Вирок № 81958511, 22.05.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/336/2019

Справа № 428/5268/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Подрябінкіної М.О.,

прокурора Бахтізіна Є.Г.,

захисника Мозолєва О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130370000705 від 21.04.2019 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ізобеловка Вінницького району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини А 1493 у військовому званні – старшина, який має на утриманні неповнолітню доньку – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

29.12.2017 ОСОБА_2 призначено на посаду поліцейського взводу №1 роти №4 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції у званні капрал поліції. На підставі викладеного наказу та на засадах, визначених у ст.2 ЗУ «Про Національну поліцію» ОСОБА_3 виконує завдання, пов`язані із забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до вимог статей 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліцейський керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно- правовими актами.

Відповідно до примітки ст. 364КК, службовими особами в ст.ст. 364, 365, 368, 3682, 369ККє, зокрема, особи, які займають постійно чи тимчасово на державних або комунальних підприємствах посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 , обіймаючи посаду поліцейського взводу №1 роти №4 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції у званні капрал поліції є представником влади та наділений владними повноваженнями, діє від імені діє від імені Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції та реалізує функції які на неї покладені, має право висувати вимоги і приймати рішення, обов`язкові до виконання фізичними і юридичними особами, здійснювати заходи адміністративного впливу (затримувати фізичних осіб та складати адміністративні протоколи), та відповідно до пункту 2 примітки ст. 368 КК України, є службовою особою, яка займає службове становище.

В той же час встановлено, що старшина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи військову службу за контрактом, згідно наказу командира військової частини А1493 № 298 від 01.11.2017 зарахований до списків особового складу військової частини А1493 та призначений на посаду водія-механіка ВОС 843259Д військової частини А1493, на якій він проходить військову службу по теперішній час.

Проходячи військову службу у військовій частині А1493 старшина Бобровський А.А, відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний додержуватись вимог Конституції України, Законів України, Статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів з питань, що регламентують проходження ним військової служби, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виявляти повагу до командирів начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, знати посади, військові звання і прізвища своїх прямих начальників до командира з`єднання включно, не допускати вчинення злочинів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов`язки, не вживати алкогольних напоїв.

Незважаючи на це, старшина ОСОБА_1 , усупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на злочинний шлях та скоїв злочин за наступних обставин:

Так, 21.04.2019 приблизно о 22 годині 00 хвилин, старшина ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-2101, н.з. НОМЕР_1 , рухався по вулиці Квітковій смт. Сиротине міста Сєвєродонецьк Луганської області, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП) - поліцейським взводу №1 роти №4 капралом поліції Сачек Валерією Сергіївною та поліцейським взводу №1 роти №4 рядовим поліції Калашниковим Віталієм Андрійовичем, які несли службу у складі екіпажу «Цейлон № 105», на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», у зв`язку із порушенням вимог п.п. 31.4.7.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме: відсутність правого дзеркала заднього виду.

Після зупинки вказаного транспортного засобу, працівником патрульної поліції ОСОБА_3 , відповідно до вимог п. 2.4 ПДР перевірено наявність у водія документів, а саме: посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В ході перевірки документів, ОСОБА_3 звернула увагу на те, що у старшини ОСОБА_4 наявні ознаки алкогольного сп`яніння (характерний запах із порожнини рота, невиразне загальмоване мовлення), через що старшина ОСОБА_5 , згідно наказу № 1452/735 «Про затвердження інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижує реакції і увагу» запропоновано пройти медичний огляд на місці за допомогою алко - тестера «Драгер» або проїхати до найближчого медичного закладу для проведення медичного огляду на предмет виявлення ознак алкогольного наркотичного сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижує реакції і увагу в установленому вищевказаним наказом порядку.

В цей час, усвідомлюючи, що робота водієм безпосередньо пов`язана з керуванням транспортними засобами, обов`язково потребує наявність посвідчення водія, а також те, що за вчинення ним адміністративного правопорушення останній може бути позбавлений права керування транспортними засобами на строк один рік, побоюючись дисциплінарної відповідальності з боку командування військової частини за вчинене ним адміністративне правопорушення, у старшини ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на надання працівникам УПП - службовим особам пропозиції надати їм неправомірну вигоду у сумі 2000 грн., за непритягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, старшина ОСОБА_1 , діючи умисно, протиправно, бажаючи уникнути адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, в особистих інтересах, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що його дії фіксуються за допомогою нагрудної відеокамери, яка закріплена на форменому одязі працівників УПП в особистих інтересах неодноразово надав шляхом висловлювання наміру про надання неправомірної вигоди працівнику УПП - службовим особам пропозицію надання неправомірної вигоди у сумі 2000 грн., за непритягнення його до адміністративної відповідальності.

Надалі, старшина ОСОБА_5 розуміючи, що його спроби надати пропозицію неправомірної вигоди працівнику УПП ОСОБА_3 - службовій особі, не принесли для нього результату у вигляді уникнення адміністративної відповідальності, погодився пройти медичний огляд на місці за допомогою алко-тестера «Драгер» № 6810, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно із яким встановлено, що старшина ОСОБА_5 під час керування автомобілем перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Після чого, поліцейськими УПП винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері запобігання безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

22.05.2019 року під час підготовчого судового засідання між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону Бахтізіним Є.Г., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Мозолєва Олега Олександровича, на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і зобов`язується: беззастережно та у повному обсязі визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, в обсязі повідомленої йому 26.04.2019 підозри, а саме у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової частини А1493 та, проходячи військову службу за контрактом на посаді водія-механіка, діючи умисно, виразив пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища, погоджуючись на призначенні покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у вигляді штрафу в розмірі п`ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Бахтізін Є.Г. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Мозолєв О.О. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України – як пропозиція службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 22.05.2019 року між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону Бахтізіним Є.Г. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 369 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставини, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого – щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують відповідно до ст. 67 КК України. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений, судові витрати відсутні. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22 травня 2019 року між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону Бахтізіним Є.Г. та обвинуваченим ОСОБА_1 за участю захисника Мозолєва О.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130370000705 від 21.04.2019 року, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. (Отримувач: УК у м. Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: DVD-R з написом «Verbatim DVD-R 16х, 4,7 GB, 120 min» з відеозаписом з боді-камер відеоспостереження від 21.04.2019 року, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова