Рішення № 81976711, 27.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 року м. Київ справа № 320/5837/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібзавод № 5" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібзавод № 5" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0030411402 від 9 жовтня 2018 р. та № 0030501402 від 9 жовтня 2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки перевірки позивача, які викладено в Акті перевірки від 18 червня 2018 р., є помилковими і суперечать законодавству. Не погоджується з твердженням податкового органу про те, що на підставі п.14.1.3, 14.1.9., 138.3 ПК України балансова вартість основних засобів в податковому обліку не змінюється на суми дооцінок, проведених за правилами бухгалтерського обліку. Вказує, що із 01.01.2015 з розділу 3 ПК України виключено поняття «вартість основних засобів, які підлягають амортизації». Відповідно до нової редакції п.138.3.1 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп.14.1.138 ПК України, пп.138.3.2-138.3.4 ПК України. Позивачем дотримано визначені ст.138 ПК України всі обмеження щодо проведення амортизації. Нарахування амортизації в бухгалтерському обліку прямо передбачає право на нарахування підприємствами амортизації на суму дооціненої вартості основних засобів. Позивачем проведення дооцінки здійснювалося відповідно до вимог п.35 МСБО з використанням пропорційного методу (переоцінена первісна вартість і сума зносу об`єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об`єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість на дату дооцінки. Податковий орган використовував для розрахунків іншу методику, яка була помилковою (залишкову вартість об`єктів основних засобів визначив як різницю між первісною вартістю основних засобів до дооцінки та нарахованим зносом після дооцінки). Така суттєва методологічна помилка є порушенням принципу зіставності та узгодженості бухгалтерського обліку, яка визначена Концептуальною основою фінансової звітності, яку видано Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB) 01.09.2010. Здійснення розрахунків на незіставних даних стало причиною викривлення поданої інформації та хибного висновку. Зокрема, податковим органом в акті перевірки зроблено висновки про наявність об`єктів основних засобів з від`ємним значенням залишкової вартості, тоді як позивач стверджує про хибність цього висновку, оскільки у нього відсутні об`єкти основних засобів з від`ємним значенням. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0030411402 від 9 жовтня 2018 р. та № 0030501402 від 9 жовтня 2018 р. підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

30 листопада 2018 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14, п. 138.3 ст. 138, п. 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині, що стосується завищення різниці, на які зменшується фінансовий результат гр.1.2.1 «Сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 розділу ІІ ПК України» в розмірі 21154417 грн., в тому числі по періодах: 2015 рік - на суму 9 865 499 грн., 2016 рік - на суму 9 626 673 грн., 2017 рік - на 1 662 245 грн., що в подальшому вплинуло на об`єкт оподаткування податком на прибуток.

11 січня 2019 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що сума амортизаційних нарахувань, які не визнані відповідачем, включають не тільки амортизацію дооцінки основних засобів, а також амортизацію вартості основних засобів, яка жодним чином не пов`язана з питанням проведення дооцінки. Переоцінка основних засобів, що обліковуються станом на 31 грудня 2014 р., проведена позивачем у січні 2015 р. на підставі наказу від 5 січня 2015 р. Отже, переоцінка вартості основних засобів була використана для нарахування амортизації після 5 січня 2015 р.

Стверджує, що формування вартості основних засобів позивача, що стали базою для нарахування амортизації, відбулось протягом 2015 року. Протягом 2015-2016 років будь-якої заборони використання вартості основних фондів з урахуванням дооцінки не існувало. У 2017 році позивачем не здійснювалось дооцінок, які впливають на вартість основних засобів, що підлягають амортизації. Вказує, що податковим органом в акті вказано недостовірні дані щодо вартості таких об`єктів (мовою оригіналу): «внутриплощадочные сети », «котел паровой Vitoplex», «печь Rotodrago», що також призвело до перекручень та викривлень.

Всі висновки акта перевірки є помилковими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Зазначає, що для підтвердження обґрунтованості власної позиції позивачем на підставі ст. 104 КАС України по справі проведено судово-економічну експертизу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27 березня 2019 р.

27 березня 2019 р. від представників сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 27 березня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа у 1996 р. за адресою: 07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, будинок 7/1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 05465672).

Наказом позивача від 31 грудня 2014 р. внесено зміни та затверджено нову редакцію Положення про облікову політику підприємства, яка діє з 1 січня 2015 р.. Як вбачається з цього Положення, переоцінку основних фондів позивач здійснює згідно з вимогами МСБО.

Позивачем у 2015 р. замовлено та проведено незалежну оцінку основних фондів та засобів, які перебувають на балансі. Цю оцінку провів суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006», який має відповідний сертифікат Фонду державного майна України і склав звіт про незалежну оцінку.

ГУ ДФС у Київській області проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з додатковою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД № 5» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р.

За результатами перевірки складено акт від 18 червня 2018 р. №495/10-36-14-02-13/05465672. В акті перевірки зазначено, що позивач здійснював розрахунок амортизації основних засобів на основі даних МСФЗ із застосуванням прямолінійного методу. Облік всіх господарських операцій ведеться на підприємстві в автоматичному режимі. У 2015-2016 роках сума амортизації нараховувалася на підставі даних бухгалтерського обліку. У ході перевірки автоматизовані дані аналітичного обліку основних засобів, а саме інвентарні картки у вигляді довідника, що зберігаються в пам`яті комп`ютера підприємства у вигляді бази даних, не було досліджено, оскільки вони знаходяться за адресою виробництва у м. Запоріжжя. Окремі первинні документи під час перевірки не надано, про що складено акт. У зв`язку з цим підтвердити суми нарахованої амортизації за даними податкового обліку по окремих об`єктах не є можливим. Податковим органом у ході перевірки самостійно розраховано балансову вартість по окремих об`єктах основних фондів, за наслідками чого встановлено, що вона складає - 0 грн.

З урахуванням невірно проведеної, на думку податкового органу, амортизації, зроблено висновок про те, що підприємство збільшило фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації по даним бухгалтерського обліку та зменшило - на суму амортизації відповідно до п.138.3 ст.138 ПК, не враховуючи при цьому суму проведеної дооцінки майна. Тому позивачем завищено різниці, на які зменшується фінансовий результат - сума розрахованої амортизації, що в подальшому вплинуло на об`єкт оподаткування податком на прибуток.

В акті перевірки відповідачем встановлено наступні порушення податкового законодавства, а саме:

1) пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 4 274 213 грн., в тому числі по періодах: за 2015 р. - 1 775 790 грн.; за 2016 р. - 2 498 423 грн. (в т.ч. 3 кв. 2016 - 38 691 грн., 4 кв. 2016 р. - 2 459 732 грн.).

2) п.п.14.1.9, пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.3 ст. 138, п. 11 розділу ІІ підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в результаті чого зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування всього у сумі 14 930 033 грн., в тому числі за: 2017 рік - 8 961 689 грн.; 2016 рік - 5 731 344 грн.

3) п. 185.1 статті 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 статті 198 , п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1 302 012 грн., в тому числі по періодах: серпень 2016 р. - 319 960 грн.; грудень 2016 р. - 828 582 грн.; червень 2017 р. - 153 470 грн.

4) пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2016 р. в розмірі 2002 грн. 00 коп.

абзац «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України - відображення невірного податкового номеру у відомостях за формою 1ДФ за 1 кв. 2016 р.

5) п.п.1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ, пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2016 р. в розмірі 167 грн. 00 коп.

6) п. 2.6 гл. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 із змінами та доповненнями (в редакції, яка діяла до 5 січня 2018 р.), виявлено факти неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 116 567 грн. 63 коп.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивачем надавалися на запити податкового органу відповідні документи та пояснення.

Із зазначеним актом перевірки позивач не погодився та відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України подав заперечення до акту. За результатами розгляду заперечень винесено податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2018 р. №0021951402, № 0021961402 та від 16 липня 2018 р. № 00218914006.

Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

21 вересня 2019 р. Державною фіскальною службою розглянуто скаргу позивача та прийнято рішення від 21 вересня 2019 р. № 30835/6/99-99-11-01-01-25 «Про результати розгляду скарги» на податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 липня 2018 р. №0021351402, № 0021961402, № 0021971402, від 16 липня 2018 р. № 0021891406.

Цим рішенням Державна фіскальна служба України скасувала податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 липня 2018 р. № 0021951402, № 0021961402, №0021971402 в частині визначення податкових зобов`язань та зменшення від`ємного значення внаслідок взаємовідносин з ТОВ «ПРОДСІСТЕМ КОМПАНІ», ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ГОЛД», ТОВ «Агропромислова компанія «Граунд-північ», ПП «Агротекс 2004» та штрафні санкції у відповідному розмірі, а в іншій частині ці податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення відповідача від 16 липня 2018 р. № 0021891406 залишила без змін, а скаргу - частково задовольнила.

Указаним рішенням позивача повідомлено, що відповідно до п. 56.10, пп.56.17.3 п. 56.17 і п. 56.18 ПК України рішення Державної фіскальної служби України, прийняте за розглядом скарги, податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2018 р. №0021951402, № 0021961402, № 0021971402, від 16 липня 2018 р. № 0021891406 з урахуванням цього рішення, не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному чинним законодавством України.

У рішенні позивача також проінформовано, що Державна фіскальна служба України зобов`язує ГУ ДФС у Київській області розглянути питання щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача відповідно до п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

9 жовтня 2018 року позивач отримав податкові повідомлення рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 9 жовтня 2018 р. № 0030411402 відповідно до акта № 495/10-36-14-02-13/05465672 від 18 червня 2018 р. та рішення про результати розгляду скарги від 21 вересня 2018 р. № 30835/6/99-99-01-01-25, яким встановлено порушення п.п.14.1.9, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п. 14.1 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.3 ст. 138, п. 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1 ст. 123, п.129.1 ст. 129 ПК України. У зв`язку з цим згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства, приватних підприємств 2652239 грн. 00 коп. Отже, сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 9 жовтня 2018 р. № 0030411402 складається за податковими зобов`язаннями з податку на прибуток на суму 2 476 949 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 175 290 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 9 жовтня 2018 р. № 0030501402 згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 розділу 2 та п. 58.1 ст. 58 ПК України, на підставі акта перевірки №495/10-36-14-02-13/05465672 від 18 червня 2018 р. та рішення про результати розгляду скарги від 21 вересня 2018 р. № 30835/6/99-66-01-25, яким встановлено порушення п.п. 14.1.9, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.3 ст. 138, пункту 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 393 589 грн. 00 коп.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні відносини врегульовані Податковим кодексом України від № 2755-VI від 2 грудня 2010 р. (зі змінами та доповненнями, в чинній редакції на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до вимог пп. 14.1.9. п. 14.1 ст. 14 ПК України залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з вимогами пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Суд звертає увагу, що у п.138.3 ст.138 ПК України визначено порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об`єкта оподаткування.

Так, відповідно до вимог пп.138.3.1 п.138.3 ст.138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Крім того, пп.138.3.2 п.138.3 ст.138 ПК України встановлено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку".

Пунктом 2 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехід положень» ПК України встановлено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев`ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з вимогами п. 129.1 ст. 129 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як убачається з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до вимог п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

На підставі наведених норм законодавства суд погоджується з твердженнями позивача про те, що Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають нарахування амортизації на всю вартість активу, зазначену в фінансовій звітності (переоцінена вартість активу). Тому на підставі пп.138.3.1 п.138.3 ст.138 ПК України амортизуватися може як собівартість (первісна вартість) основного засобу, так і інша сума, що її замінює (переоцінена вартість), в залежності від моделі оцінки основних засобів після їх визнання, обраної обліковою політикою суб`єкта господарювання.

Таким чином, якщо суб`єктом господарювання проведена переоцінка основних засобів, для розрахунку амортизації відповідно до положень п.138.3 ст.138 ПК України приймається переоцінена вартість основних засобів.

Посилання відповідача на положення п.11 підрозділу ХХ ПК України не спростовує правомірності позиції позивача у зв`язку з наступним.

Відповідно до п.11 підрозділу ХХ ПК України при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п.183.3 ст.183 ПК України балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 р. має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 р. відповідно до статей 144-146 та 148 розділу III ПК України, у редакції що діяла до 1 січня 2015 р.

Відповідно до даних обліку позивача балансова вартість основних засобів станом на 1 січня 2015 р. дорівнює балансовій вартості таких активів , що визначена станом на 31 грудня 2014 р. Це підтверджено показниками Додатку «АМ» до декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

У своїх висновках податковий орган безпідставно вважає, що зазначені об`єкти мають залишкову вартість, яка дорівнює нулю, що суперечить даним звітності позивача та звітом про оцінку майна позивача. Сума амортизаційних нарахувань, які не визнано відповідачем, включають не тільки амортизацію дооцінки основних засобів, а також амортизацію вищезазначеної вартості основних засобів. А ця частина вартості жодним чином не пов`язана з питанням проведення дооцінки. Переоцінка основних засобів, що обліковувалися станом на 31 грудня 2014 р., проведена позивачем у січні 2015 р. на підставі наказу від 5 січня 2015 р.. Отже, переоцінену вартість основних засобів було використано для нарахування амортизації після 5 січня 2015 р..

Суд також погоджується з твердженням позивача про те, що пункт 138.3.1 ст.138 ПК України був доповнений абзацом 2 згідно із Законом України від 21 грудня 2016 р. №1797-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 р.. Цим абзацом передбачено, що для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку. Отже, законодавцем неврахування сум переоцінки (дооцінки) основних засобів встановлено з 1 січня 2017 р..

При цьому положення Закону України від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII не містили застережень чи заборон для подальшого використання платником тих величин обчислення податку на прибуток, які було обраховано до 1 січня 2017 р. за правилами законодавства, яке було чинним до внесення змін. Правил, які б зобов`язували платника податків здійснити повторне визначення цих величин, норми вказаного закону також не містили.

Отже, застосовуючи норми щодо неврахування сум переоцінки (дооцінки) основних засобів до правовідносин та фактів, що мали місце до 1 січня 2017 р., податковий орган порушує принцип правової визначеності та ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії закону в часі.

На підтвердження своєї позиції відповідачем було самостійно замовлено судову експертизу та надано її до суду.

Згідно з висновком експерта № 34 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 320/5837/18, судово-економічна експертиза призначена на підставі заяви Адвокатського об`єднання «Калниш, Носова і партнери» в особі адвоката Калниша Віталія Григоровича від імені та за дорученням позивача.

На вирішення судово-економічної експертизи поставлено наступні питання: 1. Чи підтверджується документально висновки Акту перевірки від 18 червня 2018 р. № 495/10-36-14-02-13/05465672 про порушення ТДВ «Запорізький хлібозавод № 5» п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14, п. 138.3 ст. 138, п. 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України із змінами та доповненнями в частині, що стосується завищення різниці, на які зменшується фінансовий результат гр. 1.2.1 «Сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 розділу ІІ Податкового кодексу України» всього в розмірі 21 154 417 грн., в тому числі по періодах - 2015 рік на суму 9 865 499 грн., 2016 рік на суму 9 626 673 грн., 2017 рік на 1 662 245 грн., що в подальшому вплинуло на об`єкт оподаткування податком на прибуток?».

Згідно з висновком судово-економічного експерта (№34) податковим органом перевірка необоротних активів та нарахування амортизації позивача проводилась вибірковим методом без обґрунтування вибірки саме цих об`єктів в Акті перевірки. Судовим експертом у висновку зазначено, що дослідженням показників станом на 31 грудня 2014 р. та станом на 1 січня 2015 р. розбіжностей не встановлено. Дослідженням показників бухгалтерського обліку та фінансової звітності встановлено, що дооцінка (уцінка) в попередніх (до 1 січня 2015 р.) не проводилась.

Судовим експертом підтверджено, що 8 січня 2015 р. укладено договір на проведення оцінки майна з ТОВ «Земля Плюс 2006», за наслідками виконання якого складено (мовою оригіналу) - « Отчет о независимой оценке стоимости основних средств, состоящих на балансе ПАО «Запорожский хлібозавод № 5». Згідно з висновками по оцінці загальна вартість основних засобів ПАТ «Запорізький хлібозавод № 5» станом на 1 січня 2015 р. становить (без врахування ПДВ) 86 048 027 грн. 63 коп. Витяг зі Звіту наведено в додатках 5, (який додано до висновку експерта № 34), що становить більше 10% від балансової вартості основних засобів станом на 1 січня 2015 р. (додаток 6 - витяг з фінансової звітності - Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2015 р. (який додано до висновку експерта № 34) в розмірі 23041 тис. грн. Таким чином, дослідженням встановлено, що ринкова вартість основних засобів станом на 1 січня 2015 р. відрізняється від балансової вартості основних засобів на 1 січня 2015 р. по бухгалтерському обліку більше ніж на 10%.

Висновком експерта №34 також встановлено, що показники бухгалтерського обліку підтверджуються показниками основних засобів до та після проведення дооцінки.

Дослідженням експерта встановлено, що нормами Положення про облікову політику передбачено прямолінійний метод нарахування амортизації і виробничий метод підприємством не застосовувався, а строки експлуатації застосовано згідно з нормами Податкового кодексу України.

Дослідженням експерта встановлено, що при перевірці використана методика розрахунку «зайво» нарахованої амортизації з урахуванням нарахованої амортизації в періоді 2015, 2016 та 2017 рр. з виключенням до податкової амортизації тільки показників проведених модернізацій вибраних об`єктів. Так, згідно з показниками додатку 9 (додаток 9 додано до висновку експерта № 34) за 2015 р. відхилення визначено як нарахована амортизація за 1-2 місяця 2015 р. з додаванням нарахованої амортизації за період 03-12 місяця 2015 р. тобто за весь 2015 р. за відрахуванням тільки амортизації, яка нарахована на вартість модернізації (поліпшення).

Згідно з висновком експерта № 34, податковим органом визначення балансової вартості проведено не вірно, так як за наслідками перевірки мають місце перевитрати з нарахованої амортизації (що підтверджується таблицею 10 у висновку експерта № 34), що вплинуло в подальшому на нарахування амортизації по кол. 9 Додатку 9 до Акту перевірки.

Крім того, розбіжність в показниках стала наслідком застосування при перевірці використання показників, які не можливо (для співставлення) приймати до розрахунків. Так, при перевірці прийнята методика визначення залишкової вартості вплинула на висновок по перевірці (кол. 9 Додатку 9 до Акту перевірки) про нульову залишкову вартість, що не відповідає показникам дослідження у висновку експерта (таблиця 11).

Дослідженням встановлено, що показники нарахованої амортизації в податковому обліку відповідають показникам бухгалтерського обліку з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 та пп.138.3.2-138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України.

Виходячи з показників дослідження порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14, п. 138.3 статті 138, пункту 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України ТДВ «Запорізький хлібозавод № 5» в частині завищення різниць, на які зменшується фінансовий результат гр.1.2.1 «Суми розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» всього у розмірі 21 154 417 грн., в тому числі по періодах: 2015 рік на суму 9 865 499 грн.; 2016 р. на суму 9 626 673 грн.; 2017 рік на суму 1 662 245 грн., що в подальшому вплинуло на об`єкт оподаткування податком на прибуток, не встановлено, так як при дослідженні не підтверджено:

1. Порушення п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в частині не врахування обмежень щодо визначення активів основними засобами.

2. Порушення п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в частині вибраних об`єктів у разі ліквідації або продажу такого об`єкту.

3. Порушення пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України в частині використання нарахування амортизації з використанням «виробничого методу».

4. Порушення пп. 138.3.3 та пп.138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України в частині недотримання встановлення мінімально допустимих строків амортизації основних засобів.

5. Обмеження основних засобів, на які нараховується амортизація в частині не врахування «невиробничих основних засобів».

6. Невідповідність нарахування амортизації нормам МСБО в періоді 2015-2016 рр. та П(С)БО в 2017 р.

7. Порушення положень п. 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України так як вартість основних засобів станом на 1 січня 2015 р. дорівнювала вартості таких активів станом на 31 грудня 2014 р. і переоцінка по рах. 425 станом 31 грудня 2014 р. в бухгалтерському обліку не обліковувалася.

Згідно з висновком експерта № 34 документально не підтверджуються висновки Акту перевірки від 18 червня 2018 р. № 495/10-36-14-02-13/05465672 про порушення ТДВ «Запорізький хлібозавод № 5» п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14, п. 138.3 ст. 138, п. 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України із змінами та доповненнями в частині, що стосується завищення різниці, на які зменшується фінансовий результат гр.1.2.1 «Сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 розділу ІІ Податкового кодексу України» всього в розмірі 21 154 417 грн. в тому числі по періодах - 2015 рік на суму 9 865 499 грн., 2016 рік на суму 9 626 673 грн., 2017 рік на 1 662 245 грн., що в подальшому вплинуло на об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Суд бере до уваги, що вказане експертне дослідження було проведено кваліфікованим експертом, а саме: Дєєвою Л.Є. , яка має вищу економічну освіту (ОКР - спеціаліст), кваліфікацію судового експерта за фахом 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності» та 11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств та організацій», стаж роботи експерта з 28 листопада 2008 р. (свідоцтво Міністерства юстиції України НОМЕР_1 від 28 листопада 2008 р., яке дійсне до 18 жовтня 2020 р. Судового експерта було попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Висновок експерта ґрунтувався на дослідженні первинних бухгалтерських, податкових та інших документів позивача, на дослідженні акта перевірки, результатів його оскарження та спірних рішень, вимог відповідних нормативних актів тощо.

Суд бере до уваги, що висновки експерта узгоджуються й з іншими матеріалами адміністративної справи.

Надаючи оцінку дослідженню судово-економічної експертизи, суд з указаних вище мотивів та підстав визнає її обґрунтованою, погоджується з наведеними у цьому дослідженню висновками і бере його до уваги як належний, достовірний і достатній доказ у цій справі.

Оскільки спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято на підставі вищезазначеного акту перевірки, помилковість висновків якого спростовано наявними у справі доказами та висновком судово-економічної експертизи, то це означає, що в силу зазначених обставин вказані рішення також є помилковими і безпідставними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було протиправно винесено податкові повідомлення-рішення від 9 жовтня 2018 р. № 0030411402 та № 0030501402, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Запорізький хлібозавод №5" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Калниш, Носова і партнери" (адвокатським об`єднанням) було укладено договір про надання юридичної допомоги від 18 вересня 2017 р. № 5-АП, за яким адвокатське об`єднання зобов`язався надавати за дорученням клієнта юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Так, представником позивачем 20 березня 2019 р. подано заяву з доказами витрат на правничу допомогу. Крім того, в цій заяві представником позивача надано розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у справі № 320/5837/18, згідно якої зазначає наступне: збирання, аналізування та систематизація документів (5 годин) - 3500 грн.; підготовка позову з розрахунком судових витрат та копій документів - 3000 грн.; замовлення висновку судово-економічної експертизи - 19 500 грн.; гонорар адвоката за участь в одному засіданні 1500 грн. (1500 грн. 2 засідання = 3000 грн.); вартість відрядження (добових) 250 грн. на добу (за три доби 750 грн.) х 2 засідання = 1500 грн. та вартість квитків на потяг Запоріжжя-Київ (в обидві сторони) 282 грн. 53 коп. + 207 грн. 47 коп. + 639 грн. 63 коп. + 362 грн. 30 коп. = 1491 грн. 93 коп. Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу у справі № 320/5837/18 - 31 991 грн. 93 коп.

На підтвердження, витрат на правничу допомогу представником позивача будо подано до суду наступні документи: наказ Адвокатського об`єднання «Калниш, Носова і Партнери» № 28.1 від 6 грудня 2018 р. «Про відрядження до м. Києва», згідно якого представника позивача відряджено до м. Києва з 18 грудня 2018 р. по 20 грудня 2018 р. для участі у засіданні по цій справі; копію посадочного документа на потяг Запоріжжя - Київ 18, з 18 грудня 2018 р. по 19 грудня 2018 р. у розмірі 207 грн. 47 коп.; копію посадочного документа на потяг Київ - Запоріжжя, з 19 грудня 2018 р. по 20 грудня 2018 р. у сум 282 грн. 53 коп.; наказ Адвокатського об`єднання «Калниш, Носова і Партнери» № 5 від 4 лютого 2019 р. «Про відрядження до м. Києва», згідно якого представника позивача відряджено до м. Києва з 21 лютого 2019 р. по 22 лютого 2019 р. для участі у засіданні по цій справі; копію посадочного документа на потяг Мелітополь - Київ, з 21 лютого 2019 р. по 22 лютого 2019 р. у сумі 629 грн. 19 коп.; копію посадочного документа на потяг Київ - Запоріжжя, з 22 лютого 2019 р. по 23 лютого 2019 р. у сумі 351 грн. 86 коп.; копію рахунку на оплату № 137 від 31 жовтня 2018 р. у сумі 29 450 грн. 00 коп. на оплату послуг позивачу за надання юридичної (правової) допомоги; платіжне доручення № 8027 від 30 листопада 2018 р. у сумі 15 000 грн. 00 коп. про оплату позивачем плати за юридичну (правову) допомогу відповідно до рахунку № 137 від 31 жовтня 2018 р.; платіжне доручення № 8058 від 3 грудня 2018 р. у сумі 12 900 грн. 00 коп. про оплату позивачем плати за юридичну (правову) допомогу відповідно до рахунку № 137 від 31 жовтня 2018 р.; платіжне доручення № 7846 від 21 листопада 2018 р. у сумі 1 500 грн. 00 коп. про оплату позивачем плати за юридичну (правову) допомогу відповідно до рахунку № 137 від 31 жовтня 2018 р.; копію акта надання послуг № 137 від 31 жовтня 2018 р. на суму 29 450 грн. 00 коп.; розрахунок вартості експертизи на суму 19 500 грн. 00 коп.; платіжне доручення № 408 від 19 лютого 2019 р. на суму 11 400 грн. 00 коп. про оплату за судово-економічну експертизу; платіжне доручення № 362 від 9 січня 2019 р. на суму 8 100 грн. 00 коп. про оплату за судово-економічну експертизу; Акт прийому-здачі виконаної роботи від 25 січня 2019 р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; Акт прийому-здачі виконаних робіт від 18 лютого 2019 р. у сумі 9 500 грн. 00 коп.

Крім того, 27 березня 2019 р. до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що п. 3 ст. 134 КАС України має чітко визначені предмет правової допомоги, а саме: гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду збір, доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання щодо повернення коштів за правничу підлягає задоволенню. Так, позивачу підлягає поверненню наступні суми: збирання, аналізування та систематизація документів (5 годин) - 3500 грн.; підготовка позову з розрахунком судових витрат та копій документів - 3000 грн.; гонорар адвоката за участь в одному засіданні 1500 грн. (1500 грн. 2 засідання = 3000 грн.). Всього, за надання правничої допомоги позивачу необхідно повернути 9 500 грн.

Щодо клопотання про повернення коштів за замовлення висновку судово-економічної експертизи в сумі 19 500 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Частиною 5 ст. 137 КАС України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 138 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 137 КАС України).

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 137 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

В якості доказів на обґрунтування витрат на проведення експертизи позивачем надано розрахунок вартості експертизи на суму 19 500 грн. 00 коп.; платіжне доручення № 408 від 19 лютого 2019 р. на суму 11 400 грн. 00 коп. про оплату за судово-економічну експертизу; платіжне доручення № 362 від 9 січня 2019 р. на суму 8 100 грн. 00 коп. про оплату за судово-економічну експертизу; Акт прийому-здачі виконаної роботи від 25 січня 2019 р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; Акт прийому-здачі виконаних робіт від 18 лютого 2019 р. у сумі 9500 грн. 00 коп.

Враховуючи складність даної справи, а також відсутність з боку відповідача будь-яких клопотань щодо зменшення розміру витрат на оплату робіт (послуг) експерта, суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення на його користь сума витрат на оплату робіт (послуг) експерта є співмірною зі складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача витрати, пов`язані із проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 19 500 грн. 00 коп.

Щодо клопотання про повернення коштів в сумі вартості відрядження (добових) 250 грн. на добу (за три доби 750 грн.) х 2 засідання = 1500 грн. та вартість квитків на потяг Запоріжжя-Київ (в обидві сторони) 282 грн. 53 коп. + 207 грн. 47 коп. + 639 грн. 63 коп. + 362 грн. 30 коп. = 1491 грн. 93 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 135 КАС України).

Як убачається з ч. 3 ст. 135 КАС України, граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Представник позивача просить суд відшкодувати вартість відрядження (добових) 250 грн. на добу (за три доби - 750 грн.) х 2 засідання = 1500 грн. На підтвердження цього позивачем надано наказ Адвокатського об`єднання «Калниш, Носова і Партнери» № 28.1 від 6 грудня 2018 р. «Про відрядження до м. Києва», згідно з яким представника позивача відряджено до м. Києва з 18 грудня 2018 р. по 20 грудня 2018 р. для участі у засіданні по цій справі та наказ Адвокатського об`єднання «Калниш, Носова і Партнери» № 5 від 4 лютого 2019 р. «Про відрядження до м. Києва», згідно з яким представника позивача відряджено до м. Києва з 21 лютого 2019 р. по 22 лютого 2019 р. для участі у засіданні по цій справі.

27 квітня 2006 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (в редакції від 28 лютого 2018 р. № 155).

Відповідно до Додатку до вказаної Постанови, компенсація в адміністративних справах пов`язана з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представникові - не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Граничні норми добових витрат, визначені абзацом 6 підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування ПДФО та військовим збором не включаються при оподаткуванні доходу витрати на відрядження, які не підтверджені документально. До цих витрат відносяться витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв`язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2018 р. складає 3723 грн. 00 коп. Отже, мінімальний неоподаткований розмір добових витрат для відряджень у 2018 році в межах території України складає - 372 грн. 30 коп.

Так, представник позивача просить стягнути суму 250 грн. на добу (за три доби - 750 грн.) х 2 засідання = 1500 грн., отже, сума у розмірі 250 на добу не перевищує граничну норму добових витрат, визначених абзацом 6 підпункту 170.9.1 статті 170 Податкового Кодексу України, а тому підлягає поверненню.

Проте, судом встановлено, що наказами Адвокатського об`єднання «Калниш, Носова і Партнери» № 28.1 від 6 грудня 2018 р. «Про відрядження до м. Києва», згідно якого представника позивача відряджено до м. Києва з 18 грудня 2018 р. по 20 грудня 2018 р. (3 дні) для участі у засіданні по цій справі № 5 від 4 лютого 2019 р. «Про відрядження до м. Києва», згідно якого представника позивача відряджено до м. Києва з 21 лютого 2019 р. по 22 лютого 2019 р. (2 дні) для участі у засіданні по цій справі. Отже, з урахуванням усіх обставин, суд вважає, що у відряджені представник позивача був 5 днів, а тому, відшкодувати вартість відрядження (добових) 250 грн. на добу підлягає задоволенню частково, а саме: 250 грн. 00 коп. х 5 днів = 1 250 грн., а не 1500 грн., як про це зазначив позивач.

Крім того, представник позивача просить суд відшкодувати вартість квитків на потяг (в обидві сторони) 282 грн. 53 коп. + 207 грн. 47 коп. + 639 грн. 63 коп. + 362 грн. 30 коп. = 1491 грн. 93 коп. Так, на підтвердження цієї обставини представником позивача було надано копію посадочного документа на потяг Запоріжжя - Київ 18, з 18 грудня 2018 р. по 19 грудня 2018 р. у розмірі 207 грн. 47 коп.; копію посадочного документа на потяг Київ - Запоріжжя, з 19 грудня 2018 р. по 20 грудня 2018 р. у сум 282 грн. 53 коп.; копію посадочного документа на потяг Мелітополь - Київ, з 21 лютого 2019 р. по 22 лютого 2019 р. у сумі 629 грн. 19 коп.; копію посадочного документа на потяг Київ - Запоріжжя, з 22 лютого 2019 р. по 23 лютого 2019 р. у сумі 351 грн. 86 коп.. Дослідивши вказані квитки суд вважає, що клопотання представника позивача про відшкодування вартості квитків підлягає задоволенню частково, а саме: 282 грн. 53 коп. + 207 грн. 47 коп. + 629 грн. 19 коп. + 351 грн. 86 коп. = 1471 грн. 05 коп.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання представника позивача про відшкодування витрат, що пов`язані із прибуттям до суду (яка включає в себе відшкодувати вартість відрядження (добових) та відшкодувати вартість квитків на потяг (в обидві сторони)) у суму 2 721 грн. 05 коп. (1250 грн. 00 коп. (відшкодування добових) + 1471 грн. 05 коп. (відшкодування вартості квитків на потяг) = 2 721 грн. 05 коп.).

Отже, з урахуванням всього викладено, суд вважає що користь Товариства з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібозавод № 5" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області витрати на правову допомогу, витрати на проведення судово-економічної експертизи та судових витрати, пов`язані із прибуттям представника позивача до суду в сумі 31 721 грн. 05 коп.

Щодо розподілу інших судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 24 жовтня 2018 р. № 7289 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 150 687 грн. 43 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 150 687 грн. 43 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0030411402 від 9 жовтня 2018 р. та № 0030501402 від 9 жовтня 2018 р.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібозавод № 5" (код ЄДРПОУ - 05465672) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) витрати на правову допомогу, витрати на проведення судово-економічної експертизи та судові витрати, пов`язані із прибуттям представника позивача до суду в сумі 31 721 (тридцять одна тисяча сімсот двадцять одну) грн. 05 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібозавод № 5" (код ЄДРПОУ - 05465672) судовий збір у розмірі 150 687 (сто п`ятдесят тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 43 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібозавод № 5", адреса: вул.. Набережна, 7/1, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, 07300, код ЄДРПОУ - 05465672.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 39393260.

Суддя Журавель В.О.

Дата складання тесту рішення суду 27 травня 2019 р.