Рішення № 81909857, 13.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019Справа № 910/9016/16Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited )

до Національного банку України

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про розірвання договору, -

за участю учасників справи:

від позивача: Чугунов М. В.(адвокат посвідчення №000812 від 29.11.17, , Ордер серія КС №503581 від 30.01.19;

від відповідача-1: Перетятько С.М., довіреність № 18-0014/23697 від 03.05.19;

від відповідача-2: Назаренко С.М.(адвокат посвідчення №1514 від 30.11.18), довіреність № 14-01/19 від 14.01.19;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Quickom Limited ( Квікком Лімітед ) (позивач) до Національного банку України (відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (відповідач-2) про розірвання Кредитного договору №12/09/6 від 04.06.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/9016/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 року зупинено провадження у справі №910/9016/16 до повернення матеріалів справи до суду після проведення Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість її проведення), що призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 року Апеляційну скаргу Національного банку України задоволено, а саме:

- Ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 про призначення експертизи та зупинення провадження по справі №910/9016/16 - скасовано;

- матеріали справи № 910/9016/16 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/523 від 13.02.2017 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9016/16 у зв`язку з неможливістю передачі справи на розгляд судді Цюкало Ю.В.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.02.2017 року, справу № 910/9016/16 передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

Проте, у зв`язку з надходженням касаційної скарги QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017, від Київського апеляційного господарського суду 17.02.2017 року надійшов запит про надіслання справи 910/9016/16 за позовом QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) до Національного банку України про розірвання договору.

04.08.2017 року до Господарського суду міста Києва повернулися матеріали справи №910/9016/16 після перегляду у касаційній інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 року Касаційну скаргу Компанії Квікком Лімітед (QUICKCOM LIMITED) залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 року - без змін.

Відповідно до Ухвали Господарського суду міста Києва від 11.08.2017 року справу №910/9016/16 призначено до розгляду у судовому засіданні 22.09.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 року було відкладення розгляд справи на 04.10.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 року на підставі ст.41 Господарського процесуального кодексу України у справі №910/9016/16 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Провадження у справі №910/9016/16 було зупинено до проведення Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи та отримання висновку експерта, про що було винесено відповідну ухвалу суду.

20.08.2018 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, а також повідомлення про виконання попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 поновлено провадження у справі № 910/9016/16, задоволено вищезазначене клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 провадження у справі №910/9016/16 зупинено до проведення Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи та отримання висновку експерта.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 апеляційну скаргу Національного банку України задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.10.2017р. у справі № 910/9016/16 про зупинення провадження у справі № 910/9016/16 скасовано, справу № 910/9016/16 направлено для розгляду до суду першої інстанції. У зв`язку з відпусткою судді Підченко Ю.О., справу №910/9016/16 було передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

За результатами проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/9061/16, її передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Згідно з ч.ч. 1 та 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що зміна складу суду відбулась на стадії підготовчого провадження, суд вважає за необхідне призначити у даній справі підготовче судове засідання, оскільки її розгляд починається спочатку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2018 прийнято справу №910/9061/16 до свого провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2019.

30.01.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 30.01.2019 з`явився представник відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 відкладено підготовче засідання на 13.02.2019.

07.02.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" надійшли додаткові пояснення по справі.

13.02.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) надійшла заява про зміну підстав позову.

У підготовчому засіданні 13.02.2019 суд протокольно ухвалив оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 13.03.2019.

04.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшли пояснення на заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання, призначене на 13.03.2019 не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є у відпустці, наступне засідання у справі призначено на 03.04.2019.

07.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) надійшли клопотання про призначення судової експертизи та клопотання про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

У підготовче засідання 03.04.2019 з`явились представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 03.04.2019 було розглянуто заяву позивача про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач просить розірвати кредитний договір від 04.06.2014 року №12/09/6, укладений між Національним банком та Публічним акціонерним товариством "КБ "Фінансова ініціатива"

Суд дійшов висновку про прийняття заяви позивача про зміну підстав позову та вирішив здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Також, розглянувши у підготовчому засіданні клопотання про призначення судової експертизи, суд відмовив у задоволенні останньої.

Щодо клопотання Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, суд з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів всіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 прийнято заяву Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) про зміну підстав позову та вирішено здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог з урахуванням заяви про зміну підстав позову, задоволено заяву Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) про залучення до справи у якості третьої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відмовлено в задоволенні клопотання Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) про призначення судової експертизи.

За результатами розгляду підготовчого засідання 03.04.2019, враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.04.2019.

19.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення по справі, відповідно до яких заперечував проти задоволення позову та просив суд розглянути матеріали справи без його участі.

У судове засідання 24.04.2019 з`явилися представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.

Представник позивача подав клопотання про перелік питань до Національного банку України, відповідач-1 заперечує проти зазначеного клопотання.

Суд протокольно ухвалив залишити без розгляду клопотання Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited).

Після залишення без розгляду клопотання позивача про перелік питань до Національного банку України, Компанія Квікком Лімітед (Quickcom Limited) подала письмову заяву про відвід складу суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 визнано заяву Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) про відвід судді Блажівської О.Є. від розгляду справи №910/9016/16 необґрунтованою; заяву Компанії Квікком Лімітед ( Quickcom Limited ) про відвід судді Блажівської О.Є. від розгляду справи № 910/9016/16 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

24.04.2019 Суд протокольною ухвалою ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 13.05.2019, відповідно до приписів ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2019, справу № 910/9016/16 передано судді Івченко А.М. для розгляду заяви про відвід.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2019 у задоволенні заяви Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) про відвід головуючого судді Блажівської О.Є. у справі № 910/9016/16 відмовлено.

03.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 року у цій справі.

Розглянувши подану Компанією Квікком Лімітед (Quickcom Limited) апеляційну скаргу, суд Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 апеляційну скаргу Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 року та додані до неї матеріали у справі №910/9016/16 повернуто заявнику.

У судове засідання 13.05.2019 з`явилися представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача надали пояснення по суті спору, заперечили проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Згідно з приписами ст.ст.8-9 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснювався у закритому судовому засіданні.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2014 між Національним банком України (далі - Відповідач-1) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" (далі - Відповідач-2) був укладений кредитний договір №12/09/6 (надалі - договір), з подальшими змінами, які були оформленні додатковими договорами до кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.1. договору кредитор надає позичальнику кредит на суму 2 000 000 000,00 грн. на строк з 04.06.2014 по 30.12.2016 (включно) шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору від 16.02.2009 №12/09.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що цей кредитний договір може бути розірваний за згодою сторін або у судовому порядку, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та умовами цього кредитного договору.

23.06.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України №408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2015 № 121 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", згідно з яким з 24.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", код ЄДРПОУ 33299878, МФО 380054, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 7/9, 03150.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 167 від 10.09.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до 23.10.2015 включно.

У подальшому, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12, статтями 35-38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 193 від 23.10.2015, відповідно до якого продовжено визначені Законом повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" в частині забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, передбачені, зокрема, статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Звертаючись з даним позовом до суду позивач обґрунтовує необхідність розірвання кредитного договору №12/09/6 від 04.06.2014, у зв`язку із настанням істотної зміни обставин, за яких укладався цей кредитний договір, а саме - віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та загострення соціальної та економічної ситуації на сході України.

В подальшому, позивачем подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої, позивачем також зазначено як підставу для розірвання Кредитного договору - загострення соціальної та економічної ситуації на сході України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 188 ГК України).

Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зокрема, відповідно до вимог частини 4 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору не з безпосередньою наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України, що настають при такій істотній зміні обставин.

Зокрема, при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених статтею 652 ЦК України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута. Так, позивач повинен довести, що події, які викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин", повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою, якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, що створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

Суд критично оцінює такі твердження Компанії, оскільки отримання кредиту для збереження ліквідності є одним із показників нестабільності банківської установи, а тому укладаючи кредитний договір №12/09/6 від 04.06.2014, сторони знали, усвідомлювали та могли передбачити подальшу можливість зміни обставин щодо платоспроможності банку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що такою істотною зміною обставин є, зокрема, віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, чого сторони на момент укладання цього договору не могли передбачити.

У відповідності до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

Стосовно настання другої умови для розірвання договору, згідно з якою зміна обставин зумовлена такими причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, про яку вказує позивач, а саме - на те, що він жодним чином не міг вплинути на усунення істотних змін обставин, що настали у зв`язку із віднесенням Банку до категорії неплатоспроможних, суд зазначає, що, дійсно, прийняття рішення про віднесення банку до категорії проблемних та неплатоспроможних є виключним (дискреційним) повноваженням Національного банку. Національний банк відповідно до Закону України "Про Національний банк України", як суб`єкт владних повноважень, наділений правом та має об`єктивні можливості безпосередньо оцінювати показники діяльності банку, тому він наділений виключними повноваженнями самостійно визначати адекватність застосованого заходу впливу.

За доводами відповідачів, що підтверджується матеріалами справи, підставою віднесення ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до категорії неплатоспроможних згідно Постанови Правління НБУ № 408 від 23.06.2015 було не лише погіршення фінансового стану банку, а й порушення вимог законодавства в сфері готівкового обігу, що створювало загрозу інтересам вкладників та іншим кредиторам банку.

Таким чином, підставою для застосування Національним банком заходу впливу - віднесення відповідача 1 до категорії неплатоспроможних стало наслідком вчинення Банку порушень банківського законодавства, від чого останній міг утриматися.

Стосовно умови про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, то слід взяти до уваги, що сторони кредитного договору (Нацбанк та Банк) знаходяться в однакових фінансово-економічних умовах. Так, позичальник (ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА"), отримавши кошти банку та використавши їх на цілі, передбачені умовами кредитного договору, повинен був своєчасно повернути кредит та проценти за його користування, проте, позбавив іншу сторону (Нацбанк) того, на що останній розраховував при укладенні кредитного договору (на своєчасне повернення цих коштів та сплати відсотків), тобто співвідношення порушених майнових прав є рівнозначним для обох сторін кредитного договору.

З приводу четвертої умови про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, суд зазначає, що надання стабілізаційного кредиту було здійснене саме для підтримки ліквідності ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", тобто сторони розуміли можливість настання негативних наслідків та ризику для банку, зокрема - настання його неплатоспроможності, про що свідчить застосування заходів забезпечення виконання цього кредитного договору ( договір застави майнових прав № 18/ЗМП від 21.03.2014 та порука власника істотної участі в ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Бахматюка О. Р.). Таким чином, зі змісту кредитного договору випливає, що ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" несе усі ризики (у тому числі і своїм майном) перед своїми кредиторами у разі визнання його неплатоспроможним, у тому числі і перед Нацбанком, за кредитним договором № 18 від 21.03.2014.

Таким чином, зі змісту кредитного договору випливає, що ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" несе усі ризики (у тому числі і своїм майном) перед своїми кредиторами у разі визнання його неплатоспроможним, у тому числі і перед Нацбанком, за кредитним договором №12/09/6 від 04.06.2014.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що всі чотири умови, визначені частиною 2 статті 652 ЦК України, необхідні для настання істотної зміни обставин (віднесення ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до категорії неплатоспроможних), якими керувались сторони при укладенні кредитного договору №12/09/6 від 04.06.2014, відсутні.

Ще однією підставою для розірвання кредитного договору №12/09/6 від 04.06.2014, позивач вказує на загострення соціальної та економічної ситуації на сході України, проведення антитерористичної операції, що мало наслідком зменшення кредитного портфелю, зменшення об`єму депозитів, втрати активів банку котрі перебували на тимчасово окупованій території (територіях Донецької, Луганської областей та АР Крим), що унеможливлює виконання ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" кредитного договору №12/09/6 від 04.06.2014 на умовах, які було досягнуто сторонами при його укладанні.

Згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" датою початку тимчасової окупації АР Крим, Донецької та Луганської областей України є 20.02.2014. Проте, з матеріалів справи вбачається, що сторони уклали спірний договір 04.06.2014, тобто на час його укладення вказані позивачем обставини вже існували.

При цьому суд враховує, що зміни в економіці, які були викликані нестабільною ситуацією на сході країни та у АР Крим, не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 ЦК України.

Зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання кредитного договору, оскільки це не є істотною зміною обставин. При цьому, знецінення національної валюти по відношенню до іноземної, відбивається на майнових правах та інтересах обох сторін кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 "Про деякі питання практики застосування практики вирішення спорів, що випливають з кредитних договорів" від 21.11.2014.

Таким чином, економічна та політична ситуація в країні, яка призвела до нестабільності грошової одиниці України та її суттєве знецінена, не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, що виключає застосування положень статті 652 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 03.04.2017 у справі № 911/3797/15, від 14.11.2016 у справі № 911/3795/15.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України).

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору, позивач повинен був довести факт наявності передбачених законом підстав для його розірвання. У той же час, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх необхідних для розірвання кредитного договору №12/09/6 від 04.06.2014 умов, передбачених статтею 652 ЦК України, що свідчить про безпідставність позову.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Як судом встановлено вище, сторонами спірного договору №12/09/6 від 04.06.2014 є Національний банк України та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива", тоді як з позовною заявою про розірвання даного договору звернулася Компанія QUICKCOM LIMITED, що не є стороною укладеного договору.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно розірвання кредитного договору) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Компанія QUICKCOM LIMITED, зазначаючи про наявність у неї права на звернення із даним позовом до суду, посилалась на те, що позивач є опосередкованим акціонером Банку, а саме засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Сервіс", яке в свою чергу є власником 100 % іменних простих акцій ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА".

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку про те, що сама по собі наявність у Компанія QUICKCOM LIMITED інтересу щодо зміни оціночної вартості ліквідаційної маси Банку, не може бути покладена в основу позовних вимог про розірвання кредитного договору, укладеного для збереження ліквідності між Національним Банком України та ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА".

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що вимога Компанії про розірвання кредитного договору задоволенню не підлягає.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покласти на Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 23.05.2019

Суддя О.Є. Блажівська