Рішення № 81949022, 24.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року справа № 580/1298/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

11 квітня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 09.11.2018 №Ф-3601-50-У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку оскаржувана вимога про сплату боргу суперечить вимогам чинного законодавства України, тому підлягає скасуванню. Зокрема позивач зазначив, що 09.11.2018 ГУ ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату недоїмки №Ф-3601-50, відповідно до якої позивачу нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн. Із вказаною вимогою позивач не погоджується, вважає її протиправною мотивуючи тим, що він не є страхувальником, учасником накопичувальної системи загальнообов?язкового державного пенсійного страхування та не має основного місця роботи, тобто не є особою, визначеною в пунктах 10-12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування». Також зазначив, що як фізична особа-підприємець був зареєстрований у 2007 році і припинив підприємницьку діяльність у березні-квітні 2009 року шляхом вчинення визначених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дій. Крім того позивач зазначив, що оскаржувана вимога винесена 09.11.2018, проте з її змісту вбачається, що за ним обліковується заборгованість станом на 19.12.2018 – тобто на майбутнє.

Ухвалою від 16.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

В письмовому відзиві на адміністративний позов представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Позивач до 12.02.2019 у державного реєстратора не припинив свою підприємницьку діяльність, в ІКП ITC «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) 09.02.2018 року було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік та за 1, 2, 3 квартали 2018 року по 2457,18 грн., всього в сумі 15819,54 грн., яка залишається не сплаченою. Враховуючи зазначені обставини, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить в їх задоволенні відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.10.2007 здійснено запис про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Шокало Ю.В., номер запису 20260000000017572.

Як свідчать інформаційні дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено за власним рішенням підприємця 18.02.2019.

Таким чином, в період з 23.10.2007 по 18.02.2019 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач перебував в статусі фізичної особи-підприємця.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області сформовано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-3601-50 від 09.11.2018 на суму 15819,54 грн.

Не погоджуючись з даною вимогою про сплату боргу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон).

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. З частини першої ст. 7 цього Закону).

Як визначено п. 2 цієї частини, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи - підприємці.

У свою чергу, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність лише 18.02.2019, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому в період з 23.10.2007 по 18.02.2019 позивач перебував в стані підприємця, а відтак зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач зазначає, що припинив свою підприємницьку діяльність в березні-квітні 2009 року шляхом вчинення дій визначених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», за наслідками яких державний реєстратор видав йому копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Документи про припинення підприємницької діяльності у позивача не збереглися.

Суд критично оцінює надані пояснення, оскільки як встановлено вище, ФОП ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність лише 18.02.2019, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В зв`язку з наведеним за інформацією ІКП ITC «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) відповідачем нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (704,00 х 12 міс. = 8448,00) та за 1, 2, 3 квартали 2018 року по 2457,18 грн. (819,06 х 3 міс. =2457,18), всього в сумі 15819,54 грн.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що податкова вимога сформована на підставі та в межах наданих ГУ ДФС в Черкаській області повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАСУ, суд враховує, що при відмові позивачу у задоволенні позову понесені нею судові витрати по сплаті судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений 24.05.2019.

Суддя В.П. Тимошенко