Рішення № 81938999, 14.05.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Вінниця

"14" травня 2019 р. Cправа № 902/61/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", пр. Перемоги, 107 "А", м. Київ, 03115

до 1: Фермерського господарства "Ланецького", вул. Центральна, буд. 2, с. Плисків, Погребищенський район, Вінницька область, 22252

до 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до 3: ОСОБА_3, с. Плисків, Погребищенський район, Вінницька область , 22252

про стягнення 3 577 470,5 грн.

В С Т А Н О В И В :

29.01.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Ланецького", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 3 577 470,5 грн., з яких 1 709 342,01 грн. заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 115.46444/FW115.1034 від 16.12.2016 року та 1 868 128,45 грн. заборгованості за Договором про надання траншу № 115.46684/FW115.1034 від 28.03.2017 року, які є невід`ємною частиною Рамкової угоди № FW115.1034 від 01.09.2015 року.

Ухвалою суду від 01.02.2019 року відкрито провадження у справі № 902/61/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.02.2019 року.

За результатами проведеного 26.02.2019 року судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, яку занесену до протоколу судового засідання від 26.02.2019 року.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.02.2019 року, учасників процесу повідомлено про наступну дату підготовчого судового засідання - 19.03.2019 року.

За результатами проведеного 19.03.2019 року судового засідання судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі № 902/61/19 на 10.04.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 19.03.2019 року. Про дату та час наступного судового засідання сторони були повідомлені ухвалою від 20.03.2019 року шляхом їх виклику.

За результатами проведеного 10.04.2019 року судового засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено дати для судового розгляду справи № 902/61/19 по суті на 22.04.2019 року та 14.05.2019 року. Дану ухвалу занесено до протоколу судового засідання від 10.04.2019 року. Про дату, час та місце наступних судових засідань сторони були повідомлені ухвалою від 12.04.2019 року шляхом їх виклику.

В судовому засіданні 22.04.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання до 14.05.2019 року на підставі ч.2 ст.202, ч.1 ст.216 ГПК України, яку занесено до протоколу судового засідання від 22.04.2019 року. Про дату та час наступного судового засідання сторони були повідомлені ухвалою від 22.04.2019 року шляхом їх виклику.

14.05.2019 року до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 14.05.2019 року (вх.канц. № 02.1-34/4052/19 від 14.05.2019 року), в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги повністю та просить суд проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника АТ "ПроКредит Банк".

На визначену судом дату представник позивача не прибув, при цьому суд враховує заяву позивача про розгляд справи без його участі.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні заява позивача від 14.05.2019 року, про розгляд вправи без його участі.

Відповідачі своїм правом участі в судовому засіданні не скористались про причини неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву не надали.

Суд зазначає, що про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином ухвалою суду від 22.04.2019 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Разом з тим адресовані відповідачам 1, 2 (ФГ "Ланецького" та ОСОБА_1 ) ухвали від 22.04.2019 року до суду не повернулись та з наявної інформації з підприємства зв`язку "Укрпошта" значиться "Відправлено до точки видачі/доставки".

Крім того, обізнаність відповідача 3 ( ОСОБА_3 ) про дату, час та місце судового засідання підтверджується поштовим повідомленням 2225200461281, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р. або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

У рішенні у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, враховуючи, що це уже четверта неявка представників відповідачів, у суду в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України відсутні перешкоди проводити розгляд справи без вказаних учасників.

Положеннями ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надходило.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, котрі мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань за Рамковою угодою № FW115.1034 від 01.09.2015 року, на підставі та у межах якої були укладені 2 кредитні договори і договори поруки. В порушення кредитних угод, відповідач 1 не забезпечив своєчасне погашення кредитів та відсотків, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 3 577 470,5грн.

Враховуючи спільну підставу виникнення спірних правовідносин (положення Рамкової угоди на основі яких укладено кредитні договори), судом розглянуто вимоги про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами в межах одного судового провадження на підставі ч. 1 ст. 173 ГПК України.

Позовні вимоги до відповідачів 2 та 3 обґрунтовані їх солідарним обов`язком як поручителів за кредитними зобов`язаннями боржника.

У зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитними договорами, які є невід`ємними частинами Рамкової угоди № FW115.1034 від 01.09.2015 року, а саме: за Договором про відкриття кредитної лінії № 115.46444/FW115.1034 від 16.12.2016 року заборгованість в сумі 1 709 342,01 грн., з яких: 1 567 469,31 грн. - капіталу, 14 584,42 грн. - процентів, 39 423,26 грн. - процентів за неправомірне користування кредитом, 87 865,02 грн. - пені; за Договором про надання траншу № 115.46684/FW115.1034 від 28.03.2017 року заборгованість в сумі 1 868 128,45 грн., з яких: 1 750 682,14 грн. - капіталу, 57 010,12 грн. - процентів, 18 029,46 грн. - процентів за неправомірне користування кредитом, 42 406,73 грн. - пені.

Відповідачі відзиву на позовну заяву, доказів в спростування позовних вимог до суду не подали.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 01.09.2015 року між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (Кредитор) та Фермерським господарством "Ланецького" (Позичальник) укладено Рамкову угоду № FW115.1034 (а.с.13-15, т.1).

Відповідно до п. 2.1 Кредитор на підставі Угоди зобов`язується здійснити кредитування Позичальника у межах лімітів умов кредитування в порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а Позичальник зобов`язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами.

На підставі угоди встановлені наступні ліміти умов кредитування Позичальника, а саме: ліміт суми кредитування еквівалентно 10 000 000,00 грн, ліміт строку кредитування 120 місяців, максимальний розмір процентів 40 % річних.

Максимальний розмір процентів застосовується лише при укладенні нових кредитних договорів та видачі кредиту. Розмір процентів за користування кредитним кредитом встановлюється у відповідних кредитних договорах при їх укладенні та не може перевищувати максимальний розмір. Після укладення кредитних договорів та видачі кредитів, встановленні ними проценти можуть змінюватись тільки у випадках, що не суперечать законодавству.

Якщо валюта кредиту відрізняється від валюти ліміту суми кредитування, то еквівалент кредиту визначається за офіційним курсом НБУ гривні до валюти ліміту суми кредитування та валюти кредиту, діючим на дату видачі кредиту. Дане правило застосовується виключно при і для видачі кредиту і не застосовується для інших цілей (п. 2.2 Рамкової угоди).

Згідно із п. 3.1.6 Угоди видача кредиту на підставі Угоди здійснюється, з поміж іншого, за умови укладення відповідного Кредитного договору та Договори забезпечення на умовах, встановлених кредитом.

Відповідно до п. 4.1 Угоди за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитору проценти в розмірі та порядку, визначених Угодою та Кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених Угодою.

Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишку кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту (п. 4.2 Угоди).

Проценти нараховуються у дні, визначені відповідним кредитним договором як дні погашення процентів, на суму залишку кредиту, існуючого на момент закриття кожного з операційних днів за кожен календарний день періоду між датою (включно), що передує поточному нарахуванню та датою (включно) останнього нарахування процентів (видачі кредиту - для першого нарахування). При цьому залишком кредиту у небанківські дні є залишок на кінець останнього операційного дня, що передував цим дням (п. 4.3 Угоди).

У випадку прострочення погашення кредиту, Позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідним кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом "факт/360" від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення (п. 4.4 Угоди).

Відповідно п. 7.1 Угоди погашення грошових зобов`язань відбувається відповідно до правил, встановлених угодою і кредитними договорами незалежно від зміни курсів валюти та будь-яких інших обставин, якщо інше прямо не передбачено законодавством.

Згідно п. 7.2 Угоди грошові зобов`язання вважаються погашеними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов`язань та у встановленій угодою черговості на відповідний рахунок Кредитора.

Погашення кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів - у національній валюті, якщо інше не визначено угодою чи кредитним договором (п. 7.3 Угоди).

Якщо розмір комісій, неустойки та інших платежів обчислюється у відсотках від визначеної суми у іноземній валюті, або виражені у іноземній валюті, то погашення здійснюється у національній валюті за офіційним курсом НБУ гривні до даної іноземної валюти на дату їх нарахування. Якщо комісія розраховується від суми кредиту, що підлягає продажу на МВРУ, то розмір комісії обчислюється від суми у гривнях, яка отримана в результаті такого продажу.

Коливання валютних курсів не може бути підставою для зміни правил погашення грошових зобов`язань Позичальника, валюти виконання зобов`язань, зміни правил визначення еквіваленту грошових зобов`язань, застосування курсу валюти, який діяв на дату видачі кредиту тощо.

Погашення грошових зобов`язань здійснюється протягом операційного часу Кредитора у день, що визначений кредитними договорами як день настання строку погашення (платежу). Якщо цей день не є банківським днем, погашення здійснюється не пізніше наступного за цим днем банківського дня (п. 7.4 Угоди).

16.12.2016 р. між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та Фермерським господарством "Ланецького" підписано договір про внесення змін до рамкової угоди № 1 (Договір про внесення змін) відповідно до якого змінено Рамкову угоду, виклавши її в новій редакції.

Згідно із п. 4 Договору про внесення змін кошти за кредитною послугою видаються згідно з кредитним договором.

Відповідно до п. 5 Договору про внесення змін за користування кредитними послугами позичальник зобов`язаний сплатити банку проценти у розмірі та порядку, визначених Рамковою угодою та Кредитними договорами у межах максимального розміру процентів, встановлених Рамковою угодою.

Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним Кредитним договором від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту погашення кредиту.

Умовами п. 16 Договору про внесення змін сторонами передбачено, що банк вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення позичальником належних до сплати платежів більш, ніж 30 календарних днів. Позичальник зобов`язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п`яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо банк вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

Крім того, 16.12.2016 р. між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (банк, позивач) та Фермерським господарством "Ланецького" (позичальник, відповідач 1) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 115.46444/FW115.1034, відповідно до п. 1 якого банк відкриває для позичальника відновлювальну кредитну лінію на наступних умовах: з 16.12.2016 р. по 15.10.2018 р. - 1 600 000 грн 00 коп., з 16.10.2016 р. по 15.11.2018 р. - 1 066 667 грн 00 коп. та з 16.11.2018 р. по 17.12.2018 р. - 533 333 грн 00 коп.

Кредитна лінія відкривається для формування оборотного капіталу (п. 2 Договору про відкриття кредитної лінії).

Згідно із п. 7 Договору про відкриття кредитної лінії на непогашену частину основної суми кредиту нараховуються проценти за наступною ставкою: тип процентної ставки - змінювана, розмір процентів - 20.00 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

28.03.2017 р. між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та Фермерським господарством "Ланецького" укладено кредитний договір № 115.46684/FW115.1034, відповідно до п. 1 якого банк зобов`язується надати позичальнику строковий кредит загальна сума якого складає 2 555 000 грн 00 коп. строком на 34 місяці від дати видачі кредиту включно.

Кредит використовується для погашення обігових коштів (п. 2 Кредитного договору).

Згідно із п. 4 Кредитного договору на непогашену частину основної суми кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки - змінювана, розмір процентів - 19.00 % річних, виходячи з 360 календарних днів році.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договорами між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) та гр. ОСОБА_3 (відповідач 3, поручитель) укладено договір поруки № 356706-ДП1 від 01.09.2015 р.

Крім того, договір поруки № 375308-ДП1 від 15.11.2018 р. укладено між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) та гр. ОСОБА_1 (відповідач 2, поручитель).

Згідно з п. 2.1. Договорів поруки на підставі Договору поручитель поручається перед кредитом за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Розмір зобов`язань позичальника визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому розмір зобов`язань, які виникають з Рамкової угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування еквівалент: 10 000 000 грн 00 коп., ліміт строку кредитування до 01.09.2025 р. та максимальний розмір процентів 40 % річних (п. 2.2. Договорів поруки).

В силу ст. 554 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до п. 3.1. Договорів поруки поручитель вправі у день настання строку виконання зобов`язання позичальника здійснити його належне виконання за позичальника повністю або частково.

Порука діє з моменту укладення Договору протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення стоку дії Рамкової угоди чи належне виконання всіх вимог кредитора. Припинення окремих кредитних договорів чи погашення заборгованості позичальника до моменту припинення строку дії Рамкової угоди, а також непред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред`явити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом 3 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості позичальника (п. 4.1. Договорів поруки).

Отже, сторонами правомірно збільшено строк пред`явлення вимог до поручителів, а також визначено кінцевий термін їх дії на основі положень Рамкової угоди, тобто до 01.09.2025 року.

Враховуючи термін прострочення виконання основних зобов`язань (з 16.10.2018 року за Договором про відкриття кредитної лінії № 115.46444/FW115.1034 від 16.12.2016 р. та 30.10.2018 року за Договором про надання траншу № 115.46684/FW115.1034 від 28.03.2017 р. (а.с. 88), суд не вбачає підґрунтя для застосування положень ст. 554 ЦК України щодо встановлення підстав припинення строку дії договорів поруки.

Отже, вимоги до поручителів пред`явлено банком в межах строку їх чинності.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, позивачем на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії та Договором кредиту надано відповідачу 1 (позичальнику) кредитні кошти з лімітом кредитування в сумі 1 600 000 грн 00 коп. та 2 555 000 грн 00 коп. відповідно, на підтвердження чого в справі наявні відповідні банківські виписки по рахунку позичальника.

Відповідач 1 (позичальник) в свою чергу договірні зобов`язання виконав не належним чином, допустивши прострочення зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії та Договором кредиту.

В зв`язку з простроченням позичальником сплати капіталу, процентів та пені за вказаним договорами, банком 15.11.2018 р. направлялись на адресу позичальника (відповідача 1) вимоги про повне дострокове погашення кредиту та поручителів (відповідачів 2, 3) - вимоги про виконання зобов`язань за договорами поруки, які, як слідує з матеріалів справи, ними залишені без виконання (а.с. 34, 45, 52).

Не проведення розрахунків відповідачами розрахунків за договорами стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Визначена позивачем та не спростована відповідача сума заборгованості по сплаті капіталу за Договором про відкриття кредитної лінії № 115.46444/FW115.1034 від 16.12.2016 року складає 1 567 469.31 грн.; за Договором про надання траншу № 115.46684/FW115.1034 від 28.03.2017 р. - 1 750 862, 14 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновків. що предметом спірних правовідносин є майново - господарські та зобов`язальні правовідносини.я кі виникли на підставі укладених сторонами рамкової угоди, кредитних договорів та договорів поруки.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Матеріали справи містять вимоги АТ "ПроКредитБанк" про дострокове погашення зобов`язань за обома кредитними договорами, направлені 15.11.2018 року (а.с. 34, 45).

Тобто, банк на власний розсуд скористався правом пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Оцінюючи правомірність даних вимог та аналізуючи наявність підстав обмеження строку нарахування процентів за користування кредитними коштами до дати пред`явлення вимог про дострокове погашення кредиту, суд виходить з наступного.

У вимозі №17-2/18/1537 від 15.11.2018 року та №17-2/18/1542 від 15.11.2018 року АТ "ПроКредитБанк" вказано, що підставою направлення вимог про дострокове погашення є виникнення заборгованості тривалістю більш ніж 3 банківські дні, а також визначено, що строк порушення зобов`язань складає 29 днів за Договором про відкриття кредитної лінії № 115.46444/FW115.1034 від 16.12.2016 року; за Договором про надання траншу № 115.46684/FW115.1034 від 28.03.2017 р. - 15 днів.

Визначені періоди заборгованості узгоджуються з матеріалами справи, а саме вказані у адресованих суду поясненнях (а.с. 88).

Однак, положення про тривалість прострочених зобов`язань понад три банківські дні містилося у п. 8.2.1. Рамкової угоди в редакції від 01.09.2015 року.

Згідно п. 16 Договору про внесення змін до Рамкової угоди №1 від 16.1.2016 року встановлено інший термін порушення виконання грошових зобов`язань тривалістю понад 30 календарних днів, як підставу вимагати дострокового погашення кредиту та інших платежів.

Отже, направлення вимог №17-2/18/1537 від 15.11.2018 року та №17-2/18/1542 здійснено всупереч положенням чинної редакції Рамкової угоди, яка діяла в редакції Договору про внесення змін №1 від 16.1.2016 року.

За загальним правилом сторони повинні добросовісно користуватися наданими правами у зобов`язальних правовідносинах.

На підставі ч. 3 ст. 5 ГК України. суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Тому, суд критично оцінює вимоги банку щодо дострокового погашення зобов`язань, як такі, що здійснені з порушення визначених сторонами строків вчинення таких юридичних дій.

Отже, відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 1050 ЦК України та висновків Великої Палати Верховного Суду про обмеження строку нарахуванням процентів до дати пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту

При цьому, суд враховує, що у п. 7 Договору про відкриття кредитної лінії сторонами узгоджено, що на непогашену частину основної суми кредиту нараховуються проценти за наступною ставкою: тип процентної ставки - змінювана, розмір процентів - 20.00 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Аналогічне погоджено сторонами у п. 4 Кредитного договору на непогашену частину основної суми кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки - змінювана, розмір процентів - 19.00 % річних, виходячи з 360 календарних днів році.

Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, виходячи з системного аналізу наведених вище статей ЦК України і умов кредитних договорів, з урахуванням недотримання банком умов п. 16 Договору про внесення змін до рамкової угоди №1 в частині можливості вимагати дострокового погашення кредиту виключно у випадку прострочення до сплати платежів більше 30 календарних днів, суд дійшов висновку про наявність в банку права нарахування процентів за користування кредитом в рамках загального строку дії Рамкової угоди, тобто в межах строку кредитування, який становить 120 місяців (п. 1 Договору про внесення змін до рамкової угоди №1).

Отже, позивачем правомірно визначено суму процентів та прострочених процентів станом на дату звернення з позовом до суду.

З приводу вимоги позивача про повернення всієї суми кредитних коштів за Договором про надання траншу № 115.46684/FW115.1034 від 28.03.2017 р., з урахуванням Додатку №1 "Графік повернення кредиту та сплати процентів", в якому визначено 28.01.2020 року кінцевим строком погашення зобов`язань, суд виходить з наступного.

В силу п. 16 Договору про внесення змін до рамкової угоди №1 право достроко вимагати повернення тіла кредиту та нарахованих процентів виникає у випадку порушення зобов`язань за будь - яким кредитним договором. яке триває понад 20 робочих днів.

Оскільки, порушення зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 115.46444/FW115.1034 від 16.12.2016 року триває з 16.10.2018 року, то станом на 29.01.2019 року (дата надходження позову до суду) позивач мав правові підстави вимагати сплати кредитних коштів у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо форми вимоги про дострокове погашення кредитних зобов`язань суд враховує тлумачення терміну "пред`явлення вимоги", наведене у Постанові Верховного Суду у справі №2-1283/11 від 21.03.2018 року.

Так, "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Таким чином, в рамках даної справи АТ "ПроКредитБанк" правомірно пред`явлено вимогу про дострокове повернення тіла кредиту та нарахованих процентів саме шляхом подачі позову до суду.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договорами між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) та гр. ОСОБА_3 (відповідач 3, поручитель), а також гр. ОСОБА_1 (відповідач 2, поручитель) укладено договори поруки.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, суд вважає заявлені вимоги позивача про солідарне стягнення процентів та процентів за неправомірне користування кредитом за кредитними договорами нормативно та документально доведеними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі в наступних розмірах: 14 584,42 грн. - процентів та 39 423,26 грн. - процентів за неправомірне користування кредитом за Договором про відкриття кредитної лінії № 115.46444/FW115.1034 від 16.12.2016 р., а також 57 010,12 грн. - процентів та 18 029,46 грн. - процентів за неправомірне користування кредитом за Договором про надання траншу № 115.46684/FW115.1034 від 28.03.2017 р.

Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 87 865,02 грн. пені за договором про відкриття кредитної лінії №115.46444/FW115.1034 від 16.12.2016 р. та 42 406,73 грн. пені за договором про надання траншу № 115.46684/FW115.1034 від 28.03.2017 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У п. 5.5. Договору про внесення змін до рамкової угоди сторонами погоджено, що у випадку порушення строків сплати будь-яких платежів позичальника відповідно до цієї угоди та укладених на її підставі кредитних договорів позичальник зобов`язаний сплатити штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент нарахування пені від суми непогашеної заборгованості в гривневому еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення до дати повної фактичної оплати заборгованості.

Отже, сторонами погоджено інший строк нарахування пені, ніж передбачено ч. 2 ст. 236 ГК України. тому позивачем правомірно обчислено пеню протягом строку, який перевищує шість місяців.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про солідарне стягнення з відповідачів пені за Договором про відкриття кредитної лінії № 115.46444/FW115.1034 від 16.12.2016 року в сумі 87 865,02 грн. та за Договором про надання траншу № 115.46684/FW115.1034 від 28.03.2017 року - в сумі 42 406,73 грн., є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та умовам укладених Договорів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідачі не подали до суду жодних доказів в спростування заявлених банком позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову банку в повному обсязі з урахуванням мотивів наведених вище.

Задовольняючи позовні вимоги у вищевказаних розмірах судом прийнято до уваги, що відповідачами не було надано ні доказів погашення заборгованості, ні власного контррозрахунку заборгованості, належними та допустимими засобами доказування не спростовано наявні у матеріалах докази стосовно розміру заборгованості за кредитними договорами, які було укладено в межах Рамкової угоди № FW115.1034 від 01.09.2015 року.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідачів в рівних частках, оскільки солідарне стягнення не передбачено положеннями ГПК України.

Оскільки, при подачі позову АТ "ПроКредит Банк" сплачено 53 662,06 грн., то до стягнення слід присудити по 17 887,35 грн. з кожного відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства " Ланецького " ( вул. Центральна, буд. 2, с. Плисків, Погребищенський район, Вінницька область, 22252 , ІПН 36244177), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (проспект Перемоги, 107 "А", м. Київ, 03115, ІПН 21677333) заборгованість за кредитними договорами, які є невід"ємними частинами Рамкової угоди № FW115.1034 від 01.09.2015 року, а саме:

- за Договором про відкриття кредитної лінії № 115.46444/FW115.1034 від 16.12.2016 року заборгованість станом на 10.01.2019 року в сумі 1 709 342,01 грн., з яких: 1 567 469,31 грн. - капіталу, 14 584,42 грн. - процентів, 39 423,26 грн. - процентів за неправомірне користування кредитом, 87 865,02 грн. - пені;

- за Договором про надання траншу № 115.46684/FW115.1034 від 28.03.2017 року заборгованістьстаном на 03.01.2019 року в сумі 1 868 128,45 грн., з яких: 1 750 682,14 грн. - капіталу, 57 010,12 грн. - процентів, 18 029,46 грн. - процентів за неправомірне користування кредитом, 42 406,73 грн. - пені.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Ланецького" ( вул. Центральна , буд. 2, с. Плисків, Погребищенський район, Вінницька область, 22252, ІПН 36244177 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (проспект Перемоги, 107 "А", м. Київ, 03115, ІПН 21677333) 53 662,06 грн. - судових витрат зі сплати судового збору в рівних частках, тобто по 17 887,35 грн. з кожного.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 24 травня 2019 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр. Перемоги, 107 "А", м. Київ, 03115)

3 - відповідачу 1 ( вул. Центральна, буд. 2, с. Плисків, Погребищенський район, Вінницька область , 22252 )

4 - відповідачу 2 ( АДРЕСА_1 )

5 - відповідачу 3 (с. Плисків , Погребищенський район , Вінницька область, 22252 ; АДРЕСА_5)