Ухвала суду № 81954038, 24.05.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2183/19

Провадження № 2-а/345/51/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2019 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі судді Онушканича В.В., вивчивши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківської області про скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом та просить визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу від 20.09.2018 року серії ВП №14962291, винесену старшим державним виконавцем Калуського МРВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Манелюк Н.Я., якою накладено на позивача штрафу розмірі 50% від суми заборгованості 144980,79 грн., що становить 72490,40 грн. на користь стягувача – Дороти ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Частиною 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Як вбачається з позовної заяви, предметом оскарження є постанова, винесена старшим державним виконавцем Калуського МРВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Манелюк Н.Я., якою накладено на позивача штраф у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів 144980,79 грн., що становить 72490,40 грн. на користь стягувача – Дороти ОСОБА_2 . Оскаржувана постанова винесена на підставі ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, є постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Таким чином, відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», постанова державного виконавця про накладення штрафу є окремим виконавчим документом, примусове виконання якого не пов`язане із виконанням виконавчого листа, виданого Калуським міськрайонний судом Івано-Франківської області.

Також частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але ї дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію місцевих загальних судів та окружних адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

У відповідності до ч. 2 ст. 20 КАC України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Отже, стаття 20 КАС України розмежовує предметну підсудність адміністративних судів, та обмежує розгляд справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а саме - щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 20 КАС України.

З огляду на вищесказане, положення частини 5 статті 287 КАС України можливо застосовувати лише з урахуванням приписів п. 4 ч. 1 ст. 20 КАС України.

Позивачем оскаржено постанову державного виконавця про накладення штрафу, винесену на підставі ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», яка є окремим виконавчим документом. При цьому накладення штрафу на боржника під час примусового виконання судового рішення не є притягненням до адміністративної відповідальності, а є мірою відповідальності у виконавчому провадженні.

Отже, адміністративні справи про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу не підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним.

Відповідно до вимог ст. 318 КАС України прийняте судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Таким чином, вищевказана адміністративна справа з приводу оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу не підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним в порядку ст. 287 КАС України.

За таких обставин розгляд вказаної справи Калуським міськрайонним судом буде таким, що прямо порушуватиме положення ст. 20 КАС України та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дана обставина непідсудності вказаної справи цьому суду виявлена при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, у відповідності до п.4 ч.1 ст.171 КАСУ, тому відсутні підстави для відкриття провадження у ній Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області.

Враховуючи, що дана обставина не є підставою для повернення позову позивачу, передбаченою в ст. 169 КАС України, і не є підставою для відмови у відкритті провадження, передбаченою в ст. 170 КАС України, оскільки позов є адміністративним і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то застосовуючи аналогію процесуального закону, і виходячи з положень статті 29 КАС України, суд передає позовну заяву з додатками до окружного суду з дотриманням правил про предметну та територіальну юрисдикцію, тобто до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, якому дана справа предметно та територіально підсудна.

Згідно ч. 1 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана (ч. 2 ст. 30 КАС України).

Керуючись ч.2 ст.20, ч.3 ст.21, ст.29 КАС України,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківської області про скасування постанови - передати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя