Ухвала суду № 81977692, 14.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.05.2019

Справа № 320/1716/19

Провадження № 1-кп/320/654/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонним суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Лелеченко С.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Ненашевої Я.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Ігнатова Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області об`єднані в одне провадження обвинувальні акти у кримінальних провадженнях за № 12019080140000252, № 12019080140000628, № 12019080140000708 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходяться об`єднані в одне провадження обвинувальні акти у кримінальних провадженнях за № 12019080140000252, № 12019080140000628, № 12019080140000708 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

16 квітня 2019 року ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області відкладено підготовче судове засідання за об`єднаними в одне провадження обвинувальними актами у кримінальних провадженнях № 12019080140000252, № 12019080140000628, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

У підготовче судове засідання з`явились: прокурор, обвинувачені, захисники обвинувачених.

Потерпілі ОСОБА_4 , представник ТОВ «Ізатекс-Індастрі» Пятаков А.М., представник ТОВ «Блексі фрут компані» Шмідт І.В. у підготовче судове засідання не з`явились, до суду надали заяви з проханням проводити судовий розгляд за їх відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не мають, від цивільного позову відмовляються.

Заслухавши, у підготовчому судовому засіданні, думку прокурора, яка вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі вказаних об`єднаних в одне провадження обвинувальних актах, думку обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , їх захисників - адвокатів Ненашеву Я.В. та Ігнатова Є.Є., які підтримали думку прокурора, дослідивши об`єднані в одне провадження обвинувальні акти та додані до них матеріали, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі вказаних об`єднаних в одне провадження обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 12019080140000252, № 12019080140000628, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

Об`єднані в одне провадження обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12019080140000252, № 12019080140000628, за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , складені у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягають.

Об`єднані в одне провадження обвинувальні акти підсудні Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області.

Підстав для закриття провадження чи його направлення до відповідного суду для визначення підсудності немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні.

Таким чином, під час підготовчого судового засідання підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України не встановлено.

В ході проведення підготовчих дій визначено час та місце проведення судового розгляду справи, яке відбуватиметься з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження у відкритому судовому провадженні, оскільки обмежень щодо цього, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, не встановлено.

Також в ході підготовки до судового розгляду визначено коло осіб, які братимуть участь, у судовому розгляді: прокурор, обвинувачені, захисники обвинувачених, потерпілі.

Крім того, прокурором Лелеченко С.Ю. у підготовчому судовому засіданні були заявлені клопотання про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, мотивуючи це тим, що судовий розгляд ще не закінчений, коли спливає строк тримання під вартою у обвинувачених, а саме: у ОСОБА_1 - 26 травня 2019 року, а у ОСОБА_2 - 27 травня 2019 року, а також на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 , та його захисник - адвоката Ігнатов Є.Є., не заперечували проти задоволення клопотання прокурора та продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ..

Обвинувачений ОСОБА_1 , та його захисник - адвоката Ненашева Я.В., проти задоволення клопотання прокурора щодо про продовження терміну тримання під вартою заперечували, просили суд змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , зазначивши, що власником житлового приміщення є ОСОБА_5 , яка в свою чергу є цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 Крім того, останніми у судовому засіданні було заявлено клопотання про допит у судовому засіданні цивільної дружини ОСОБА_5 з метою з`ясування її думки щодо застосування запобіжного заходу у належному їй житловому приміщення, яке було задоволено судом.

Допитана у судовому засідання ОСОБА_5 , яка є цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 , пояснила суду, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та вона не проти щоб до її цивільного чоловіка був застосований цілодобовий домашній арешт за адресою належної їй квартири. Крім того зазначила, що вона має двох неповнолітніх дітей 2012 та ІНФОРМАЦІЯ_4, які потребують від обвинуваченого ОСОБА_1 допомоги в їх утриманні та вихованні. На підтвердження зазначеного, ОСОБА_5 надала суду документи, що підтверджують її право власності на квартиру, копії свідоцтв про народження дітей, довідку про склад сім`ї видану ОСОБА_1 та надала письмову заяву, в якій зазначила, що вона не проти щоб до обвинуваченого ОСОБА_1 був застосований цілодобовий домашній арешт за адресою належної їй квартири, а саме: АДРЕСА_1 .

Прокурор заперечувала проти зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, зазначила, що ризики, які було встановлено при обрані відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу не зникли та не зменшились, тому немає підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 ..

Інші учасники провадження не заперечували проти зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали та надані у судовому засідання письмові докази, приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2019 року до підозрюваного ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді у вигляді тримання під вартою, строк на 2 (два) місяці, але не більше ніж на 60 днів - до 25 травня 2019 року, який нині спливає.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 березня 2019 року до підозрюваного ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді у вигляді тримання під вартою, строк на 2 (два) місяці, але не більше ніж на 60 днів - до 26 травня 2019 року, який нині спливає.

Згідно із ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

В той же час слідчий суддя враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виходячи з загальних принципів Конвенції судовим органам не надається вибору між тим, щоб «притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду». До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжували інші підстави, наведені судовими органами, виправдовувати позбавлення волі. Якщо ці підстави були «доречними» та «достатніми», суд має також з`ясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу ретельність» у провадженні справи». Таким чином, національні суди зобов`язані переглядати правомірність попереднього ув`язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою. Питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно, але повинне оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства).

Відповідно до п. 9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

За змістом п. 18 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК). Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111-112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року). Обставини справи свідчать про неодноразовий розгляд національними судами питання законності тримання заявника під вартою, однак відповідні судові рішення не повною мірою враховували вимоги п. 4 ст. 5 Конвенції. Зокрема, у цих рішеннях наведений стандартний набір підстав тримання заявника під вартою, без урахування критерію їх достовірності/недостовірності та конкретної ситуації, що склалася.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді арешту до шести місяців або обмеженням волі до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, а також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до шести років, а також обвинувачений ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, є особою без стійких соціальних зв`язків, скоїв злочин в період іспитового строку. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ..

Крім того, мотивованого клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до суду не надійшло, а тому, підстав для цього у суду немає.

Також, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 , яка є цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та вона не проти щоб до її цивільного чоловіка був застосований цілодобовий домашній арешт за адресою належної їй квартири. Крім того встановлено, що вона має двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4, які потребують від обвинуваченого ОСОБА_1 допомоги в їх утриманні та вихованні. На підтвердження зазначеного, ОСОБА_5 надала суду документи, що підтверджують її право власності на квартиру, копії свідоцтв про народження дітей, довідку про склад сім`ї видану ОСОБА_1 та надала письмову заяву, в якій зазначила, що вона не проти щоб до обвинуваченого ОСОБА_1 був застосований цілодобовий домашній арешт за адресою належної їй квартири, а саме: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, вислухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження суд вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України можливо при застосуванні до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування засобів електронного контролю. Таким чином, клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою підлягає залишенню без задоволення, а відносно обвинуваченого необхідно змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з забороною покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування засобів електронного контролю, строком на два місяці.

Таке судове рішення, за глибоким переконанням суду, буду відповідати вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та обрання такого запобіжного заходу є законним та справедливим.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 181, 183, 184, 194, 196, 314-316, 331, 369-372, 392 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд на підставі об`єднаних в одне провадження обвинувальних актів у кримінальних провадженнях за № 12019080140000252, № 12019080140000628, № 12019080140000708 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, на 23 травня 2019 року на 10 годину 00 хвилин в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, буд. № 11.

Судовий розгляд проводити одноособово у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , на строк два місяці, але не більш ніж на 60 днів, тобто з 14 травня 2019 року до 12 липня 2019 року, включно.

Клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з забороною покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування засобів електронного контролю, строком на два місяці, тобто з 14 травня 2019 року по 14 липня 2019 року, включно.

Обвинуваченого ОСОБА_1 негайно доставити до місця проживання та після звільнити з під варти.

Виконання ухвали покласти на Мелітопольський ВП ГУНП в Запорізькій області.

Копію ухвали надіслати на адресу Запорізького слідчого ізолятора (СІЗО) УДПС України в Запорізької області - для виконання

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Повний текст ухвали проголошено 16 травня 2019 року о 17 годині 00 хвилин.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