Рішення № 81930245, 24.04.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/2544/17

Провадження № 2/362/132/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

з участю секретарів – Яренко Н.М., Шевченко М.В., Сілецької М.О., Шаблій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_2 , треті особи: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції,Харцизький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить скасувати арешт на рухоме майно - автомобіль OPEL VIVARO, номер кузова НОМЕР_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14287850.

В обґрунтування вимог позову зазначає, що вона є власником автомобіля OPEL VIVARO, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який придбала більше п`яти років. У 2017 р. вона вирішила даний автомобіль продати та звернулась до регіонального сервісного центру МВС у місті Василькові Київської області для зняття автомобіля з обліку. Однак, в цьому їй було відмовлено, у зв`язку з наявністю обтяження, про яке вона на момент купівлі спірного автомобіля не знала та яке порушує її права власника вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм нерухомим майном, що й стало передумовою звернення до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подавши заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її участі, вимоги позову підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк», Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції, Харцизького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явились, про день та час розгляду справи неодноразово повідомлені судом належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали.

Разом з тим, представник ПАТ КБ «ПриватБанк», скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 178 ЦПК, 06.03.2018 року подав до суду відзив на позов, в якому вимоги позову не визнав та просив в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки на момент вчинення дій з передачі прав власності на спірний автомобіль діяв арешт майна.

Позивач своїм правом подачі відповіді на відзив не скористалась.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В силу вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно вимог ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 25.06.2011 р., виданого Попільнянським МРЕВ при МВС України в Житомирській області є власником автомобіля марки OPEL VIVARO, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Однак, з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, сформованого станом на 05.04.2017 р. вбачається, що 04.09.20018 р. Дніпровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі договору застави автотранспорта ZRL0FE00001344861 ПриватБанк від 28.08.2008 р. зареєстрована застава рухомого майна№ 7852900, а саме автомобіля OPEL VIVARO, номер об`єкта НОМЕР_4 , номер реєстрації НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_2 .

З метою вирішення даного спірного питання ОСОБА_1 звернулась з письмовим запитом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»,у відповідь на який отримала повідомлення № 20.1.0.0.0/7-20170413/8191 від 18.04.2017 р. про відмову в знятті обтяження банку зі спірного автомобіля.

В подальшому позивач звернулась до Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, у відповідь на який отримала листа №31/6-П-18 від 10.05.2017 р., в якому повідомлялось, що згідно даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС в Житомирській області 13.08.2009 р. вищевказаний транспортний засіб перереєстрованого Чуднівським МРЕВ на гр. ОСОБА_3 на підставі біржової угоди 1\1306 від 12.08.2009 р., укладеної Києво-Печерською товарною біржею. 25.06.2011 р. вищевказаний транспортний засіб перереєстровано Попільнянським МРЕВ на гр. ОСОБА_1 на підставі довідки – рахунку серії НОМЕР_6 . Крім того, згідно бази даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС України станом на 19.04.2011 р., на момент зняття з обліку транспортного засобу «OPEL VIVARO», 2004 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_4 , обмеження або заборони щодо його відчуження не зазначені та 19.04.2011 року на момент здійснення реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку паспортного засобу не було передбачено обов`язку щодо здійснення перевірки транспортного засобу за Єдиним державним реєстром обтяжень рухомого майна.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 28.08.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі - Банк) та ОСОБА_2 (надалі – ОСОБА_4 ) було укладено кредитно-заставний договір № ZRLl0AE0000134861, за умовами якого Банк надав Позичальнику Кредит у розмірі та на умовах, встановлених у договорі, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору. Кредит надавався на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності і цільового характеру використання.

За умовами вищевказаного кредитно-заставного договору в забезпечення ОСОБА_2 передав в заставу автомобіль марки OPEL VIVARO 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Отже, спірний автомобіль є предметом застави за вищевказаним кредитно-заставним договором.

В свою чергу, пунктом 3.1.4 кредитно-заставного договору визначено, що застава за цим договором зареєстрована в Державному реєстрі як застава першого пріоритету на користь банку.

Клієнту збороняється відчужувати майно без попередньої письмової згоди Банку та не допускати будь-якого відчуження чи іншої передачі Предмета застави третій особі у власність, володіння, зберігання чи будь-яке використання, а також не укладати відносно предмету застави жодних правочинів (п.6.2.20 кредитно-заставного договору).

Згідно вимог п. 13.1. кредитно-заставного договору – у випадку порушення зобовязань за договором, предмет застави може бути використаний для задоволення вимог кредитодавця.

За положеннями статті 1 Закону України «Про заставу» застава – спосібзабезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Вимогами ст. 27 Закону України «Про заставу» визначено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Підстави припинення застави визначені ст. 28 Закону України «Про заставу» яка передбачає, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінч нні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначений Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстр рацію обтяжень».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов`язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п`яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону.

Зі змісту відзиву, наданого представником ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що банк не надавав дозвіл на перехід права власності та на момент передачі предмета застави діяв та діє арешт накладений відповідно до умов договору застави. При цьому, про факт порушення вимог договору застави шляхом передачі предмету застави у власність третій особі банк дізнався з матеріалів даного позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, вважаючи себе добросовісним набувачем, посилається на положення ст. 388 ЦК України, яка визначає

Разом з тим, відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Таким чином, з системного аналізу норм вбачається, що для збереження сили застави визначальним є питання, чи був транспортний, який є предметом застави, відчужений за наявності або за відсутністю у Державною реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього майна.

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що спірний автомобіль обтяжено банком 04.09.2008 р. об 10:39:58 за № 7852900.

В свою чергу спірний автомобіль вперше було відчужено ОСОБА_2 12.08.2009 р. на користь ОСОБА_3 , а в подальшому (25.06.2011 р.) ОСОБА_1 . Отже, на дату відчуження автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містилися відомості щодо обтяження спірного автомобіля.

Враховуючи викладене, ні ОСОБА_3 , яка придбала автомобіль у ОСОБА_2 , ні позивач, яка в подальшому придбала автомобіль у ОСОБА_3 не можуть вважатися добросовісними набувачами за статтею 388 Цивільного кодексу України, оскільки на час відчуження автомобіля боржником ОСОБА_2 , який не мав права його відчужувати, містилися відомості про обтяження цього автомобіля.

В зв`язку з цим, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач при зверненні до суду з даним позовом, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а отже позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 27.28 Закону України «Про заставу», ст. ст. 9,10 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_2 , треті особи: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції,Харцизький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зняття арешту з майна– відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко