Рішення № 81933423, 14.05.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17262/17

Провадження № 2/638/1321/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Тягунової Р.Ю.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Плотнікової І.Ю.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання іпотеки припиненою, скасування заборони,-

ВСТАНОВИВ:

14.11.2017 позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою скасування заборони. В обгрунтування позову зазначено, що Між відповідачем та колишнім чоловіком позивача - ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 825/2-40/1/7-003 від 15.01.2007 року.

Позивач виступила майновим поручителем позичальника згідно іпотечного договору № 825 4-40/9/7-003 від 15.01.2007 року.

Позичальник ОСОБА_4 в 2008 році порушив виконання договірних зобов`язань згідно складеного кредитного договору. В зв`язку з чим на підставі умов кредитного договору відповідач заявив вимогу про дострокове погашення кредиту і в червні 2009 році звернувся з позовом про звернення стягнення не предмет іпотеки до суду. За результатами розгляду справи № 2-290/11, яка розглядалась Дзержинським районним судом м. Харкова, позов банка залишений без розгляду.

Банк не має законного права здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки як в судовому так і в позасудовому порядку, оскільки за основним зобов`язанням збіг строк позовної давності.

Так в тексті кредитного договору № 825/2-40/1/7-003 його строк дії у відповідності до вимог ст. ст. 251, 252 ЦК України не визначений. Одночасно, згідно п. 7.3 кредитного договору, він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, з урахуванням положень п. 7.5 цього договору. Пунктом 7.5 кредитного договору встановлено, що у разі настання обставин, визначених п.п. 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору, строк користування кредитом вважається таким, шо сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний погасити кредит, сплатити проценти за тактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

В пункті 4.5 кредитного договору встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору (погашення кредиту та сплати процентів) протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та нараховані санкції (штраф, пеню).

На підставі вказаних умов кредитного договору банк, як зазначено вище, звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до суду, в подальшому вказаний позов було залишено без розгляду, тому звернення з вказаним позовом до суду не зупинило перебіг позовної давності.

В жовтні 2017 року позичальник отримав заяву банку про звернення стягнення на предмет іпотеки з посиланням на вказаний кредитний договір. Позивач, як власник предмету іпотеки, такої заяви не отримувала. Із заяви вбачається, що банком не визнається факт припинення іпотечного зобов`язання. Отже припинення іпотеки повинно бути визнано судом, а права власника від протиправних зазіхань на майно - захищені.

Посилаючись на норми ЦК України, правові позиці Верховного Суду України, викладені у постанові від 29.10.2014 у справі №6-169цс14, ЗУ «Про захист прав споживачів», рішення Європейського суду з прав людинипозивач зазначає, що зі спливом позловної давності припиняється право вимоги боржника, а отже припиняється зобов`язання.

У зв`язку з чим ОСОБА_2 . просить визнати припиненою іпотеку двокімнатної квратири за адресою АДРЕСА_1 , скасувати заборону на нерухоме майно, стягнути з відповідача судові витрати.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача надав свої письмові пояснення, відповідно до яких банк просить відмовити у задоволені позву, посилаючись на те, що відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Сплив позовної давності не припиняє суб`єктивного права кредитора яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку так і без використання судового примусу.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, на які посилаються у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у позові, з підстав, на які посилався у письмових поясненнях.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 15.01.2007 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту №825/2-40/1/7-003 (а.с.11-18).

15.01.2007 ОСОБА_2 виступила майновим поручителем позичальника, уклавши іпотечний договір №825/4-40/9/7-003 (а.с.19-25).

ПАТ «Укрсоцбанк», у зв`язку з системним невиконанням позичальником грошового зобов`язання за договором кредиту №825/2-40/1/7-003 від 15.01.2007, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.10.2018 у задоволені позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Шевченківського району про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ч 4 ст. 82 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами цієї статті особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя цієї статті). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 цього Закону).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Натомість такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням, цей Закон не передбачає.

Проаналізувавши положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв`язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України, Верховний Суд України дійшов такого висновку, що сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17 та від 05 липня 2017 року № 6-1840цс17.

На підстави викладено, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 200, 259 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 256,266,267,509,526,575,598,600,601,604, 605,607,608,609 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку» - суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання іпотеки припиненою, скасування заборони – відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.05.2019.

СУДДЯ – І.В. СЕМІРЯД