Рішення № 81912541, 23.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 травня 2019 р. Справа № 120/1562/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

представника позивача: Бондарчука В.В.,

відповідача: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни (далі - приватний виконавець Вольф Т.Л., відповідач) про визнання неправомірною та скасування постанови.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем на підставі виконавчого напису № 1371, виданого 19.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, 03.05.2019 відкрито виконавче провадження № 56304324. Вказану постанову позивач вважає протиправною з огляду на те, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , натомість виконавчим округом відповідача визначено м. Київ. Від так, позивач зазначає, що оскільки територія, на якій вона проживає, не підвідомча відповідачеві, відповідно остання не мала права на відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 16.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - третя особа). Призначено справу до судового розгляду на 23.05.2019.

22.05.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 27192), в якому відповідач вказала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відзив мотивований тим, що відповідач діяла відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування або за місцезнаходженням майна боржника. Так, у позивача є рахунок НОМЕР_1 .UAH від 06.02.2014 в валюті гривня, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ , вул. Андріївська, буд. 4, з огляду на це відповідач й відкрила виконавче провадження, оскільки її виконавчим округом є м. Київ. За таких обставин, відповідач вбачає, що вимог чинного законодавства не порушила, тому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

В судове засідання відповідач, третя особа не заявились, повноважних представників не направили, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись належним чином. Заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

В силу частини 1 статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина 3 статті 268 КАС України).

Суд зважаючи на позицію представника позивача, враховуючи положення частини 3 статті 268 КАС України дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи за відсутності відповідача, представника третьої особи.

Дослідивши усі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Вольф Тетяна Леонідівна здійснює діяльність приватного виконавця з 20.02.2018, а її виконавчим округом є м. Київ.

На підставі виконавчого напису № 1371, виданого 19.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, відповідачем постановою від 03.05.2019 відкрито виконавче провадження № 56304324.

Не погоджуючись з цією постановою, вважаючи, що територія, на якій вона проживає, не підвідомча відповідачеві, відповідно остання не мала права на відкриття виконавчого провадження, позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати прийняту відповідачем постанову від 03.05.2019 про відкриття виконавчого провадження № 56304324.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені ст. 24 Закону.

Згідно ч. 2 цієї статті приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною першою статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

У відповідності до ч. 2 ст. 48 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

В пункті 19 Постанови Верховного Суду № 905/3542/15 від 10.09.2018 року зазначено: ч. 3.1. ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".

Системний аналіз норм свідчить, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчим округом відповідача є м. Київ. Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, в територіальних межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться в м. Києві.

У заяві на примусове виконання рішення стягувач зазначив, що у позивача є картковий рахунок НОМЕР_1 .UAH від 06.02.2014 в валюті гривня, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

У матеріалах справи міститься довідка вказаного банку, згідно якої також підтверджується, що позивач має вказаний картковий рахунок. Але аналіз вказаного документу доводить, що він містить відомості лише про наявність карткового рахунку у позивач та не містить відомостей про наявність на цьому картковому рахунку грошових безготівкових коштів.

Суд зазначає, що відповідач, у першу чергу, не звернула стягнення на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку позивача НОМЕР_1.UAH від 06.02.2014 в валюті гривня, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», а звернула стягнення саме на доходи позивача, про що свідчить постанова відповідача про звернення стягнення на доходи від 08.05.2018.

Аналіз наведеного доводить, що на вказаному картковому рахунку відсутні грошові безготівкові кошти, на які могло би бути звернено стягнення.

Як вже зазначалось, до матеріалів справи позивачем наданий Інформаційний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого № 167731125 від 23.05.2019, згідно якого у позивач відсутнє будь-яке майно, яке розташовано у м. Києві.

За таких обставин, суд зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови у позивача було відсутнє будь-яке майно, у тому числі, грошові кошти, які б знаходились в межах виконавчого округу відповідача.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України від 11.06.2018, оскільки даний лист містить роз`яснення про те, що приватний виконавець дійсно може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням саме грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Тобто, вказане роз`яснення не містить інформації щодо можливості прийняття виконавчих документів за місцезнаходженням лише карткових рахунків боржника.

Перевіривши та оцінивши у сукупності всі докази суд дійшов висновку про те, що приватний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, діяв не на підставі, не у межах, що визначені Конституцією та Законами України.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання спірної постанови протиправною є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акта індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акта індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.

З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження №56304324 від 03.05.2019 задовольнив, відповідно позовна вимога щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №56304324 від 03.05.2019 також підлягає задоволенню.

Крім цього, скасування спірної постанови є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані сторонами, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №56304324 від 03.05.2019.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна ( АДРЕСА_4 )

Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829)

Суддя /підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна

Згідно з оригіналом:

Суддя:

Секретар: