Рішення № 81913339, 20.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 р. Справа№200/1462/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 01.02.2017 року отримувала пенсію за віком. В квітні 2017 року звернулася до відповідача з метою надання заяви про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, спеціалістами пенсійного фонду позивачу усно було відмовлено у переведені з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. 13 травня 2017 року позивач засобами поштового зв`язку відправила на адресу відповідача заяву про перехід одного виду пенсії на інший та надала всі необхідні документи. 26 травня 2017 року отримала відповідь, в якій було повідомлено про особисту присутність позивача при подані вищевказаної заяви. В червні 2017 року позивач звернулася особисто до відповідача із заявою та відповідними документами, однак відповідачем знов було відмовлено у переведенні позивача з пенсії на пенсію, оскільки електронна справа померлого ОСОБА_2 знаходиться в ПФУ м. Дружківкці, де він проживав разом із ОСОБА_1 , як ВПО та отримував пенсію з листопада 2014 року по момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Зазначає, що пенсійна справа померлого ОСОБА_2 не надійшла. 22 серпня 2017 року позивач знов звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Листом № 22772/02 від 16 листопада 2017 року їй було відмолено оскільки її було переведено на пенсію по втраті годувальника, але із застосуванням двоскладної формули, оскільки позивачем не надано підтвердних документів.

Позивач зазначає, що отримує пенсію меншою ніж розраховувала, а тому просить суд:

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 13 травня 2017 року відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- зробити та виплатити всі необхідні перерахунки за весь період з урахуванням електронної справи померлого, що знаходиться у Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області;

- відновити виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість з вересня 2018 року.

Позивач просила суд розглянути справу без її участі на позовних вимогах наполягала.

Ухвалою від 30 січня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 18 лютого 2019 року.

18 лютого 2019 року розгляд справи відкладено на 04 березня 2019 року.

04 березня 2019 року розгляд справи відкладено на 18 березня 2019 року.

18 березня 2019 року розгляд справи відкладено на 26 березня 2019 рік.

Ухвалою від 26 березня 2019 року суд замінив первинного відповідача - Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на належного відповідача по даній справі Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

26 березня 2019 року розгляд справи відкладено на 09 квітня 2019 рік.

09 квітня 2019 року розгляд справи відкладено на 23 квітня 2019 рік.

13 травня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначив, що для призначення пенсії по втраті годувальника документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах, вказані вимоги позивачем не були виконані, тому рішення про відмову в переході пенсії прийнято правомірно.

23 квітня 2019 року розгляд справи відкладено на 15 травня 2019 року.

15 травня 2019 року розгляд справи відкладено на 20 травня 2019 року.

17 травня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду письмові пояснення по справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхпідтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки внутрішньо переміщеної особи № 0000081121 від 04 січня 2017 року, позивач зареєструвала своє фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_2 .

Перебуває на обліку відповідача як внутрішньо переміщена особа та з 01 лютого 2017 року отримує пенсію.

ІНФОРМАЦІЯ_3 2016 року чоловік позивача ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_2 отримував пенсію з 1986 року, про що свідчить трудова книжка від 03 жовтня 1956 року, яка наявна в матеріалах справи.

В квітні 2017 року позивач звернулася до відповідача з метою надання заяви про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, спеціалістами Пенсійного фонду позивачу усно було відмовлено у переведені з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

13 травня 2017 року позивач засобами поштового зв`язку відправила на адресу відповідача заяву про перехід одного виду пенсії на інший та надала всі необхідні документи.

З відповіді відповідача від 26 травня 2017 року, зазначено, що позивачу треба звернутись особисто при подані вищевказаної заяви.

В червні 2017 року позивач звернулася особисто до відповідача із заявою та відповідними документами,

Листом № 232/02 від 06 червня 2018 року відповідач знов було відмовлено позивачу у задоволені її заяви про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, оскільки первинні документи її чоловіка знаходяться на непідконтрольній Українській владі території, а тому є недійними та не створюють правових наслідків.

22 серпня 2017 року позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

З листа Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 07 вересня 2018 року № 4382/30-2/03 вбачається, що з 22 серпня 2017 року позивач отримує пенсію у зв`язку із втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 . Загальний стаж годувальника враховано за період з 01.09.1955 по 30.12.1985 та складає 26 років 08 місяців 19 днів, у тому числі за списком № 1 складає 10 років 08 місяці 26 днів. Згідно трудової книжки ОСОБА_2 працював по 30.12.1985. Також зазначено, що відповідно до абз. 2 п.2.23 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначенні (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зі змінами) до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, надаються документи про стаж, вік та заробітну плату тільки в оригіналах. У зв`язку з ненаданням оригіналів вказаних документів позивачу відмовлено в переході пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Зазначено, що індивідуальні відомості про застрахованих осіб знаходяться у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування» починаючи з 2000 року. Стажу роботи після 2000 року ОСОБА_2 не набув, інформацію про індивідуальні відомості про застрахованих осіб, що знаходяться у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування Красношапка В.Д. не значиться.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № КР-8523006 від 12 жовтня 2018 року позивачу припинено виплату пенсії, як ВПО з 01 вересня 2018 року до з`ясування місця фактичного проживання.

Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача, а тому звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність відмови в переведенні пенсії позивачу та припинення її виплати.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника). 11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

Згідно п. 2.23 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 отримували пенсію як внутрішньо переміщені особи, та до 18 червня 2016 року перебували на обліку в УПФУ в м. Дружківки.

На вимогу суду відповідачем надано копії пенсійних справ позивача та її померлого чоловіка, в яких наявна інформація щодо стажу, віку та заробітної плати померлого.

В матеріалах справи відсутнє рішення про переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо знаходження документів ОСОБА_2 , на території непідконтрольній Українській владі, оскільки пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Суд зазначає, позивач та її померлий чоловік є внутрішньо переміщеними особами, призначення і виплата пенсії здійснюється таким особам за електронними пенсійними справами.

Відтак, суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо необхідності надання позивачем нової довідки про заробіток, оскільки при призначенні пенсії померлому чоловіку позивача всі необхідні документи за життя ОСОБА_2 , були зібрані в повному обсязі. Доказів невірного розрахунку пенсії померлого годувальника матеріали справи не містять.

Що стосується вимоги про відновлення виплати пенсії та сплати заборгованості з вересня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Разом з цим, положення частини першої статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (надалі - Закон № 1706-VII).

Згідно з нормами статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону № 1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV. Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, відповідного рішення про припинення виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось.

З аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що "інші випадки" для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема у разі не підтвердження місця фактичного проживання пенсіонера, отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також необхідність повторного звернення для подальшого поновлення пенсії є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17).

Окрім того, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки "на умовах передбачених законом" і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для припинення виплати пенсії позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність дій відповідача щодо не переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та припинення виплати пенсії з вересня 2018 року.

Зважаючи на те, що позивачу сплату суму судового збору відстрочено до вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судового збору у розмірі 768,40 грн. на його користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 13 травня 2017 року відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплати всі необхідні перерахунки за весь період з урахуванням електронної справи померлого, що знаходились у Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість з вересня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення складені та підписані у нарадчій кімнаті 20 травня 2019 року.

Повний текст рішення буде складено та підписано 23 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.