Рішення № 81939372, 16.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/3/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2019 Справа № 908/17/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.,

розглянувши матеріали справи № 908/17/19

за позовною заявою: акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до відповідача: приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт”, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського/Перлинна, буд. 12/24,

71100, Запорізька область, м. Бердянськ, бульвар Тіннистий, буд. 12

про стягнення 772 632,45 грн.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Остапенко В.М., довіреність № 14-163 від 30.08.2018, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1659 від 28.03.17;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

08.01.19 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за вих. від 21.12.18 № 14/4-1670 до приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” (далі ПрАТ “Приазовкурорт”) про стягнення 506 959,56 грн. основного боргу, 84 640,66 грн. пені, 37 115,51 грн. - 3 % річних та 143 916,72 грн. інфляційних втрат за договором постачання природного газу від 14.09.16 № 5055/1617-ТЕ-13, що разом складає 772 632,45 грн.

Згідно із Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи № 908/17/19 між суддями, 08.01.19 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 14.01.19 судом прийнято наведену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/17/19 за правилами загального позовного провадження. Справі присвоєно № провадження 17/3/19, підготовче судове засідання призначено на 13.02.19 об 11:00.

11.02.19 на адресу суду надійшли письмові повідомлення від позивача, в прохальній частині яких останній просить суд перейти до розгляду справи № 908/17/19 по суті. При цьому, позивач на виконання вимог суду повідомив про відсутність листування між сторонами спору стосовно заборгованості за договором № 5055/1617-ТЕ-13 від 14.09.16. Вказує, що на його адресу копія відзиву не надходила. Також просить врахувати те, що оскільки заборгованість відповідача за газ, отриманий у жовтні 2016 р., була погашена після 30.11.16, заявлені позивачем до стягнення нарахування не підпадають під дію ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Разом з тим зазначає, що у наступних періодах постачання газу - листопад - грудень 2016 р., січень-березень 2017 р. нарахування здійснюється після 30.11.16.

Ухвалою від 13.02.19 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 15.04.19 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/17/19 на 19.03.19 об 11:00.

Ухвалою від 25.02.19 судом, на підставі приписів ст. 243 ГПК України, виправлено в резолютивній частині ухвали господарського суду Запорізької області від 13.02.19 у справі № 908/17/19 описку в частині вірної дати підписання ухвали, а саме: замість “Ухвалу підписано – 18.05.2019” ухвалено вважати вірним “Ухвалу підписано – 18.02.2019”.

Ухвалою від 19.03.19 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 16.04.19 о 10:00.

На підставі ст. 216 ГПК України, в судовому засіданні 16.04.19 оголошено перерву в розгляді справи № 908/17/19 по суті до 16.05.19 о 10:00.

В судове засідання 16.05.19 з`явився представник позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.19 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того, надав суду письмові пояснення в яких на виконання вимог суду зазначив, що до матеріалів справи № 908/17/19 додано копії спільних протокольних рішень, у т.ч. - № 1548 від 14.03.2017 року. Вказує, що дана копія містить дату без зазначення року. Проте, остання сторінка даного протокольного рішення містить, окрім підписів сторін, дату – 14.03.17. Позивач зазначає, що даним протокольним рішенням було сплачено 11.04.17 156 698,16 грн. та 57 197,29 грн., у призначенні платежів зазначено – «… СПР від 14.03.2017 № 1548 ..» (перелік платежів та сум, здійснених відповідачем, відображено у бухгалтерських документах, доданих до позовної заяви). Також, позивач у своїх поясненнях повідомляє суд, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.19 № 226 «Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” перейменовано ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, дата набрання чинності постанови – 20.03.19. Також в судовому засіданні 16.05.19 представник позивача усно повідомив суду про зміну відповідачем місцезнаходження, яким згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: Запорізька область, м. Бердянськ, бульвар Тіннистий, буд. 12.

Представник відповідача в судове засідання 16.05.19 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Про дату, час і місце проведення судового засідання у справі № 908/17/19 був належним чином повідомлений шляхом направлення судом на його юридичну адресу ухвали від 16.04.19 у даній справі. Крім того, як вбачається із наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 25.04.19 уповноваженою особою ПрАТ “Приазовкурорт” за довіреністю отримано ухвалу суду від 16.04.19 у справі № 908/17/19.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 16.05.19 у справі № 908/17/19.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.08, акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства зазначається у статуті акціонерного товариства. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

У пункті 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства»). Водночас, зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». У разі, коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

В матеріалах справи № 908/17/19 міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005339976 від 16.05.19 (щодо юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 20077720) з якого вбачається, що в Реєстрі зареєстровано юридичну особу з найменуванням: акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, організаційно-правова форма: приватне акціонерне товариство. Зі змісту вказаного витягу вбачається, що державна реєстрація змін до установчих документів вказаної юридичної особи, а саме: зміна повного найменування, зміна скороченого найменування проведена 21.03.19.

