Ухвала суду № 81896817, 21.05.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/8390/19

Провадження № 2-з/521/162/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2019 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про накладення арешту на майно та витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскорова Олега Вікторовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування державної реєстрації речового права –

В С Т А Н О В И В :

20.05.2019 року позивачка подала клопотання про забезпечення позову та про витребування доказів, в якому просила суд:

?накласти арешт на житловий будинок загальною площею 80,2 кв.м, житловою площею 40,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 В, складова частина: будівля, сарай, Б, мостіння, І, зареєстрований на ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

?витребувати в Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) належним чином засвідчену копію реєстраційної справи в паперовій та електронній формі на об`єкт нерухомого майна: індексний номер: 37570231 від 13.10.2017 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на житловий будинок загальною площею 80,2 кв.м, житловою площею 40,1 кв.м за адресою: Одеська обл АДРЕСА_1 будинок 15В, складова частина: будівля, сарай, Б, мостіння, І в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1378587251101.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову та не витребування доказів тягне за собою реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання позивачки про накладення арешту на майно та витребування доказів не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту з національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів, якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 п. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

По-перше, суд акцентує увагу заявниці, що ч. 1 ст. 151 ЦПК України чітко визначає як саме має називатись вимога до суду про забезпечення позову, а саме: заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником. Проте згідно матеріалів справи, заявниця подала не заяву, як того вимагають приписи закону, а клопотання.

По-друге, у даному клопотанні заявниця об`єднала вимогу про накладення арешту та вимогу про витребування доказів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

На підставі ч. 1, 3 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Згідно ч. 2 ст. 84 ЦПК Укарїни у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, клопотання про витребування доказів подається разом з поданням позовної заяви, а не разом з заявою про забезпечення позову, та оформляється як окреме клопотання з вичерпним переліком обставин, які можуть бути у ньому зазначені (ч. 2 ст. 84 ЦПК України).

Про витребування доказів та про забезпечення доказів суд постановляє ухвали, які оформляються як окремі документи. Суд звертає увагу заявниці, що дані вимоги про витребування доказів та про забезпечення позову є різними процесуальними інститутами, також, ЦПК України передбачає різні вимоги для їх оформлення. Суд роз`яснює заявниці, що документом, що ініціює витребування доказів, є клопотання, а документом про забезпечення доказів — заява.

Отже, суд вважає, що клопотання про витребування доказів та забезпечення позову не відповідає вимогам, передбачених ст. ст. 84 та 151 ЦПК України, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів та забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 83, 84, 149-153 ЦПК України, СУД

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення арешту на майно та витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскорова Олега Вікторовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування державної реєстрації речового права – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І.А. Бобуйок