Ухвала суду № 81941493, 22.05.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/3146/18

Провадження № 2-п/521/90/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси, Бобуйок І.А., розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 04 вересня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.05.2019 року вищевказану заяву залишено без руху та надано 5-ти денний строк для усунення недоліків.

13.05.2019 року представником ОСОБА_1 подано клопотання про перегляд заочного рішення, в якому він просив суд: поновити пропущений з поважних причин строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2018 року; переглянути заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2018 року; скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2018 року і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник заявниці вказав, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за позикою, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 6428 дол. США, що на день подачі позову за офіційним курсом НБУ становить 170 213,44 грн.

Копію заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.09.2018 року у справі № 521/3146/18 ОСОБА_1 отримала 01.02.2019 року, ознайомившись із матеріалами справи, про що в матеріалах справи залишено письмову розписку.

Заявниця стверджує, що у зв`язку з відсутністю коштів звернулась до адвоката лише 28.03.2019 року, який у свою чергу звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси 04.04.2019 року з заявою про перегляд заочного рішення від 04.09.2018 року. Заявниця стверджує, що адвокат звернувся в строк у 20 днів, який ОСОБА_1 відрахувала від дня її звернення до нього.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.04.2019 року заяву представника ОСОБА_1 – Якових ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 04 вересня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів було залишено без руху та надано 5-ти денний строк для усунення недоліків.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.04.2019 року вищевказану заяву було повернуто заявниці через не усунення недоліків.

У своїй заяві про перегляд заочного рішення від 13.05.2019 року представником Кудіної С.І. було наведено також, причини неявки у судові засідання під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, а саме: ОСОБА_1 є юридично неграмотною особою, та не знала про наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи відсутні докази вручення їй письмової пам`ятки про права і обов`язки з роз`ясненням наслідків неявки в судове засідання; ОСОБА_1 не мала можливості скористатись правом на правову допомогу; ОСОБА_1 не отримала судового виклику про призначення справи на 04.09.2018 року, в зв`язку з чим не знала про призначення справи на цей день; судом було розміщено на офіційній веб-сторінці суду повідомлення про виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 04.09.2018 року, а ОСОБА_1 вважає, що виклик до суду через веб-сайт суду є неналежним сповіщенням.

Також, представник заявниці стверджує, що ОСОБА_1 не писала та не підписувала розписку від 13 серпня 2005 року та жодних грошових коштів від позивача не отримувала. Крім того, позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки розписку було складено 13 серпня 2005 року, а позивач звернувся до суду лише 21.02.2018 року.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, повідомлялась про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

Представник ОСОБА_1 у судове засідання з`явився, просив заяву про перегляд вищевказаного заочного рішенні задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 04 вересня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, посилаючись на наступні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду (ч. 3 ст. 284 ЦПК України). Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 284 ЦПК України).

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно заявою про перегляд заочного рішення або викладається в заяві про перегляд заочного рішення у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку, суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Згідно ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за позикою, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 6428 дол. США, що на день подачі позову за офіційним курсом НБУ становить 170 213,44 грн.

Копію заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.09.2018 року у справі № 521/3146/18 ОСОБА_1 отримала 01.02.2019 року, ознайомившись із матеріалами справи, про що в матеріалах справи залишено письмову розписку.

Вперше, представник ОСОБА_1 звернувся до суду про перегляд вищевказаного заочного рішення 04.04.2019 року, а отже строк на перегляд заочного рішення, який складає 20 днів було порушено ще при першому зверненні. Суд критично ставиться до аргументів представника ОСОБА_1 про фінансові труднощі, у зв`язку з якими заявницею було пропущено строк на заяву про перегляд вищевказаного заочного рішення, оскільки доказів даним доводам стороною надано не було.

Також, доводи ОСОБА_1 про те, що її адвокат Якових Є.В. звернувся до суду у строк передбачений ст. 284 ЦПК України, є абсурдними, оскільки строк у 20 днів передбачений ч. 2 ст. 284 ЦПК України починає протікати з моменту отримання заочного рішення стороною, а не її адвокатом.

Отже, строк ОСОБА_1 на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 04 вересня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за позикою, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 6428 дол. США, що на день подачі позову за офіційним курсом НБУ становить 170 213,44 грн. сплив 25.02.2019 року, а до суду з вищевказаною заявою заявниця вперше звернулась лише 04.04.2019 року, поважність причин пропуску заявницею доведено не було.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підстав вищевикладеного, суд вирішив відмовити представнику ОСОБА_1 у поновлені процесуального строку.

Відповідно до ст. 287 ч .ч. 1, 2, 3 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Головуючий відкриває судове засідання і з`ясовує, хто з учасників справи з`явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з`ясовує думку сторін та інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Як передбачає ст. 288 ч. 1 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Стосовно тверджень представника заявниці, що ОСОБА_1 є юридично неграмотною особою, та не знала про наслідки неявки в судове засідання.

В Україні діє правова основа презумпції знання законодавства — обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.

Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом. Опублікування нормативно-правового акту є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Суть даної презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку. Якщо нормативно-правовий акт не опубліковано, то відпадає юридична підстава презумпції знання законодавства. Таким чином існує прямий зв`язок між презумпцією знання законодавства та його офіційним опублікуванням.

ЦПК України був доведений до відома населення у порядку встановленому законом, а отже на нього поширюється презумпція знання законодавства.

Стосовно тверджень представника заявниці, що в матеріалах справи відсутні докази вручення заявниці письмової пам`ятки про права і обов`язки з роз`ясненням наслідків неявки в судове засідання, то суд повідомляє заявниці, що якби ОСОБА_1 цікавилася розглядом справи, суд ознайомив би її з процесуальними правами та обов`язками як сторони по справі.

Стосовно тверджень представника заявниці, що ОСОБА_1 не мала можливості скористуватись правом на правову допомогу, то суд не знайшов підтверджень даного аргументу в матеріалах справи та у поясненнях представника заявниці під час судового засідання.

Стосовно тверджень представника заявниці, що ОСОБА_1 не отримала судового виклику про призначення справи на 04.09.2018 року, в зв`язку з чим не знала про призначення справи на цей день, а також, те що судом було розміщено на офіційній веб-сторінці суду повідомлення про виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 04.09.2018 року і те, що ОСОБА_1 вважає, що виклик до суду через веб-сайт суду є неналежним сповіщенням, то суд ставиться до них критично, на підставі наступного.

Відповідно до відповіді Відділу адресно – довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області (Вхід.№ ЕП – 1508 від 15.03.2019 року) на запит Малиновського районного суду м. Одеси відповідачка – ОСОБА_1 , документована без реєстрації, ІD 001557471 видана 19.02.2018 року, орган 5114.

Відповідно до статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а в разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Пунктом 10 параграфу 2 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" ДСА України рекомендовано до 31 грудня 2018 року забезпечити створення та належне функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно листа № 10-2141/18 від 24.01.2018 року голови Державної судової адміністрації України З. Холоднюка, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи інформація про виклик у справі відповідача, третьої особи, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, розміщується безпосередньо судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України.

Відповідачка не була позбавлена права та можливості звернутись до суду із заявою про відкладення розгляду справи в порядку ст.ст. 43, 223, 240 ЦПК України у випадку неможливості явки до судового засідання або повідомити про причин неявки, в матеріалах справи подібних заяв не виявлено.

Тому доводи представника заявниці щодо поважності причин неявки до судового засідання не можуть бути розцінені судом в якості підстави для скасування постановленого судового рішення.

Крім того, судом звернуто увагу на те, що заявником не вказано жодних посилань на будь-які докази, які на його думку мають істотне значення для правильного вирішення справи, і які він не надав до суду з причини його відсутності у судовому засіданні.

Стосовно тверджень представника заявниці, що ОСОБА_1 не писала та не підписувала розписку від 13 серпня 2005 року та жодних грошових коштів від позивача не отримувала, то суду під час розгляду справи по суті позивачкою було надано для огляду оригінал розписки від 13.08.2015 року.

Стосовно тверджень представника заявниці, що позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки розписку було складено 13 серпня 2005 року, а позивач звернувся до суду лише 21.02.2018 року, то суд повідомляє наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд роз`яснює представнику заявниці, що поновлення строку позовної давності полягає в тому, що суд, господарський або третейський суд, визнавши, що строк пропущено з поважної причини, поновлює перебіг строку позовної давності шляхом винесення рішення про захист порушеного права. У зв`язку з цим право на позов у науці розглядається у двох аспектах: процесуальному - як право особи, чиє суб`єктивне право порушено, на пред`явлення позовної заяви до суду, господарського або третейського суду про захист свого суб`єктивного права; матеріальному - як право особи на задоволення власних позовних вимог по захисту порушеного права. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення. Тобто, можна стверджувати, що право на позов у процесуальному аспекті не погашається закінченням строку позовної давності, оскільки позовна давність - це інститут матеріального, а не процесуального права.

У матеріалах справи відсутня заява відповідачки про застосування до ОСОБА_2 позовної давності під час розгляду справи по суті, а отже вимоги щодо позовної давності судом не застосовувались.

Отже, суд приходить до висновку, що твердження представника заявниці є надуманими, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності загалом, а також фактичним обставинам процесу та процедури розгляду даної справи. Наведені доводи представника заявниці про перегляд вищевказаного заочного рішення є небгрунтованими, оскільки ним не зазначено обставини, які перешкоджали відповідачці отримувати судові повістки, з`являтися до суду або надати заяву про перенесення розгляду справи, що свідчить про свідоме невжиття заходів щодо реалізації своїх процесуальних прав.

Керуючись ст. 57, 68 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 43, 223, 240, 126, 127, 284, 287, 288, 263 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 04 вересня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 24.05.2019 року.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.