Рішення № 81977244, 16.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000665

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Львів

14 год. 14 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представника позивача Каверіна С.М., представника відповідача Хирі В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (79070, м. Львів, вул. Личаківська, 74) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144), у якій, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 на день виключення із списків частини (13.10.2018) одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути із відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.10.2018 по 08.02.2019 (119 днів) із розрахунку 315,99 грн. у день у сумі 37602,81 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

В обґрунтування позову зазначено, що наказом начальника Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) № 239-ос від 13.09.2018 старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту та наказом цього ж керівника № 239-ос від 13.09.2018 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Львівського прикордонного загону.

При звільненні ОСОБА_1 строки для здачі посади та проведення розрахунку у зв`язку із звільненням не встановлювалися, наказ про звільнення до останнього не доводився, належні виплати у зв`язку із звільненням до дня виключення із списків частини письмово до ОСОБА_1 не доводилися і розрахунок у зв`язку із звільненням проведено з порушенням термінів визначених законодавством.

З позиції позивача, на відповідача, у якому ОСОБА_1 проходив службу та перебував на всіх видах забезпечення покладається обов`язок організувати та вжити заходів із проведення з ним повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення зі списків частини. Такий термін надається із дня видачі наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби до дня виключення зі списків частини і за умови належної організації такого звільнення, військовослужбовець, на день виключення із списків частини мав би бути повністю розрахований.

Станом на 16.10.2018 ОСОБА_1 вже не мав статусу військовослужбовця, оскільки наказом начальника 7 прикордонного загону від 16.10.2018 за № 270-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини 13.10.2018, а отже на вказану дату мав бути розрахований за усіма видами забезпечення і йому мали бути доведені і проведені всі виплати належні при звільненні. Цього ж дня 16.10.2018 ОСОБА_1 в управлінні прикордонного загону видали розрахунковий (обхідний лист) № 186 для розрахунку з усіма службами прикордонного загону. Підписами посадових осіб прикордонного загону у обхідному листі засвідчено проведення із ОСОБА_1 16.10.2018 розрахунків, у тому числі фінансово-економічною та речовими службами.

Із довідки Львівського прикордонного загону щодо проведення розрахунків із ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням вбачається, що одноразову грошову допомога при звільненні нараховано та виплачено лише 16.11.2018, у той час як виключено із списків особового складу 13.10.2018 наказом № 270-ос від 16.10.2018. Відповідно до довідки № 128 від 16.10.2018 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 на день звільнення перед ОСОБА_1 виникла заборгованість із речового майна у розмірі 29481,54 грн. Вказана заборгованість (довідка) не доведена до ОСОБА_1 під час проведення розрахунку 16.10.2018, як і не доведено грошовий атестат №287 від 15.11.2018.

13.12.2018 прибувши у речову службу Львівського прикордонного загону, працівниками вказаної служби позивачу повідомлено, що прикордонний загін заборгував йому компенсацію за речове майно та запропонував підписати йому роздрукований бланк рапорту про виплату йому компенсації вартості речового майна у зв`язку із звільненням з військової служби від 13.12.2018. Однією із умов, наведених у бланку рапорту зазначено, що ОСОБА_1 , бажаючи отримати грошову компенсацію за речове майно у зв`язку із звільненням не заперечує проти виключення його із списків особового складу без проведення такої виплати, яку зобов`язується очікувати, поряд із тим, що виключений із списків частини ОСОБА_1 із 13.10.2018. Не погодившись із підписанням бланку рапорту, ОСОБА_1 , 13.12.2018 подав на ім`я начальника Львівського прикордонного загону власний рапорт із клопотанням про виплату грошової компенсації за отримане речове майно.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 надана лише у відповідь на запит позивача 04.01.2019.

Отже, відповідачем протиправно неорганізовано належним чином здачу посади позивача, не доведено наказ про звільнення, не доведено до нього належні до виплати суми у зв`язку із звільненням та у наслідку протиправно не проведено своєчасно розрахунок при звільненні останнього з військової служби, оскільки не виплачено у день виключення зі списків частини грошового забезпечення (одноразова грошова допомога при звільненні), а також грошову компенсацію за неотримане речове майно у зв`язку із звільненням з військової служби.

08.02.2019 Львівським прикордонним загоном перераховано на особистий рахунок ОСОБА_1 заборгованість щодо грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні у сумі 29039,32 грн.

З огляду на викладене, стягненню на користь позивача підлягає середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.10.2018 по 08.02.2019 (119 днів) у сумі 37602,81 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с.68-70), відповіді на відзив (а.с.61-67), просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 6890 від 28.02.2019 (а.с.52-58). Зазначив, що позивач під час проходження служби був забезпечений усім необхідним речовим майном особистого користування відповідно до норм забезпечення військовослужбовців речовим майном, але ще перебуваючи на службі позивач умисно не отримував речове майно особистого користування, а планував після звільнення з військової служби отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно. Позивач не скористався своїм правом на подання рапорту вчасно для отримання компенсації за неотримане речове майно чи не виключення без його згоди із списків особового складу військової частини до проведення без його згоди із списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків. ОСОБА_1 відпрацював рапорт лише 13.12.2018, тобто після двох місяців після звільнення з військової служби.

08.02.2019 позивачу виплачено компенсацію за неотримане речове майно у сумі 29039,32 грн.

Таким чином, Львівський прикордонний загін розрахувався з позивачем за всіма видами матеріального та грошового забезпечення по мірі надходження бюджетних коштів.

Представник відповідача також звернув увагу на те, що невчасно виплачена позивачу грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак не підпадає під дію ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, просив у їх задоволенні відмовити.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

Згідно з Витягом з наказу № 239-ос від 13.09.2018 «По особовому складу», згідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України п. 6 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби - майстра - начальника групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби «Грушів» (тип Б) відділу прикордонної служби «Рава-Руська» І категорії (тип Б), в запас на підставі підпункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», з 13.10.2018. Підстава: рапорт від 20.07.2018 № 8747, подання про звільнення від 07.08.2018 (а.с.22).

Відповідно до Витягу з наказу № 2770-ос від 16.10.2018 «По особовому складу», згідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України виключено зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби - майстра - начальника групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби «Грушів» (тип Б) відділу прикордонної служби «Рава-Руська» І категорії (тип Б), в запас на підставі підпункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Підлягає відрахуванню з грошового забезпечення за 5 календарних днів відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилась після звільнення військовослужбовця. Вислуга років станом на 13.10.2018 становить: календарна - 15 років 04 місяці 23 дні; пільгова 07 років 01 місяць 14 днів; загальна 22 роки 06 місяців 07 днів. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 13.10.2018. Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», виплатити грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 15 повних календарних років. Відповідно до ч. 1 ст. 26-2 Закону зарахувати на службу у військовий оперативний резерв першої черги. Для постановки на військовий облік направити до Яворівського районного військового комісаріату Львівської області. Підстава: наказ № 239-ос від 13.09.2018 (а.с.23).

15.01.2019 у відповідь на запит представника позивача отримано запитувані документи, у тому числі довідку про види грошового забезпечення нараховані та виплачені ОСОБА_1 у жовтні 2018; атестат № 287 від 15.11.2018 на предмети речового майна, видані старшому прапорщику ОСОБА_1 ; довідку № 128 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 ; особисту картку грошового забезпечення на 2018 рік (а.с.24-31).

13.12.2018 позивач звернувся до начальника Львівського прикордонного загону полковника ОСОБА_2 із рапортом про нарахування та виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с.32).

29.12.2018 за № 723/Л-671 ОСОБА_1 надано відповідь на його рапорт, згідно з якою його проінформовано про нарахування йому згідно з довідкою розрахунку № 128 від 16.10.2018 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 29481,54 грн., але не виплачено в день звільнення по причині відсутності рапорту від нього на дану виплату.

Крім цього, зазначено про доведення до відома позивачу порядку нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за № 178, а саме: виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на відповідний рік за заявою (рапортом) військовослужбовця за місцем військової служби. Враховуючи те, що станом на момент подачі рапорту позивач не був військовослужбовцем Львівського прикордонного загону, позивач не підпадає під дію відповідної виплати (а.с.33).

Сторонами визнається факт виплати 08.02.2019 компенсації за неотримане речове майно у сумі 29039,32 грн.

Позивач вважаючи, що він має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.10.2018 по 08.02.2019, звернувся до суду із цим позовом для відновлення його порушеного права.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, в даному випадку суду необхідно перевірити правомірність дій суб`єкта владних повноважень під час виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, внаслідок виключення його з особового складу військової частин, у зв`язку зі звільненням.

Нормою ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Положеннями ст. 2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина 4 даної статті визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Положеннями п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги аргументи відповідача щодо того, що визначальною обставиною для проведення виплати щодо компенсації за неотримане речове майно слід вважати звернення до відповідача із рапортом (проханням) не виключати його із списків частини без проведення розрахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач зі списків особового складу військової частини виключений 13.10.2018. При цьому, кошти в сумі 29039,32 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно зараховані на картковий рахунок позивача 08.02.2019, що визнається обома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, станом на день виключення зі списків особового складу військової частини, з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно.

Критично суд оцінює аргументи відповідача щодо того, що для виплати грошової компенсації речового майна, ОСОБА_1 повинен спершу звернутися до начальника частини із рапортом. Позивач звернувся в подальшому із таким рапортом (13.12.2018), однак все ж отримав виплату лише 08.02.2019.

Крім цього, зазначені покликання відповідача на те, що підставою для виплати відповідної компенсації є саме подання заінтересованою особою, у даному випадку позивачем, рапорту, суперечать п. 10 Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період та Норми забезпечення речовим майном військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1132 від 31.10.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за № 1536/29666 «Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період», яким передбачено, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.

В судовому засіданні встановлено, що на час виключення зі списків особового складу загону та усіх видів забезпечення - 13.10.2018 позивачу не виплачено суму грошової компенсації за неотримане речове майно, так і не надано предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.

Ця норма не визначає процедури та обов`язку звернення військовослужбовця Державної прикордонної служби України з рапортом до керівництва військової частини про виплату компенсації за речове майно.

Не зважаючи на те, що спеціальним законодавством врегульовано основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей: правове становище осіб, які проходять військову службу у тому числі звільнення з військової служби, а також порядок та умови оплати праці (Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 1153/2008 від 10.12.2008), однак ними не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку.

Оскільки порядок виплати грошового забезпечення врегульовано Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), саме його норми підлягають застосуванню у вказаному випадку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №8-рп/2002 від 07.02.2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 21-352а13).

При усуненні розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції пункту 56 Положення, статті 24 Закону України «Про відпустку», Верховний Суд України з посиланням на вимоги статей 1-3, 12, 14 Закону 2011-ХІІ, вказав на те, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців, в тому числі працівників правоохоронних органів, членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Нормативно - правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями закріпленими в Конституції та законах України з урахуванням особливостей, встановлених цими та іншими законами.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення за час затримки розрахунку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України.

У постанові від 06.06.2018 у справі № 803/1105/16 (провадження № К/9901/11863/18) Верховний Суд також наголосив на правомірності посилання судів попередніх інстанцій в аналогічних правовідносинах на норми трудового законодавства, вказавши, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, покликання представника відповідача на те, що норми Кодексу законів про працю України в даному випадку не можуть застосовуватись, є необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у статті 116 Кодексу Законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Відповідачем не надано належних доказів про відсутність бюджетних призначень на виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористане речове майно.

Неможливість здійснення відповідачем вчасної виплати позивачу грошової компенсації за невикористане речове майно спростовується довідкою про отримане фінансування по КЕКВ 2210, зокрема, що відповідачем отримано фінансування по КЕКВ 2210 у 2017році - 3980800, 00 грн., у 2018році - 541084,00 грн.; виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно звільненим військовослужбовцям у 2017 році- 1981853,00 грн, у 2018році - 502478,00 грн. (а.с.42)

З огляду на викладене, оскільки остаточний розрахунок при звільненні позивача в проведений із ним лише 08.02.2019, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 13.10.2018 по 08.02.2019 та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за відповідний період.

Відповідно до підпункту «л» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, цей Порядок застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством ви плати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт; високі досягнення в праці; умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо (п. 3 Порядку № 100).

Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до п. 5 даного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом з`ясовано, що згідно розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.10.2018 по 08.02.2019 середнє грошове забезпечення позивача складає 315,99 грн., кількість днів, впродовж яких затримано виплату грошової компенсації - 119, відтак сума середнього грошового забезпечення становить 37602,81 грн. (315,99 грн. х 119 днів).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Враховуючи те, що на день виключення зі списків особового складу військової частини позивач не був забезпечений повністю грошовим забезпеченням за неотримане речове майно, а також позицію Верховного та Конституційного судів щодо застосування ст. 116, 117 до військовослужбовців Збройних Сил України, ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Пункт 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин): виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, вимога позивача про проведення разом із виплатою середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок про звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 вказаного вище Порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Право позивача на отримання середнього заробітку грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби підтверджено сукупністю належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався

А тому, керуючись положеннями удові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - не виплату ОСОБА_1 на день виключення зі списків частини (13.10.2018) одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за не отримане речове майно.

3. Стягнути із Львівського прикордонного загону (71010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ: 14321653) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 13.10.2018 по 08.02.2019 (119 днів) із розрахунку 315,99 грн. в день у сумі 37602,81 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2019.

Суддя Качур Р.П.