Вирок № 81955255, 15.05.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/4585/15-к

Провадження №1-кп/359/32/2019

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях судового засідання Пугач Д.О., Петрової Я.А., Тоцької К.О.,

за участю прокурорів Горбаня В.В. та Шмаля В.В., потерпілої ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Роздобудька А.Ю., обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Титаренка Д.М., свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадження №12015110100000297, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2015 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Любарці Бориспільського району Київської області, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.09.2008 року за ч.1 ст. 309 та ч.3 ст.15, ч.3 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, та положеннями ст.ст. 75, 76 КК України із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на два роки та визначенням обов`язків, згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2009 року звільнення з іспитовим строком скасовано, на підставі постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 16.07.2012 року звільненого умовно-достроково на невідбуту частину покарання 8 місяців 7 днів позбавлення волі,

та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Любарці Бориспільського району Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого в АДРЕСА_2 , тимчасово офіційно не працевлаштованого, одруженого, багатодітного батька та маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимого згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2011 року за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 186 КК України, із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України, до шести років позбавлення волі, згідно ухвали Ірпінського районного суду Київської області від 10.07.2014 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання на один рік чотири місяці 22 дні,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

Так, в період часу з кінця січня по 11.02.2015 року у вечірній час доби (точний час та дата судом не встановлені) ОСОБА_2 , прогулюючись по вулицям с. Любарці Бориспільського району Київської області побачив будинок, в якому не горіло світло та у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення майна з даного житла. Діючи умисно, повторно, таємно та з корисливих мотивів, ОСОБА_2 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, шляхом вільного доступу через не огороджені, земельні ділянки таємно проник до подвір`я будинку АДРЕСА_3 . Перебуваючи на вказаній території, ОСОБА_2 діючи таємно, повторно, умисно та з корисливих мотивів, підійшов до будинку АДРЕСА_3 та своєю правою рукою тримаючи в ній гроші у вигляді монети, відігнув металевий гвіздок рами дерев`яного вікна. Від даних дій ОСОБА_2 скло у вікні тріснуло, і він витяг дане скло з рами дерев`яного вікна, таким способом проникнув до будинку АДРЕСА_3 . Перебуваючи в будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_5 Іванович оглянувши приміщення будинку побачив маленький телевізор марки «Philips», який стояв на поличці в кухні будинку. З цією метою, ОСОБА_2 діючи повторно, умисно, таємно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав телевізор марки «Philips», що належить ОСОБА_6 , вартістю 2 400 грн., який стояв на полиці в кухні будинку.

Після цього ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

В результаті вчинення ОСОБА_2 вказаного злочину потерпілій ОСОБА_7 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 2 400 гривень.

Крім цього, 15.02.2015 року, близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_2 прогулюючись по вулицям с. Тарасівка Бориспільського району Київської області, побачив поодиноко стоячий будинок, в якому не горіло світло, та у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна з даного житла. Діючи умисно, повторно, таємно та з корисливих мотивів, ОСОБА_2 , переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, шляхом вільного доступу через не огороджені, земельні ділянки таємно проник до подвір`я будинку АДРЕСА_4 . Під час перебування на вказаній території ОСОБА_2 переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, таємно, умисно та з корисливих мотивів, підійшов до будинку АДРЕСА_4 та тримаючи в правій руці металевий предмет розбив скло у вікні будинку, таким чином проникнув до нього. Перебуваючи в будинку АДРЕСА_4 області ОСОБА_2 , діючи умисно, повторно, таємно та з корисливих мотивів, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, оглянувши приміщення будинку, викрав трьохжильний мідний дріт, який перебував в трьох бухтах, загальною довжиною 85 метрів, вартістю 1850 гривень, що належить ОСОБА_8

З викраденим майном ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, отримавши можливість розпорядитися таким майном.

В результаті вчинення ОСОБА_2 вказаного злочину потерпілій ОСОБА_8 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1 850 гривень.

Також, у невстановлений судом день та час, приблизно на початку лютого 2015 року, ОСОБА_2 перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , повідомив своєму брату ОСОБА_2 про те, що в буд АДРЕСА_5 , ніхто не проживає та в приміщенні господарського типу є металобрухт. Під час розмови, ОСОБА_2 запропонував брату ОСОБА_2 вчинити крадіжку майна з даного будинку на, що останній дав добровільну згоду, тим самим вступив в злочинну змову з ОСОБА_2 на вчинення крадіжки.

В цей, же день, близько 20 год. 00 хв., реалізуючи свій спільний злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , вийшли зі свого будинку АДРЕСА_5 та йдучи по вулицям с. Любарці Бориспільського району Київської області далі повернули на неогороджені земельні ділянки, через які шляхом вільного доступу проникли до подвір`я будинку АДРЕСА_5 . Діючи умисно, таємно, повторно, за попередньою змовою між собою, усвідомлюючи, що їх дії носять незаконний та протиправний характер, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, та перебуваючи на території подвір`я буд АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 разом зі своїм братом ОСОБА_2 , відмотав металевий ланцюжок, якими були зачинені двері до господарського приміщення, таким чином проникли до вказаного приміщення.

Далі, перебуваючи в приміщені господарського призначення, на території подвір`я буд. АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 перебуваючи між собою в спільній злочинній змові, діючи повторно, таємно, умисно та з корисливих мотивів, демонтували шість електродвигунів від побутових сільськогосподарських приладів, та інше майно, а саме: два електродвигуни потужністю 2,2 Кв, загальною вартістю 1 260 грн., два електродвигуни потужністю 1,5 Кв., загальною вартістю 1 240 грн. та два електродвигуни потужністю 1 Кв., загальною вартістю 1 020 грн. алюмінієву бочку, ємністю 1000 літрів, вартістю 1 980 грн., дві чавуні батареї, кожна з яких має по 8 секцій, загальною вартістю 1 290 грн.

З викраденим майном ОСОБА_2 разом з ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зникли, отримавши можливість розпорядитися таким майном на власний розсуд.

В результаті вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_2 вказаного злочину, потерпілій ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 6 790 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, поєднані з проникненням у житло та приміщення, що завдало матеріальної шкоди потерпілим, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

Так, у невстановлений судом день та час, приблизно на початку лютого 2015 року, ОСОБА_2 перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_5 , в цей час до нього звернувся його брат ОСОБА_2 та повідомив, що в буд. АДРЕСА_5 , ніхто не проживає та в приміщенні господарського типу є металобрухт. Під час розмови, ОСОБА_2 запропонував брату ОСОБА_2 вчинити крадіжку майна з даного будинку на, що останній дав добровільну згоду, тим самим вступив в злочинну змову з ОСОБА_2 на вчинення крадіжки.

В цей, же день, близько 20 години 00 хв., реалізуючи свій спільний злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , вийшли зі свого будинку АДРЕСА_5 та йдучи по вулицям с. Любарці Бориспільського району Київської області далі повернули на неогороджені земельні ділянки, через які шляхом вільного доступу проникли до подвір`я будинку АДРЕСА_5 .

Діючи умисно, таємно, повторно, за попередньою змовою між собою, усвідомлюючи, що їх дії носять незаконний та протиправний характер, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, та перебуваючи на території подвір`я буд. АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 разом зі своїм братом ОСОБА_2 , відмотав металевий ланцюжок, якими були зачинені двері до господарського приміщення, таким чином проникли до вказаного приміщення.

Перебуваючи в приміщені господарського призначення, на території подвір`я буд. АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 перебуваючи між собою в спільній злочинній змові, діючи повторно, таємно, умисно та з корисливих мотивів, демонтували шість електродвигунів від побутових сільськогосподарських приладів, та інше майно, а саме: два електродвигуни потужністю 2,2 Кв, загальною вартістю 1 260 грн., два електродвигуни потужністю 1,5 Кв., загальною вартістю 1 240 грн. та два електродвигуни потужністю 1 Кв., загальною вартістю 1 020 грн. алюмінієву бочку, ємністю 1000 літрів, вартістю 1 980 грн., дві чавуні батареї, кожна з яких має по 8 секцій, загальною вартістю 1 290 грн.

В результаті спільних злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , потерпілій ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 6 790 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, та щиро розкаявся у скоєному, зазначив, що зробив для себе належні висновки, та розуміє, що внаслідок його дій було заподіяно шкоду потерпілим, а також просив його суворо не карати.

При цьому повністю підтвердив обставини, вчинених ним злочинів, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та пояснив, що в січні – лютому 2015 року ввечері він таємно проник до подвір`я будинку АДРЕСА_3 , монетою відігнув металевий гвіздок рами дерев`яного вікна від чого воно тріснуло, витяг скло з рами та проникнув до будинку, звідки викрав маленький телевізор марки «Philips», який стояв на поличці в кухні будинку, вартістю 2 400 грн., що належить ОСОБА_7

Крім цього, як показав обвинувачений, 15.02.2015 року, шляхом вільного доступу через не огороджені, земельні ділянки він таємно проник до подвір`я будинку АДРЕСА_4 , розбив скло у вікні будинку та з будинку викрав трьохжильний мідний дріт, який перебував в трьох бухтах, загальною довжиною 85 метрів, вартістю 1850 гривень, що належить ОСОБА_8 Також, обвинувачений підтвердив, що приблизно на початку лютого 2015 року він домовився разом із братом - ОСОБА_9 вчинити крадіжку із домоволодіння АДРЕСА_5 . З цією метою через неогороджені земельні ділянки вони проникли до подвір`я будинку, відмотали металевий ланцюжок, якими були зачинені двері до господарського приміщення та таким чином проникли до вказаного приміщення. З цього приміщенні вони викрали два електродвигуни потужністю 2,2 Кв, загальною вартістю 1 260 грн., два електродвигуни потужністю 1,5 Кв., загальною вартістю 1 240 грн. та два електродвигуни потужністю 1 Кв., загальною вартістю 1 020 грн. алюмінієву бочку, ємністю 1000 літрів, вартістю 1 980 грн., дві чавуні батареї, кожна з яких має по 8 секцій, загальною вартістю 1 290 грн. Всі вказані речі належали потерпілій ОСОБА_1

Також зазначив, що заявлений потерпілими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , цивільні позови він визнає лише частково, а саме в межах пред`явленого йому обвинувачення по даним епізодам, тобто реальну вартість викраденого майна згідно висновку експерта.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, та щиро розкаявся у скоєному, зазначив, що зробив для себе належні висновки, та розуміє, що внаслідок його дій було заподіяно шкоду потерпілим, а також просив його суворо не карати.

При цьому повністю підтвердив обставини, вчиненого ним злочину, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та пояснив, що дійсно на початку лютого 2015 року він домовився разом із братом - ОСОБА_10 вчинили крадіжку майна із домоволодіння АДРЕСА_5 . З цією метою через неогороджені земельні ділянки вони проникли до подвір`я, відмотали металевий ланцюжок, якими були зачинені двері до господарського приміщення та, проникнувши до вказаного приміщення, викрали з нього два електродвигуни потужністю 2,2 Кв, загальною вартістю 1 260 грн., два електродвигуни потужністю 1,5 Кв., загальною вартістю 1 240 грн. та два електродвигуни потужністю 1 Кв., загальною вартістю 1 020 грн. алюмінієву бочку, ємністю 1000 літрів, вартістю 1 980 грн., дві чавуні батареї, кожна з яких має по 8 секцій, загальною вартістю 1 290 грн. Всі ці викрадені речі належали потерпілій ОСОБА_1

Також зазначив, що завдані матеріальні збитки потерпілій ОСОБА_1 відшкодував в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що обвинувачені та інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини вчинення злочину, суд на підставі ч.3 с.349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин та обмежується допитом обвинувачених та дослідженням доказів, які характеризують їх осіб, та приєднані матеріали прокурором стосовно судових витрат, речових доказів, а також заявлених цивільних позовів.

У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинувачених щодо дачі ними показань з приводу обвинувачення, оскільки їх показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред`явленого їм обвинувачення.

Не зважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_2 визнали себе винними, їх вина у вчиненні кримінальних правопорушень повністю підтверджується, дослідженими в судовому засіданні, доказами.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що приблизно на початку весни 2015 року йому зателефонував ОСОБА_2 та запропонував за певну плату перевести із смітника речі на металобазу. Погодившись на це, вони вдвох на автомобілі перевезли із смітника алюмінієві пластини та чавуні батареї. З приводу цього майна ОСОБА_5 сказав, що знайшов його.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що як дільничний він особисто мав розмову із ОСОБА_10 , в ході якої останній зізнався у вчинення крадіжки металу з будинку в с. Тарасівка, телевізору з будинку в с. Любарці, а також у викраденні спільно з братом електродвигунів та чавунних батарей.

Крім показань свідків, вина ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджується висновком товарознавчої експертизи від 22.04.2015 року, згідно якого ринкова вартість, вартість викраденого телевізору марки «Philips», що належить ОСОБА_7 склала 2 400 грн., вартість дроту, що належить ОСОБА_8 склала 1850 грн. Вартість викрадених у ОСОБА_1 майна: два електродвигуни потужністю 2,2 Кв загальною вартістю 1 260 грн., два електродвигуни потужністю 1,5 Кв., загальною вартістю 1 240 грн. та два електродвигуни потужністю 1 Кв., загальною вартістю 1 020 грн. алюмінієва бочка ємністю 1000 літрів, вартістю 1 980 грн., дві чавуні батареї, кожна з яких має по 8 секцій, загальною вартістю 1 290 грн.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №190 від 15.04.2015 року ОСОБА_2 страждає на легку розумову відсталість (олігофренію в ступені помірної дебільності). Він міг під час скоєння інкримінованих дій та може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними, але не повною мірою. За своїм психічним станом він потребує застосування примусових заходів медичного характеру - примусового амбулаторного лікування у психіатра за місцем перебування. Під час скоєння дій він не перебував у стані фізіологічного афекту та іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на свідомість та діяльність.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинувачених в межах пред`явленого їм обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинувачених у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання їх винними.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані:

-за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло та приміщення;

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані:

-за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення;

Таку кваліфікацію дій обвинувачених суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволоділи обвинувачені: ОСОБА_2 та ОСОБА_2 було для них чужим, адже не перебувало в їх власності чи законному володінні. Вони не мали на нього жодного права, цим майном вони заволоділи у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулося протиправно. Викрадення майна здійснювалось у відсутності потерпілих та інших осіб. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. Дії обвинувачених характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, вони усвідомлювали, що майно, яким вони протиправно заволоділи, було для них чужим, і вони не мали права на нього. Корисливий мотив полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення вони прагнули обернути чуже майно на свою користь. В результаті цих діянь вони одержували фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном, тоді як потерпілі такої можливості були позбавлені. Таким чином, вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення є закінченим злочином.

Обвинувачені заздалегідь домовлялись про викрадення майна належного ОСОБА_1 Домовленості мали місце до моменту виконання об`єктивної сторони злочину. Тому викрадення майна має ознаку його вчинення за попередньою змовою групою осіб.

У пункті 7 ППВСУ "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" № 7 від 04.06.2010 р. зазначено, що передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки. Якщо ж злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п`ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 вчиняв неодноразово викрадення майна, які не є продовжуваним злочином, оскільки вони не об`єднані єдиним злочином наміром, і кожен з цих злочинів має свою суб`єктивну сторону, зокрема самостійний умисел, який виникав у нього щоразу перед вчинення окремого злочину. Крім того, за жоден з вищевказаних злочинів обвинувачених не було засуджено. Таким чином, вчинені обвинуваченими діяння є окремими злочинами, які є предметом самостійної кримінально-правової оцінки, і потребують окремої кваліфікації, а тому в діяннях останнього міститься ознака повторності.

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив три тотожні злочини, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, тому його дії підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України, за всіма епізодами крадіжок, а не за кожен із них окремо, оскільки повністю охоплюються ч. 3 ст. 185 КК України і окремої кваліфікації як сукупність злочинів не потребують. Аналогічна позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 року справа № 187/1354/15, провадження № 51-1017км18.

Крім того, обвинувачені маючи незняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості за корисливі злочин проти власності, знову вчинили злочини, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України. Тому вчинення обвинуваченими даних кримінальних правопорушень має ознаку повторності.

При цьому, обвинувачені вчиняли крадіжку з проникнення в приміщення. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 22 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" № 10 від 06.11.2009 р., під іншим приміщенням слід розуміти різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо). Умисел на викрадення чужого майна у них виник ще до проникнення у приміщення. Тому крадіжка має ознаку її вчинення - поєднана з проникненням у приміщення.

Також, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив дві крадіжки з проникненням в житло. Умисел на викрадення чужого майна у нього виникав ще до проникнення в житло. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" № 10 від 06.11.2009 р. крадіжка, грабіж або розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, кваліфікуються відповідно за частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 186, частиною третьою статті 187 КК України. Додатково за статтею 162 КК України такі дії кваліфікувати не потрібно.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України в п.32 постанови №12 від 25 грудня 1992 року "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності ", якщо винна особа вчинила крадіжку і в її діях є декілька кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами статті, вчинене належить кваліфікувати за тією частиною, яка передбачає більш суворе покарання. Тому крадіжка має ознаку їх вчинення - поєднані з проникненням у житло.

З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_2 повинен бути засудженим:

-за ч. 3 ст. 185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, за попередньою змовою групою осіб та поєднана з проникненням у житло та приміщення;

ОСОБА_2 повинен бути засудженим:

-за ч. 3 ст. 185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб та поєднана з проникненням у приміщення.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступень тяжкості вчинених ними злочинів, обставини їх вчинення, характер суспільної небезпеки ними скоєного, дані про осіб обвинувачених, обставини, що пом`якшують та обтяжують їх покарання.

Те, що, згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що останній вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів. Даний злочин є умисним, а також суспільно небезпечним, оскільки посягають на право власності.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття та сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 вказує на те, що раніше судимий та притягався до кримінальної відповідальності, серед іншого і за вчинення аналогічних злочинів проти власності, має місце реєстрації та місце постійного проживання, має неповну середню освіту, неодружений, непрацевлаштований, встановлено третю групу інвалідності (трудове каліцтво з ураженням опорно-рухового апарату), отримує пенсію по інвалідності, суспільно корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває. Разом з тим, згідно довідки КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання» від 22.01.2019 року останній пройшов курс стаціонарного лікування в період з 21.09.2018 року по 21.01.2019 року.

В той же час, згідно висновку судово-психіатричного експерта №190 від 15.04.2015 року під час скоєння інкримінованих йому дій міг і може на момент проведення експертизи усвідомлювати свої дії та керувати ними, але не повною мірою. Однак він не перебував у стані фізіологічного афекту та іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на свідомість та діяльність.

Протягом тривалого часу з дати вчинення злочину не вчинив нових кримінальних правопорушень. Ці обставини, на думку суду, значно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді позбавлення волі, визначений санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

З урахуванням викладеного вище, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, при яких їх вчинено та особи обвинуваченого ОСОБА_2 , відсутності обтяжуючих обставин, те, що тяжких наслідків від вчинення злочину не настало, те, що останній в судовому засіданні засуджував власний вчинок, що свідчить про усвідомлення власної протиправної поведінки, суд приходить до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в два роки з визначенням відповідних обов`язків судом.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує, що останній вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, а також є умисним, корисливим злочином проти власності.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття та сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.

Також, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України є добровільне відшкодування завданого збитку про що свідчить письмова заява потерпілої від 06.07.2015 року про відшкодування збитків в повному обсязі.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 вказує на те, що раніше судимий, серед іншого і за вчинення аналогічних злочинів проти власності, має місце постійного проживання, згідно останньої характеристики за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, займається суспільно корисною працею, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога за місцем проживання не перебуває, має середню освіту, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей – ОСОБА_11 , 2004 року народження, ОСОБА_12 , 2011 року народження, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення та отримує допомогу при народженні дитини з 01.11.2018 року по 01.08.2020 року.

Протягом тривалого часу з дати вчинення злочину не вчинив нових кримінальних правопорушень. Ці обставини, на думку суду, значно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину. Як вбачається з поданої заяви потерпіла ОСОБА_1 жодних претензій до обвинувачуваного ні морального, ні матеріального характеру не має.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді мінімального строку позбавлення волі, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2011 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 186 із застосуванням ст. 70, ст. 71 КК України до 6 років позбавлення волі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10.07.2014 року ОСОБА_2 звільнено умовно-достроково від відбування покарання призначеного вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2011 року, на невідбуту частину покарання, - 1 рік 4 місяці 22 дні.

За змістом ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Тому, на підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту ОСОБА_2 частину покарання за попереднім вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2011 року строком 1 (один) рік 4 (чотири) місяці 22 дні, та визначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

З урахуванням викладеного вище, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, при яких їх вчинено та особи обвинуваченого ОСОБА_2 , відсутності обтяжуючих обставин, те, що тяжких наслідків від вчинення злочину не настало, те, що останній в судовому засіданні засуджував власний вчинок, що свідчить про усвідомлення власної протиправної поведінки, відшкодування завданих збитків, суд приходить до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в два роки з визначенням відповідних обов`язків судом.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинувачених є достатньою для виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочинів та дані про осіб обвинувачених.

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинувачених, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

При цьому, згідно ч. 5 статті 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення", який набув чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст. 72 КК України викладено в такій редакції: "Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування".

Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Так, у постанові від 29 серпня 2018 р. Верховним Судом України колегією суддів Великої палати у справі №663/537/17, викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування ч. 5 ст. 72 КК України. У випадку, коли особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).

При цьому Європейський суд з прав людини вважає, що стаття 7 Конвенції є важливою складовою принципу верховенства права. ЄСПП також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі "Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03).

З огляду на вищевикладене та на підставі вимог статей 4, 5 КК України, суд приходить до висновку, що при зарахуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк їх попереднього ув`язнення правильно застосувати редакцію закону, яка діяла на момент вчинення ними інкримінованого їм злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про попереднє ув'язнення" від 30 червня 1993 року, попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Враховуючи, що злочини обвинуваченими були вчинені до 23.12.2015 року, керуючись п.104 Постанови Великої палати Верховного Суду від 29.08.2018 року, суд вважає за необхідне на підставі ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати у строк відбування покарання обвинуваченим, строк застосованого до них в межах даного кримінального провадження попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Так, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2015 року щодо ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 11.11.2015 року.

В ході судового розгляду даної справи, термін дії, обраного відносно ОСОБА_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ухвалами суду, в порядку ст. 331 КПК України, продовжувався.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2016 року визнано утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_2 незаконним, без належних правових підстав та звільнено їх з-під варти у залі суду.

Тому, з урахуванням наведеного та керуючись вимогами ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає, що до строку покарання, призначеного ОСОБА_2 , слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення, а саме з 11.11.2015 року по 24.11.2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З матеріалів судового провадження вбачається, що з 24.01.2019 року по 25.01.2019 року ОСОБА_2 перебував під-вартою та його звільнено в залі суду, у зв`язку з встановленням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з відповідними обов`язками до 25.03.2019 року.

Тому, відповідно до ч.1, ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 , в строк відбування покарання його перебування в установах попереднього ув`язнення в період з 24.01.2019 року по 25.01.2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2016 року обвинуваченого ОСОБА_2 взято під варту в залі суду та згідно ухвали апеляційного суду Київської області від 07.07.2016 року запобіжний захід щодо обвинуваченого залишено без змін – тримання під вартою.

Тому, з урахуванням наведеного та керуючись вимогами ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає, що до строку покарання, призначеного ОСОБА_2 , слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення, а саме з 25.04.2016 року по 24.11.2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В ході розгляду даного кримінального провадження потерпілі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 пред`явили до обвинувачених цивільні позови про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В позовній заяві потерпіла ОСОБА_7 просила стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Потерпіла ОСОБА_8 у своєму цивільному позові просить суд стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 3 300 грн. 00 коп.

В позовній заяві потерпіла ОСОБА_1 , яка в ході розгляду кримінального провадження була уточнена 25.11.2015 року та 06.12.2015 року, просила суд стягнути на її користь із обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

В матеріалах судового провадження містяться заяви потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , в яких останні просять проводить розгляд кримінального провадження за їх відсутності, цивільний позов підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 пред`явлені до нього цивільні позови визнав частково, а саме в межах пред`явленого йому обвинувачення по даним епізодам.

Щодо вирішення пред`явлених цивільних позовів, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України, суд з урахуванням обставин справи за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У ч. 1 ст. 1190 ЦК України закріплено, що майнова шкода, завдана спільними неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується солідарно, в повному обсязі особами, які її завдали, якщо вони не доведуть, що шкоду завдано не з їх вини.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2 , суд виходить із наступного.

Суд вважає, що розмір майнової шкоди, заявленої потерпілими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 в цивільному позові до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 , недоведений в повному обсязі належними та допустимими доказами, оскільки цивільними позивачами не надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в частині підтвердження розміру завданої їм шкоди кримінальним правопорушенням вчиненим ОСОБА_2 .

За таких обставин та зважаючи на невжиття потерпілими будь-яких заходів на неподання доказів на ствердження іншого розміру завданої їм матеріальної шкоди, аніж встановлено органом досудового розслідування і зазначено в обвинувальному акті, тому суд виходить з доведеності обсягу викрадених речей та встановленого розміру завданих збитків, що визначені в обвинувальному акті та доведені стороною обвинувачення в суді належними і допустимими доказами в установленому законом порядку.

З огляду на вказане, суд вважає, що розмір збитків підлягає відшкодуванню потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , який визначений відповідно до ринкової вартості втраченого майна на момент вчинення злочину, що підтверджується висновком товарознавчої експертизи від 22.04.2015 року (том 1 а.с.138-177).

Винним в заподіянні матеріальної шкоди є обвинувачений ОСОБА_2 , тому на нього покладається обов`язок відшкодувати ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 2 400 гривень та ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 1 850 гривень, оскільки останній добровільно не виконав цей обов`язок.

Тому для відновлення порушеного права з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слід примусово стягнути матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_1 , про відшкодування завданої матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2 , суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи від 22.04.2015 року потерпілій ОСОБА_14 заподіяна матеріальна шкода в розмірі 6 790 гривень. Дана матеріальна шкода була заподіяна, внаслідок неправомірних дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , тому на них покладається обов`язок її відшкодувати потерпілій ОСОБА_14 солідарно.

Обвинуваченим ОСОБА_2 добровільноу відшкодовано матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_14 , у зв`язку з чим останньою уточнено позовні вимоги, тому для відновлення порушеного права з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 слід примусово стягнути матеріальну шкоду у розмірі 3 395 гривень.

Обрати ОСОБА_2 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з встановленням обов`язку явки до суду за викликом та заборони залишення місця проживання без дозволу суду до вступу вироку в законну силу.

Крім того, з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 491 грн. 04 коп.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-352, 358, 368, 373, 374, 376 КПК України, 71, 75, ч. 3 ст. 185 КК України, суд, –

у х в а л и в :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

Зарахувати в строк відбування покарання строк тримання ОСОБА_2 під вартою в період з 11.11.2015 року по 24.11.2016 року, на підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції до 21.06.2017 року) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Зарахувати в строк відбування покарання строк тримання ОСОБА_2 під вартою в період з 24.01.2019 року по 25.01.2019 року, на підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції після 21.06.2017 року) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи; пройти курс лікування від розладів та поведінки внаслідок вживання алкоголю в спеціальному лікувальному закладі за направленням органу пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_2 рахувати з моменту проголошення вироку.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 обрати у вигляді особистого зобов`язання з встановленням обов`язку явки до суду за викликом та заборони залишення місця проживання без дозволу суду.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту ОСОБА_2 частину покарання за попереднім вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2011 року строком один рік чотири місяці 22 дні, та визначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Зарахувати в строк відбування покарання строк тримання ОСОБА_2 під вартою в період з 25.04.2016 року по 24.11.2016 року, на підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції до 21.06.2017 року) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Іспитовий строк ОСОБА_2 рахувати з моменту проголошення вироку.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 обрати у вигляді особистого зобов`язання з встановленням обов`язку явки до суду за викликом та заборони залишення місця проживання без дозволу суду.

Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_5 ), на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ), - 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_7 , - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_5 ), на користь ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 ), - 1 850 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_8 , - відмовити.

Цивільний позов (з уточненими вимогами) ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_5 ), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 ), - 3 395 (три тисячі триста дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 ), на користь Держави України (Одержувач: Держбюджет м. Бориспіль, ЄДРПОУ: 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області. МФО: 899998. КБК: 21081100. р/р 31114106010004, призначення платежу: адміністративний штраф та інші санкції), - 491 (чотириста дев`яносто одна) грн. 04 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме: рештки телевізору, чоловіче взуття та металевий лом (згідно постанови слідчого від 13.05.2015 року), що знаходяться в камері зберігання речових доказів Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим, їх захисникам та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: С.М.Вознюк