Рішення № 81912502, 15.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
15.05.2019
Номер справи
150/34/19
Номер документу
81912502
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 травня 2019 р. Справа № 150/34/19

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Драло В.О.,

представників позивача: Богданової С.Д., Груньківського В.Г.,

представника відповідача: Савелової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області

до: управління Держпраці у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2019 Мазурівська сільська рада Чернівецького району Вінницької області звернулася до Чернівецького районного суду Вінницької області (далі - Мазурівська СР, позивач) з адміністративним позовом до управління Держпраці у Вінницькій області (відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу. Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови про накладення штрафу у розмірі 111690 грн. за одного найманого працівника без належного оформлення. На переконання позивача, зазначена постанова прийнята без належного дослідження доказів, підстави для накладення штрафу не відповідають фактичним обставинам. Вказана відповідачем в акті інспекційного відвідування особа на момент проведення інспекційного відвідування у Мазурівській сільській раді не працювала, заробітну плату не отримувала, не допускалася будь-ким з повноважних посадових осіб до виконання будь-яких робіт.

Ухвалою судді Чернівецького району Вінницької області від 31.01.2019 адміністративну справу № 150/34/19 за вказаним позовом передано за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2019 справу прийнято до свого провадження, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 19.03.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 18.04.2019 (вх. № 21706) відповідач проти задоволення позову заперечує, стверджуючи при цьому про те, що у ході інспекційного відвідування було встановлено, що позивачем фактично допущено до роботи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Ухвалою від 15.05.2019 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.05.2019 після закінчення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив, що наказом управління Держпраці у Вінницькій області від 05.12.2018 № 1487-0 призначено проведення у період з 07.12.2018 по 10.12.2018 інспекційного відвідування Мазурівської СР з питань контролю за додержанням законодавства про працю. На проведення інспекційного відвідування видано відповідне направлення від 05.12.2018 №5234/04-03. На виконання вказаного наказу 07.12.2018 посадовими особами управління Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування Мазурівської СР, за результатами якого складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВН1991/11/АВ. За наслідками здійснення інспектування відповідно до вказаного акту встановлено, що в приміщенні Мазурівської СР здійснювала прибирання ОСОБА_1 , яка пояснила, що виконує роботу прибиральниці замість своєї невістки, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 .), яка оформлена прибиральницею в сільській раді. В акті також зазначено, що, порушуючи вимоги ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України № 413, ст. 255 КЗпП України, голова сільської ради Грунівський Валерій Григорович (далі - Грунівський В .Г.) допустив ОСОБА_1 до виконання трудових обов`язків прибиральниці без належного оформлення трудових відносин, без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу у приміщенні Мазурівської СР, позбавив права працівниці ОСОБА_1 на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На підставі акта інспекційного відвідування 07.12.2018 складений припис про усунення виявлених порушень №ВН1991/11/АВ/П у строк до 14.12.2018.

Крім цього, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВН1991/11/АВ/П/ТД-ФС від 10.01.2019 за підписом першого заступника начальника управління Держпраці у Вінницькій області Боковця Володимира Андрійовича накладено на Мазурівську СР штраф у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат за 1 найманого працівника без належного оформлення, що становить 111690 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які були досліджені в процесі розгляду адміністративної справи, суд брав до уваги такі положення матеріального законодавства.

Спеціальним законом, який регулює відносини щодо державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності є Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877-V). Даний закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища

Частиною 1 статті 259 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 96 від 11.02.2015№ 96 від 11.02.2015 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) державний нагляд передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраця) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, зокрема, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пункту 7 вказаного положення Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, встановлений контролюючим органом факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 509 затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).

Встановлено, що представник позивача був повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу та приймав участь у її розгляді, надавши пояснення щодо виявлених під час перевірки порушень, що відображено в оскаржуваній постанові.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Жодних порушень вказаних норм під час прийняття оскаржуваної постанови судом не встановлено. Позивачем у справі не оспорюються підстави та процедура проведення управлінням Держпраці у Вінницькій області інспекційного відвідування. Позивач не згоден з висновками відповідача щодо трудового характеру правовідносин між Мазурівською СР та ОСОБА_1

Позиція відповідача у справі ґрунтується на тому, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що голова сільської ради Грунівський В.Г . допустив ОСОБА_1 до виконання трудових обов`язків прибиральниці без належного оформлення трудових відносин, без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу у приміщенні Мазурівської СР, позбавив права працівниці ОСОБА_1 на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що стало підставою для винесення оскаржуваної позивачем постанови, якою накладено штраф на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Таким чином, для наявності підстав притягнення позивача до відповідальності необхідно встановити існування між сторонами трудових відносин та відсутність передбаченого законом оформлення цих відносин.

Правове регулювання інституту трудового договору як підстави трудових правовідносин, гарантії при його укладенні, зміні та припиненні, строки та порядок укладення трудового договору наведено у розділі III КЗпП України.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

- засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

За приписами частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту;4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

За правилами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Системний аналіз наведених норм КЗпП України дозволяє зробити висновок, що при укладенні трудового договору працівник зараховується до штату підприємства із внесенням відповідного запису до його трудової книжки, стає до роботи на робочому місці, яке організовано роботодавцем, виконує роботу із використанням матеріалів, обладнання чи інших ресурсів роботодавця, підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, часу відпочинку, встановленому для всіх працівників, несе загальну відповідальність. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

З аналізу норм КЗпП України можна виділити такі ознаки наявності трудових відносин:

особисте виконання особою роботи (надання послуг) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженої нею особи;

робота виконується (послуги надаються) на визначеному особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою, робочому місці з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку;

особа виконує роботи (надає послуги) подібні до роботи, що виконується штатними працівниками роботодавця;

організація умов праці, зокрема, надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою;

періодично особі надається винагорода у грошовій або натуральній формі за роботу, виконувану (послуги, надані) в інтересах іншої особи;

тривалість робочого часу та часу відпочинку встановлюється особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою.

Суд встановив, що при інспекційному відвідуванні інспектором було відібрано пояснення у ОСОБА_1 та сільського голови Груньківського В.Г , які були взяті за основу при складенні акту інспекційного відвідування. Так, ОСОБА_1 пояснила, що 07.12.2018 прийшла вранці до Мазурівської СР за проханням невістки ОСОБА_2 , яка працює прибиральницею у Мазурівській СР. , принести води до приходу працівників сільської ради. Зазначила, що невістка Галина час від часу просить їй допомогти (погромадити листя, винести сміття, принести води). Груньківського В.Г. пояснив інспекторам, що у Мазурівській СР офіційно оформлена і працює прибиральниця ОСОБА_2 , у якої наявні ключі від вхідних дверей приміщення Мазурівської СР. Також зазначив, що неодноразово попереджав свекруху ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , щоб вона не працювала замість невістки.

Надаючи оцінку вказаним поясненням, суд зазначає, що з їх змісту не видно, що ОСОБА_1 мала трудові відносини з Мазурівською СР , ознаки яких наведено судом вище. В ході відбирання цих пояснень відповідачем не з`ясовано наявність ОСОБА_1 трудової книжки, медичної книжки; не з`ясовано чи було досягнуто згоди між ОСОБА_1 та позивачем щодо форми трудових відносин (усна чи письмова), а також наявність інших обставин, які згідно вимог чинного законодавства є підставою для укладення трудового договору між працівником та роботодавцем. З наданих пояснень не видно чи доручалося позивачем ОСОБА_1 особисте виконання нею роботи (надання послуг) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, чи було забезпечено позивачем організацію умов праці ОСОБА_1, зокрема, надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів), чи ознайомлено ОСОБА_1 з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективного договору та розпорядку робочого дня працівників та чи брала остання на себе зобов`язань їх виконувати чи надавалася ОСОБА_1 винагорода у грошовій або натуральній формі за роботу. Жодних доказів у з`ясування вказаних обставин відповідач не надав.

Враховуючи викладене, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між Мазурівською СР та фізичною особою ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Відповідачем не доведено факту допущення позивачем до виконання робіт працівника без укладення трудового договору, а відтак постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ВН1991/11/АВ/П/ТД-ФС від 10.01.2019 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподіл судових витрат, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 12.03.2019. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, варто зазначити таке.

За змістом ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.

Докази, що підтверджують факт понесення позивачем витрат на правничу суду не надані. У матеріалах справи наявний лише ордер Серії ВН № 051503 та витяг з угоди № 277 від 08.04.2019.

Відтак, оскільки обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що судові витрати на правову допомогу не підлягають стягненню на користь позивача з відповідача суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу уповноваженими особами № ВН 1991/11/АВ/П/ТД-ФС від 10.01.2019.

Стягнути на користь Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Мазурівська сільська рада Чернівецького району Вінницької області (24106, Вінницька область, Чернівецький район, с. Мазурівка, вул. Незалежності, 72, код ЄДРПОУ 00184230)

Управління Держпраці у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Магістрацька, 37, код ЄДРПОУ 39845483)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович

Попередній документ : 81912495
Наступний документ : 81912504