Рішення № 81945848, 10.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2019 року Справа № 280/993/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Гуляйпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Гуляйпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить (з урахуванням уточненої позовної заяви а.с. 21-22):

- поновити строк звернення до суду із цим позовом, застосувавши до спірних правовідносин вимоги спеціальної норми, а саме ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року;

- зобов`язати відповідача відновити нарахування та виплату позивачу невиплаченої пенсії з березня 2016 року;

- стягнути з відповідача заборгованість по пенсії за віком з березня 2016 року;

- допустити до негайного виконання рішення суду в межах стягнення пенсії за віком за один місяць;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обґрунтування позову посилається на те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” про що їй було видано відповідну Довідку №2310001668 від 28.11.2014. Позивачка перебуває на обліку в Гуляйпільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію. З 01.03.2016 року відповідачем припинено виплату належної позивачу пенсії та будь-яких рішень про припинення виплати пенсії не отримувала. 06.11.2018 року звернулась з листом до відповідача про надання інформації щодо причин припинення виплати пенсії та надання рішень, якими припинено виплату пенсії та відновлення пенсійних виплат. Однак відповіді від управління не отримала. З такими діями відповідача позивачка не погоджується, вважає їх протиправними. Просить з урахуванням уточнених позовних вимог позов задовольнити.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх. №11383 від 22.03.2019) посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, стверджує, що позивачці було припинено виплату пенсії, відповідно результатів електронного обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб електронна пенсійна справа АСОПД/КОМТЕХ на позивача містить особливість «Переселенець не зареєстрований» (код 93). Вважає, що дії відповідача є правомірними у відповідності з вимогами чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 11.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 10.04.2019.

19.03.2019 позивачем подано уточнену позовну заяву.

10.04.2019 ухвалою суду застосовано до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та повторно зобов`язано надати документи.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст. ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

З відзиву відповідача судом встановлено, що згідно довідки №2310001668 від 28.11.2014 року ОСОБА_1 взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції у Гуляйпільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За твердженням позивачки а з березня 2016 року виплата пенсії їй призупинена. Щодо зазначеного факту у відзиві відповідача відсутні заперечення та не надано доказів як б підтверджували або спростовували це. Відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів від 10.04.2019 року лише надано суду лист (вх. №16930 від 25.04.2019), в якому повідомлено, що ОСОБА_1 розпорядженням об`єднаного управління від 21.11.2014 року №802004 взято на облік, суму заборгованості по пенсії перед позивачем, розпорядження про припинення пенсійних виплат позивачу, докази скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи надати не має можливості без зазначення жодних причин (а.с.45).

Позивачка 06.11.2018 року зверталась із заявою до відповідача про надання інформації щодо причин припинення виплати пенсії, надання копії рішень, якими причинено виплату пенсії та відновлення пенсійних виплат (а.с.15) але відповіді не отримала.

Позивачка не погодившись з такими діями відповідача, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Поновлення виплати пенсій здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, на підставі рішення Комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених виконавчими органами рад.

Згідно п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 2 п. 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509, 01.10.2014, Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим ст. 5 Закону України №1706 від 20.10.2014 “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Тобто, вказана Довідка є єдиним документом, який свідчить про місце знаходження внутрішньо переміщеної особи. При скасуванні вказаної довідки у цієї особи відсутні підстави для отримання пенсії та інших соціальних виплат за вказаною нею у заяві адресою, оскільки вона втрачає статус внутрішньо переміщеної особи.

Отже, відповідачем не надано доказів скасування довідки позивача від 28.11.2014 року №2310001668 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасової окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Водночас суд зазначає, що призупинення реєстрації позивача, як внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У рішенні у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Щокін проти України”, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Як встановлено судом виплата пенсії позивачу була припинена. Водночас, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав, передбачених законом, для припинення позивачеві виплати пенсії, а тому суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення позивачеві виплати пенсії є протиправними.

Також суд звертає увагу на пріоритетність застосування вимог ст. 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Дана справа відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження №11-644асі18) (яка набрала законної сили 04.09.2018).

Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження №11-644асі18).

Разом з тим суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги в частині зазначення конкретного періоду, протягом якого не виплачена пенсія позивачу через ненадання сторонами належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини. Отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Разом з тим, керуючись ст. 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати позивачці пенсії за весь період такого припинення та зобов`язати відповідача відновити нарахування та виплату позивачці пенсії за весь час протягом якого виплата пенсії були припинена.

Щодо позовних вимог про негайне виконання рішення суду щодо стягнення в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 371 КАС України зазначено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Враховуючи матеріали справи та приписи ст. 371 КАС України суд вбачає необхідність у зверненні до негайного виконання рішення у даній справі щодо зобов`язання перерахування та виплати суми пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю за виконання рішення суду, суд зазначає про наступне.

Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині.

За приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Гуляйпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за весь період такого припинення.

Зобов`язати Гуляйпільське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 невиплаченої пенсії за весь час, протягом якого виплата пенсії були припинена.

Допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Гуляйпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70202, м. Гуляйполе, вул. Героїв України, 4, код ЄДРПОУ 41248524).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 10.05.2019.

Суддя Н.В.Стрельнікова