Рішення № 81894130, 17.05.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4643/18

Провадження № 2/487/279/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2019 року м. Миколаїв Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участі секретаря Ігнатьєва А.О., представника позивача Степаненко Ольги ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Норенко ОСОБА_3 Олександрівни розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва цивільну справу № 487/4643/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в особі законного представника ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , третя особа: Служба у справах дітей Заводського району Миколаївської міської ради, про примусове виселення з житлового приміщення,без надання іншого житла

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2018року ПАТ «Укрсоцбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29, звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в особі законного представника ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Заводського району Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9, про примусове виселення з житлового приміщення,

В позовній заяві зазначено, що 23.01.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник – ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_4 уклали договір кредиту №640/30-К-30, за яким останньому було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 150000,00 дол.США. З метою забезпечення виконання вказаного зобов`язання, 23.01.2008р. між банком та ОСОБА_4 , ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір №б/н, відповідно до умов якого, в іпотеку було передане нерухоме майно, а саме: домоволодіння, яке складається з буд.Літ.А., саманного, загальною площею 68,0 кв.м, житловою площею 53,7 кв.м.; житлового будинку літ.Ю-2 кам`яного, загальною площею 298,5 кв.м., житловою площею 102,0 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В порушення умов іпоточного договору, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свої зобов`язання належним чином не виконали, в результаті чого банком було прийнято рішення про звернення стягнення на заставне майно, в рахунок погашення боргу.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 09.10.2012 року по справі №2/487/840/15 ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після ухвалення рішення Банку стало відомо про реєстрацію в будинку мешканців, включаючи малолітніх дітей. Враховуючи те, що законодавством України забороняється передача на прилюдні торги об`єкти нерухомості з реєстрованими неповнолітніми особами, а також те, що заборгованість за кредитним договором не погашена, позивач просить виселити відповідачів з займаного житлового приміщення, що є предметом іпотеки, без надання іншого житла.

25.07.2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі.

11.12.2018 року від третьої особи - Служби у правах дітей Заводського району Миколаївської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, справу просили розглянути з урахуванням прав та законних інтересів дітей, ОСОБА_7 , 2011р. ІНФОРМАЦІЯ_1 ., ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.12.2018 року від представника ОСОБА_5 – адвоката Сидоренко Т.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про невизнання відповідачем позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Вказує, що цільове призначення отриманого кредиту - споживчі потреби, а житловий будинок, який було передано в іпотеку був придбаний не за рахунок отриманого кредиту. В житловому будинку проживають та зареєстровані відповідачі, іншого житла вони не мають. Посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України вважає, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, а за такого відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_11 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов, зазначила, що цільове призначення наданого ОСОБА_4 кредиту – на споживчі потреби, їй не відомо чи є у відповідачів інше житло. Оскільки наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про звернення стягнення на квартиру, і воно досі не виконано, є всі підстави для виселення відповідачів із займаного житлового приміщення.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, просила відмовити в задоволенні з огляду на вимоги ст.109 ЖК України. Вказала, що житловий будинок, який є предметом іпотеки, не був придбаний за кредитні кошти, іншого житла відповідачі не мають, а разом із ними проживають малолітні діти, а отже не можуть бути виселені з займаного приміщенням без надання їм іншого житла.

Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

23.01.2008р. між ПАТ «Укрсоцбанк», яке є правонаступником прав та обов`язків Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №640/30-К30, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 150000,00 доларів США строком до 22.01.2023р. зі сплатою процентів у розмірі 13,5% за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 29.01.2008р між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 і ОСОБА_12 укладено іпотечний договір, відповідно до якого останні передали в іпотеку банку належне їм на праві приватної спільної часткової власності домоволодіння, що складається з житлового будинку ОСОБА_13 , саманного, загальною площею 68,0 кв.м, житловою площею 53,7 кв.м.; житлового будинку літ.Ю-2 кам`яного, загальною площею 298,5 кв.м., житловою площею 102,0 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: літньою кухнею Я, вбиральнею Э, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_12 перед банком належним чином не виконував, чим порушив терміни сплати по кредиту та відсотків за користування кредитом, що призвело до виникнення заборгованості.

09.10.2012р. Заочним рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва по справі №2-3410/11 було стягнуто з ОСОБА_12 , ОСОБА_12 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 1799271,90 грн і в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки.

У будинку за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений, або інший погоджений сторонами строк, добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною другою статті 109 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Вказаною нормою встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-1449цс15, № 6-2947цс15, 25 листопада 2015 року № 6-1061цс15, 16 грудня 2015 року № 6-1469цс15 та 10 лютого 2016 року № 6-2830цс15,30.08.2018р. у цивільній справі №214/573/14-ц, від 06.03.2019р. у цивільній справі №1424/2781/2012 в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що звернувшись до суду з даним позовом, ПАТ «Укрсоцбанк»» ставив питання про виселення відповідачів з будинку без надання іншого житлового приміщення, а разом тим, встановивши, що право власності на переданий в іпотеку банку будинок було набуто не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, суд приходить до висновку про неможливість виселення відповідачів без надання їм іншого житла. За такого в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в особі законного представника ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , третя особа: Служба у справах дітей Заводського району Миколаївської міської ради,про примусове виселення з житлового приміщення,розташованого в АДРЕСА_1 ,без надання іншого житла відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду в порядку ст.354,ст.355 ЦПК України.

Суддя : Павлова Ж.П.