Рішення № 81887656, 20.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року справа № 580/1161/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» звернулось до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову №034965 від 12.03.2019 управління Укртрансбезпеки у Черкаській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що належний йому на праві власності автомобіль ISUZU, реєстраційний номер НОМЕР_1 переданий ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору суборенди №969 від 25.02.2016.

Позивач стверджує, що не використовував авто самостійно, для власних потреб, а отже і не є перевізником в розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», тому оскаржена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

В письмовому відзиві на адміністративний позов представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що оскільки вантажний автомобіль марки ISUZU, номерний знак НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод», має повну масу 8500 кг, то останній повинен обладнуватись діючим та повіреним тахографом. В свою чергу, водій ОСОБА_2 під час перевірки 23 січня 2019 року не надав працівникам управління Укртрансбезпеки у Черкаській області протокол перевірки та адаптації тахографа, що є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, тому договір суборенди транспортного засобу не підтверджує його використання ФОП ОСОБА_1.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідач жодним чином не спростував викладені в адміністративному позові доводи, а тому наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача у відповіді на відзив зазначив, що позивач не довів, що на момент проведення перевірки він був перевізником, оскільки не надав жодного документу, який би спростовував правомірність визначення його, як перевізника.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Черкаській області проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт №135103 від 23.01.2019, яким зафіксовано, що на автомобільній дорозі Н-16 (40км+170м), надання послуг автомобілем ISUZU, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у власності ТОВ «Пивоварений завод», під керуванням водія ОСОБА_2 та встановлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа та заповнених тахокарт у кількості що передбачена законодавством.

На підставі акту перевірки виконуючим обов`язки начальника управління Укртрансбезпеки в Черкаській області Гаращенко А .М. прийнято постанову №034965 від 12.03.2019, якою до ТОВ «Пивоварений завод» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За приписами ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок № 1567), згідно п.2 п.3, 4 якого передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління; державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

За приписами п.15 вказаного вище Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначений перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення і які автомобільні перевізники, водії, повинні мати і пред`являти особам, що уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, документами для юридичної особи, що здійснюють вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Мінтрансзв`язку України від 07.06.2010 №340 встановлено автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 вищезгаданого положення встановлено, що водій, який керує транспортним засобом, що не обладнаний тахографом веде індивідуальну контрольну книжку.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проаналізувавши норму пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Мінтрансзв`язку України від 07.06.2010 №340 відповідно до якої вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, суд вважає, що ця норма є імперативною та не передбачає виключень. Транспортні засоби вказані у пункті 6.1 Порядку № 340 повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Абзацом 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що плата за проїзд автомобільними дорогами з перевищенням вагових обмежень справляється, а штрафи накладаються виключно на автомобільного перевізника.

В контексті наведеного суд зазначає, що спірною постановою штраф застосований до позивача, як до автомобільного перевізника - власника транспортного засобу, однак вищевказаний автомобіль переданий позивачем терміном до 31.12.2020 в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» на підставі договору №101-18 від 01.01.2018.

В свою чергу, ТОВ «Роздрібна інфраструктура» передало автомобіль терміном до 31.12.2020 в суборенду ФОП ОСОБА_1 за договором №103-18 від 01.03.2018.

Крім того, факт здійснення 23.01.2019 перевезень вантажу саме ФОП ОСОБА_1 вантажним транспортним засобом марки ISUZU, реєстраційний номер НОМЕР_1 підтверджується товарно-транспортною накладною №СмСм32831 від 23.01.2019 та трудовим договором про прийняття на роботу на посаду водія ОСОБА_2 від 06.02.2015.

Суд відхиляє твердження представника відповідача щодо необхідності нотаріального посвідчення договору суборенди транспортного засобу, укладеного з фізичною особою, оскільки ФОП ОСОБА_1 в даному випадку виступає суб`єктом господарювання, тому законом не встановлено обов`язкової умови нотаріального посвідчення договору суборенди транспортного засобу.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що він в даному випадку не є автомобільним перевізником в розумінні абз. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виключає можливість накладення на нього штрафу за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В контексті перелічених положень Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду спору відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про притягнення до відповідальності позивача, відповідач діяв всупереч вимог Закону, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову №034965 від 12.03.2019 управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (18030, м. Черкаси, вул. Благовісна, 436, код ЄДРПОУ 39246219) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко