Рішення № 81920730, 21.05.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/476/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«21» травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Глинської Д.Б.

за участі секретаря Мисіва Б.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у січні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі –АТ КБ «Приватбанк», банк, позивач) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить постановити рішення про стягнення з відповідача 18 502,40 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернувся в ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 21 вересня 2015 року, згідно з якої отримав кредит у розмірі 2 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь – якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Відповідач не надавав своєчасно грошові кошти банку для погашення заборгованості, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, що становить 18 502,40 грн., з яких: тіло кредиту – 3 580,16 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 7 157,55 грн., заборгованість за пенею – 6 407,43 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) –857, 26 грн.

Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, тому банк змушений звернутись в суд.

Представник позивача в судове засідання не з`явився та подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги, просить суд розглядати справу у його відсутності та проти винесення в справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи та не подав відзив. Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи у відсутності відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.280 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

У відповідності до ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 звернувся в ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 21 вересня 2015 року, згідно з якої отримав кредит у розмірі 2 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь – якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Згідно з п. 2.1.1.5.5 Договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Крім цього, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору відповідач зобов`язався при порушенні строків платежів по любому з грошових зобов`язань, передбачених даним договором більше ніж на 30 днів, оплатити банку штраф у розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Згідно з п. 2.1.1.5.6 Договору - у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплатити Винагороди банку.

Відповідно до п. 1.1.7.11 Договору Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Відповідно до п. 2.1.1.4.2, п. 2.1.1.4.6 Договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 599 цього ж Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач свої обов`язки перед позичальником виконав, надавши відповідачу кредит в розмірі 2 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач в односторонньому порядку порушив взяті на себе договірні зобов`язання, у встановлений договором строк не повернув кредит та не сплатив відсотки в повному обсязі. В результаті цього утворилась заборгованість.

Виходячи з положень ст.ст.1050, 612 ЦК України відповідач прострочив виконання зобов`язання за кредитним договором, оскільки він прострочив повернення чергових частин кредиту та сплати щомісячних відсотків.

Згідно з наданого банком розрахунку станом на 16 грудня 2018 року заборгованість відповідача становить 18 502,40 грн., з яких: тіло кредиту – 3 580,16 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 7 157,55 грн., заборгованість за пенею – 6 407,43 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) –857, 26 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом із тим, при визначенні розміру неустойки суд також враховує положення ст.551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 03 вересня 2014 року №6-100цс14.

Як вбачається із роз`яснень, даних в п.27 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року істотними обставинами в розумінні ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на вагу (відсутність негативних наслідків для позивача через прострочене виконання зобов`язань).

Отже, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положення ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків та при наявності інших обставин, що мають істотне значення. При цьому, визначення граничного розміру пені залишається на розсуд суду з урахуванням дотримання критеріїв, що визначені у ч. 3ст. 551 ЦК України.

Конституційний суд України в рішенні від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п.1 ч. 2ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів кредитних послуг.

Суд не погоджується із заявленим позивачем розміром пені, оскільки такий значно перевищує заборгованість з оплати кредиту, так як заборгованість по кредиту становить 3580,16 грн., а пеня 6 407,43 грн., що є неспівмірним із розміром основного боргу.

Установивши, що розмір неустойки у виді пені (6 407,43 грн.) значно більший від розміру основного зобов`язання (3 580,16 грн.), суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норму частини 3 статті 551 ЦК України, тобто зменшити розмір пені до суми основного зобов`язання, що становить 3580,16 грн.

Щодо частини позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 857,26 грн. (процентна складова), нарахованої позивачем через несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час умовами кредитного договору також передбачена сплата штрафів фіксованої частини та процентної складової.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених уст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15.

Відтак, суд приходить переконання, що оскільки у відповідності до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, а відтак вимоги АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 857,26 грн. (процентна складова) задоволенню не підлягають, а тому у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту, підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз`яснено у п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014р. № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1921 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 20 грудня 2018 року, яке міститься у матеріалах справи. Враховуючи, що при вирішенні питання судових витрат вимогу пропорційності задоволення позовних вимог встановити неможливо, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача половину понесених витрат зі сплати судового збору у сумі 960,50 грн.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 22, 525, 526, 530, 549,551, 598, 610, 1046-1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по договору № б/н від 21 вересня 2015 року в сумі 14 317,87 грн. (чотирнадцять тисяч триста сімнадцять гривень вісімдесят сім копійок) та 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) витрат по оплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача ОСОБА_1

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Д. Б. Глинська