Отже, зміна найменування позивача з публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” відбулась в процесі розгляду господарським судом даної справи.

Враховуючи викладене, суд виходить з того, що вірною назвою позивача у справі № 908/17/19 є акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (скорочена назва АТ “НАК “Нафтогаз України”).

Відповідно до даних, які містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.05.19 № 1005339986 щодо приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” судом встановлено, що місцезнаходженням останнього (станом на 16.05.19) є: АДРЕСА_1 Запорізька область, м. Бердянськ, бульвар Тіннистий, буд. 12. При цьому, зі змісту вказаного витягу вбачається, що державна реєстрація змін до установчих документів вказаної юридичної особи, а саме: зміна місцезнаходження проведена 26.04.19.

При вирішенні спору в даній справі судом враховано, що з 26.04.19 місцезнаходженням відповідача є: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, бульвар Тіннистий, буд. 12.

Судові засідання 19.03.19, 16.04.19 та 16.05.19 у справі № 908/17/19 здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

У засіданні суду 16.05.19, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.16 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, надалі - Постачальник, та Приватним акціонерним товариством “Приазовкурорт” (ККГ “Курорт” філія), надалі - Споживач, був укладений договір постачання природного газу № 5055/1617-ТЕ-13, далі Договір.

До вказаного Договору між сторонами були складено та підписано додаткову угоду № 1 від 23.01.17 та додаткова угода № 2 від 15.02.17.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктами 1.3., 1.4. Договору (з урахуванням редакції додаткової угоди № 1 від 23.01.17 до Договору, яка згідно п. 10 набула чинності з дати її підписання сторонами) визначено, що необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1. цього Договору, споживач визначає самостійно. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 НОМЕР_1 00, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України).

Згідно із п. 2.1. Договору, Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 332,0 тис. куб. метрів (триста тридцять дві тисячі куб. метрів), у т.ч. за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень – 8,0; листопад - 48,0; грудень – 66,0; січень – 78,0; лютий – 70,0; березень – 62,0.

Додатковою угодою № 2 від 15.02.17 сторони дійшли згоди викласти пункт 2.1. розділу 2 Договору у наступній редакції: « 2.1. Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. природний газ обсягом 337,949 тис. куб. м. (триста тридцять сім тисяч 949 куб.м), у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень – 11,865; листопад - 46,434; грудень – 79,670; січень – 62,980; лютий – 75,000; березень – 62,000.

Пунктом 2.4. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.01.17 до Договору) передбачено, що підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.4. цього Договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.

Умовами п.п. 3.1., 3.4., 3.5., 3.6. Договору сторони визначили, що Постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку – у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.

Відповідно до п. 4.1. Договору, кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показниками комерційних вузлів обліку природного газу Споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.15 № 2493.

Умови щодо визначення ціни природного газу викладені в розділі 5 Договору, зокрема в п. 5.1. - 5.4. Так, пунктом 5.1. Договору визначено, що регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758.

Згідно із п. 5.2., 5.4. Договору, ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.). Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони узгодили в розділі 6 Договору.

Так, відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем або структурним підрозділом Споживача - філією Комбінат комунальних господарств “Курорт” з рахунку структурного підрозділу поточний рахунок НОМЕР_2 в АТ “Райффайзен банк “Аваль” м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33484198, свідоцтво платника ПДВ 100334836, ІПН 026477608228 виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно із п. 6.2. Договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Умовами п. 6.3. Договору визначено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу – сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу – погашається основна сума заборгованості.

Пунктом 7.2. Договору передбачені обов`язки Споживача, зокрема (підпункт 6) своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором.

Умовами п. 10.3. Договору сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Пунктом 11.3. Договору (п.п. 4) сторони погодили, що будь-які спільні протокольні рішення, в т.ч. про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Згідно із п. 12.1. Договору, цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31.03.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Позивач в позові вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково та не виконав зобов`язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1. Договору.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 1 778 016,95 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та заперечень та скріплені печатками (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

В матеріалах справи міститься довідка ПАТ “НАК Нафтогаз України” по операціях за вказаним Договором, за період з 01.12.16 по 28.02.18, з якої вбачається, що відповідач, погодившись з обсягом та вартістю поставленого газу, здійснив частково оплату вартості поставленого природного газу на загальну суму 1271057,39 грн., а саме:

- 26.12.16 сплатив 70 364,20 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 26.12.16 сплатив 179897,67 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 27.01.17 сплатив 205 094,44 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 28.02.17 сплатив 206 156,90 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 11.04.17 сплатив 57 197,29 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 11.04.17 сплатив 156 698,16 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 21.08.17 сплатив 98 347,74 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 01.02.18 сплатив 297 300,99 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.02.

Втім, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленого природного газу в повному обсязі у визначений умовами Договору строк не виконав, у зв`язку з чим за ним утворився борг в розмірі 506 959,56 грн., який позивач і просить стягнути.

Втім, оскільки з боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, що спричинило звернення з позовом до суду, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 84 640,66 грн. за загальний період з 28.02.17 по 25.10.17 згідно наданого розрахунку, передбачену сторонами у п. 8.2. Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Умовами п. 8.3. Договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, а тому просить стягнути з нього 3 % річних за загальний період з 26.11.16 по 11.12.18 в сумі 37115,51 грн. та інфляційні витрати за період з лютого 2017 року по листопад 2018 року в сумі 143916,72 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає природний газ. У Цивільному кодексі України 2003 року договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому слід керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціни, спожитого природного газу потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб`єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції – природного газу, зокрема договір постачання.

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У ч. 1 ст. 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, спеціальним законом, який регулює спірні відносини сторін на момент їх виникнення (укладення спірного договору), є Закон України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.15.

Частиною 1 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.15 (який є чинним на даний час) передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач за період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р. поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору, на загальну суму 1 778 016,95 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами у справі та скріплені їх печатками, зокрема:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.16 на суму 70364,20 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.16 на суму 275372,20 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.16 на суму 472474,97 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.17 на суму 373496,59 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.17 на суму 369748,58 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.17 на суму 216560,41 грн.

Наявні у справі докази свідчать, що відповідач здійснив частково оплату вартості поставленого природного газу за Договором на загальну суму 1271057,39 грн., що підтверджується довідкою ПАТ “НАК Нафтогаз України” по операціях за вказаним Договором, за період з 01.12.16 по 28.02.18, а саме:

- 26.12.16 сплатив 70 364,20 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 26.12.16 сплатив 179 897,67 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 27.01.17 сплатив 205 094,44 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 28.02.17 сплатив 206 156,90 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 11.04.17 сплатив 57 197,29 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 11.04.17 сплатив 156 698,16 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 21.08.17 сплатив 98 347,74 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05;

- 01.02.18 сплатив 297 300,99 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.02.

В матеріалах справи містяться спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання (у завірених копіях), підписані в т.ч. між позивачем та відповідачем, а саме: № 2672 від 10.11.16, № 3072 від 13.12.16, № 156 від 17.01.17, № 891 від 14.02.17, № 1548 від 14.03.____ (без зазначення року), № 2577 від 16.05.17, відповідно до яких були проведені оплати поставленого природного газу згідно постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05.

З урахуванням наданих позивачем письмових пояснень щодо дати складання спільного протокольного рішення № 1548, дати – 14.03.17, яка зазначена на останньому аркуші вказаного рішення, а також призначення платежу від 11.04.17, вказаного в довідці ПАТ “НАК Нафтогаз України” по операціях за вказаним Договором за період з 01.12.16 по 28.02.18, суд дійшов висновку, що спільне протокольне рішення за № 1548 було складено 14.03.2017 року.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про ринок природного газу” передбачено обов`язок споживача природного газу, а саме: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Втім, відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати вартості поставленого природного газу за Договором у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виник борг, який з урахуванням часткового погашення складає 506 959,56 грн.

Фактичні обставини справи та наявні докази свідчать, що відповідачем порушено строк оплати за природний газ, встановлений п. 6.1. Договору, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи довідкою по операціях з підприємством “Курорт Комбінат комунальних господарств Філія” за період з 01.12.16 по 28.02.18.

В силу загальної норми передбаченої у ст. 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 ст. 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором щодо нездійснення в повному обсязі оплати вартості поставленого природного газу за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, а наявність заборгованості відповідача в сумі 506 959,56 грн. підтверджена актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року з урахуванням зазначених часткових оплат боргу відповідача.

Відповідач доказів оплати заборгованості за поставлений природний газ за Договором станом на час розгляду сієї справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” про стягнення основного боргу за поставлений природний газ за договором постачання природного газу № 5055/1617-ТЕ-13 від 14.09.16 в сумі 506 959,56 грн. обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання з оплати вартості поставленого природного газу з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України “Про ринок природного газу” у разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором постачання природного газу від 14.09.16 № 5055/1617-ТЕ-13 нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитого природного газу за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 28.02.17 по 25.10.17 в сумі 84640,66 грн. на підставі п. 8.2. Договору.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Зі змісту розрахунку пені, доданого до позову, вбачається, що вона була нарахована в розмірі 21% річних, який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що відповідає п. 8.2. Договору.

Прострочення виконання грошових зобов`язань з боку відповідача підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 28.02.17 по 25.10.17 відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 84640,66 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу позивач, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 26.11.16 по 11.12.18 в сумі 37 115,51 грн. та інфляційні витрати за загальний період з лютого 2017 по листопад 2018 року в сумі 143 916,72 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку про їх перерахунок у зв`язку з тим, що позивачем на заборгованість за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.17 нараховані 3% річних в більшому розмірі.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Відтак, з врахуванням викладеного, суд (з власної ініціативи) здійснив перерахунок 3 % річних за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.17 за допомогою програми “Законодавство”.

3 % річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.17, строк оплати якої настав 25.04.17 (включно), прострочка виникла з 26.04.17

- за період з 26.04.17 по 11.12.18 (включно) (595 днів прострочення) від суми 216560,41 грн. 3% річних складають 10 590,69 грн.

Розрахунок 3% річних за іншими актами приймання-передачі природного газу від 31.10.16, 30.11.16, 31.12.16, 31.01.17, 28.02.17 здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума 3% річних за прострочення оплати вартості поставленого природного газу становить 37 115,50 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 37115,50 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат слід зазначити наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов`язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов`язання – після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно із п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат вбачається, що інфляційні витрати нараховані останнім на заборгованість за актами приймання-передачі природного газу від 31.12.16, від 31.01.17, від 28.02.17, від 31.03.17 за загальний період з лютого 2017 року по листопад 2018 року в сумі 143 916,72 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх перерахунок у зв`язку з тим, що при нарахуванні інфляційних витрат на заборгованість за актами приймання-передачі природного газу від 31.01.17 та від 28.02.17 позивачем фактично здійснено нарахування інфляційних витрат на інфляційні витрати, оскільки після нарахування інфляційних витрат на суму боргу позивач до суми боргу (яка залишилась непогашеною) додає вже раніше нараховані інфляційні витрати, після чого знову нараховує інфляційні витрати, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми “Законодавство” на заборгованість за актами приймання-передачі природного газу від 31.01.17 та від 28.02.17, зокрема:

1) на суму заборгованості за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.17, строк оплати якої настав 25.02.17 (включно), втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України кінцевим строком оплати якої є 27.02.17, прострочка виникла з 28.02.17 року, часткові оплати відповідачем боргу здійснено 11.04.17 в сумі 57197,29 грн., 21.08.17 в сумі 98347,74 грн., 01.02.18 в сумі 297300,99 грн. (з якої в оплату за цим актом враховано 217951,56 грн.)

- за період: березень 2017 року від суми боргу 373496,59 грн. інфляційні витрати складають 6722,94 грн.;

- за період з квітня 2017 року по липень 2017 року від залишку боргу в сумі 316299,30 грн. інфляційні витрати складають 12825,25 грн.;

- за період з серпня 2017 року по січень 2018 року від залишку боргу в сумі 217951,56 грн. інфляційні витрати складають 14527,98 грн.

2) на суму заборгованості за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.17, строк оплати якої настав 25.03.17 (включно), втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України кінцевим строком оплати якої є 27.03.17, прострочка виникла з 28.03.17 року, часткові оплати відповідачем боргу здійснено 01.02.18 в сумі 79349,43 грн.

- за період з квітня 2017 року по січень 2018 року від суми боргу 369748,58 грн. інфляційні витрати складають 40638,15 грн.;

- за період з лютого 2018 року по листопад 2018 року від залишку боргу в сумі 290399,15 грн. інфляційні витрати складають 21188,71 грн.

Розрахунок інфляційних витрат на заборгованість за іншими актами приймання-передачі природного газу від 31.12.16 та від 31.03.17 здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати вартості поставленого природного газу становить 139 357,80 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 139357,80 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 11, 13, 14, 15, 24, 42, 74, 76, 77, 129, 182, 185, 195, 208, 210, 218, 219, 220, 222, 232, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського/Перлинна, буд. 12/24; 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, бульвар Тіннистий, буд. 12, ідентифікаційний код 02647763) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг в сумі 506959 (п`ятсот шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 56 коп., пеню в сумі 84640 (вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок) грн. 66 коп., 3% річних в сумі 37115 (тридцять сім тисяч сто п`ятнадцять) грн. 50 коп., інфляційні втрати в сумі 139357 (сто тридцять дев`ять тисяч триста п`ятдесят сім) грн. 80 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 11521 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять одна) грн. 11 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.

Повне рішення складено 24.05.2019

Суддя В.Л. Корсун