Рішення № 81951772, 14.05.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2019м. ДніпроСправа № 904/334/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Гаркуші К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", м. Синельникове, Дніпропетровська область

про стягнення 1 111 607,41 грн за договором №30/8-18 підряду на виготовлення продукції з сировини замовника від 15.02.2018

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Бичков В. ОСОБА_1 ., адвокат, посвідчення №1438 від 19.11.2007, довіреність №01-19 від 08.01.2019

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" (далі - відповідач) про стягнення 743 264,18 грн основного боргу, 44 029,61 грн інфляційних втрат, 115 903,92 грн пені, 111 489,63 грн штрафної санкції в розмірі 15% від несвоєчасно сплаченої суми і 30% річних від простроченої суми в розмірі 96 920,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №30/8-18 підряду на виготовлення продукції з сировини замовника від 15.02.2018, в частині здійснення оплати виконаних робіт з виготовлення продукції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2019, після усунення позивачем недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2019.

04.03.2019 відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов. В обґрунтування своїх заперечень ТОВ "Южспецконструкція" зазначило, що в силу додаткової угоди №1 від 15.03.2018 у відповідача виникло нове додаткове зобов`язання з передплати на суму 38 024,17 грн, яке мало бути виконано відповідачем на підставі рахунку, проте рахунок не був виставлений позивачем.

За твердженням ТОВ "Южспецконструкція", платником вартості залишку в розмірі 60% від загальної вартості робіт з виготовлення продукції в розмірі 1 590 893,04 грн (суб`єктом оплати) є не замовник, а покупець, який повинен був здійснити оплату протягом 3 банківських днів з дати направлення повідомлення покупцю про готовність до відвантаження кожної партії продукції згідно з п. 10 додаткової угоди та виставлення рахунку-фактури. Як зазначає відповідач, позивач не додав до позову ані повідомлень, ані рахунку-фактури, ані доказів їх направлення будь-кому, не обґрунтував їх значення, не вказав у позові про їх наявність чи відсутність.

Відповідач зазначив, що він визнає суму основного боргу в розмірі 25 568,83 грн як різницю між сумою основного боргу за позовом в розмірі 743 264,18 грн та сумою боргу, яку не визнає за актами №31 від 24.04.2018 на суму 331 272,98 грн, №48 від 02.08.2018 на суму 386 422,37 грн.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019, 21.03.2019 відкладено підготовче засідання на 21.03.2019, 11.04.2019 відповідно.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2019 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 15.04.2019.

13.05.2019 ПрАТ "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро" подав через канцелярію суду клопотання вих. №120-А-29 від 13.05.2019 про долучення до матеріалів справи копій товарно-транспортних накладних, специфікацій, рахунків-фактур, сертифікатів відповідності, довіреностей.

В судове засідання, яке відбулось 14.05.2019, представник позивача не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.05.2019 (арк.с. 147-148), в клопотанні вих. №120-А-29 від 13.05.2019 ПрАТ "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро" просило провести судове засідання без участі його представника, позовні вимоги підтримало.

Розглянувши клопотання позивача, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника, за наявними матеріалами справи.

В засідання з`явився представник відповідача, який заперечив проти задоволення позовних вимог та надав письмові пояснення вих. б/н від 14.05.2019. На думку ТОВ "Южспецконструкція" докази, надані позивачем разом з клопотанням вих. №120-А-29 від 13.05.2019, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки клопотання підписане особою, повноваження якої не підтверджені належними доказами; вказані докази не були подані разом з позовом і під час підготовчого засідання та не направлялись на адресу відповідача.

Заслухавши думку представника відповідача щодо документів, поданих позивачем разом з клопотанням вих. №120-А-29 від 13.05.2019, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).

У рішенні від 09.03.2011 у справі "Буланов та Купчик проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

При цьому, право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, як зазначалось вище, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

За ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що саме представник відповідача в засіданні 08.05.2019 наполягав на дослідженні документів, поданих позивачем до суду 13.05.2019, в зв`язку з чим суд долучає клопотання вих. №120-А-29 від 13.05.2019 з доданими документами до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 між Приватним акціонерним товариством "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро" (далі - позивач, виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" (далі - відповідач, замовник) укладений договір № 30/8-18 підряду на виготовлення продукції з сировини замовника (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого виробник зобов`язується виконати роботи з виготовлення з металопрокату, наданого замовником (давальницької сировини), металоконструкції (далі за текстом - продукція), та передати її на умовах цього договору, а замовник зобов`язується прийняти передану продукцію та здійснити оплату виконаних робіт на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору всі істотні умови виконання робіт за цим договором зазначаються сторонами в специфікаціях до цього договору. Кожна специфікація є окремою угодою, укладеною в межах цього договору. Кожна наступна специфікація не скасовує і не зупиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки в ній не вказано інше. Всі специфікації є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що для виготовлення продукції замовник передає давальницьку сировину (металопродукцію) - в строки, визначені в конкретній специфікації.

За умовами п. 1.5. Договору з давальницькою сировиною замовник зобов`язується передати виробнику копії сертифікатів якості, видані заводами-виробниками давальницької сировини.

Відповідно до п. 5.1. Договору строки виконання робіт з виготовлення готової продукції, встановлені сторонами в кожній конкретній специфікації, є дійсними за умови дотримання замовником строків передачі проектної документації, давальницької сировини та строків перерахування авансового платежу, вказаних в кожній конкретній специфікації.

Зміна строків виконання договірних зобов`язань сторін за цим договором оформляється шляхом підписання додаткової угоди до договору у випадках, передбачених п. 5.2. Договору.

В пункті 5.2. Договору сторони узгодили, що строки поставки готової продукції переносяться на відповідний строк за кожним фактом затримки, яка виникає з незалежних від виробника обставин (при цьому штрафні санкції, передбачені договором, до виробника не застосовуються), зокрема, у разі недотримання замовником строків передачі давальницької сировини.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань, які виникли під час дії договору та в зв`язку з його виконанням (п. 12.12. Договору).

15.02.2018 сторони підписали специфікацію №1 до Договору (арк.с. 22-24, далі - Специфікація), відповідно до п. 1 якої виробник передає, а замовник приймає та оплачує виконані роботи з виготовлення продукції, а саме: металоконструкцій водонапірної вежі на загальну суму 2 539 761,29 грн з ПДВ.

Згідно з п. 10 Специфікації виробник зобов`язаний виготовити весь обсяг продукції протягом 41 робочого дня, з дати комплектації давальницькою сировиною, внесення передоплати за продукцію, в розмірі 40% від загальною орієнтовної вартості продукції і передачі креслень КМД. Перша поставка продукції в обсязі 60 тонн буде здійснена 05.04.2018, друга поставка продукції в обсязі 30,937 тонн буде здійснена 25.04.2018. Даний графік дійсний тільки у випадку у разі, якщо до 23.02.2018 відбудеться підписання даного договору та специфікації до нього, замовник здійснить передоплату продукції, в розмірі 40% від загальної орієнтовної вартості продукції, а замовник передасть давальницьку сировину виробнику.

13.03.2018 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору та Специфікації (арк.с. 25-27, далі - Додаткова угода), в пункті 1 якої визначили, що вартість виконаних робіт з виготовлення продукції складає 2 634 821,73 грн з ПДВ.

За умовами п. 2 Додаткової угоди строки передачі давальницької сировини та проекту КМД - протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами цієї специфікації.

Пунктом 6 Додаткової угоди передбачено порядок фінансування робіт замовником (розмір та строки перерахування авансового платежу, порядок розрахунків за виконані роботи), а саме: замовник здійснює передоплату продукції, в розмірі 40% від загальної орієнтовної вартості робіт з виготовлення продукції, що складає 1 053 928,69 грн, в тому числі ПДВ 20% - 175 654,78 грн, протягом 3 банківських днів з моменту підписання специфікації обома сторонами договору, на підставі виставленого рахунку, в якому повинні бути зазначені номер та дата цього договору та цієї специфікації.

Остаточний розрахунок в розмірі 60% від загальної вартості робіт з виготовлення продукції в розмірі 1 580 893,04 грн, в т.ч. ПДВ - 263 482,17 грн здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів з дати відправки повідомлення покупцю про готовність до відгрузки кожної партії продукції відповідно до п. 10 додаткової угоди та виставлення рахунку-фактури, в якому повинні бути зазначені номер та дата додаткової угоди та договору зі специфікацією до нього.

Отже, виходячи з умов договору, оплата виконаних позивачем робіт мала бути здійснена відповідачем до підписання актів здачі-прийняття робіт (на підставі повідомлення про готовність до відвантаження кожної партії продукції (остаточний розрахунок)), тобто на умовах попередньої оплати.

В пункті 9 Додаткової угоди сторони узгодили строки виконання робіт з виготовлення продукції. Виробник зобов`язаний виготовити весь обсяг продукції протягом 41 робочого дня, з дати комплектації давальницькою сировиною, внесення передоплати за продукцію, в розмірі 40% від загальною орієнтовної вартості продукції і передачі креслень КМД. Перша поставка продукції в обсязі 60 тонн буде здійснена до 08.05.2018, друга поставка продукції в обсязі 30,937 тонн буде здійснена до 18.05.2018. Даний графік дійсний тільки у випадку у разі, якщо до 16.03.2018 відбудеться підписання даного договору та специфікації до нього, замовник здійснить передоплату продукції, в розмірі 40% від загальної орієнтовної вартості продукції, а також замовник передасть давальницьку сировину виробнику.

За умовами п. 3 Додаткової угоди всі інші умови специфікації залишаються без змін.

В листі вих. № 90 від 20.03.2018 (арк.с. 28) відповідач повідомив позивача, що ТОВ "Южспецконструкція" поставило трубу 325х8х9,800; 325х8х11,500; 325х8х10,950, при вхідному контролі яких були виявлені рябизна і раковина, лист ПВД 508 замінений на лист ПВЛ 506. Відповідач зобов`язався терміново направити сертифікати якості і просив прийняти в роботу поставлені ним матеріали.

Крім того, ТОВ "Южспецконструкція" направило на адресу позивача лист вих. №103 від 28.03.2019 (арк.с. 29), в якому підтвердило, що металопрокат, відгружений 14.03.2018 за актом здачі-приймання №3 від 14.03.2018 давальницької сировини, відповідає наданому сертифікату якості. Відповідач надав дозвіл на використання металопрокату відповідно до наданих сертифікатів якості та повідомив, що не має претензій до позивача.

На виконання умов Договору позивач виконав роботи з виготовлення продукції на загальну суму 2 659 168,70 грн згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № 31 від 24.04.2018 на суму 331 272,98 грн;

- № 34 від 04.05.2018 на суму 336 369,53 грн;

- № 35 від 15.05.2018 на суму 312 796,16 грн;

- № 36 від 29.05.2018 на суму 340 266,55 грн;

- № 38 від 06.06.2018 на суму 219 867,40 грн;

- № 42 від 10.07.2018 на суму 394 723,45 грн;

- № 48 від 02.08.2018 на суму 386 422,37 грн;

- № 53 від 23.08.2018 на суму 337 450,26 грн.

Зазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені їхніми печатками (арк.с. 30-37).

Враховуючи умови укладеного між сторонами Договору, до кожної відповідної дати підписання актів здачі-прийняття робіт, відповідач був зобов`язаний в повному обсязі здійснити оплату виконаних позивачем робіт.

В порушення п. 6 Додаткової угоди відповідач здійснив оплату виконаних робіт з виготовлення продукції частково, в загальній сумі 1 915 904,52 грн згідно з такими платіжними дорученнями (арк.с. 86-91):

- № 70 від 03.03.2018 на суму 915 904,52 грн;

- № 4115 від 03.03.2018 на суму 100 000,00 грн;

- № 153 від 13.04.2018 на суму 390 000,00 грн;

- № 291 від 14.05.2018 на суму 185 000,00 грн;

- № 4401 від 02.08.2018 на суму 25 000,00 грн;

- № 459 від 07.09.2018 на суму 300 000,00 грн.

Відповідач не здійснив оплату виконаних робіт з виготовлення продукції в сумі 743 264,18 грн (2 659 168,70 грн - 1 915 904,52 грн = 743 264,18 грн), що є причиною виникнення спору.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

У відповідності до вимог статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Оскільки відповідач не надав доказів здійснення оплати виконаних позивачем робіт в сумі 743 264,18 грн, строк оплати яких, як було зазначено вище настав станом на кожну відповідну дату підписання актів здачі-прийняття робіт, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.1. Договору відповідно до ст. 625 ЦК України виробник має право вимагати від замовника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від суми заборгованості.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 44 029,61 грн за загальний період прострочення з вересня по грудень 2018 року, 30% річних в сумі 96 920,07 грн за загальний період прострочення з 24.08.2018 по 23.01.2019.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 30% річних, суд вважає, що розрахунок здійснений правильно, а відтак позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 30% річних підлягають задоволенню повністю, а саме підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 44 029,61 грн, 30% річних в сумі 96 920,07 грн.

За умовами п. 9.1. Договору за прострочення виконання грошових зобов`язань замовник виплачує виробнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної в період прострочення, від суми нездійсненого платежу.

Пунктом 9.2. Договору сторони встановили, що у випадку порушення грошових зобов`язань замовником більш ніж на 30 календарних днів, виробник має право вимагати від замовника сплати додаткової штрафної санкції в розмірі 15 % від несвоєчасно сплаченої суми.

За розрахунком позивача за порушення строків оплати виконаних робіт за Договором за загальний період прострочення з 24.08.2018 по 23.01.2019 розмір пені становить 115 903,92 грн, розмір штрафу - 111 489,63 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 115 903,92 грн та штрафу в сумі 111 489,63 грн. підлягають задоволенню.

До заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, суд ставиться критично, виходячи з таких підстав.

По-перше, щодо твердження відповідача про те, що платником вартості залишку в розмірі 60% від загальної вартості робіт з виготовлення продукції в розмірі 1 590 893,04 грн (суб`єктом оплати) є не замовник, а покупець, який повинен був здійснити оплату протягом 3 банківських днів з дати направлення повідомлення покупцю про готовність до відвантаження кожної партії продукції згідно з п. 10 додаткової угоди та виставлення рахунку-фактури, проте позивач не додав до позову ані повідомлень, ані рахунку-фактури, ані доказів їх направлення будь-кому, не обґрунтував їх значення, не вказав у позові про їх наявність чи відсутність, слід зазначити, що пунктом 3.1.Договору встановлено, що оплата виконаних робіт за даним договором здійснюється ЗАМОВНИКОМ на розрахунковий рахунок Виробника, якщо від останнього не надійде інше письмове розпорядження. Пункт 6 специфікації №1 від 15.02.2018 та додаткової угоди №1 від 13.03.2018 визначає порядок фінансування робіт також саме ЗАМОВНИКОМ. А отже в даному випадку має місце власне тлумачення умов договору представником відповідача, оскільки зазначення в правій графі пункту 6 специфікації №1 від 15.02.2018 та додаткової угоди №1 від 13.03.2018 слова "Покупець" не змінює суті зобов`язання.

Що стосується посилання відповідача на те, що позивач не додав до позову ані повідомлень, ані рахунку-фактури, ані доказів їх направлення будь-кому, не обґрунтував їх значення, суд звертає увагу, що 11.04.2019, до закінчення підготовчого провадження у даній справі, представником позивача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи виписки про рух коштів та копій рахунків-фактур для оплати виконаних робіт (том 1, а.с.128-135).

Крім того, суд зауважує, що дійсно, пунктом 7.5.1. Договору передбачено, що з продукцією Виробник зобов`язується передати Замовнику таку документацію: товаро-транспортну накладну, відвантажувальну специфікацію, сертифікат якості на продукцію, акт приймання-передачі продукції, рахунок-фактуру, акт виконаних робіт.

В той же час, відповідно до пункту 6.5. Договору, після передачі Продукції/її партії на умовах даного Договору, сторони оформлюють акт виконаних робіт, який підтверджує належну якість їх виконання та їх вартість.

З викладених умов договору вбачається, що за відсутності виконання позивачем в повному обсязі умов пункту 7.5.1 Договору, акти виконаних робіт підписані не були.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від №31 від 24.04.2018; №34 від 04.05.2018; №35 від 15.05.2018; № 36 від 29.05.2018; № 38 від 06.06.2018; № 42 від 10.07.2018; № 48 від 02.08.2018; № 53 від 23.08.2018 були підписані відповідачем без заперечень та зауважень щодо обсягу та вартості відображених в них робіт. Кожен з актів містить вказівку про те, що сторони претензій одна до одної не мають.

Наявність підписаних та скріплених печатками як позивача так і відповідача актів здачі-прийняття робіт свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, в тому числі і щодо виконання пункту 7.5.1. договору.

Аналізуючи аргументи сторін і оцінюючи надані ними докази, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна (рішення у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006).

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що акти здачі-прийняття не можуть вважатися належними та допустимими доказами виконання позивачем свого зобов`язання за Договором та бути підставою для стягнення боргу, оскільки акти підписані у місті Дніпро, а не за місцем передачі продукції (місто Маріуполь), оскільки договором не передбачено конкретного місця підписання актів здачі-прийняття робіт. При цьому зі змісту цих актів (арк.с. 30-37) вбачається, що вони складені саме за результатами проведення робіт, а не передачі продукції.

По-друге, що стосується твердження відповідача про відсутність у нього зобов`язання щодо оплати певного обсягу виконаних робіт в зв`язку з наявністю претензій щодо їх якості, суд вважає за необхідне зазначити, що розділом 8 Договору встановлений порядок дій кожної зі сторін при наявності дефектів виготовленої продукції, а саме пункти 8.3.-8.5. Договору. При цьому виходячи з умов договору, наявність дефектів жодним чином не впливає та не є відкладальною умовою для виконання відповідачем свого обов`язку з оплати виконаних робіт.

По-третє, твердження відповідача про те, що клопотання, яке подано 13.05.2019 позивачем, не підлягає прийняттю судом оскільки до клопотання не додані докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала зазначене клопотання - ОСОБА_2 (тобто подано на думку представника відповідача не уповноваженою особою), суд звертає увагу, що документи, які підтверджують повноваження тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ПрАТ "ЗМК УКРСТАЛЬ ДНІПРО" ОСОБА_2 , були надані представником позивача 11.04.2019 та містяться в матеріалах справи (том 1 а.с.111-113). Додатково повноваження Штанцеля Ю ОСОБА_3 підтверджуються Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, роздрукованого судом на запит від 14.05.2019 за №1005334115.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вулиця Чехова, будинок 38, код ЄДРПОУ 32233232) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро" (49019, м. Дніпро, вулиця Ударників, будинок 54, код ЄДРПОУ 01412851) 743 264,18 грн (сімсот сорок три тисячі двісті шістдесят чотири гривні 18 копійок) – основного боргу; 44 029,61 грн (сорок чотири тисячі двадцять дев`ять гривень 61 копійка) – інфляційних втрат; 96 920,07 грн (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот двадцять гривень 07 копійок) – 30% річних; 115 903,92 грн (сто п`ятнадцять тисяч дев`ятсот три гривні 92 копійки) – пені; 111 489,63 грн (сто одинадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень 63 копійки) – штрафної санкції в розмірі 15% від несвоєчасно сплаченої суми; 16 674,11 грн (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 11 копійок) – судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.05.2019.

Суддя А.Є. Соловйова