Ухвала суду № 81896815, 21.05.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №522/6699/19

Пр. №2/521/2962/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси (в особі голови суду Кічмаренка Сергія Миколайовича), Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про відновлення порушених прав (трудових, пенсійних, особистих, немайнових), стягнення моральної шкоди,

встановила:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Приморського районного суду м. Одеси (в особі голови суду Кічмаренка ОСОБА_2 Миколайовича), Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про відновлення порушених прав (трудових, пенсійних, особистих, немайнових), стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року визначено підсудність вказаної цивільної справи – Малиновський районним суд м. Одеси.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2019 року справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М.

Згідно вимог позовної заяви, позивач просить суд: скасувати наказ про припинення трудового договору №99 к з-1 від 19 березня 2019 року, виданий по державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» і підписаний в.о. директором порту В.О. ОСОБА_3 ; поновити його на роботі в Одеському порту на колишній посаді та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на його користь компенсацію за моральну шкоду в розмірі три мільйони гривень; зобов`язати відповідача Приморський районний суд м. Одеси відновити усі диски звукозаписів судових процесів по цивільній справі №2-5151/09, по трудовому спору з Одеським портом, які були раніше проведені під головуванням суддів Ярош С.В., Терьохіна С.Є., Івченка В.Б., Тарасова А.В., які є нібито відсутніми за письмовою інформацією суду; визнати факт протизаконного втручання в правосуддя голови Приморського районного суду м. Одеси Кічмаренка С.М. по справам, де стороною чи потерпілим проходив він, ОСОБА_1

Зі змісту позовної заяви вбачається, що даний позов спрямований на захист трудових прав позивача.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно частини 11 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, по своїй суті, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію спокійно та незалежно.

Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України, № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).

Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174 і 1176 ЦК України. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 1 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 та Верховним судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2018 року у справі №454/1008/16.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

За ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

Проте у даній справі, між позивачем та судом зазначені правовідносини не виникли.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

За таких обставин, слід дійти висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси (в особі голови суду Кічмаренка С.М.) щодо зобов`язання відповідача, а саме Приморський районний суд м. Одеси відновити усі диски звукозаписів судових процесів по цивільній справі №2-5151/09, по трудовому спору з Одеським портом, які були раніше проведені під головуванням суддів Ярош С.В., Терьохіна С.Є., Івченка В.Б., Тарасова А.В., які є нібито відсутніми за письмовою інформацією суду та визнання факту протизаконного втручання в правосуддя голови Приморського районного суду м. Одеси Кічмаренка С.М. по справам, де стороною чи потерпілим проходив він, ОСОБА_1 , слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Крім того, досліджуючи позовні вимоги позивача до Приморського районного суду м. Одеси (в особі голови суду Кічмаренка С.М.) про зобов`язання відповідача Приморський районний суд м. Одеси відновити усі диски звукозаписів судових процесів по цивільній справі №2-5151/09, по трудовому спору з Одеським портом, які були раніше проведені під головуванням суддів Ярош С.В., Терьохіна С.Є., Івченка В.Б., Тарасова А.В., які є нібито відсутніми за письмовою інформацією суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 3.4 Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання), затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2012 року № 108 після закінчення судового засідання секретар або інший працівник апарату суду: зберігає, роздруковує, підписує Протокол судового засідання та приєднує до справи, створює архівну та робочу копії фонограми, перевіряє якість запису архівної копії фонограми, архівну та робочу копії фонограми долучає до судової справи.

Пунктом 6.1 вказаної Інструкції встановлено, що перед передачею робочої копії фонограми у суди апеляційної інстанції проводиться перевірка компакт-диска.

Статтею 488 ЦПК України передбачено, що відновлення втраченого повністю або частково судового провадження у цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у який провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже суд вважає, що з вимогами про зобов`язання відповідача Приморський районний суд м. Одеси відновити усі диски звукозаписів судових процесів по цивільній справі №2-5151/09, по трудовому спору з Одеським портом, які були раніше проведені під головуванням суддів Ярош С.В., Терьохіна С.Є., Івченка В.Б., Тарасова А.В., які є нібито відсутніми за письмовою інформацією суду, позивач повинен звернутися до Приморського районного суду м. Одеси в порядку ст. ст. 488, 489 ЦПК України.

Керуючись ст. 186 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суддя

ухвалила:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси (в особі голови суду Кічмаренка Сергія Миколайовича), Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про відновлення порушених прав (трудових, пенсійних, особистих, немайнових), стягнення моральної шкоди в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача, а саме Приморський районний суд м. Одеси відновити усі диски звукозаписів судових процесів по цивільній справі №2-5151/09, по трудовому спору з Одеським портом, які були раніше проведені під головуванням суддів Ярош С.В., Терьохіна С.Є., Івченка В.Б., Тарасова А.В., які є нібито відсутніми за письмовою інформацією суду та визнання факту протизаконного втручання в правосуддя голови Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 по справам, де стороною чи потерпілим проходив він, ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда