Ухвала суду № 81937537, 03.05.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/760/8/19

В справі № 760/27668/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києві в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

представника заявника- Белименко О.В.

представника суб`єкта оскарження - ОСОБА_6

представника боржника- ОСОБА_2 .

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк »Укргазбанк», заінтересовані особи: державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак Катерина Віталіївна, ОСОБА_4 про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання вчинити дії, суд

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду зі скаргою і просить:

-визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. щодо винесення постанови від 11 липня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 49155863 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом м. Києва від 15 лютого 2012 року в справі № 2-3757/11 про стягнення з ОСОБА_4 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості по кредиту на загальну суму 78 780,75 доларів США та 61 200, 48 гр., судового збору в розмірі 1 700, 00 гр. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 гр.;

- скасувати постанову державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. від 11 липня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 49155863;

-зобов`язати державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. відновити виконавче провадження.

Посилається в скарзі на те, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року був задоволений позов АБ «Украгазбанк» про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь банку заборгованості за кредитним договором № 30/2007 від 26 лютого 2007 року в сумі 78 780, 75 доларів США / що згідно з курсом НБУ станом на 30 вересня 2011 року становило 595 836, 82 гр. /, та 61 200, 48 гр., 1 820, 00 гр. - судових витрат та 120, 00 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

15 лютого 2012 року на підставі рішення суду був виданий виконавчий лист, який неодноразово пред`являвся до органів державної виконавчої служби.

30 жовтня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції на підставі заяви АБ «Укргазбанк» було відкрито виконавче провадження за № 49155863 з примусового виконання виконавчого листа.

11 липня 2018 року державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» з мотивувальною частиною, що згідно платіжних доручень від 05 липня 2018 року № 5071774011 та № 0,0,1077096533.1, від 06 липня 2018 року № 0.0.1077696303.1 та № 5414140211, від 09 липня 2018 року № 0.0.1078981260.1 заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено в повному обсязі, а саме: у сумі 658 857, 00 гр., що вважає порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження».

Вважає, що державний виконавець після надходження коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби у сумі 658 857, 00 гр., мав дати доручення у фінансовій установі щодо купівлі-продажу доларів США для подальшого перерахування заборгованості на валютний рахунок АБ «Укргазбанк».

В порушення вимог закону 30 липня 2018 року державний виконавець надав розпорядження на перерахування коштів на рахунок АБ «Укргазбанк», а 31 липня 2018 року кошти в сумі, 658 857, 00 гр. були зараховані на відповідний рахунок стягувача для погашення заборгованості, але всупереч положенням ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - у гривнях, а не в доларах.

Зважаючи на офіційний курс долара США відносно гривні, встановлений Національним банком України станом на день винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, тобто 11 липня 2018 року, який становив 26, 21 гр. за один долар США, то сума, зарахована на рахунок АБ «Укргазбанк» станом на 11 липня 2018 року, становила 25 137, 62 доларів США.

Зазначена сума є недостатньою для повного погашення боргу за виконавчим документом.

Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не надіслав постанову про закінчення виконавчого провадження на адресу банку.

Відразу після виявлення постанови про закінчення виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, 07 серпня 2018 року представник АБ «Украгазбанк» на підставі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» звернувся до начальника Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області зі скаргою на дії державного виконавця, на яку відповідь отримана не була.

У зв`язку з відсутністю належного реагування з боку начальника Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, 30 серпня 2018 року АБ «Украгазбанк» було подано скаргу на бездіяльність посадових осіб зазначеного відділу до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

На зазначену скаргу банк відповіді також не отримав.

Враховуючи бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, 05 вересня 2018 року АБ «Укргазбанк» було подану відповідну скаргу до Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

09 жовтня 2018 року була отримана відповідь на скаргу за підписом начальника управління ДВС ГТУЮ у Київській області Вольфа О.Л., відповідно до якої, за дорученням Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було проведено перевірку виконавчого провадження.

За наслідком проведення перевірки виконавчого провадження № 49155863Ю дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. визнано такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства.

Крім того, зазначено, що оскільки про порушення своїх законних прав АБ «Укргазбанк» дізнався 09 жовтня 2018 року при отриманні відповіді начальника управління ДВС ГТУЮ у Київській області Вольфа О.Л. на скаргу на дії державного виконавця, останнім днем на подання даної скарги до суду вважає 24 жовтня 2018 року без рахування святкових днів у цей проміжок часу, а тому просить поновити строк для звернення до суду.

Виходячи з цього, просить задовольнити скаргу.

Представник заявника в судовому засіданні скаргу підтримав.

Державний виконавець в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на те, що виконавчі дії були проведені у відповідності до вимог закону, і постанова від 20 листопада 2018 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесена правомірно.

Просить у задоволенні скарги відмовити.

Представник заінтересованої особи Архипової В.В. в судовому засіданні проти скарги заперечував, посилаючись на те, що борг за виконавчим документом, виданим на виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року, боржником сплачено в добровільному порядку і в повному обсязі шляхом переведення грошових коштів на депозитний рахунок Києво-Святошинського РВ ДСВ ГТУЮ у Київський області, наступними платежами:

-05 липня 2018 року - в сумі 149 000, 00 гр., що підтверджується квитанцією № 2071774011;

-05 липня 2018 року - в сумі 149 000, 00 гр., що підтверджується квитанцією № 0.0.1077096533.1;

-06 липня 2018 року - в сумі 149 000, 00 гр., що підтверджується квитанцією № 0.0.1077696303.1;

-06 липня 2018 року - в сумі 149 000, 00 гр., що підтверджується квитанцією № 5414140211;

-09 липня 2018 року - в сумі 129 511, 70 гр., що підтверджується квитанцією № 0.0.1078981260.1.

Таким чином, станом на 09 липня 2018 року сума боргу в розмірі 725 511, 70 гр., яка складається з: 658 857, 00 гр. - суми боргу за виконавчим документом, 65 885, 70 - суми виконавчого збору; 769, 00 гр. - суми витрат на проведення виконавчий дій.

Виходячи з цього, вважає дії державного виконавця правомірними, і просить відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ч. 1 ст. 18 Закону зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року був задоволений позов АБ «Украгазбанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та стягнуто солідарно на користь банку заборгованості за кредитним договором № 30/2007 від 26 лютого 2007 року в сумі 78 780, 75 доларів США / що згідно з курсом НБУ станом на 30 вересня 2011 року становило 595 836, 82 гр. /, та 61 200, 48 гр., 1 820, 00 гр. судових витрат та 120, 00 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

15 лютого 2012 року на підставі рішення суду стягувачу був вданий виконавчий лист.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Київській області від 30 жовтня 215 року на підставі заяви АБ «Укргазбанк» було відкрито виконавче провадження за № 49155863.

/ а.с. 9 - 17 /

З копії виконавчого провадження вбачається, що 09 липня 2018 року на адресу відділу надійшла заява боржника про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року.

За змівстом заяви станом на 09 липня 2018 року боржником було сплачено 725 511, 70 гр., з яких: 658 857, 00 гр. - суми боргу за виконавчим документом, 65 885, 70 - суми виконавчого збору; 769, 00 гр. - суми витрат на проведення виконавчий дій.

Дані обставини підтверджуються квитанцією № 2071774011 від 05 липня 2018 року на суму149 000, 00 гр., квитанцією № 0.0.1077096533.1 від 05 липня 2018 року на суму 149 000, 00 гр., квитанцією № 0.0.1077696303.1 від 06 липня 2018 року на суму 149 000, 00 гр., квитанцією № 5414140211 від 06 липня 2018 року на суму 149 000, 00 гр., квитанцією № 0.0.1078981260.1. від 09 липня 2018 року на суму 129 511, 70 гр.

Розпорядженням № 49155863, затвердженим начальником відділу державної виконавчої служби 25 липня 2018 року, кошти в сумі 658 857, 00 гр. перераховані на користь ПАТ «Укргазбанк».

11 липня 2018 року державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

/ а.с. 90; 99 /

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, частиною третьою зазначеної статті визначено, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу.

У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Таким чином, відповідно до даної норми закону державний виконавець був зобов`язаний під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями вищевказаної статті, оскільки між стягувачем та боржником існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута в валюті зобов`язання, а в дужках приведена стягнута сума в українській гривні за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05 березня 2018 року в справі № 638/1841/14-ц, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу.

Це означає, що боржник, виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

Судом встановлено, що борг за умовами кредитного договору рішенням суду був стягнутий в валюті кредитування, а в дужках лише приведена стягнута сума за курсом НБУ станом на день його ухвалення.

З постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що рішення суду виконано в повному обсязі згідно виконавчого документа.

З урахуванням приведеного вище суд вважає, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження та повертаючи виконавчий документ стягувачу, діяв всупереч вимогам ст. 49 Закону України « Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права;обов`язковості виконання рішень;законності;справедливості, неупередженості та об`єктивності;розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, до яких входить, зокрема, принцип обов`язковості судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, з урахуванням висновку суду про невідповідність дій державного виконавця при виконанні рішення суду та поверненні виконавчого документа стягувачу вимогам закону, про обґрунтованість скарги щодо визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вжити заходів до примусового виконання рішення суду.

Що стосується строку звернення заявника до суду та клопотання про його поновлення, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 449 ЦПК України встановлено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Звертаючись до суду, заявник зазначив, що оскаржувана ним постанова державного виконавця була винесена 11 липня 2018 року, проте про її існування він довідався 09 жовтня 2018 року з відповіді начальника Управління ДВС ГТУЮ у Київській області Вольфа О.Л.

Доказів направлення та отримання стягувачем даної постанови державний виконавець суду не надав.

Суд при цьому зважає на те, що право та порядок оскарження дій державного виконавця передбачено не лише нормами процесуального законодавства і не лише до суду, а й Законом України «По виконавче провадження».

Саме таким правом скористався заявник перед зверненням до суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В п. 51 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ільхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

В справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

У Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1787/2011 від 02 січня 2011 року зазначено,що виконання рішень Європейського суду з прав людини відзначається існуванням основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що серйозно підривають верховенство права.

Щодо України ці проблеми пов`язані, зокрема, з хронічним невиконанням рішень національних судів.

Крім того, за змістом Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як обов`язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

З точки зору ст. 2 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року обов`язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

На це ж посилається і Європейський Суд з прав людини в рішеннях «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії».

Виходячи з викладеного вище, дати ухвалення судового рішення та тривалість його перебування на виконанні, його виконання без врахування вище приведених вимог закону та роз`яснень щодо порядку дій державного виконавця при виконанні судового рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, суд вважає, що його виконання через 7 років після ухвалення в розмірі, який суперечить рішенню суду, з порушенням прав заявника, як стягувача, суд приходить до висновку про поважність приведених заявником причин порушення строку звернення до суду з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, і вважає приведені підстави достатніми для його поновлення.

Керуючись ст. 19, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 44, ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 10, 18, 447-453 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу задовольнити.

Поновити Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк »Укргазбанк» строк для звернення до суду.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак Катерини Віталіївни щодо винесення постанови від 11 липня 2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 49155863 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3757/11 від 15 липня 2012 року, виданого Солом`янським районним судом м. Києва.

Скасувати постанову державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак Катерини Віталіївни від 11 липня 2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 49155863.

Зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вжити заходів до примусового виконання виконавчого документа - виконавчого листа № 2-3757/11 від 15 липня 2012 року, виданого Солом`янським районним судом м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 23 травня 2019 року.

Суддя: Л.А.Шереметьєва