Постанова № 81891956, 21.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/655/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 311000000 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Публічне акціонерне товариство «Азот»,

особа, яка подала апеляційну скаргу – представник Публічного акціонерного товариства «Азот» - Хлівненко Павло Васильович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азот» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 березня 2019 року, повний текст якого складено 6 березня 2019 року, у складі судді Казидуб О.Г.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Азот» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову зазначив, що 15 травня 2015 року на підставі наказу № 45-к від 8 травня 2015 року був прийнятий машиністом крану дільниці навантажувально-розвантажувальних робіт цеху складського господарства до ПАТ «Азот», що підтверджується записами у трудовій книжці.

28 квітня 2017 року він був звільнений із займаної посади машиніста крана на підставі наказу № 453-ВК від 25 квітня 2017 року про припинення трудового договору за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

На підставі довідки № 543 від 27 вересня 2018 року, в порушення вимог статті 116 КЗпП України, на день звільнення ПАТ «Азот» не провело розрахунок, а саме не виплатило в повному обсязі заробітну плату за лютий 2017 року в розмірі 884,22 грн., за березень 2017 року – в розмірі 2166,65 грн., за квітень 2017 року – в розмірі 3955,99 грн. Загальна сума заборгованості становить 7006,86 грн.

На систематичні усні вимоги здійснити виплату заробітної плати відповідач повідомляє, що не має коштів для проведення розрахунку.

Згідно із даними довідки від 27 вересня 2018 року № 544 середньоденна заробітна плата позивача становить 171,31 грн.

Крім того, ПАТ «Азот» заборгував перед ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 1 травня 2017 року по 18 грудня 2018 року в сумі 70 065,79 грн. (409 робочих днів).

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з ПАТ «Азот» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 травня 2017 року по 18 грудня 2018 року в сумі 70 065,79 грн., заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за лютий, березень, квітень 2017 року в сумі 7006,86 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1700, 00 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 березня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 7006 грн. 86 коп. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 1 травня 2017 року по 18 грудня 2018 року в сумі 70 065 грн. 79 коп. без відрахування при виплаті податків, зборів та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.

Стягнуто з ПАТ «Азот» на користь держави судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення мотивоване тим, що ПАТ «Азот», у день звільнення позивача не здійснив виплату нарахованої заробітної плати, а сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві чи блокування (арешт) рахунків не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а тому позов в частині стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає до задоволення.

Також, суд прийшов до висновку, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, відсутні, керуючись п. 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, відповідно до якої, не належать до фонду оплати праці суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд відмовив посилаючись на те, що відсутні належні докази здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

У березні 2019 року ПАТ «Азот» подало на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неврахування усіх фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 березня 2019 року скасувати в частині стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована, тим, що існують і можуть бути застосовані судом обставини, які мають істотне значення та підтверджують ненавмисний характер невиконання зобов`язань перед позивачем. Посилався на те, що 7 березня 2017 року відбулася зупинка виробництва підприємства. Лише, з червня 2017 року ПАТ «Азот» почало відновлювати свою роботу, проте наслідком майже піврічного простою була гостра нестача оборотних коштів в тому числі і на виплату заробітної плати.

Також, 29 травня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна ПАТ «Азот», якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно в межах суми 611 872 475,30 грн. Крім того, постановою державного виконавця від 11 квітня 2018 року було накладено арешт на грошові кошти ПАТ «Азот» в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 43 851 523,90 грн.

А тому вказує, що відповідач не зміг вчасно провести виплату заробітної плати на користь позивача не через умисну бездіяльність або відсутність грошових коштів, а через відсутність об`єктивних можливостей розпорядитися наявними грошовими коштами або майном для виконання грошових зобов`язань по сплаті заробітної плати.

Крім того скаржник зазначає, що, навіть, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ПАТ «АЗОТ» повинен буде сплатити до бюджету.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 15 травня 2015 року на підставі наказу № 45-вк від 8 травня 2015 року ОСОБА_1 прийнятий машиністом крану (кранівником) 4 розраду, дільниці навантажувально-розвантажувальних робіт цеху складського господарства до ПАТ «Азот», що підтверджується записами у трудовій книжці ( а.с.13).

Наказом № 298 –к від 29 березня 2017 року ПАТ «Азот» ОСОБА_1 . присвоєно 5 розряд машиніста крану (кранівнику) цеху складського господарства, що підтверджується записом у трудовій книжці ( а.с.13).

28 квітня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади машиніста крану на підставі наказу № 453-вк від 25 квітня 2017 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується наказом (а.с.17) та записом у трудовій книжці ( а.с.13).

Відповідно до довідки ПАТ «Азот» № 543 від 27 вересня 2018 року, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 26 вересня 2018 року складає: за лютий 2017 року – 884,22 грн., за березень 2017 року – 2166,65 грн., за квітень 2017 року - 3955,99 грн. Загальна сума заборгованості становить 7006,86 грн. (а.с.18).

Відповідно до довідки про доходи № 544 від 27 вересня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 нарахована заробітна плата (в тому числі в натур. формі) за лютий 2017 року в розмірі 3474,52 грн. (20 робочих днів), за березень 2017 року в сумі 3 720,48 грн.(22 робочих дні). Всього за лютий – березень 2017 року 7 195,00 грн. Середньоденна заробітна плата - 171,31 грн. (а.с.19).

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За нормами ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач в порушення статті 116 КЗпП України не здійснив виплати належної позивачу заробітної плати в день його звільнення у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем.

Оскільки, відповідно до довідки ПАТ «Азот» № 543 від 27 вересня 2018 року, позивачеві за період з лютого 2017 року по квітень 2017 року не виплачена заробітна плата в загальній сумі 7006,86 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахована але не виплачена заробітна плата підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пунктів 5 та 8 Розділу ІУ Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи із розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що за час затримки розрахунку при звільненні з відповідача на користь позивача необхідно стягнути його середній заробіток по день ухвалення рішення, оскільки по день розгляду справи розрахунок з позивачем не проведений і, виходячи із середньоденної заробітної плати, відповідно проведеного судом розрахунку сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 70 065,79 грн.

Вказані суми і їх розрахунки відповідачем визнаються і не заперечуються.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Доводи ПАТ «АЗОТ» в апеляційній скарзі, стосовно того, що у підприємства відсутня вина у невиплаті всіх необхідних нарахуваннь у день звільнення позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки зупинка виробництва, а також відсутність коштів у зв`язку з арештом рухомого та нерухомого майна не звільняє ПАТ «АЗОТ» від відповідальності (ст. 117 КЗпП України). Крім того, не вбачається, що підприємство вчиняло дії для дотримання норм трудового законодавства з обов`язкових виплат при звільненні працівника, а саме, що ПАТ «АЗОТ» зверталося до суду з позовом про скасування таких арештів. Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не можуть позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач був звільнений 28 квітня 2017 року, а постанова державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти ПАТ «Азот» була винесена 11 квітня 2018 року, тобто значно пізніше ніж позивач був звільнений.

Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне виключити з резолютивної частини рішення вказівку суду про: «без відрахування при виплаті податків, зборів та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України», на: « з стягненням при виплаті податків, зборів та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України».

В решті постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки доводи скарги суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азот» задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 березня 2019 року у даній справі змінити, виключивши з резолютивної частини рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 березня 2019 року вказівку суду про: «без відрахування при виплаті податків, зборів та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України», на: « з стягненням при виплаті податків, зборів та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України».

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 22 травня 2019 року.

Судді: Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова