТОВ "Дунайська імпортна компанія", що процедура та порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджету коштів регулюється статтею 45 Бюджетного кодексу України, статтею 301 Митного кодексу України, статтею 43 Податкового кодексу України. Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку № 643, пунктами 5 Порядку № 1146 для повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів платником податків подається до митниці заява довільної форми протягом 1095 днів від дня її виникнення. Пунктом 3 розділу III Порядку № 643 визначені вимоги до заяви та яким передбачено, що до заяви додаються, у тому числі виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів. У разі, якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 розділу III Порядку № 643, надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу, готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова (пункт 11 розділу III Порядку № 643). (а.с.79-81)

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з ч.5 ст.301 Митного кодексу України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.301 Митного кодексу України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалося в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день, коли відбулася їх сплата.

Згідно з п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.43.2 ст.43 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з п.43.3 та п.43.4 ст.43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Згідно з п.п.1-3 Розділу 3 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці ДФС (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України. У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів. До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до п.п.4-6 Розділу 3 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу). Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Згідно з п.8 Розділу 3 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Аналогічні за змістом приписи наведено у Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124.

Відповідно до п.п.5-6 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення. У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Згідно з абз.2 п.7 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до положень п.п.8-9 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

З сукупного аналізу вказаних норм суд прийшов до висновку, що обов`язковою умовою для повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 25.11.2014 року у справі № 21-207а14, в якій зазначено, що у разі якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

За таких обставин, на думку суду, позивач виконав всі передбачені законом вимоги з метою повернення надміру сплачених до бюджету митних платежів у сумі 26944,44 грн. (ввізне мито - 4939,11 грн. та ПДВ - 22005,33 грн.).

При цьому, суд встановив, що відповідач наділений відповідними повноваженнями та у нього були всі передбачені законом підстави для складення висновку про повернення коштів позивачу.

Таким чином, бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягає у не підготовці у визначений законом строк та неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області Висновку про повернення надміру сплачених ТОВ "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе 31/1; код ЄДРПОУ 40017905) до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 26944,44 грн. (ввізне мито 4939,11 грн. та ПДВ 22005,33 грн.) є протиправною.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі "Yvonne van Duyn v.Home Office" зазначив, що: "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції, рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов`язання (англ. - "positive obligations", "duties") передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов`язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 "Зобов`язання поважати права людини" Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

Зокрема, К. Стармер (Starmer) виокремлює п`ять категорій обов`язків, що покладаються на держави позитивними зобов`язаннями за Конвенцією: обов`язки запобігати порушенням прав, гарантованих Конвенцією (обов`язок "превентивних дій" з боку держави, коли є розумні підстави очікувати його виконання) (напр. справи "Осман проти Сполученого Королівства", "Маркс проти Бельгії", "Платформа "Дrtze fьr das Leben" проти Австрії"); обов`язок держави забезпечувати інформування та консультування осіб стосовно порушень прав і свобод, що гарантуються Конвенцією (напр., справа "Гуерра проти Італії"); обов`язок реагувати на порушення прав людини, проводити ефективне розслідування "гідних довір`я" (тобто обґрунтованих) скарг щодо серйозних порушень прав, гарантованих Конвенцією (напр., справи "Айдін проти Туреччини", "Кая проти Туреччини", "Пол і Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства"); обов`язки забезпечувати індивідів ресурсами, щоб запобігати порушенню їх прав, гарантованих Конвенцією (справа "Ейрі проти Ірландії"). При цьому, головний позитивний обов`язок держави, як зазначає ОСОБА_2 , полягає у створенні "національної правової рамки" (англ. - "national legal framework"), передусім національного законодавства, яке забезпечує ефективний захист прав людини (див. докладне аргументування у справі "Х та Y проти Нідерландів").

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під "законом" Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути "доступним" (accessible) та "передбачуваним" (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. "Доступність закону" означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. "Передбачуваність" означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі "Маркс проти Бельгії", п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі "Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів", п.53).

Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має "легітимне сподівання" ("Федоренко проти України", "Едуард Петрович Мельник проти України") на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право ("Бурдов проти Росії", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Агрокомплекс проти України"); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу ("Брезовец проти Хорватії", "Рисовський проти України", "Кечко проти України", "Стреч проти Великобританії", "Москаль проти Польщі", "Сук проти України", "Федоренко проти України", "Україна-Тюмень проти України").

Відповідно до п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, позовна вимога про зобов`язання Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара 21-а; код ЄДРПОУ 39441717) вчинити дії, а саме повернути ТОВ "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе 31/1; код ЄДРПОУ 40017905) надмірно сплачені до державного бюджету України платежів у сумі 26944,44 грн. (ввізне мито 4939,11 грн. та ПДВ 22005,33 грн.) шляхом підготування Висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе 31/1; код ЄДРПОУ 40017905) надмірно сплачених до бюджету платежів у сумі 26944,44 грн. (ввізне мито 4939,11 грн. та ПДВ 22005,33 грн.) та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, - підлягає задоволенню, шляхом зобов`язання Одеської митниці ДФС підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" надмірно сплачених до Державного бюджету України платежів у сумі 26944,44 грн. (ввізне мито 4939,11 грн. та ПДВ 22005,33 грн.) та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача за боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не доведена законність його бездіяльності у зв`язку із надходженням заяв ТОВ "Дунайська імпортна компанія" про повернення надмірно сплачених до бюджету коштів.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аргументи відповідача суд вважає формальними доводами, сукупність яких не спростовує обставину надмірної сплати до бюджету коштів та обов`язок відповідача вчиняти дії за зверненням позивача, спрямовані на їх повернення.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст. 139 КАС України.

Згідно платіжних доручень №202 від 13.02.2019р. та №327 від 20.02.2019р. позивачем сплачено судовий збір (1921,00 + 1921,00) у розмірі 3842,00 грн. (а.с.3-4)

Суд вважає за необхідне стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" судовий збір у сумі 3842,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе 31/1) до Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара 21-а), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова 1-а) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара 21-а; код ЄДРПОУ 39441717), що полягає у не підготовці у визначений законом строк та неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області Висновку про повернення надміру сплачених ТОВ "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе 31/1; код ЄДРПОУ 40017905) до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 26944,44 грн. (ввізне мито 4939,11 грн. та ПДВ 22005,33 грн.).

Зобов`язати Одеську митницю ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара 21-а; код ЄДРПОУ 39441717) підготувати Висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе 31/1; код ЄДРПОУ 40017905) надмірно сплачених до Державного бюджету України платежів у сумі 26944,44 грн. (ввізне мито 4939,11 грн. та ПДВ 22005,33 грн.) та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара 21-а; код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе 31/1; код ЄДРПОУ 40017905) судовий збір у сумі 3842,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано 27 травня 2019 року.

Суддя М.М. Аракелян