Рішення № 81897086, 22.05.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2767/19

Провадження № 2/522/4723/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Шкамерди К.С.

за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державна установа «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що на балансі позивача перебуває гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною адресою з 23.05.2000 року, але з 14.09.2015 року відповідачка фактично не проживає за цією адресою та її речей немає.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2019 року вказану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження і розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В подальшому до суду не надходило заяви відповідача із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без її участі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Доказів поважності причин неявки до суду не надавала.

Представник третьої особи звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за наявності згоди позивача, постановив ухвалу про заочний розгляд справи згідно з ст.ст. 280-281 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Враховуючи викладене, згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до ордеру на койко-місце від 23.05.2000 року за № 65, відповідачці надана кімната АДРЕСА_1 .(а.с.8)

З довідки про проживання в гуртожитку від 20 грудня 2018 вбачається, що ОСОБА_1 з 02.04.2001 року зареєстрована в АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.10).

Відповідно до акту від 21.12.2018 року щодо не проживання, посвідченого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , встановлено, що відповідачка не проживає за місцем реєстрації з 14.09.2015 року, її речей немає.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що позивач та/або будь-які інші особи коли-небудь перешкоджали відповідачу у користуванні АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також не встановлено обставин, які б дозволяли вважати, що право користування цим жилим приміщенням зберігається на законних підставах за відсутнім понад встановленого законом строку відповідачем.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Частиною другою статті 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом по справі № 766/817/17.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з наданої квитанції від 01.03.2019 року (а.с. 2) позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп., що підлягає відшкодуванню, при цьому суд враховує роз`яснення надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №39 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 15, 16, 316, 37, 318, 319, 321, 328, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 206, 258, 259, 263-265, 267, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право користування кімнатою під № НОМЕР_2 , розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України», код ЄДРПОУ 02012094, адреса: м.Одеса, Французький бульвар, 49/51, суму сплаченого судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя К.С. Шкамерда