Рішення № 81913341, 13.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 р. Справа№200/2048/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі судового засідання - Білоусовій К.С.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місце знаходження: пр. Нахімова, б. 86, м. Маріуполь, Донецька область, код ЄДРПОУ: 40109058) про:

- визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 08.11.2018 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції Гладкоскок О.О.;

- визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Донецькій області від 19.11.2018 року № 2961 в частині накладення на лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, після закінчення терміну непрацездатності;

- визнання незаконним та скасування наказу ГУНП в Донецькій області № 92 о/с від 27 лютого 2019 року про звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнення з ГУНП в Донецькій області 10 000 гривень завданої моральної шкоди (відповідно до збільшених позовних вимог).,

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2019 року, позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 08.11.2018 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції Гладкоскок О.О.;

- визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Донецькій області від 19.11.2018 року № 2961 в частині накладення на лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, після закінчення терміну непрацездатності;

- визнання незаконним та скасування наказу ГУНП в Донецькій області № 92 о/с від 27 лютого 2019 року про звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнення з ГУНП в Донецькій області 1000 гривень завданої моральної шкоди (відповідно до збільшених позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.10.2018 року в неробочий час спільно із старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківський області, капітаном поліції Йосиповим Я.Б., потрапила до дорожньо-транспортної пригоди на автомобілі, який знаходиться у власності позивача. З місця аварії каретами швидкої допомоги постраждалих доставлено до міської лікарні № 1 м. Маріуполя, де у неї були взяті зразки біологічного середовища (кров) для дослідження на вміст алкоголю. Зазначає, що дослідження біологічного середовища було проведено у КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Маріуполя» через 5 днів після його забору, а саме 18.10.2018 року, за результатами якого встановлено наявність спирту етилового 0,81% (г/дм3), що є недопустимим при керуванні транспортним засобом, згідно з п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.

Зазначає, що згідно п. 8 р. 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортирних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. Розділом ІІІ Інструкції передбачено механізм проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням її вимог, вважаються недійсними. Діагноз про наявність алкогольного сп`яніння виноситься на основі огляду та даних лабораторного дослідження, про що складається відповідний акт. Комісією при проведенні службового розслідування самостійно були зроблені висновки про знаходження позивача в стані алкогольного сп`яніння лише за результатом хіміко-токсикологічного дослідження, а не на підставі акту медичного огляду особи, складеного лікарем, форма якого встановлена у додатку 3 до Інструкції.

Вказує, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік на водіїв за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 складено не було, що підтверджує відсутність факту порушення правил дорожнього руху.

Зазначає, що через знаходження в лікарні не була обізнана про початок проведення службового розслідування та була позбавлена можливості надати свідомі пояснення, а наявні в матеріалах справи пояснення не відповідають дійсності, адже були надані позивачем під впливом знеболюваних засобів та в умовах впливу від співробітників ВІОС УКЗ.

Дані по факту ДТП внесені до ЄРДР за № 12018050000000914 від 13.10.2018 року за ч. 1 ст. 286 та по теперішній час триває досудове розслідування, позивач проходить в ньому в якості свідка.

Зауважує, що з наказом про призначення службового розслідування, з його висновками, матеріалами, що були отримані під час службового розслідування та наказу про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції ознайомилась 11.01.2019 року, після закінчення строку непрацездатності.

Вважає, що була притягнута до дисциплінарної відповідальності необґрунтовано, службове розслідування проведено з порушенням вимог інструкції «Про порядок проведення службових розслідувань органах внутрішніх справ України», дисциплінарного статуту органів Національної поліції, посилаючись на матеріали, які не мають законної сили, у висновках відсутні обґрунтовані та належні докази вчинення нею адміністративного правопорушення та дисциплінарного проступку, а підстави для звільнення не відповідають дійсності.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що позивач, як поліцейський, мала неухильно дотримуватись законодавства, формувати у населення правову культуру та негативне ставлення до суспільно небезпечних явищ, піднімати імідж поліції, але нехтуючи вказаними положеннями, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на своєму автомобілі скоїла ДТП, в результаті якого їй та пасажиру - ОСОБА_2 були спричинені значні пошкодження. Дисциплінарним проступком визнається протиправна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчинені дій, що підривають авторитет поліції. Під час визначення виду стягнення враховується характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньою поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Зазначає, що позивач під підпис попереджалась про можливе звільнення зі служби у разі керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, однак свідомо нехтуючи вище вкладним, 12.10.2018 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керувала автомобілем та скоїла ДТП.

Посилання позивача про те, що під час ДТП вона не перебувала за кермом автомобіля, спростовуються матеріалами службового розслідування, а про те, що не перебувала в стані алкогольного сп`яніння спростовуються Результатами хіміко- токсикологічного дослідження біологічних середовищ в організмі людини на кількісну наявність спирту етилованого та листом Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Краматорську від 11.03.2019 року № 02/21/2-3285.

Щодо притягнення позивача до найвищої міри дисциплінарного стягнення зазначає, що відповідачем враховані тривалість перебування позивача на службі у поліції, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов`язків тощо, про що прямо зазначено у висновку службового розслідування тобто вказана міра цілком відповідає скоєному правопорушенню.

Щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди заперечує та вважає безпідставно, оскільки описані позивачем факти не можуть слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено засідання на 05 березня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року відкладено розгляд адміністративної справи до 25 березня 2019 року.

19 березня 2019 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25 березня 2019 року ухвалами суду продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів, перейдено зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у відкритому судовому засіданні на 15 квітня 2019 року; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції та про виклик свідків.

04 квітня 2019 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

10 квітня 2019 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року заяву Головного управління Національної поліції в Донецькій області про забезпечення доказів шляхом допиту свідків задоволено. Викликано у якості свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для допиту їх у судовому засіданні, витребувано у Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольська міська лікарня № 1» додаткові докази по справі; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13 травня 2019 року.

Позивач та представник позивача у вступному слові під час судового засідання наполягали на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та її представника по справі, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія та номер паспорту НОМЕР_2 ), є громадянином України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Головне управління Національної поліції в Донецькій області, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатна особисто здійснювати свої права та обов`язки.

05 червня 2018 року наказом Головного управління Національної поліції України в Донецькій області № 221 о/с призначено рядового поліції Гладкоскок Ольгу Олексіївну дільничним офіцером поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції.

12 жовтня 2018 року складено протокол про огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого встановлено факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участі водія ОСОБА_1 на транспортному засобі марки ВАЗ- 21103 номер АГН 1322КІ.

12 жовтня 2018 року Головним управлінням національної поліції в Донецькій області за № 6087/12/01-2018 надано інформаційну довідку за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції Гладкоскок О.О. та старшого дільничного офіцера поліції сектора превенції Івано-франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Йосипова Я .Б. , в результаті якої останні отримали тілесні ушкодження, за змістом якої приблизно о 23:20 ОСОБА_1 керуючи власним автомобілем ВАЗ 21103 д.н. НОМЕР_3 спільно з ОСОБА_2 рухались із швидкістю близько 80 км/год. по автодорозі сполученням «Волноваха - Маріуполь» та під`їжджаючи до блокпосту № М-016 здійснила наїзд на бетонну споруду.

13 жовтня 2018 року, відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, за номером кримінального провадження 12018050000000914 зареєстровано кримінальне провадження, за інформацією якого водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ-21103» скоїла наїзд на перешкоду у вигляді бетонного блоку, розташованого на блок - № 0016. В результаті дорожньо-транспортної події були травмовані водій ОСОБА_1 , якій заподіяні тілесні ушкодження та пасажир автомобіля ОСОБА_2 , якому заподіяні тілесні ушкодження.

Згідно з медичним оглядом з метою вживання психотропної речовини та стану сп`яніння від 13 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 в графі «11» запах алкоголю чи іншої речовини з рота стоїть позначка «немає», та зроблено висновок «твереза» за підписом відповідального працівника ОСОБА_6

Відповідно до результату хіміко-токсикологічного дослідження біологічних середовищ в організмі людини на кількісну наявність спирту етилового КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Маріуполя» Міністерства охорони здоров`я України в обстежуваної Гладкоскок О.О., дата забору біологічного середовища - 13.10.2018 року; дата початку/закінчення дослідження 18.10.2018 року, встановлено наявність в крові спирту етилового 0,81%.

Згідно з виписки № 898 із медичної карти амбулаторного хворого КЗ «Маріупольської міської лікарні №1» у ОСОБА_1 при надходженні 13.10.2018 року була взята кров і сеча на наявність спирту етилового - Результат № 2619 від 18.10.2018 року - 0,81 г/дм3.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 16 жовтня 2018 року № 2681 призначено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в області лейтенанта поліції Гладкоскок О.О.

18 жовтня 2018 року працівниками управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області взяті власноручні пояснення у ОСОБА_1 , відповідно до яких позивач вказує, що 12 жовтня 2018 року вона «…. вимкнула світло фар і увімкнула габаритні вогні. У цей час перед автомобілем я побачила перешкоду у вигляді бетонного блоку, намагалась загальмувати, однак автомобіль зупинитися не зміг і я скоїла зіткнення з вищевказаною перешкодою…», які скріплені підписом.

18 жовтня 2018 року Управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області до Маріупольської міської лікарні № 1 та КЛПУ міського наркологічного диспансеру у м. Маріуполі надіслані листи № 6446/12/03-2018 та № 6445/12/03-2018 відповідно, якими просило надати інформацію щодо діагнозу з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у лікувальному закладу та завірені висновки результатів дослідження біологічного середовища щодо вказаних осіб.

Згідно зі службовою характеристикою від 18 жовтня 2018 року, підписаною начальником сектору Превенції Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, капітаном поліції О.Ю. Коряком, за час служби в займаній посаді лейтенант поліції ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивного боку, відповідальна, дисциплінована, твердо висловлює свою думку, легко переносить інтенсивні навантаження, морально стійка.

Відповідно до висновку службового розслідування від 08 листопада 2018 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції Гладкоскок О.О. встановлено, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування вирішено вважати такими, що підтвердились; за порушення дисципліни, що виразилась у недотриманні вимог п.п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», п.п. 3, 4, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчинені дій, що підривають авторитет поліції, дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції Гладкоскок О.О. звільнити зі служби в поліції, після закінчення тимчасової непрацездатності.

19 листопада 2018 року наказом Головного управління національної поліції в Донецькій області Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та їх покарання наказано за порушення вимог п.п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», п.п. 3, 4, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчинені дій, що підривають авторитет поліції, вирішено дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції Гладкоскок О.О. звільнити зі служби в поліції, після закінчення тимчасової непрацездатності.

11 січня 2019 року ОСОБА_1 власноручною розпискою вказала, що отримала 11.01.2019 року копію висновку службового розслідування, матеріали (копії) службового розслідування, дисциплінарного наказу в частині, що її стосується.

27 лютого 2019 року наказом Головного управління національної поліції в Донецькій області № 92 о/с відповідно до розділу VII Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за ч. 6 п. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції Гладкоскок О.О. з 27 лютого 2019 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону № 580 визначено обв`язки поліцейських.

Зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини один та два статті 19 Закону № 580).

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, у тому числі: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту).

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807.

Крім того, вказаним Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Як вбачається з матеріалів справи 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , керуючи власним автомобілем ВАЗ 21103 н.з. НОМЕР_3 , скоїла дорожньо-транспортну подію.

Надалі, відповідно до наданих пояснень Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня» та підтверджуючи відповідними доказами встановлено, що 13 жовтня 2018 року о 03:10 годині у ОСОБА_1 була взята біологічна речовина (кров) на предмет дослідження і ній наявності змісту, зокрема, спирту етилового. Початок та дата кінця дослідження вказано 18 жовтня 2019 року та встановлено наявність у крові ОСОБА_1 вміст спирту етилового 0,81 % (г/дм3)

Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності, друга проба біосереди зберігається у морозильній камері протягом 90 днів.

Суду не надано достатніх та об`єктивних доказів щодо неправильного зберігання, збору та перенесення біологічного середовища Гладскоскок О.О., тому в суду відступні підстави вважати, що позивач, за її власним твердженням, перебувала за кермом твереза, оскільки дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, факт керування позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння встановлений належними та допустимими доказами. При цьому, наявними у справі доказами (поясненнями позивача, протоколом огляду дорожньо - транспортної пригоди, тощо) підтверджується також і керування транспортним засобом саме позивача ОСОБА_1 , а не будь - якої іншою особою.

Суд критично становиться до медичного огляду з метою встановлення факту вживання психотропної речовини та стану сп`яніння від 13 жовтня 2018 року, оскільки його висновок протирічить вищевказаним аналізам, тому даний доказ не може бути допустимим в розумінні ст. 74 КАС України.

Судом досліджено матеріли службового розслідування та не виявлено будь-яких порушень Порядку його проведення з боку посадових осіб ГУНП в Донецькій області, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, розслідування призначено з урахуванням вимог законодавства України та дотриманням строків. Комісією опитано осіб, які мають відношення до подій, що стали предметом перевірки (в тому числі і позивача), досліджено зібрані документи та матеріали.

Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, то беззаперечним є той факт, що на працівників поліції покладається підвищена відповідальність.

Вступаючи на службу в поліцію, поліцейський урочисто складає текст Присяги на вірність Українському народові, усвідомлюючи свою високу відповідальність (ч. 1 ст.64 Закону України Про Національну поліцію).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 склала присягу на вірність українському народу 04.06.2018 року.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за № 1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства України, що регулює службову діяльність поліцейських, суд звертає увагу, що працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов`язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про автомобільний рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є, зокрема вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Враховуючи всі вищенаведені в сукупності обставини справи та надані докази, суд вважає, що керівництво ГУНП в Донецькій області мало об`єктивні підстави, з урахуванням характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків та статусу позивача, для винесення наказу від 19 листопада 2018 року № 2961 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Кальміуського відділення поліції та їх покарання» та застосування до дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції Гладкоскок О.О. дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, оскільки позивач своїми діями грубо порушив службову дисципліну, що виразилось у недотримання вимог п.п. 1 ч. 1 с. 18 Закону України «Про національну поліцію, ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, скоєнні вчинку, що підриває авторитет і довіру громадян до поліції є не сумісним з подальшим проходженням служби.

Обставинами, що обтяжують вчинений дисциплінарний проступок є той факт, що дії були в стані алкогольного сп`яніння, позивач не визнав вини. Обставин, що пом`якшують відповідальність за вказане порушення дисципліни, службовим розслідуванням не встановлено.

Позивача було притягнуто до відповідальності та звільнено зі служби в поліції в день виходу на службу з лікарняного, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується позивачем.

Окрім того, пунктом 3 статті 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відбулось з дотриманням як спеціального законодавства, так і законодавства, що регулює трудові відносини.

Крім того, на переконання суду, дії ОСОБА_1 дискредитує звання рядового і начальницького складу органів Національної поліції.

Поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв`язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.

Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.

Дана правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 жовтня 2015 року у справі №21-2440а15, у справі №21-2103/15 та постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 815/3636/15.

Окрім того суд зазначає, що позивач під підпис була ознайомлена з відомістю щодо дотримання транспортної дисципліни та законності як на службі, так і поза службовий час, Закону України «Про національну поліцію» від 2015 року, Правил дорожнього руху України, наказу МВС України «Правила етичної поведінки поліцейських», де, окрім того, вказано, що у разі керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, відмову від проходження медичного огляду за встановлення стану сп`яніння, порушників буде звільнено з лав Національної поліції України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконними висновку службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції Гладкоскок О.О. від 08 листопада 2018 року.

Суд вважає правомірними накази ГУНП в Донецькій області від 19 листопада 2018 року № 2961 та від 27 лютого 2019 року № 92 о/с та такими, що прийняті в межах повноважень, у спосіб, визначений Конституцією та законами України, із дотриманням принципів обґрунтованості, неупередженості, пропорційності.

Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення грошових кошт за завдану моральну шкоду, не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від перших вимог, у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.

Окрім того, суд зазначає, що положеннями ст. 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. №4(пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, суду не надано жодних доказів на підтвердження виникнення у позивача моральних страждань.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд не вбачає протиправності в діях відповідача, отже, вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп. НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецької області (місце знаходження: пр. Нахімова, б. 86, м. Маріуполь, Донецька область, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 травня 2019 року.

Повний текст рішення складено та підписано 23 травня 2019 року.

Суддя Христофоров А.Б.