Ухвала суду № 81912186, 17.05.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3135/19

2/264/1122/2019

У Х В А Л А

17 травня 2019 року Суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Матвєєва Ю.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

Ознайомившись із позовом, вважаю, що він не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» (далі – Закон), судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Як вбачається з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідні зміни в сфері регулювання оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі Закон № 484-VІІІ). Цим Законом суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), а також одночасно значно скорочено перелік суб`єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»). Закон № 484-VІІІ набрав чинності з 1 вересня 2015 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року (та станом на 21 травня 2019 року), від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, починаючи з 1 вересня 2015 року, позивачі у справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

Згідно ч. 4 ст. 3 ЦПК України, закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Зазначене правило, закріплене і в статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, звертаючись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, позивачем заявлені позовні вимоги, які мають бути оплачені судовим збором, згідно до Закону України «Про судовий збір», чинного на час подання позову до суду, зокрема ст.5 цього Закону.

Враховуючи викладене, за заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не звільняється від сплати судового збору із зазначених вище підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн.) У даному випадку до сплати підлягає 768,40 грн. судового збору.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суддя зазначає наступне.

Так, згідно ч. 3 ст. 6 Закону, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Також пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 передбачено, що у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону, ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1921,00 грн.

У порушення вказаних вище норм позивачем не додано до свого позову підтвердження сплати судового збору або документи, які надають підстави для звільнення від його сплати.

За таких підстав, сума судового збору, що підлягає сплаті при подачі зазначеної позовної заяви становить 768,40 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, та 1921,00 грн. – за вимогу про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із чим ОСОБА_1 належить сплатити судовий збір саме у такому розмірі.

Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

За таких обставин, відповідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст.175,177,185 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснивши, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали у зазначений термін, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю. О. Матвєєва