Рішення № 81935920, 15.05.2019, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/3455/18

Провадження №2/718/1089/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

15.05.2019 року Кіцманський районний суд Чернівецької області

у складі: головуючого - судді Олексюк Т.І.

секретаря - Пітак О.В.

з участю: представника позивача - Мельника Я.Ю.

представника відповідачів – Дубіцького А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», від імені якого діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2018 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», від імені якого виступає адвокат Мельник Я.Ю., звернулось до суду з позовом з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 63 від 31.07.2008 року в сумі 91192,25 євро та про звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 .

В подальшому, 28.01.2019 року, у зв`язку зі смертю 01.12.2012 року відповідача ОСОБА_7 та залученням до участі у справі його правонаступників, АТ «Укрсоцбанк» пред`явив позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (законний представник ОСОБА_1 ), про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

У зв`язку зі смертю 05.10.2017 року ОСОБА_8 до участі у справі залучено її правонаступника – ОСОБА_6 , до якої АТ «Укрсоцбанк» позовних вимог не заявив.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

31 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії за № 63. Також, 31 липня 2008 року між Акціонерно-комерційний банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 і ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № б/н, який був нотаріально посвідчений та зареєстровано в реєстрі за № 2848, відповідно до якого на забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором передано житловий будинок, загальною площею 190,40кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , та належать Іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності на підставі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області справа № 2-851/2005 від 04.05.2005 року, зареєстрованого в Чернівецькому КБТІ 10.05.2008 року, Договору про встановлення часток у спільній сумісній власності, посвідченого 18.07.2008 року, зареєстрованого в Чернівецькому КБТІ 22.07.2008 року.

Загальними Зборами Акціонерів було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Відповідно до п.1.1.1 Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 62 500,00 Євро. Підтвердженням надання коштів ОСОБА_7 є виписка по особовому рахунку НОМЕР_1 НОМЕР_2 за період з 31.07.2008р. по 20.03.2009р. та розрахунок заборгованості за Кредитним договором станом на 30.11.2012р.

Позичальник ОСОБА_7 свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 30.11.2012р. наявна заборгованість у розмірі 91 192,25 євро, з яких: 60 200,00 євро - заборгованість за кредитом, 30 992,25 євроо – заборгованість за відсотками.

Строк давності був погоджений між сторонами відповідно до п.7.3 Кредитного договору, зокрема договір набирає чинності з дати його укладання та діє до виконання Сторонами належним чином і в повному обсязі всіх своїх зобов`язань за Договором.

Вказує також, що оскільки 1/2 частина предмету іпотеки, зігдно умов Іпотечного договору належить ОСОБА_1 , а Іпотечний договір не припинений у зв`язку із невиконаними зобов`язаннями за Кредитним договором, то відповідно в якості виконання умов Кредитного договору слід звернути стягнення на предмет іпотеки у частині 1/2 предмету іпотеки, що належить майновому поручителю Бені Руслані Корнелівній.

Згідно листа сільської ради від 06.12.2018 року, за адресою місця знаходження предмета іпотеки в с.Стрілецький Кут, вул.Клубна, 2, зареєстровано п`ять осіб: ОСОБА_1 , 1974 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , 1936р.н.; ОСОБА_3 , 2000 ІНФОРМАЦІЯ_1 .; ОСОБА_4 , 2002 ІНФОРМАЦІЯ_1 .; ОСОБА_5 , 2004р.н. що створює юридичні перепони іпотекодержателю майна в майбутньому, а видача коштів ОСОБА_7 у розмірі 62 500 євро та передача ОСОБА_7 , ОСОБА_1 в іпотеку Банку будинку із зареєстрованими неповнолітніми не була можлива, згідно внутрішніх положень Банку.

Посилаючись на ст.ст.11, 259, 509, 525, 526, 1048, 1218, 1268, 1282 ЦК України, ст.ст.3, 12, 23, 33, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України, просив на користь АТ “Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 63 від 31.07.2008 року у розмірі 91 192,25 євро, з яких: 60 200,00 євро – заборгованість за кредитом, 30 992,25 євро – заборгованість за відсотками, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок літ. «А», загальною площею 190,40м.кв., житловою площею 87,30 м.кв., літня кухня, літ. «Б», сарай, літ. «В», сарай літ. «Г», криниця № 1, огорожа № 2,3,4, що знаходяться в АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної спільної часткової власності 1/2 ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до спадкової справи № 208/2013 заведеної в Кіцманській державній нотаріальній конторі. Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на користь АТ “Укрсоцбанк» витрати по сплаті судового збору.

Уточнивши заявлені вимоги, просив виселити з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 підтримав заявлені та уточнені вимоги з наведених підстав.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – ОСОБА_10 А.В. заявлених вимог не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з таких підстав. В порушення вимог ст.81 ЦПК України позивачем не надано доказів виникнення зобов`язань позичальника ОСОБА_7 перед позикодавцем (банком), зокрема що кредитор виконав свої зобов`язання згідно договору від 31.07.2008р. та передав ОСОБА_7 кредитні кошти, які позивач просить стягнути, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позову. ІНФОРМАЦІЯ_2 року позичальник ОСОБА_7 помер і відповідачка ОСОБА_1 повідомляла представників банку в грудні 2012 року, одразу після отримання вимог на її ім`я та на ім`я її чоловіка про усунення порушень від 08.11.2012 року, що також свідчить про зміну строку виконання основного зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії № 63 від 31.07.2008р. та встановлення його на рівні 30-денного терміну від дня отримання вимоги. Банк звернувся із позовом до суду через 6 років після спливу встановленого строку дострокового виконання зобов`язання, тому просив застосувати строки позовної давності до заявлених позовних вимог. Стосовно вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки вказував, що зібранням необхідних документів для укладення договорів позики та іпотеки в 2008 році займався покійний ОСОБА_7 , тому відповідачці ОСОБА_1 невідомо з яких підстав був укладений договір іпотеки при реєстрації в будинку, який був предметом іпотеки, трьох малолітніх дітей, які постійно проживають у вказаному будинку. Право власності на даний будинок виникло у відповідачів задовго до укладення договору відновлювальної кредитної лінії та іпотеки. Позивачу достовірно відомо про факт проживання відповідачки ОСОБА_1 із дітьми у будинку, адже його представники неодноразово пересвідчувались у цьому при відвідуванні будинку. Аналіз норм, зазначених у ст.590 ЦК України, ст.ст.33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України, дає підстави для висновку, що особам, яких виселяють із житлового будинку (приміщення), що є предметом іпотеки та придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. Таку правову позицію висловив Верховний суд в постанові від 06.03.2018р. у справі №303/1590/15-ц. Незважаючи на те, що в позові не йдеться про виселення будь-кого, в разі прийняття судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто про задоволення позовних вимог, буде мати місце грубе порушення вищезазначених норм матеріального права. Тому, просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні, з приводу заявленої позивачем уточненої вимоги про виселення, представник відповідачів заперечував проти її задоволення тим, що зазначене житлове приміщення, в яке слід виселити відповідачів, в АДРЕСА_2 , є спадковим майном після смерті ОСОБА_8 і належить її спадкодавцю ОСОБА_6 згідно матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 31 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії за № 63.

31 липня 2008 року між Акціонерно-комерційний банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 і ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № б/н, який був нотаріально посвідчений та зареєстровано в реєстрі за № 2848, відповідно до якого на забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором передано житловий будинок, загальною площею 190,40кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , та належать Іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності на підставі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області справа № 2-851/2005 від 04.05.2005 року, зареєстрованого в Чернівецькому КБТІ 10.05.2008 року, Договору про встановлення часток у спільній сумісній власності, посвідченого 18.07.2008 року, зареєстрованого в Чернівецькому КБТІ 22.07.2008 року.

22.04.2017 року змінено тип акціонерного товариства на акціонерне товариство та змінено найменування (назви) Банку на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Звертаючись до суду з позовом Банк зазначив, що позичальник ОСОБА_7 своїх зобов`язань належним чином не виконав, в результаті чого станом на 30.11.2012р. наявна заборгованість у розмірі 91 192,25 євро, з яких: 60 200,00 євро - заборгованість за кредитом, 30 992,25 євроо – заборгованість за відсотками.

08.11.2012 року на адресу позичальника ОСОБА_7 та на адресу іпотекодавця ОСОБА_1 було надіслано письмову вимогу про усунення порушень та дострокове повернення кредиту у розмірі 89520,83 євро, з яких: 55220,00 євро – заборгованість за кредитом, 6899,48 євро – заборгованість за відсотками, 4980,00 євро – пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 22421,35 євро – пеня за несвоєчасне повернення відсотків, станом на 25.10.2012 року.

Позичальник ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з матеріалів копії спадкової справи №и 208/2013 щодо майна померлого ОСОБА_7 , заведеної 20.05.2013 року, Банк звертався до Кіцманської державної нотаріальної контори 23.10.2013р. та 07.10.2014 року з приводу надання інформації про видачу спадкоємцям ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину, та 20.02.2014 року направлялась претензія про обов`язок спадкодавця на адресу спадкоємців: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Під час розгляду справи у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні представник відповідачів просив застосувати строки позовної давності.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч.1 ст.546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст.575 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як передбачено ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що строк виконання основного зобов`язання було змінено пред`явленням банком вимоги про дострокове повернення кредиту від 13 листопада 2012 року, однак банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише у серпні 2018 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Отже, пред`явивши 08.11.2012 року вимоги до позичальника і іпотекодавця про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним, Банк, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, змінив кінцевий строк виконання основного зобов`язання.

Виходячи зі змісту договору іпотеки і положень Закону України «Про іпотеку», право кредитора задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у нього у зв`язку з невиконанням боржником пред`явлених до нього вимог про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у кредитора виникло право пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дня, наступного після закінчення строку, наданого боржнику для дострокового виконання кредитних зобов`язань.

Відповідні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом України у постанові від 5 липня 2017 року у справі № 6-3116цс16.

Суд приходить до висновку про пропущення позивачем трирічного строку звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення кредитної заборгованості, оскільки з цим позовом банк звернувся у грудні 2018 року.

Стаття 3 Закону України «Про іпотеку» закріплює, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання.

Іпотекодержатель набуває право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі порушення боржником основного зобов`язання.

Таким чином, визначальним для встановлення моменту, з якого розпочинає перебіг трирічний строк на звернення з вимогами до іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, є саме виникнення у кредитора права вимоги в кредитному зобов`язанні, яке є основним.

Вищенаведені норми спростовують доводи позивача про те, що строк давності був погоджений між сторонами у п.7.3 Кредитного договору, зокрема до виконання сторонами належним чином і в повному обсязі всіх своїх зобов`язань за Договором.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності має на меті гарантувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди вирішуватимуть справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Будь-якого договору про збільшення строку позовної давності між Банком та Іподекодавцем не укладалося, а тому суд виходить із загальних строків позовної давності.

У позовній заяві Банк також обґрунтовує свої вимоги з посиланням на ст.ст.1268, 1282 ЦК України.

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови кредитного договору, прийнявши спадщину, у силу ст.ст.1281, 1282 ЦК зобов`язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.

Отже, Банк звернувся до суду із пропуском встановлених у статті 1281 ЦК України строків.

За вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

Враховуючи викладене, ст.ст. 256, 257, 259, 261, 546, 575, 1049, 1054, 1268, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку» , керуючись ст.ст. 3-7, 10, 11, 12, 13, 17, 18, 76-81, 223, 259, 263, 264, 265 268, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», від імені якого діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 23 травня 2019 року.

Суддя: Т.І.Олексюк