Рішення № 81901519, 06.05.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/17947/17

Провадження № 2/201/49/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

У складі: головуючого - судді Федоріщева С.С., за участю секретаря судового засідання – Разумняк К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельного кооперативу № 307», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Перша дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельного кооперативу № 307», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Перша ДДНК про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позивач в позовній заяві, з урахуванням уточнень, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі ордеру № 599 від 18 листопада 1981 року, виданого на ім`я матері позивача ОСОБА_3 , остання разом зі своєю родиною, до якої увійшли чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , заселилась до квартири АДРЕСА_1 . Батьки позивача у повному обсязі сплатили пай за вказану квартиру. В подальшому номер будинку АДРЕСА_2 було змінено на номер 29. Батько сторін ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати сторін ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . До нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_1 не звертався, оскільки на час його смерті мешкав разом із батьком, братом та матір`ю за адресою квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим вважав себе таким, що прийняв спадщину після смерті батька, яку становить відповідна частка від половини зазначеної квартири, яка належала померлому на праві спільної сумісної власності як набута під час перебування у шлюбі. Отже, за своє життя батьки позивача у повному обсязі сплатили пайовий внесок у розмірі 8853 рублів, про що видано довідку № 191 від 26.12.2016р. Позивач зазначає, що якщо пай виплачувався в шлюбі, квартира є спільною сумісною власністю подружжя. При поділі майна подружжя, чоловік, який перебував у шлюбі і брав участь у виплаті пайового внеску, може отримати свою частку в праві на квартиру або за спільною згодою, або через суд. Якщо пай виплачувався в шлюбі, квартира є спільною сумісною власністю подружжя. При поділі майна подружжя чоловік, який перебував у шлюбі і брав участь у виплаті пайового внеску, може отримати свою частку в праві на квартиру або за спільною згодою, або через суд. Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, який повідомив ОСОБА_1 про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 30 березня 2005 року на користь ОСОБА_2 Отримавши таку інформацію, позивач з`ясував, що його брат ОСОБА_2 21 червня 2016 року, діючи за довіреністю, виданою ОСОБА_3 . на ім`я відповідача, зареєстрував право власності у повному обсязі на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 Зазначеним, на думку позивача, порушені його права, у зв`язку із чим ОСОБА_1 просив визнати за батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпро, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; встановити факт прийняття ним спадщини та визнати за ним право власності на 1/6 частину долі квартири АДРЕСА_3 , яка належала його батьку ОСОБА_4 ; визнати свідоцтво на право власності, видане на ім`я ОСОБА_3 , на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 недійсним; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 30366739 від 07.07.2016р., яке було винесено Сакалюк С.Г., державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та довільних процедур Дніпропетровської міської ради.

Представник позивача надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, справу просила розглянути за відсутності позивача (а.с. 188).

Представник відповідача ОСОБА_2 надала до суду заяву, в якій проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 189).

Представник відповідача ОК «Житлово-будівельний кооператив № 307» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в матеріалах справи наявна заява, в якій голова правління кооперативу просить суд розглядати справу за його відсутності, оскільки останній не може з`явитися у судове засідання у зв`язку з незадовільним станом здоров`я (а.с. 157 – 158).

Представник Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу на розсуд суду (а.с. 202).

Завідуюча Першої дніпровської державної нотаріальної контори Водолазська Н.В. надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі представника нотаріальної контори та прийняти рішення на розсуд суду (а.с. 171).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 25 червня 1975 року було укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка взяла прізвище чоловіка та стала ОСОБА_3 (а.с. 78).

У шлюбі народилось двоє синів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження (а.с. 8).

Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів 18 листопада 1981 року члену ЖБК № 307 ОСОБА_3 було видано ордер № 599, родина якої складається з чотирьох осіб: самої ОСОБА_3 , її чоловіка ОСОБА_4 , синів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на право зайняття квартири АДРЕСА_1 (а.с. 78).

Згідно розпорядженням Дніпропетровської міської Ради народних депутатів № 14/4р від 25 січня 1989 року «Про зміну розпорядження від 21 серпня 1981 року № 289» житловому будинку АДРЕСА_5 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27 грудня 2010 року Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 12).

Відповідно до довідки ОК «Житлово-будівельний кооператив № 307» № 190 від 20 грудня 2016 року на момент смерті ОСОБА_4 за адресою квартири АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 82).

З довідки ОК «Житлово-будівельний кооператив № 307» № 191 від 26 грудня 2016 року вбачається, що вартість квартири АДРЕСА_3 була сплачена у повному обсязі у сумі 8 853 руб в 1992 році (а.с. 10).

Відповідно до довідки ОК «ЖБК № 307» № 241 від 11 серпня 2017 року, пай за квартиру АДРЕСА_3 був внесений частково у лютому 1981р., сплачувався та виплачений повністю у 1992р. за рахунок спільних коштів члена ЖБК ОСОБА_3 та членів її сім`ї. На момент виплати паю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було зареєстровано, мешкало та вело разом сумісне господарство за зазначеною адресою (а.с. 9).

Судом також встановлено, що 07 липня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Сакалюк С.Г. прийнято рішення № 30366739 про проведення державної реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 на підставі заяви та доданих до неї документів ОСОБА_2 , що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності на представлення інтересів ОСОБА_3 , внаслідок чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 15302857 від 21 червня 2016 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на зазначену квартиру (а.с. 82).

Відповідно до заповіту, посвідченого 30 березня 2005 року державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л.Г., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які будуть належати їй на день смерті заповіла ОСОБА_2 (а.с. 37).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 05 вересня 2016 року Жовтневим районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Відповідно до довідки ОК «Житлово-будівельний кооператив № 307» № 190 від 20 вересня 2016 року за адресою квартири АДРЕСА_3 з 25 грудня 2010 року родина Шолупіних мешкала у складі трьох осіб. ОСОБА_4 – свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . З 05 серпня 2016 року в квартирі № АДРЕСА_6 мешкає всього дві особи – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_3 – свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 (а.с. 82).

Після смерті ОСОБА_3 до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 09 вересня 2016 року звернувся ОСОБА_2 , а 12 грудня 2016 року (дата заяви виправлено ручкою без засвідчення виправлень на 10 грудня 2016 року) із заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернувся ОСОБА_1

30 серпня 2017 року ОСОБА_1 до Першої дніпровської державної нотаріальної контори звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 (а.с. 73).

27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Першої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/12 частку квартири АДРЕСА_3 , що відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27 жовтня 2017 року постановою державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Також судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01 лютого 2017 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОК «Житлово-будівельний кооператив № 307», ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М., в якій позивач просив суд визнати за його батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпрі, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; встановити факт прийняття позивачем спадщини та визнати за ним право власності на 1/3 частину долі квартири АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_4 ; визнати свідоцтво про право власності, видане на ім`я ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 недійсним; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 30366739 від 07 липня 2016 року, яке було винесено державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Сакалюком С.Г. (справа №201/1844/17).

15 серпня 2017 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі №201/1844/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОК «Житлово-будівельний кооператив № 307», ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа: державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М. про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності, визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було відмовлено (а.с. 191 – 195).

07 грудня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2017 року було залишено без змін (а.с. 196 – 198).

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області Сакалюка С.Г., Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30366739 від 07 липня 2016 року, прийняте Державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області Сакалюк С.Г. (справа № 804/8472/17).

05 березня 2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області Сакалюка С.Г., Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 ., ОК «Житлово-будівельний кооператив № 307» про скасування рішення було відмовлено (а.с. 97 – 100).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за померлим ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , встановлення факту прийняття позивачем спадщини та визнання за ним права власності на 1/3 частину долі спірної квартири, яка належала ОСОБА_4 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що відповідно до ст. 25 ЦК України у момент смерті припиняється цивільна правоздатність фізичної особи. Іноді суди всупереч вимогам ст. 3 ЦПК, статей 27-31 ЦПК вирішували питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв`язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності. Відповідно до ст. 30 ЦПК сторонами у справі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем є фізичні та юридичні особи, а також держава. Визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ст. 3 ЦПК, статей 27-31 ЦПК, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв`язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності (пункт 3.4).

Отже, позовні вимоги про визнання за померлим ОСОБА_4 права власності на частину квартири не підлягають задоволенню з огляду на зазначене.

Відповідно до ст.ст. 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

При цьому, положеннями ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що у разі, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач дійсно звертався до Першої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька, ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державним нотаріусом було відмовлено останньому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з наявністю спору у відношенні спадкової квартири АДРЕСА_3 .

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, а на час смерті ОСОБА_4 право власності на зазначену квартиру у встановленому законом порядку зареєстровано не було, а отже до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 ані квартира, ані її частини не увійшли.

Таким чином, на час смерті ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_3 не було зареєстровано належним чином, а отже ця квартира не увійшла до складу спадщини, у зв`язку із чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту прийняття позивачем спадщини після смерті батька та визнання за позивачем права власності на частину цієї квартири.

Крім того, суд звертає увагу на те, що за життя подружжя питання про розподіл майна між ними та походження коштів, зокрема сплачених як пайовий внесок, не вирішувалося.

До того ж, суд критично оцінює надану позивачем довідку ОК «ЖБК № 307» № 241 від 11 серпня 2017 року, відповідно до якої зазначено, що пай за спірну квартиру членом ОК «ЖБК № 307» ОСОБА_3 . сплачений за рахунок спільний коштів подружжя, оскільки на момент виплати паю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було зареєстровано, мешкало та вело разом спільне господарство за адресою знаходження квартири, оскільки у відповідності до вимог Закону України «Про кооперацію» кооперативи мають чітко визначені повноваження, функція та завдання, до яких не належить встановлення фактів походження коштів, сплачених в якості пайового внеску.

Вимога про встановлення факту прийняття позивачем спадщини після смерті свого батька та визнання за ним права власності на 1/6 частину долі квартири АДРЕСА_3 не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено факт того, що на момент відкриття спадщини до складу спадкової маси не увійшла спірна квартира, оскільки право власності за померлим зареєстровано не було.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, видане на ім`я ОСОБА_3 на зазначену квартиру та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 30366739 від 07 липня 2016 року щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 , то суд також не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на те, що таке рішення державним реєстратором було прийнято на підставі заяви квартиронаймача цього майна ОСОБА_3 , від імені якої діяв представник за довіреністю, та за наявності довідки ОК «Житлово-будівельний кооператив 307» щодо сплати нею у повному обсязі паю за відповідну квартиру. Крім того, сторона позивача ані у позовній заяві, ані у судовому засіданні не зазначає, що оскаржувані рішення про державну реєстрацію та свідоцтво про право власності були прийняті та видані з порушеннями чинного законодавства, не вказується які правові норми були порушені державним реєстратором, внаслідок чого його рішення та свідоцтво, видане на підставі такого рішення, мають бути скасовано та визнано недійсним відповідно.

Отже, у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Ураховуючи результат розгляду даної цивільної справи, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем при звернені до суду із даним позовом не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельного кооперативу № 307», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Перша дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Федоріщев